вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
17 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/323/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу
в інтересах держави в особі Оноківської сільської ради, код ЄДРПОУ - 04350168, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18,
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів,
за участі секретаря судового засідання Ігнатко О.В,
прокурора - Андрейчик Алла Миколаївна,
представника відповідача - Фартушок Тарас Ігоревич, адвокат,
Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Оноківської сільської ради, код ЄДРПОУ - 04350168, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, з позовними вимогами стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 43 609.32 грн. та визнання недійсними ряду додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу №240095 від 25.01.2021 року.
Описова частина судового рішення.
Ухвалою суду від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
11.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №02.3.1-02/3435/25) із запереченнями проти позову.
23.04.2025 Прокурором подано до справи відповідь на відзив.
Ухвалою від 24.04.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. №02.3.1-02/3722/25 від 17.04.2024) про зупинення провадження у справі до прийняття рішення ВП ВС у справі №920/19/24 через відсутність підстав, зокрема - на час розгляду такого клопотання відсутня ухвала Великої Палати Верховного Суду щодо прийняття до розгляду справи №920/19/24.
Ухвалою суду від 10.06.2025 розгляд справи призначено на 17.06.2025 року.
В судове засідання 17.06.2025 з'явилися прокурор та представник Відповідача. Представник Позивача подав заяву про розгляд справи про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів з відповідача, без його участі.
Суд ухвалив здійснити розгляд справи без участі представника Позивача за наявними у справі матеріалами.
Повторний розгляд судом заяви про зупинення провадження у справі.
07.05.2025 відповідачем подано нову заяву про зупинення провадження у цій справі. У цій заяві Відповідач посилаючись на п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, зазначає, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідач вказує, що згідно позовної заяви у цій справі підставою звернення Прокурора до суду є, зокрема, недотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідно до висновку ВПВС у справі № 922/2321/22.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 суд зазначив, що ВП ВС дійшла висновку, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Так, у справі 920/19/24 Касаційним господарським судом 29.01.2025 постановлено ухвалу щодо передачі справи №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду через необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Згідно ухвали Великої Палати Верховного суду від 09.04.2025 у справі №920/19/24 за позовом Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів цю справу №920/19/24 прийнято до розгляду Великою Палатою.
Так, Верховний суд зазначив, що підставами відступу від вже сформованої правової позиці ВПВС у справі №922/2321/22 може бути, зокрема:
- зміна законодавства: ВП ВС хоч і зробила висновок щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» в редакції Закону №114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування зазначеної норми в редакції зі змінами, внесеними Законом №1530-ІХ.
- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі»: Міністерство економіки України вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, у той час як ВП ВС вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі.
Відповідач у своїй заяві вважає, що ця та наведена справи є подібними за предметом та суб'єктним складом, вважає за необхідне задоволити клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі до моменту винесення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24.
Відповідач у своїй заяві відтворює мотиви касаційної скарги у справі №920/19/24, вважаючи у цій справі наявною таку саму виключну правову проблему. Вважає, що розглядаючи справи, пов'язані зі сферою публічних закупівель, суди повинні виходити із Закону "Про публічні закупівлі" в цілому, адже нормою ст. 44 Закону передбачена відповідальність за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, і така відповідальність жодною статтею Закону "Про публічні закупівлі" не покладена на постачальника як суб'єкта господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку, а не понесення збитків за додатковими угодами (які в подальшому визнаються недійсними), які укладаються за згодою керівника споживача, при повному розумінні останнім правових наслідків укладення та підписання таких додаткових угод. Зміна умов договору відбувається за погодженням сторін, а, отже, оцінка достатності підстав для внесення змін до договору належала саме до компетенції сторін, як постачальника та споживача (замовника).
Вирішуючи питання про зупинення провадження у цій справі до прийняття рішення ВП ВС у справі №920/19/24, про яке просить Відповідач, суд керується правовими позиціями, що викладені у постанові ВП ВС від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23, згідно яких (п.7.44. - 7.46) «пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Процесуальний закон надає суду право, у тому числі з власної ініціативи, зупинити провадження у справі, вимагаючи при цьому здійснення оцінки правовідносин у цих справах за критерієм подібності та відповідного з урахуванням цього обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав зупинення провадження у справі.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.»
У справі №907/323/25, що розглядається, предметом спору є питання правомірності збільшення ціни товару за договором про закупівлі, що поставлявся Відповідачем Позивачеві за договором постачання електричної енергії споживачу №240095 від 25.01.2021 року, ціна на який була змінена відповідними додатковими угодами на вимогу Відповідача як постачальника (зміна ціни за одиницю товару).
Реалізуючи визначене п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України право суду зупинити провадження у справі, суд виходить з того, що для вирішення питання чи є передумови для зупиненні провадження у цій справі, суду слід здійснити оцінку спірних правовідносин, насамперед визначити, які правовідносини є спірними, аби після цього порівняти права й обов'язки сторін у цій справі з відповідними обставинами у справі №920/19/24, що переглядається ВП ВС.
Так, відповідно до описової частини ухвали ВП ВС від 09.04.2025 у справі № 920/19/24 судами встановлено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позиція якого підтверджена судом апеляційної інстанції, встановив, що підвищення ціни електроенергії за додатковою угодою № 1 до договору відбулося в межах норм, передбачених законом, оскільки ціна за одиницю товару збільшена в межах 10 % (9,99 %), а наступними додатковими угодами (№ 2, 5, 6, 7, 8, 9 та 10) - підвищена ціна на 100,75 % за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Отже у цій справі №907/323/25 перед судом першочергово постає питання про визначення наявності правових підстав для заявлення Відповідачем як постачальником Позивачеві як споживачу вимоги про збільшення ціни електроенергії за додатковою угодою № 3 від 27.04.2021, та в залежності від цього вирішити питання про зупинення провадження у цій справі, чи відмові у задоволенні такого клопотання і розглянути справу по суті.
Дослідження у цій справі №907/323/25 позовної заяви та інших заяв по суті справи, що подані сторонами, та аналіз матеріалів справи вказує на таке.
25.01.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 240095 (том 1 а.с. 31-60) на постачання електричної енергії в обсязі 706 870 кВт/год за ціною разом з ПДВ 2,50 грн на загальну суму 1 472 645,83 грн.
Згідно п. 5.1. договору ціна за 1 кВт*год електроенергії, становить 2,5 грн з ПДВ, у тому числі ціна електричної енергії 2,08 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,29393 грн, ПДВ - 0,42 грн.
Відповідно до п.13.1 Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01 лютого по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного його виконання.
27.04.2021 сторонами підписано (укладено) додаткову угоду № 3 (том 1 а.с. 61), пунктом 1 якої передбачено «керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару - 2,500000 грн, не більше ніж на 3.16 відсотків у зв'язку з коливаннями ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору.» Тобто відповідно до пункту 5.1 ціна за одиницю товару з 2,500000 грн. з ПДВ, збільшена до 2,567854 грн з ПДВ.
Підставою до укладення даної додаткової угоди, як то вказано у позовній заяві та не спростовується Відповідачем, стали відомості, які зазначені у листі ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 09.04.2021 за № 809/501-16, дата вхідної кореспонденції Позивача від 19.04.2021 (том 1 а.с. 92-95), відповідно до якого постачальник повідомив споживача про коливання цін електричної енергії на ринку за 1 та 2 декаду березня 2021 року, відповідно до якого ціна збільшилась на 3,16 %. Ця інформація обгрунтована Відповідачем з посиланням на норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.22019 № 3304-04/33869-06 про підтвердження факту коливання ціни даними, оприлюдненими на вебсайті ДП «Оператор ринку», а також показники середньозважених цін станом на 1 декаду березня та 2 декаду березня 2021 року, а саме ціна 1359,94 та 1 683,16 грн/МВт.год, відповідно, що становить ціну 1,35994 грн та 1,68316 грн за 1 (один) кВт/год.
