вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"10" червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/33/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс», м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бочкор і сини», м. Рахів Закарпатської області
про стягнення 282 300,00 грн
За участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бочкор і сини» 282 300,00 грн штрафу, за період з квітня 2019 року до липня 2024 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 398 про надання послуг автостанцією перевізникові від 29 грудня 2010 року з урахуванням додаткових угод.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/33/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20 січня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, а також встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
29 січня 2025 року суд постановив ухвалу, якою залишив без задоволення заяву відповідача від 22.01.2025 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Надалі, зважаючи на заперечення щодо позову викладені, зокрема, у відзиві та з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 18 березня 2025 року призначив справу №907/33/25 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 08 квітня 2025 року.
У судовому засіданні 08 квітня 2025 року, за участю представників сторін, суд постановив ухвалу, яка зазначена у протоколі судового засідання про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оголосив перерву до 08 травня 2025 року та зобов'язав сторін (з покладенням ініціативи на позивача) провести звірку взаєморозрахунків у спірному періоді із зазначенням дат нарахування штрафу та рейсів, за зрив яких такий штраф нараховано.
Ухвалою від 08 травня 2025 року суд повідомив учасників справи про те, що наступне судове засідання відбудеться 27 травня 2025 року.
У судовому засіданні 27 травня 2025 року суд постановив ухвалу відповідно до якої здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/33/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, призначив підготовче засідання на 10 червня 2025 року.
04 червня 2025 року позивач подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про затвердження мирової угоди від 04.06.2025. Того ж дня позивач подав до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригінального паперового примірника мирової угоди.
05 червня 2025 року відповідачем в електронній формі за допомого електронного кабінету ЄСІТС подано до суду заяву про затвердження мирової угоди.
Також, 05 червня 2025 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 05.06.2025 у якій представник позивача просить суд провести судове засідання без його участі.
Окрім того, 06 червня 2025 року від позивача до суду в електронній формі надійшла заява про повернення судового збору.
Сторони участь уповноважених представників у підготовчому засіданні 10 червня 2025 року не забезпечили, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Згідно приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до наведених приписів процесуального закону та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе провести підготовче засідання без участі представників сторін.
Розглянувши та оцінивши заяви сторін про затвердження мирової угоди, суд доходить наступних висновків.
Згідно з ч. 7 ст. 46 ГПК України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 192 ГПК України визначено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
За своїм змістом мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити. У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Згідно з положеннями поданої суду мирової угоди, сторони дійшли згоди щодо вирішення існуючого між ними спору у справі № 907/33/25.
Зокрема, сторони обумовили, що відповідач визнає позовні вимоги в частині штрафних санкцій в розмірі 50 000,00 грн, зобов'язується їх сплатити позивачу протягом двох банківський днів з дня підписання мирової угоди, а позивач, як зустрічний компроміс - відмовляється від решти позовних вимог.
Сторони домовились, що судові витрати в розмірі 50% судового збору в сумі 2117,25 грн відповідач сплачує на відповідний рахунок позивача. Також, в угоді зазначено, що наслідки укладення мирової угоди сторонам відомі та зрозумілі, при вільному волевиявленню, добросовісності намірів Сторін, сумлінності щодо виконання її умов. Кожна із Сторін підтверджує, що має усі права та повноваження, які є необхідні для підписання цієї угоди.
Повноваження керівників сторін на підписання мирової угоди підтверджуються відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 192 ГПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Згідно приписів ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
За таких обставин, оскільки за результатами дослідження укладеної між сторонами справи мирової угоди від 04.06.2025, суд дійшов висновку про те, що дана мирова угода стосується предмету спору в даній справі, підписана повноважними представниками сторін, не суперечить діючому законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а відтак, - підлягає затвердженню. Провадження у справі № 907/33/25 підлягає закриттю на підставі ч. 4 ст. 192 та п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження в справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 14 506,50 грн.
Водночас, з урахуванням заявленої до стягнення позивачем суми (ціни позову) та з огляду на приписи ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, який підлягав оплаті позивачем за розгляд цієї справи в суді становить 3387,60 грн (282 300,00 грн *1,5/100*0,8).
Таким чином, зважаючи на подання позивачем клопотання з приводу повернення судового збору в надмірно сплаченій частині, належною до повернення з Державного бюджету України, на підставі п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір», є сума 11 118,90 грн (14 506,50 грн - 3387,60 грн).