Порівнявши ціну електричної енергії відповідно до умов п. 5.1. Договору постачання від 25.01.2021, якою є ціна 2,08 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), а також середньозважені ціни на ринку товару, який вказано у листі ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 09.04.2021 за № 809/501-16, - ціну 1,35994 грн та 1,68316 грн за 1 кВт/год, суд встановив, що середньозважені ціни на ринку електроенергії дійсно коливалися, але не перевищували ціну, яка була визначеною як базова у Договорі постачання.
Суд доходить висновку, що на час укладання Додаткової угоди №3 від 27.04.2021 ціни на одиницю товару електричної енергії на ринку були нижчими від ціни, що встановлена сторонами у Договорі постачання електричної енергії.
Відповідно, суд доходить висновку, що Відповідачем застосовано як привід для пропозиції та підписання з Позивачем Додаткової угоди № 3 від 27.04.2021 року не факт зростання ціни на ринку, а лише факт "коливання ціни" за 1 кВт/год, які відбулося у межах сум в діапазоні нижчої вартості одиниці електроенергії, що суперечить дійсним зобов'язанням сторін, які визначені п. 5 Договору постачання електричної енергії від 25.01.2021 року. Ціна на ринку товару в цей час була нижчою від договірної ціни.
Суд надає оцінку буквальному змісту підстави збільшення ціни товару за договором, який зазначений у листі Відповідача про необхідність укладання додаткової угоди № 3. Такою підставою Постачальник називає як факт, що ніби-то має юридичне значення «у зв'язку з коливаннями ціни такого товару на ринку»: тобто, - сам факт коливання ціни. Постачальник не вказує, що таке коливання відбувається в діапазоні цін, які є нижчими, ніж ціна товару за Договором. Тобто, Постачальником взято за основу не факт збільшення ціни товару на ринку, а факт коливання такої ціни, яке відбувалося нижче ніж була ціна товару за договором, шляхом співставлення нижнього порогу коливання до вищого порогу коливання та визначення відсотку відхилення.
Відповідач як постачальник електроенергії за Договором від 25.01.2021 не мав правових підстав вимагати (пропонувати) збільшення ціни за одиницю товару, оскільки відповідно до п. 5.3, 5.3.2. Договору та приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», право збільшення ціни до 10% пов'язується лише із фактом збільшення ціни такого товару на ринку в результаті коливання цін.
Наведене "коливання цін на ринку електроенергії" застосовано безпідставно.
Суд висновує, що збільшення ціни за 1 кВт/год з 2,500000 грн., з ПДВ, до 2,567854 грн, з ПДВ зі зменшенням обсягу постачання за Договором (п. 2.1. Додаткової угоди №3 до Договору) є безпідставним.
Таким чином, підтверджуються доводи, що викладені Прокурором у позовній заяві, що згідно інформації розміщеної на сайті Оператор ринку (https://www.oree.com.uaл середньозважені ціни на електроенергію на майданчику ринку «на добу наперед (РДН)» у торговій зоні Бурштинський острів у березні 2021 року складала 1612,30 грн/МВт.год. Отже, коливання ціни на електроенергії в сторону збільшення у порівнянні з ціною визначеною у договорі не встановлено.
Дійшовши зазначених вище висновків, господарський суд відхиляє заяву Відповідача про подібність цієї справи № 907/323/25 та справи № 920/19/24, яка знаходиться на розгляді ВП ВС. Ці справи не є подібними, оскільки в цій справі, як встановлено судом, відсутні правові підстави для укладання Додаткової угоди сторін, якою вперше сторонами за пропозицією Відповідача було збільшено ціну за одиницю електричної енергії (товару).
Щодо імперативної заборони зупинення провадження у справі.
Окрім того, суд зазначає, що через надану вище оцінку обставинам справи суд не знаходить підстав для зміни форми і порядку провадження у цій справі, а саме переходу із спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та порядку її розгляду, для того аби зупинити провадження у справі.
У зв'язку з цим, суд керується висновком ВП ВС про застосування норми права - ч. 3 ст. 195 ГПК України, яка передбачає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, викладеним у п.7.54. постанови ВП ВС від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23.
«…оскільки частина третя статті 195 ГПК України (частина третя статті 210 ЦПК України та частина третя статті 193 КАС України) встановлює обмеження переліку підстав, з яких суд має право або зобов'язаний зупинити провадження у справі, і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, то Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції».
Отже, п. 7 ст. 228 ГПК України при розгляді цієї справи, провадження у якій знаходиться на стадії розгляду по суті, - не застосовується.
За таких обставин, суд розглядає цей спір по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну і резолютивну частину рішення та повідомлено сторони про строк складання повного рішення.
Суть спору,
І. Правова позиція Прокурора та Позивача у справі.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані порушенням сторонами, зокрема Відповідачем, вимог Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з підвищенням без визначених законодавством підстав ціни товару (електроенергії) зі зменшенням, відповідно, обсягів постачання, у зв'язку з чим прокурор просить визнати недійсними додаткові угоди, що укладені між сторонами договору та, у зв'язку з недійсністю укладених додаткових угод, - прокурор просить стягнути з відповідача ТОВ “Закарпаттяенергозбут» на користь Оноківської сільської ради безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 46 609,32 грн., а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору, які сплачені Закарпатською обласною прокуратурою.
Прокурор вважає, що переплативши грошові кошти місцевої громади позивач Оноківська сільська рада без наявних правових підстав витратила бюджетні кошти, що було здійснено на шкоду інтересам держави та територіальної громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі", а відповідач ТОВ “Закарпаттяенергозбут», окрім того, порушив засади цивільного законодавства (добросовісність, розумність здійснення цивільних прав), з огляду на що вказані у позові додаткові угоди до договорів про постачання електроенергії суперечать інтересам держави та підлягають визнанню недійсними.
Прокурор обгрунтовує вимоги посиланням на ст. 207 ГК України, ст. 203, 215, 216, 1212 ЦК України.
У зв'язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електроенергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, ціну позову, які просить стягнути з відповідача у справі.
Прокурор у позовній заяві та у відповіді на відзив стверджує, що 25.01.2021 укладено договір № 240095 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на загальну суму 1 767 175 грн, вартістю 1 кВт/год - 2,5 грн.
Згідно п. 5.1. договору ціна за 1 кВт*год електроенергії, становить 2,5 грн з ПДВ, у тому числі ціна електричної енергії 2,08 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,29393 грн, ПДВ - 0,42 грн Відповідно до п.13.1 Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з лютого по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного його виконання.
У подальшому до вказаного договору укладено ряд додаткових угод, якими зменшено обсяги товару з урахуванням збільшення його ціни. Як підставу для підвищення ціни на одиницю товару у додаткових угодах є посилання на наявність коливання цін на ринку, при цьому, жодних документальних підтверджень до угоди не додано.
Так, сторонами 27.04.2021 укладено додаткову угоду № 3, якою підвищено ціну на одиницю товару, а саме пунктом 1 передбачено «керуючись п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару - 2,500000 грн, не більше ніж на 3.16 відсотків у зв'язку з коливаннями ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору. Тобто відповідно до пункту 5.1 ціна за одиницю товару з 2,500000 грн. з ПДВ, збільшена до 2,567854 грн з ПДВ.
Підставою до укладення даної додаткової угоди, як встановлено Прокурором при проведеній перевірці, слугував лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 19.04.2021 № 809/501-16 відповідно до якого, постачальник інформує споживача про коливання цін електричної енергії на ринку за 1 та 2 декаду березня 2021 року, відповідно до якого ціна збільшилась на 3,16 %.
Однак, на думку Прокурора, інформація неведена в листі не підтверджує факту зростання ціни в результаті коливання ціни товару на ринку за період дії договору. Так, згідно отриманої Прокурором інформації, розміщеної на сайті Оператор ринку (https://www.oree.com.uaл середньозважені ціни на електроенергію на майданчику ринку «на добу наперед (РДН)» у торговій зоні Бурштинський острів у березні 2021 року складала 1612,30 грн/МВт.год.
Отже, коливання ціни на електроенергії в сторону збільшення у порівнянні з ціною визначеною у договорі не встановлено.
Прокурор зазначає, що в подальшому, 26.08.2021, сторонами укладено Додаткову угоду № 4, якою знову підвищено ціну на електроенергію, а саме ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год., збільшена з 2,567854. грн з ПДВ, до 2,634751 грн з ПДВ.
Підставою до укладення цієї додаткової угоди слугував лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 12.07.2021 № 75 8/1 03/50 1 - 1 6 відповідно до якого, постачальник інформує споживача про коливання цін електричної енергії на ринку у травні 2021 року (01.05.2021 по 31.05.2021) середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на РНД склала 1643,78 грн/МВт.год.; за червень 2021 (01.06.2021 по 30.06.2021) середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії склала 1705,08 грн/МВт.год.
Відповідач зазначав, що відповідно до вказаних коливань ціна збільшилась на 3,73 %.
В той же час, як вказує Прокурор, згідно інформації розміщеної на сайті Оператор ринку (https://www.oree.com.uan середньозважені ціни на електроенергію на майданчику ринку «на добу наперед (РДН)» у торговій зоні Бурштинський острів у травні 2021 року складала 1 586,66 грн/1VІВт.год., у червні 2021 року - 1 649,16 грн/МВт.год.
Отже, так само як і при укладенні Додаткової угоди № 3, коливання ціни на електроенергію в травні 2021 року на ринку в сторону збільшення, у порівнянні з ціною визначеною у Договорі постачання - не встановлено.
Також 15.11.2021 сторонами була укладена додаткова угода № 6, якою знов підвищено ціну з 2,634751 грн з ПДВ, до 2,862726 грн/МВт.год з ПДВ.
Далі 25.11.2021, сторонами була укладена додаткова угода № 7, якою була підвищена ціна за одиницю товару, з 2,862726 грн з ПДВ до 3,113476 грн з ПДВ. Підставою до укладання був лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 18.01.2021 № 2336/97/501-16 відповідно до якого, постачальник інформує споживача про коливання цін на ринку за жовтень 2021 року.
Надалі 24.12.2021, сторонами була укладена додаткова угода № 8, якою знов підвищено ціну за одиницю товару з 3,113476 грн з ПДВ до 3,285194 грн з ПДВ.
Підставою до укладення був лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 14.12.2021 № 2656/5/501-16 відповідно до якого постачальник інформує споживача про наявність коливань цін на ринку за листопад 2021 року 2 072,22 грн/МВт.год та збільшення на 6,22% по відношенню до середньозваженої ціни жовтня 2021 року - 2 201,10 грн/МВт.год в торговій зоні «БуОС».
Згідно інформації розміщеної на сайті Оператор ринку (https://www.oree.com.ua/) середньозважені ціни на електроенергію на майданчику ринку «на добу наперед (РДН)» у торговій зоні Бурштинський острів у жовтні 2021 року складала 2019,05 грн/МВт.год., у листопаді 2021 року 2153,29 грн/МВт.год.
Прокурор вважає, що коливання ціни на електроенергії в сторону збільшення у порівнянні з ціною визначеною у договорі не встановлено.
Однак, 18.01.2022 надалі сторонами була укладена додаткова угода № 11, якою знов підвищено ціну на одиницю товару. Ціна за 1 кВт/год електричної. енергії за цим Договором становить разом з ПДВ - 3,347246 грн. в тому числі: - ціна електричної енергії за 1 кВт/год - 2,443732 грн. (без ПДВ); тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн. (без ПДВ); ПДВ - 0,557874 грн.
Підставою до укладання цієї додаткової угоди слугувала цінова довідка Закарпатської торгово-промислової палати від 11.01.2022 № 15.6-07/03 відповідно до якої, постачальник інформує про коливання ціни на електричну енергію з грудня 2021 у порівнянні з 03.01.2022 відповідно до чого ціна збільшилась на 11,38 %.
Згідно інформації розміщеної на сайті Оператор ринку (https://www.oree.com.ua/) середньозважені ціни на електроенергію на майданчику ринку «на добу наперед (РДН)» у торговій зоні Бурштинський острів у грудні 2021 року складала 2 150,40 грн/МВт.год., у січні 2022 року склала 2 606,25 грн/МВт.год.
Таким чином, внаслідок укладання між Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» вищевказаних додаткових угод № 3, № 4, № 6, № 7, № 8 та № 11 зменшилися фактичні обсяги поставки електричної енергії та без підтвердження відповідними документами, передбаченими чинним законодавством вартість товару збільшилася загалом на 45,6 %.
Вказані додаткові угоди укладено з порушенням вимог ст. 5 та ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 ГК України, ст. 638 ЦК України, а відповідно мають бути визнані недійсними.
Прокурор зазначає, що ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Частиною 1 ст. 670 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України «Купівля-продаж».
З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (ст. 651) та Господарського кодексу України (ст. 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Якщо спеціальною нормою права (ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме незаконність внесення цих змін.
Отже, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» укладаючи додаткові угоди № 3 від 27.04.2021, № 4 від 26.08.2021, № 6 від 15.11.2021, № 7 від 25.11.2021, № 8 від 24.12.2021 та № 11 від 18.01.2021 з Оноківською сільською радою не надало документи передбачені договорами та чинним законодавством, підтверджуючих правомірність збільшення ціни за одиницю товару, в результаті коливання (збільшення) ціни на ринку РДН, та, як наслідок, укладання Додаткових угод № 3, № 4, № 6, № 7, № 8 та № 11 до договору № 240095 від 25.02.2021 про постачання електричної енергії, якими збільшено ціну електричної енергії на 45,6%, безпідставними.
Прокурор з наведеного, у порушення вимог ст. 5 Закону для підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку при укладені додаткових угод Постачальником не були надані документи, що підтверджують збільшення ціни товару у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої Торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями, отже додаткові угоди про збільшення ціни на товар (електроенергію) та зменшення обсягу поставки товару, укладені без документального підтвердження збільшення ціни на товар (електроенергію) та більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього. Тобто збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору. Зазначене, порушує основні принципи, передбачені ст. 3 та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Пунктами 71, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 визначено, що відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину е недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний . правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Водночас, статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи викладене, Прокурор вважає, що позовна вимога про визнання недійсними додаткових угод Nє 3, Nє 4, Nє 6, Nє 7, Nє 8 та Nє 11 до договору Nє 240095 від 25.01.2021 є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину.
Розрахунок суми, щодо необгрунтованої сплати Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області на користь ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за договором постачання електричної енергії № 240095 від 25.01.2021.
Відповідно до інформації наданої Оноківською сільською радою з'ясовано, відповідно до рахунку Nє240095/3/1 від 01.04.2021 р. споживачу у лютому та березні 2021 року поставлено 101 889 кВт*год на суму 254 722,46 з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказаний рахунок платіжними дорученнями від 06.04.2021: Nє 867 - 20 414,64 грн, Nє 863 - 122 704,36 грн., Nє 865 - 1 1 080,98 грн., Nє889 - 63 292,50 грн., Nє 887 - 4629,99 грн., Nє 867 - 20 414, 64 грн., Nє 863 - 122 704,36 грн., Nє 865 - 11 080,98 грн., Nє 844 - 32 599,99 грн.
Відповідно до рахунку Nє 233485/4/1 від 07.05.2021 споживачу у квітні 2021 поставлено 2524 кВт*год на суму 6481,26 грн. з ПДВ, та відповідно до рахунку 240095/4/1 від 29.04.2021 у квітні 2021 поставлено 44 714 кВ*т на суму 114819 грн.зПДВ.