Крім того, частиною 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні приписи визначені у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
З урахуванням наведеного, у зв'язку з затвердженням судом мирової угоди від 04.06.2025 на підставі приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» Приватному акціонерному товариству «Закарпатавтотранс» підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору в розмірі 1693,80 грн шляхом постановлення окремої ухвали з даного питання.
Керуючись ст. ст. 130, 191-193, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Спільну заяву від 04.06.2025 сторін - Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бочкор і сини» про затвердження мирової угоди - задовольнити.
2. Затвердити мирову угоду б/н від 04.06.2025, укладену між позивачем - Приватним акціонерним товариством «Закарпатавтотранс» (код ЄДРПОУ 03113934, місцезнаходження: 88018, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 102), в особі генерального директора Кречка Й.В., який діє на підставі Статуту та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бочкор і сини» (код ЄДРПОУ 34816059, місцезнаходження: 90600, м. Рахів Закарпатської області, вул. Кармелюка, буд. 2) в особі директора Бочкора В.В., що діє на підставі Статуту, у справі № 907/33/25 наступного змісту:
м. Ужгород 4 червня 2025 р.
Приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс» (надалі - Позивач), в особі Генерального директора Крепко Й.В., що діє на підставі статуту товариства, з однієї сторони,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бочкор і сини» (надалі - Відповідач), в особі директора Бочкор В.В., що діє на підставі статуту товариства, з другої сторони,
підписали цю Мирову Угоду по справі №907/33/25 про нижченаведене:
1. Відповідач визнає позовні вимоги в частині штрафних санкцій у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн., а також : 2117,25 грн. - 50% судового збору по позовних вимогах у розмірі 282300 грн., сплаченого Позивачем при поданні позовної заяви (решта сум судового збору підлягають поверненню Позивачу з Державного бюджету України відповідно до ст. 130 ГПК України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір»), а Позивач в якості зустрічного компромісу відмовляється від решти позовних вимог.
Штрафні санкції у розмірі 13661,30 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят одна гривня 30 копійок) грн., утримані позивачем з відповідача в односторонньому порядку у квітні 2019 - лютому 2022 років, не включаються до вищевказаної суми 50.000 грн. і поверненню відповідачу не підлягають (відповідні кошти залишаються у розпорядженні позивача).
2. Грошові кошти по визнаних Відповідачем вимогах у загальній сумі 52117,25 (п'ятдесят дві тисячі сто сімнадцять гривень 25 копійок) грн. підлягають сплаті Відповідачем на поточний рахунок Позивача протягом двох банківських днів з дня підписання цієї Мирової Угоди та подання її позивачем або відповідачем на затвердження до господарського суду.
3. У випадку прострочення платежу Позивач вправі подати вказану Мирову Угоду до примусового стягнення в якості виконавчого документа.
4. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідач зобов'язується виконувати всі свої регулярні автобусні рейси на приміських / міжміських / міжнародних пасажирських маршрутах загального користування виключно через автостанції Позивача (якщо вони наявні у населених пунктах по шляху слідування автобуса).
5. Ця Мирова Угода укладена у трьох примірниках, по одному для Позивача, Відповідача і Господарського суду Закарпатської області (в матеріали справи), набирає чинності з моменту її затвердження ухвалою Господарського суду Закарпатської області і діє безстроково. В частині платежів ця Мирова Угода починає застосовуватися з дня подання цієї Мирової Угоди однією із сторін до господарського суду.
Власник: ПРаТ «Закарпатавтотранс» м. Ужгород, 88018, вул. Перемоги, б 102 IBAN: НОМЕР_1 в АБ «Південний» ЄДРПОУ 03113934 Генеральний директор _________________ (Кречко Й.В.) Перевізник: ТОВ «Бочкор і сини» Рахівський район, 90600, м. Рахів, вул. Кармелюка, б. 2 IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 34816059 Директор __________________ (Бочкор В.В.)
3. Провадження у справі №907/33/25 - закрити.
4. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею (16 червня 2025 року), відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до примусового виконання у строк до 16 червня 2028 року.
5. Стягувачем за цією ухвалою є Приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс» (код ЄДРПОУ 03113934, місцезнаходження: 88018, м. Ужгород, вул. Перемоги, буд. 102).
6. Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бочкор і сини» (код ЄДРПОУ 34816059, місцезнаходження: 90600, м. Рахів Закарпатської області, вул. Кармелюка, буд. 2).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 16 червня 2025 року.
Суддя Р.М. Лучко