Сільською радою оплачено вказані рахунки платіжними дорученнями від 18.05.2021: Nє 1630 - 4 065 грн, Nє 1631 - 3 480 грн, Nє 1629 - 6 481,26 грн, від 13.05.2021: Nє 1512 - 3 238,99 грн, Nє 1509 - 8 009,14 грн, Nє 1511 - 28 920,3 грн, Nє 1513 - 1 500,77 грн, від 11.05.2021 Nє 1514 - 63 189,86 грн.
Відповідно до рахунку Nє 233485/5/1 від 03.04.2022 споживачу у травні 2021 року поставлено 942 кВт*год на суму 2 418,92 грн. з ПДВ, та відповідно до рахунку 240095/5/1 від 01.06.2021 у травні 2021 року поставлено 31 945 кВт*год на суму 82 030,08 грн. з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказані рахунки платіжними дорученнями від 04.06.2021: Nє 1922 - 775,49 грн, Nє 1916 - 18 380,70 грн, Nє 1912 - 4 049,51 грн, Nє 1911 - 9 816,90 грн, Nє1917 - 14 331,19 грн, Nє 1924 - 1 134,98 грн, Nє1920 - 33 541,31 грн, від 17.06.2021 Nє 2049 - 2 418,92 грн.
Відповідно до рахунку Nє 240095/6/1 від 01.07.2021 споживачу у червні 2021 року поставлено 32053кВт*год на суму 82 307,41 грн з ПДВ та відповідно до рахунку Nє 233485/6/1 від 12.07.2021 споживачу у червні 2021 року поставлено 1 313 кВ*т на суму 3 371,59 грн з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказані рахунки платіжними дорученнями від 02.07.2021: Nє 2218 - 7 048,76 грн, Nє 2219 - 12 636,41 грн, Nє 2221 - 23 603,72 грн, Nє 2222 - 2 277,87 грн, Nє 2225 - 606,01 грн, Nє 2226 - 36 134,83 грн, від 13.07.2021 Nє 2333 - 3 371,55 грн.
Відповідно до рахунку Nє 240095/7/1 від 03.08.2021 споживачу у липні 2021 року поставлено 17186. кВт*год на суму 44131,13 грн. з ПДВ, та відповідно до рахунку 233485/7/1 від 05.08.2021 у липні 2021 року поставлено 1 445 кВт*год на суму 3 710,54 грн. з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказаний рахунок платіжними дорученнями від 05.08.2021: Nє 2467 - 423,7 грн, Nє 2465 - 1 312,18 грн, Nє 2470 - 5 682 грн, Nє 2463 - 35 387,59 грн, Nє 2469 - 1 325 грн, від 10.08.21 Nє 2532 - 3 710,54 грн.
Відповідно до рахунку Nє 240095/8/1 від 30.08.2021 споживачу у серпні 2021 року поставлено 20 774 кВт*год на суму 54 734,32 грн. з ПДВ, та відповідно до рахунку Nє 233485/8/1 від 07.09.2021 у серпні 2021 року поставлено 1 481 кВт*год на суму 3 902,06 грн. з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказаний рахунок платіжним дорученням від 01.09.2021: Nє 2636 - 46 530,58 грн, Nє 2641 - 1 617,71 грн, Nє 2637 - 3 238,12 грн, від 13.09.2021 Nє 2640 - 447,91 грн, Nє 2633 - 2 900 грн, від 14.09.2021 Nє 2713 - 3902,06 грн.
Відповідно до рахунку Nє 240095/9/1 від 04.10.2021 споживачу у вересні 2021 року поставлено 21783 кВт*год на суму 57 392,78 грн з ПДВ? та відповідно до рахунку 233485/09/1 від 18.11.2021 споживачу у вересні 2021 року поставлено 1 196 кВт*год на суму 4 647,7 грн з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказаний рахунок платіжними дорученнями від 01.10.2021: Nє 2867 - 2 547,8 грн, Nє 2866 - 6 494,66 грн, Nє2865 - 45 855,2 грн, Nє 2868 - 2 495,12 грн.
Відповідно до рахунку Nє 240095/10/1 від 01.11.2021 споживачу у жовтні 2021 року поставлено 29 232 кВт*год на суму 77 019,05 грн з ПДВ, та відповідно до рахунку 233485/10/1 від 05.11.2021 споживачу у жовтні 2021 року поставлено 1 931 кВт*год на суму 5 087,70 грн з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказаний рахунок платіжними дорученнями від 05.11.2021: Nє 3004 - 2 547,8 грн, Nє 3005 - 57 253,13 грн, Nє 3001 - 1 396,42 грн, Nє 2999 - 13 223,84 грн, від 16.11.2021 Nє 3102 - 5 087,7 грн, від 18.11.2021 Nє З 121 - 4 647,7 грн.
Відповідно до рахунку Nє 233485/11/1 від 01.12.2021 споживачу у листопаді 2021 року поставлено 2 292 кВт*год на суму 6 810,36 грн з ПДВ, та відповідно до рахунку Nє 240095/11/1 від 06.12.2021 споживачу у листопаді 2021 року поставили 37 770 кВт*год на суму 112 232,2 грн з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказаний рахунок платіжними дорученнями від 13.12.2021: № 3301 - 86 872,61 грн, № 3300 - 8 000 грн, № 3302 - 17 359,59 грн, від 16.12.2021 № 3320 - 6810,36 грн.
Відповідно до рахунку № 240095/12/1 від 29.12.2021 споживачу у грудні 2021 року поставлено 41381 кВт*год на суму 132 967,02 грн з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказаний рахунок платіжними дорученнями від 29.12.2021: № 3461 - 46 000 грн, № 3460 -1 100 грн, № 3459 - 10 900 грн.
Відповідно до рахунку № 240095 від 26.01.2022 споживачу у січні 2022 року поставлено 20 594 кВт*год на суму 74 967 грн з ПДВ, та відповідно до рахунку 240095/1/1 від 08.02.2022 споживачу у січні 2022 року поставлено 21 598 кВт*год на суму 78 621 грн з ПДВ.
Сільською радою оплачено вказаний рахунок платіжними дорученнями від 27.01.2022: № 91 - 2 123,67 грн, № 88 - 14 074,12 грн, № 90 - 58 769,23 грн, від 28.01.2022 № 97 - 5 899,91 грн, від 09.02.22 № 162 - 4 055 грн, № 165 - 66 207,97 грн, № 160 - 8 357,89 грн.
Отже, за період з січня 2021 по лютий 2022 року всього спожито електроенергії - 438 897 кВт. При ціні електроенергії згідно договору закупівлі № 240095 від 25.01.2021, що складала 2,500000 грн. за 1кВт*год Споживач за спожиту електроенергію за період з січня по лютий 2022 року мав здійснити оплату у сумі 1 097 242,5 грн. Однак у результаті безпідставного укладення додаткових угод та підвищення ціни, всього сплачено -1 140 851,82 грн. Таким чином, сільською радою надмірно сплачено за електроенергію за період з січня 2021 по лютий 2022 року суму 43 609,32 грн.
Оскільки правові підстави для зміни ціни одиниці товарів за договорами у відповідності до укладених додаткових угод відсутні, додаткові угоди № 3 від 27.04.2021, № 4 від 26.08.2021, № 6 від 15.11.2021, № 7 від 25.11.2021, № 8 від 24.12.2021 та № 11 від 18.01.2021 є такими, що суперечать наведеним вище приписам законодавства, а тому необхідно їх визнати недійсними на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а надміру сплачені кошти підлягають поверненню.
За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 24.01.2024 у справі № 922/2321 /22.
З наведених обставин і правових підстав Прокурор просить позовні вимоги задовольнити.
ІІ. Позиція Відповідача у справі.
Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву від 11.04.2025 (том 1 а.с. 244) заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що 13.01.2021 року Оноківською сільською радою опубліковано оголошення про проведення процедури закупівель Електрична енергія (Електрична енергія активна) зі строком поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 01.02.2021 - 31.12.2021 року.
За результатами проведеної процедури закупівель 25.01.2021 між ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» та Оноківською сільською радою укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу за № 240095.
Відповідно до п. 5.1. укладеного Договору ціну 1 кВт.год електричної енергії визначено в розмірі 2,50 з ПДВ.
Вказана ціна по структурі містить в собі наступні складові - безпосередньо ціна електричної енергії - 1,789403, тариф на передачу електроенергії - 0,29393, Податок на додану вартість - 0,42 грн.
27.04.2021 між сторонами укладено Додаткову Угоду №3 за наслідками якої первинну ціну 2,50 грн за 1 кВт.год змінено на 2,567854 грн. 1 кВт.год - тобто ціну збільшено на 0,067854 грн., що складає 2,71% від ціни за одиницю товару визначену в Договорі.
26.08.2021 між сторонами укладено Додаткову Угоду №4 за наслідками якої ціну збільшено з 2,567854 грн. 1 кВт.год на 2,634751грн. 1 кВт.год - тобто ціну збільшено на 0,066897 грн., що складає 5,39% від ціни за одиницю товару визначену в Договорі, або 2,61% від ціни в попередній додатковій угоді.
15.11.2021 між сторонами укладено Додаткову Угоду №6 за наслідками якої ціну збільшено з 2,634751 грн. 1 кВт.год на 2,862726 грн. 1 кВт.год - тобто ціну збільшено на 0,227975 грн., що складає 14,51% від ціни за одиницю товару визначену в Договорі, або 8,65% від ціни в попередній додатковій угоді.
25.11.2021 між сторонами укладено Додаткову Угоду №7 за наслідками якої ціну збільшено з 2,862726 грн. 1 кВт.год на 3,113476 грн. 1 кВт.год - тобто ціну збільшено на 0,25075 грн., що складає 24,54% від ціни за одиницю товару визначену в Договорі, або 8,76% від ціни в попередній додатковій угоді.
24.12.2021 р. між сторонами укладено Додаткову Угоду №8 за наслідками якої ціну збільшено з 3,113476 грн. 1 кВт.год на 3,285194 грн. 1 кВт.год - тобто ціну збільшено на 0,171718 грн., що складає 31,41% від ціни за одиницю товару визначену в Договорі, або 5,52% від ціни в попередній додатковій угоді.
18.01.2022 р. між сторонами укладено Додаткову Угоду №11 за наслідками якої ціну збільшено з 3,285194 грн. 1 кВт.год на 3,347246 грн. 1 кВт.год - тобто ціну збільшено на 0,062052 грн., що складає 33,89% від ціни за одиницю товару визначену в Договорі, або 1,89% від ціни в попередній додатковій угоді.
Відповідач стверджує, що з наведених відомостей і обставин вбачається, що при укладені Додаткових угод сторонами не допускалось порушення щодо збільшення ціни більш ніж на 10 відсотків за один раз.
Також Відповідач наводить дані, щодо підтвердження коливання ціни на ринку:
Відповідач грунтує свої розрахунки для розрахунку відсотку коливання ціни на ринку - ціну грудня 2020 - 1,5886 грн. 1 кВт.год., яку Відповідач вважає базовою ціною за одиницю товару.
Далі Відповідач порівнює базову ціну з ціною, що склалася в березні 2021 року - 1,64482 грн. за 1 кВт.год.- відсоток збільшення середньозважена ціна РДН до базової - 3,54%
Ціна липень 2021 - 1,70508 грн. 1 кВт.год.- відсоток збільшення середньозважена ціна РДН до базової - 7,33%.
Ціна жовтень 2021 - 2,07222 грн. 1 кВт.год.- відсоток збільшення середньозважена ціна РДН до базової - 30,44%.
Ціна листопад 2021 - 2,2011 грн. 1 кВт.год.- відсоток збільшення середньозважена ціна РДН до базової - 38,56%.
Ціна січень 2022 - 2,5614 грн. 1 кВт.год.- відсоток збільшення середньозважена ціна РДН до базової - 61,24%
Виходячи з таких розрахунків Відповідач вважає безспірним факт коливання ціни на ринку у бік збільшення.
Відповідач висновує, що його ініціативи з підвищення ціни за одиницю товару додатковими угодами до договору відповідають законодавству та умовам Договору постачання від 25.01.2021 року, а інформація щодо торгів на РДН та ВДР, відповідає оприлюдненій Оператором ринку електричної енергії на сайті Державного підприємства «Оператор ринку» за посиланням https://www.oree.com.ua/.
Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо коливання середньозваженої ціни РДН в торговій зоні «Бурштинський енергетичний острів» (БуОС), оприлюднена Оператором ринку електричної енергії на сайті ДП «Оператор ринку», за посиланням https://www.oree.com.ua/
Відповідач, окрім того вважає, що Позивач у цій справі, підтримуючи позов, поводиться суперечливо щодо своєї попередньої позиції, яка виражається у згоді на збільшення ціни товару та підписанні без заперечень усіх додаткових угод.
Так, Відповідач наводить проголошений і застосований Верховним Судом у низці справ принцип римського права "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки), який "базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud". Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22 315сво18); постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 квітня 2019 року у справі N 903/394/18; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 листопада 2018 року у справі N 911/205/18.
Відповідач у фактичних діях Позивача, а саме підписання Додаткових угод про збільшення ціни, вбачає, що Позивач аналогічно як і Відповідач укладаючи вказані Додаткові угоди виходив з розуміння, що вказана угода укладена відповідно до приписів п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не суперечать вказаній нормі. Тільки після формування правової позиції Великої Палати Верховного Суду України по справі №922/2321/22 поведінка позивача зазнала змін. Така поведінка Позивача, як доводить Відповідач, є явно суперечливою.
Відповідач також наголошує, що до вказаного Договору сторонами було укладено Додаткову угоду №9 від 29.12.2021 року, якою сторони узгодили продовжити дію Договору про постачання електричної енергії до 31.01.2022. Укладаючи вказану Додаткову угоду, Відповідач виходив з діючих істотних умов Договору, в тому числі щодо узгодженої сторонами ціни, разом з тим визнання недійсним Додаткових угод, що передували продовженню Договору відповідно до приписів ст. 217 ЦК тягне за собою визнання недійсною і Додаткову угоду №9 від 29.12.2021 року.
Відповідач, узагальнюючи свої заперечення, стверджує, що Додаткові угоди які оскаржуються були укладені у зв'язку з фактичним коливанням цін на електричну енергію, що підтверджуються даними ДП «Оператор ринку».
Відповідач просить у задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Оноківської сільської ради в відмовити.
ІІІ. Мотивувальна частина рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи безпосередньо в судовому засіданні при розгляді справи по суті, перевіривши доводи і заперечення кожної сторони у справі, зокрема надані до справи розрахунки і докази суд встановив, що правовідносини між сторонами регулюються господарським та цивільним законодавством і нормами законодавства про публічні закупівлі та зазначає таке.
3.1. У цій справі №907/323/25 предметом спору є питання правомірності збільшення ціни товару за Договором про закупівлю товару, що поставлявся Відповідачем Позивачеві за договором постачання електричної енергії споживачу №240095 від 25.01.2021 року, ціна на який була змінена відповідними додатковими угодами на вимогу Відповідача як постачальника (зміна ціни за одиницю товару).
3.2. Отже у цій справі №907/323/25 перед судом постало питання про визначення наявності правових підстав для заявлення Відповідачем як постачальником Позивачеві як споживачу вимоги про збільшення ціни електроенергії за додатковою угодою № 3 від 27.04.2021, та в залежності від цього вирішити питання про наявність/відсутність правових підстав для визнання цієї Додаткової угоди №3 недійсною та, відповідно, вирішити законність укладання інших додаткових угод про систематичне збільшення ціни товару публічної закупівлі, що є предметом спору у цій справі.
3.3. Судом встановлено, що 25.01.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 240095 (том 1 а.с. 31-60) на постачання електричної енергії в обсязі 706 870 кВт/год за ціною разом з ПДВ 2,50 грн на загальну суму 1 472 645,83 грн.
3.4. Згідно п. 5.1. договору ціна за 1 кВт/год електроенергії, становить 2,5 грн з ПДВ, у тому числі ціна електричної енергії 2,08 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,29393 грн, ПДВ - 0,42 грн.
3.5. Відповідно до п.13.1 Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01 лютого по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного його виконання.
3.6. 27.04.2021 сторонами укладено Додаткову угоду № 3 (том 1 а.с. 61), пунктом 1 якої передбачено «керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару - 2,500000 грн, не більше ніж на 3.16 відсотків у зв'язку з коливаннями ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору.» Тобто відповідно до пункту 5.1 ціна за одиницю товару з 2,500000 грн. з ПДВ, збільшена до 2,567854 грн з ПДВ.
3.6.1. Підставою до укладення цієї додаткової угоди, як то вказано у позовній заяві та не спростовується Відповідачем, стали відомості, які зазначені у листі ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 09.04.2021 за № 809/501-16, дата вхідної кореспонденції Позивача від 19.04.2021 (том 1 а.с. 92-95), відповідно до якого постачальник повідомив споживача про коливання цін електричної енергії на ринку за 1 та 2 декаду березня 2021 року, відповідно до якого ціна збільшилась на 3,16 %. Ця інформація обгрунтована Відповідачем з посиланням на норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.22019 № 3304-04/33869-06 про підтвердження факту коливання ціни даними, оприлюдненими на вебсайті ДП «Оператор ринку», а також показники середньозважених цін станом на 1 декаду березня та 2 декаду березня 2021 року, а саме ціна 1359,94 та 1 683,16 грн/МВт.год, відповідно, що становить ціну 1,35994 грн та 1,68316 грн за 1 (один) кВт/год.
3.6.2. Суд, порівнявши ціну електричної енергії відповідно до умов п. 5.1. Договору постачання від 25.01.2021, якою є ціна 2,08 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), а також середньозважені ціни на ринку товару, який вказано у листі ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 09.04.2021 за № 809/501-16, - ціну 1,35994 грн та 1,68316 грн за 1 кВт/год, встановив, що середньозважені ціни на ринку електроенергії дійсно коливалися, але не перевищували ціну, яка була визначеною як базова у Договорі постачання.
3.6.3. Суд доходить висновку, що на час укладання Додаткової угоди №3 від 27.04.2021 ціни на одиницю товару електричної енергії на ринку були нижчими від ціни, що встановлена сторонами у Договорі постачання електричної енергії.
3.6.4. Відповідно, суд доходить висновку, що "коливання ціни" за 1 кВт/год, які Відповідачем застосовано як привід для пропозиції та підписання з Позивачем Додаткової угоди № 3 від 27.04.2021 року відбулося у межах сум в діапазоні нижчої вартості одиниці електроенергії, що суперечить дійсним зобов'язанням сторін, які визначені п. 5 Договору постачання електричної енергії від 25.01.2021 року. Ціна на ринку товару в цей час була нижчою від договірної ціни.
3.6.5. Суд надав оцінку буквальному змісту підстави збільшення ціни товару за договором, який зазначений у листі Відповідача про необхідність укладання додаткової угоди № 3. Такою підставою Постачальник називає як факт, що ніби-то має юридичне значення «у зв'язку з коливаннями ціни такого товару на ринку», - тобто - сам факт коливання ціни. Постачальник у своєму листі/пропозиції не вказує, що таке коливання відбувалося в діапазоні цін, які були/є нижчими ніж ціна товару за Договором. Тобто, Постачальником взято за основу не факт збільшення ціни товару на ринку, а факт коливання такої ціни і відсоток відхилення нижнього порогу коливання до вищого порогу коливання. Це призвело до підвищення ціни товару пропорційно відсотку коливання ціни на ринку, але безвідносно до того, зросла ціна товару чи вона понизилася в результаті такого «коливання».
3.6.6. Суд зазначає, що таке застосування права Постачальником не відповідає приписам чинної на січень 2021 року нормі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, яка встановлювала, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку: збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку (у разі коливання ціни такого товару на ринку). Обмеження строків зміни ціни за одиницю товару до постачання електричної енергії (90 днів) - не застосовується, тому порушень щодо строків укладання Додаткової угоди № 3 від 27.04.2021 суд не вбачає.
3.6.7. Відповідач як постачальник електроенергії за Договором від 25.01.2021 не мав правових підстав вимагати (пропонувати) збільшення ціни за одиницю товару, оскільки відповідно до п. 5.3, 5.3.2. Договору та приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», право збільшення ціни пов'язується лише із фактом збільшення ціни такого товару на ринку в результаті коливання цін та обмежується порогом збільшення ціни до 10% від ціни товару за договором.
3.6.8. Наведене "коливання цін на ринку електроенергії" в межах від 1,35994 грн до 1,68316 грн за 1 кВт/год, скільки би відсотків воно не становило, застосовано безпідставно.
3.6.9. Суд висновує, що збільшення ціни за 1 кВт/год з 2,500000 грн., з ПДВ, до 2,567854 грн, з ПДВ зі зменшенням обсягу постачання за Договором (п. 2.1. Додаткової угоди №3 до Договору) також є безпідставним та суперечить приписам Закону і умовам договору: є нелогічним, не розумним і не добросовісним.
3.6.10. Таким чином, суд вважає підтвердженими викладені у позовній заяві доводи Прокурора, що згідно інформації розміщеної на сайті Оператор ринку (https://www.oree.com.uaл середньозважені ціни на електроенергію на майданчику ринку «на добу наперед (РДН)» у торговій зоні Бурштинський острів у березні 2021 року складала 1612,30 грн/МВт.год. Отже, коливання ціни одиниці електроенергії на ринку в сторону збільшення у порівнянні з ціною визначеною у договорі не встановлено.
3.6.11. Зважаючи на сталу судову практику у подібних справах, суд вважає, що Відповідачем як постачальником свідомо вирвано з контексту норми права, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, слова «коливаннями ціни такого товару на ринку», перекручено значення такого «коливання» на свою користь та подано Позивачеві як споживачу в «обгортці» пропозиції про внесення змін до договору, якою є лист ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 09.04.2021 за № 809/501-16, яка містить обгрунтування законності такої пропозиції щодо врахування саме факту «коливання ціни» в діапазоні показників середньозважених цін за певний період.
3.6.12. Це означає, що сторонами, зокрема Відповідачем, порушено імперативне правило, яке встановлене частиною 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» та п. 5.3, 5.3.2. Договору:
- незмінність Істотних умов договору про закупівлю;
- внесення змін до договору про закупівлі лише при фактичному збільшенні ціни на ринку товару після укладання такого договору та пропорційно такому збільшенню.
3.7. Так само судом проаналізовано додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару: додаткові угоди № 4 від 26.08.2021, № 6 від 15.11.2021, № 7 від 25.11.2021, № 8 від 24.12.2021 та № 11 від 18.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240095 від 25.01.2021 року, укладені між Оноківською сільською радою та ТОВ “Закарпаттяенергозбут».
3.7.1. Сторонами 26.08.2021 укладено Додаткову угоду № 4 (том 1 а.с. 62), якою підвищено ціну на електроенергію, а саме ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год., збільшена з 2,567854 грн з ПДВ, яка встановлена додатковою угодою № 3, до 2,634751 грн з ПДВ.
3.7.2. Згідно п. 1 цієї Додаткової угоди «Сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку з коливаннями ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору.»
3.7.3. Згідно п. 2 цієї Додаткової угоди пункт 5.1 Договору змінено з 01.08.2021 за одиницю товару ціна збільшена до 2,634751 грн з ПДВ.
3.7.4. Згідно листа ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 12.07.2021 № 758/103/501-16 (том 1 а.с. 96-100), яким обгрунтовуються зміни до договору, постачальник повідомив споживачу та обгрунтував коливання цін електричної енергії на ринку у травні 2021 року (01.05.2021 по 31.05.2021), вказавши, що середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на РНД склала 1643,78 грн/МВт.год.; за червень 2021 (01.06.2021 по 30.06.2021) середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії склала 1705,08 грн/МВт.год. Відповідач зазначав, що відповідно до вказаних коливань ціна збільшилась на 3,73 %.
3.7.5. Суд зазначає, що при укладанні Додаткової угоди № 4 Відповідач так само як і при збільшенні ціни вказує не на зростання ціни на ринку, а на коливання ціни на ринку, і так само в діапазоні цін від 1643,78 до 1705,08 грн МВт.год., що явно є нижчими від ціни, яка на цей час була чинною для сторін відповідно до Додаткової угоди № 3 в сумі 2,634751 грн з ПДВ за 1 кВт/год.
3.7.6. Суд, так само погоджується з висновком Прокурора, що для укладання Додаткової угоди № 4 були відсутні правові підстави, що визначені Законом та Договором від 25.01.2021 року.
3.7.7. Таким чином, твердження Відповідача, що наведені у відзиві на позов, що Додатковою Угодою №4 від 26.08.2021 сторонами збільшено ціну з 2,567854 грн. 1 кВт.год на 2,634751грн. 1 кВт.год, - тобто на 0,066897 грн., що складає 5,39% від ціни за одиницю товару визначену в Договорі, або 2,61% від ціни в попередній додатковій угоді лише підтверджує, що це збільшення ціни здійснено протиправно, без наявності факту збільшення ціни на ринку електроенергії.
3.8. Перевірка інших додаткових угод (№ 6 від 15.11.2021, № 7 від 25.11.2021, № 8 від 24.12.2021 та № 11 від 18.01.2022) показує, що Відповідач також застосував відповідне “коливання ціни» які не відображали фактів зростання вартості одиниці на ринку товару (1 кВт/год) ні з дати укладання Договору постачання електроенергії, а ні з дати укладання попередніх Додаткових угод, не застосовував середньозважені ціни як Базові ціни для розрахунку відсотку коливання, як то передбачено умовами Договору (абзац третій пункту 5.3.2.).
Так, Відповідач у відзиві (том 1 а.с. 245) зазначив, що базовою ціною для розрахунку відсотку коливання ціни на ринку ним взята ціна грудня 2020 року в розмірі 1,5886 грн. 1 кВт.год, яка співставлялася з ціною станом на дату укладання відповідної Додаткової угоди.
В той же час, Базовою ціною має слугувати середньозважена ціна на ринку на певну дату, яка (ціна) має співставлятися з Договірною ціною і визначати наявність/відсутність коливання та факт збільшення/зменшення ціни на ринку, порівняно з умовами Договору постачання.
Ця вимога щодо Базової ціни по відношенню до встановленої ціни за одиницю товару (2,50грн.) та порядок зміни ціни мала визначатися пропорційно коливанню ціни щомісячно та за кожний звітний місяць однозначно і чітко виписана у абзаці 2 п. 5.3.2. Договору №240095 на постачання електроенергії.
Отже, суд доходить висновку, що застосовуваний Відповідачем алгоритм розрахунку спотворює чинне наявне право постачальника та умови договору, шкодить інтересам Позивача як споживача та господарському правопорядку в державі.
3.9. Наведені Відповідачем відомості у відзиві (том 1 а.с. 245) в той же час вказують на те, що лише у жовтні 2021 року середньозважена ціна за одиницю електроенергії, яка вважається Базовою, вперше піднялася до рівня ціни Договору та становила 2,07222 грн., а в жовтні 2021 року її перевищила до 2,2011 грн. 1 кВт.год,, що вказує на те, що лише в цей період відповідні коливання ціни товару на ринках в сторону збільшення Відповідач як Постачальник мав право висувати пропозиції щодо зміни ціни Договору постачання - збільшити ціну поставки одиниці товару.
Висновки господарського суду.
Доводи і розрахунки Прокурора, таким чином, є обгрунтованими та підтвердженими за результатами розгляду цієї справи.
При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає (розміщує на сайті) компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар для можливості її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17.
За позицією Верховного Суду сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України “Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.
Інакше тлумачення відповідної норми Закону “Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10% шляхом так званого “каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця. Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами без будь-яких належних на те підстав, без належно обґрунтованого документального підтвердження щодо збільшення ціни за товар, що поставляється, в результаті коливання ціни на електричну енергію та щодо підвищення на неї ціни, в порушення норм Закону України “Про публічні закупівлі» та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди до Договору згідно яких збільшено ціну за одиницю товару в порушення вимог ЗУ "Про публічні закупівлі".
Таким чином, судом встановлено, що при укладенні додаткових угод до Договору, їх сторонами, порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при встановленій господарським судом відсутності документально підтвердженого збільшення цін такого товару на ринку порівняно з датою укладення договору, а також порівняно з кожним фактом збільшення ціни товару окремими додатковими угодами, запропонованими Позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними вказаних вище додаткових угод до Договорів, позаяк порушення норм Закону України “Про публічні закупівлі» сторонами мали системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про відсутність документально підтвердженого збільшення ціни електроенергії на час укладення оспорюваних додаткових угод при першому підвищенні ціни за Додатковою угодою № 3 та №4 до Договору, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню судом.
При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договорів Додатковими угодами застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни електроенергії, обсягів постачання та ціни Договору.
Суд зауважує, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе пропорційне збільшення ціни товару, або підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених 3аконом України “Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.
З урахування викладеного, суд висновує, що сторонами Договору під час укладення вказаних вище Додаткових угод до Договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснено збільшення ціни товару, в результаті чого вартість 1 кВт/год електроенергії необгрунтовано зросла порівняно з умовами Договору.
Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі за відсутності будь-яких підстав для внесення означених змін та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.
В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об'єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Судом встановлено, що Відповідачем всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електроенергію, в порушення норм Закону України “Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам закону та тендерної документації.
Недійсність додаткових угод, з урахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов'язання між сторонами за положеннями укладеного Договору без тих змін, які були внесені до нього вказаними вище Додатковими угодами.
При цьому, як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії Позивачем як Споживачем було переплачено без законних підстав зайві кошти за недійсними Додатковими угодами № 3 від 27.04.2021, № 4 від 26.08.2021, № 6 від 15.11.2021, № 7 від 25.11.2021, № 8 від 24.12.2021 та № 11 від 18.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240095 від 25.01.2021 року всього 43 609,32 грн.
Позов у цій частині підлягає задоволенню повністю.
Щодо представництва прокурором інтересів держави
Закон України “Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Ужгородською окружною прокуратурою виконано умови набуття права представництва інтересів держави, що підтверджено при прийнятті судом справи до розгляду та під час розгляду її по суті.
Це питання не викликало заперечень з боку Відповідача.
Норми права, що підлягають застосуванню.
За положеннями частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Закон України “Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата у Постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила:
“Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку».
У цій справі суд встановив, що сторонами Договору під час укладення додаткових угод до договору здійснено збільшення ціни товару, в результаті чого вартість 1 кВт/год електроенергії без наявних правових підстав збільшена.
Також у цій справі суд встановив, що при укладенні додаткових угод до договорів, їх сторонами, порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності документально підтвердженого збільшення цін такого товару на ринку порівняно з датою укладення договору.
Враховуючи вищеописані норми та встановлені обставини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними оскаржених Прокурором додаткових угод.
За положеннями частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За приписами абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Таким чином, укладені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі». Зокрема, вказані додаткові угоди є укладеними з перевищенням встановленого чинним законодавством 10% ліміту від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, а також без наявності належних документів, які б слугували підставою для їх укладення.
Дії Відповідача як сторони договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення додаткових угод за відсутності матеріально-правових підстав суперечать меті та нормам-приписам Закону України “Про публічні закупівлі».
Зокрема, такі дії заперечують та конфліктують з нормами правового інституту публічних закупівель, як засобу забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
Разом з тим, ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 91 5/1 868/18). Крім того, такі дії сторін щодо збільшення ціни за одиницю товару та, як наслідок, зменшення його кількості, не відповідають принципу максимальної економії та ефективності, визначеному ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі».
Після внесення змін до договору оспорюваними додатковими угодами положення договору щодо предмета, зокрема, кількості товару, що закуповується, не відповідають умовам закупівлі, якими передбачалася закупівля більшої кількості електричної енергії та за нижчою ціною, ніж це визначено додатковими угодами.
Крім того, ч. 2 ст. 208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Згідно з приписами частини першої ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Поряд з цим, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.
Відповідно до абз. 4 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постановах від 12.01.2021 у справі № 912/3239/18, від 26.02.2021 у справі № 912/9/20, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 16.04.2019 у справі № 190/3486/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.
Пункт 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ст. 1212 ЦК, особа зобов'язана повернути майно, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Таким чином, грошові кошти за додатковими угодами є такими, що були одержані відповідачем за визнаними недійсними правочинами, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦК України та правовим позиціям, викладеним у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Висновок суду щодо доказів та меж здійснення цивільних прав відповідачем.
Суд, за результатами дослідження і оцінки матеріалів справи та спірних правовідносин доходить висновку, що у змісті визнаних недійсними додаткових угод Відповідач як ініціатор змін до договору стосовно ціни товару, не вказував фактичних базових величин зростання ціни на товар порівняно з ціною договору, а застосовував як приводи для збільшення ціни посилання на джерела інформації як то Державного підприємства “Оператор ринку», Торгово-промислової палати, які до цих правовідносин застосовувати не можна, або ж із тлумаченням їх змісту на свою користь без правових підстав, або з неправильним тлумаченням змісту норм Національної комісії НКРЕКП, норм Закону “Про публічні закупівлі» та інше. Тому, суд доходить висновку, що через поведінку і дії Відповідача у цих цивільних відносинах суд вважає місцеву громаду потерпілою від дій Відповідача, який у недобросовісний спосіб домігся підписання додаткових угод до Договору постачання електричної енергії, без усяких на то правових підстав, отримавши кошти понад грошові суми, що були визначені Договором про публічні закупівлі.
Суд відхиляє твердження Відповідача, що у цій справі є наявною виключна правова проблема, так само як і в справі №920/19/24. Суд критично ставиться до такого твердження, вбачаючи проблему у прочитання та у застосуванні постачальниками електроенергії приписів Закону "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким передбачено імперативне, однозначне та чітке загальне правило, що «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі».
Виключенням з цього правила є лише декілька випадків, зокрема: збільшення після підписання договору про закупівлю ціни за одиницю товару на ринку. У такому випадку Закон дозволяє збільшити ціну за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно відповідного збільшення ціни такого товару на ринку.
Юридичне значення для такого збільшення ціни мають середньозважені ціни, що «коливаються» на ринку товару в бік збільшення ціни цього товару, лише після підписання договору про закупівлю.
При цьому Закон не передбачає обмежень у строках внесення змін до договору щодо збільшення ціни товару. Такі зміни можуть бути внесені і в найближчі дні після укладання договору про закупівлі, але при наявності встановленої законом підстави - збільшення ціни товару на ринку, яка перевищує ціну, що визначена договором.
У цих правовідносинах Відповідач не дотримався вказаних приписів Закону.
Суд зауважує, що дійсно підприємництво - це діяльність з метою отримання прибутку. Але прибутки мають отримуватися в результаті дотримання господарського правопорядку, в умовах чесного і добросовісного підприємництва, заборони недобросовісної (нечесної) підприємницької (комерційної) практики, зокрема нечесною практикою в комерційних відносинах є будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації, зокрема у цій справі про: застосування методів розрахунку ціни товару, які не є зрозумілими споживачу; застосування середньозважених цін, які не мають безпосереднього стосунку до конкретного договору про постачання електричної енергії із споживачем; розрахунок відсотків «коливання ціни на ринку» із застосування вихідних даних, що не передбачені договором; обгрунтування величини збільшення ціни товару за договором не співвідношенням ціни договору та ціни товару на ринку, а співвідношенням коливань ціни товару на ринку, незалежно від ціни товару за договором; цілеспрямовано стверджувалося про законність такої пропозиції та відповідності вимоги про зміну ціни позиції урядових організацій тощо.
Суд виходить з підтвердженого практикою розгляду подібних спорів та обставин цієї справи, що грунтується на досліджених у цій справі обставинах, що Відповідачем як Постачальником під час пропонування збільшення ціни товару споживачу надавалася нечітка, незрозуміла та неоднозначна інформація (іноді свідомо перекручена), яка необхідна для здійснення Споживачем свідомого вибору своєї економічної та правової поведінки, отже така поведінка Відповідача з великою вірогідністю є такою, що вводить споживача в оману і спонукає до підписання додаткових угод про збільшення ціни.
Суд висновує, що позивач Оноківська сільська рада у цих специфічних за змістом і складністю (термінології, понять, категорій, застосовуваних алгоритмів розрахунків тощо) правовідносинах є слабкою стороною, що довірилася у пропозиціях спеціалізованому постачальнику, передавши майно громади (надмірно сплативши грошові кошти, що запропоновані постачальником), є потерпілою особою, у розумінні приписів ст. 1212 ЦК України, які визначають, що “Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала».
Суд погоджується з доводами прокурора, що Додаткові угоди до оспорюваних договорів носять характер зловживання цивільними правами, суперечать загальним засадам цивільного законодавства (справедливість, добросовісність та розумність), порушують правовий господарський порядок в Україні, не відповідають приписам ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», нормам Цивільного та Господарського кодексів України, а тому мають бути визнані недійсними.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 13 ЦК України законодавцем визначено межі здійснення цивільних прав учасниками цивільних відносин.
Так, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Суд доходить висновку, що Відповідач у спірних правовідносинах вийшов за розумні межі, що допускаються цивільним законодавством України в господарських відносинах.
Щодо обгрунтованості рішення суду.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи, суд вважає, що суд встановив обставини, що мають значення для цієї справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, спростувавши і надавши відповіді на питання, що мають юридичне значення для правильного вирішення спору.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
На Відповідача покладається тягар відшкодування 21 196,00 грн. гривень витрат на оплату судового збору в повному обсязі.
Підстав для покладання частково судових витрат на потерпілу особу - Оноківську сільську раду, суд не вбачає, більш того, суд виходить з того, що таке покладання витрат не відповідає принципу справедливості судового рішення.
Керуючись ст. 2, 13, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 27.04.2021, № 4 від 26.08.2021, № 6 від 15.11.2021, № 7 від 25.11.2021, № 8 від 24.12.2021 та № 11 від 18.01.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 240095 від 25.01.2021 року, укладеного між Оноківською сільською радою, код ЄДРПОУ - 04350168, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ 41999833).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут», ЄДРПОУ 41999833, адреса місцезнаходження: пл. Жупанатська, 18, м. Ужгород, 88000, на користь Оноківської сільської ради, код ЄДРПОУ - 04350168, адреса місцезнаходження: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59, безпідставно отримані кошти в сумі 43 609,32 грн. (сорок три тисячі шістсот дев'ять гривень 32 копійок).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут», ЄДРПОУ 41999833, адреса місцезнаходження: пл. Жупанатська, 18, м. Ужгород, 88000, на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а, код ЄДРПОУ 02909967) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 21 196,00 грн. (двадцять одну тисячу сто дев'яносто шість гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 17.06.2025 року.
Суддя П. Д. Пригуза