вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.06.2025м. ДніпроСправа № 904/738/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Скриннікової Н.С. в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства «Західтеплоенерго» комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 38974619) до Комунального підприємства «Їдальня № 810 Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 19145853) про стягнення 3% річних, інфляційних втрат 221 209, 15 грн
Рух справи та процесуальні дії у справі.
Дочірнє підприємство «Західтеплоенерго» комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Їдальня № 810 Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 19145853) про стягнення 3% річних, інфляційних втрат 221 209, 15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ухвалою суду про затвердження мирової угоди у справі №904/533/23 та наявним судовим рішенням у справі № 904/537/24, яке на думку позивача підтверджує право на отримання інфляційних втрат та 3% річних.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025.
28.02.2025 суд своєю ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Вирішив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
20.03.2025 вважається днем вручення ухвали від 28.02.2025, оскільки поштове відправлення (трек номер 0610236474146) не було вручено відповідачу (повернуто до суду за закінченням терміну зберігання).
Відповідач не отримує поштову кореспонденцію за юридичною адресою, оскільки поштове відправлення, яке було направлено судом на адресу відповідача, повернуто до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач немає електронного кабінету. В силу частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України для відповідача реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами є добровільною.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, а ухвала суду від 28.02.2025 вважається врученою відповідачу 20.03.2025 проте станом на 17.06.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд визнав, що відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позову заяву і доказів, мав можливість його подати, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішив розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд визнав, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін в судове засідання.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані, тим що 22.03.2023 господарським судом затверджено мирову угоди у справі № 904/533/23, а 18.12.2023р господарським судом Дніпропетровської області по справі № 904/5622/23 було винесено рішення, яким позовні вимоги Дочірнього підприємства «Західтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» до Комунального підприємства «Їдальня №810 Дніпропетровської обласної ради» задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача сума боргу за спожиту теплову енергію в березні 2023 року в розмірі 114 097,99грн, пеня в розмірі 43 927,34грн, 3% річних в розмірі 1744,29грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 055,45грн. Зазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023р по справі № 904/5622/23 набуло законної сили 13.05.2024р. До теперішнього часу Відповідачем заборгованість за спожиту теплову енергію за період з січня 2022 року по березень 2023 року з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних втрат по справі № 904/533/23 та по справі № 904/5622/23 не сплачена. На підставі вищенаведеного Позивачем донараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період з 16.03.2023р по 21.02.2025р в сумі 54 124,59грн та інфляційні втрати за період з квітня 2023 року по січень 2025 року в сумі 167 084,56грн.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач не подав відзив на позов.
Господарський суд розглянув подані докази, вислухав пояснення сторін, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, достовірності, вірогідності та
Предметом позову є майнові вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих через наявність заборгованості за рішенням суду у справі № 904/5622/23.
Підставами позову позивач зазначив наявний обов'язок відповідача заплатити 3% річних та інфляційні втрати, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані зі стягненням 3% річних та інфляційних втрат на підставі рішення суду у справі № 904/5622/23. Суд має перевірити обраний позивачем спосіб захисту на предмет його належності та ефективності, надати правову оцінки діям позивача відносно дотримання принципів юридичної визначеності, процесуальної економії та передбачуваності покладених на відповідача зобов'язань, дотримання прав учасників справи на справедливий суд.
Суд має зокрема встановити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1) Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже твердження позивача та відповідача підлягають перевірці, а докази оцінці на предмет належності доказів і доведеності доказами тих обставин за для підтвердження яких вони подані.
Суд надав мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеного позивачем у позові встановив чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та навів мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Обставини справи встановлені судом.
Позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 54 124, 59 грн та інфляційні втрати в сумі 167 084, 56 грн., судовий збір в сумі 2 654, 52 грн. за період з січня 2022 по березень 2023 включно, тобто за 15 (п'ятнадцять) повних місяців.
Позивач зазначив, що має право на отримання 3% річних та інфляційних втрат з огляду на те, що Господарським судом Дніпропетровської області у справі 22.03.2023 у справі № 904/533/23 затверджено мирову угоду за даними якої відповідач зобов'язувався заплатити частками заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 692 773, 04 грн (період: січень 2022, лютий 2022, листопад 2022, грудень 2022, січень 2023, лютий 2023 за договором № 276 від 08.11.2021) на умовах мирової угоди та на те, що наявне рішення суду від 18.12.2023 у справі № 904/5622/23, яким частково задоволено позовні вимоги, стягнуто заборгованість за березень 2023 в сумі 114 097, 99 грн, пеню в сумі 43 927, 34 грн., 3% річних в сумі 1 744, 29 грн.
Позивач у позові заявив, що предметом позову є стягнення 3% річних (нарахування за період з 16.03.2023 по 21.01.2025) та інфляційних втрат (нараховано за період з квітня 2023 по січень 2025) за поставлену та спожиту теплову енергію за період з січня 2022 по березень 2023, а в обґрунтування позовних вимог посилається на рішення суду від 18.12.2023 у справі № 904/5622/23. Рішення суду у справі № 904/5622/23 набрало законної сили 13.05.2024, проте заборгованість за цим рішенням за період з січня 2022 по березень 2023 не сплачена.
Суд встановив, що зі змісту рішення суду від 18.12.2023 у справі № 904/5622/23 йдеться про позовну вимогу про стягнення заборгованості за березень 2023, сума боргу 114 097, 99 грн.
11.06.2024 у справі № 904/5622/23 господарський суд видав судовий наказ про примусове виконання яке набрало законної сили 13.05.2024.
За даними судового наказу: стягувач: Дочірнє підприємство «Західтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» (ідентифікаційний код: 38974619; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 7); боржник: Комунальне підприємство «Їдальня №810 Дніпропетровської обласної ради» (ідентифікаційний код: 19145853; місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2). Вирішено стягнути суму боргу в розмірі 114 097, 99; пеню в розмірі 43 927, 34 грн; 3% річних в розмірі 1 744, 29 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 055, 45 грн. Наказ дійсний для пред'явлення до 14.05.2027.
Суд зазначає, що в силу п.1. та п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» наказ, що виданий судом на підставі судового рішення та ухвала суду про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом підлягають примусовому виконанню.
Позивач не надав суду документи, які підтверджують або спростовують наявність/відсутність відкритого виконавчого провадження відносно справи № 904/533/23 та справи № 904/5622/23, а також докази наявності заборгованості.
У цій справі позивач заявив вимогу про фактичне стягнення 3% річних та інфляційних втрат, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за період, який не був предметом розгляду та вирішення судом ані у справі № 904/533/23, ані у справі № 904/5622/23.
Отже основний борг за період з січня 2022 по березень 2023 за який позивач просить суд стягнути 3% річних та інфляційні втрати не був предметом розгляду та вирішення у справах № 904/533/23 та № 904/5622/23, а тому підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат нараховані на основний борг, який не був предметом розгляду суду відсутні.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Практика Верховного Суду щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов'язаних принципах: спосіб захисту має бути належним та ефективним; має дотримуватися принцип процесуальної економії».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, п. 22).
Згідно з позицією, висловленою в ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У цій справі заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 221 209, 15 грн на підставі рішення суду, яким не вирішувалось питання про стягнення основного боргу з відповідача за період з січня 2022 по березень 2023, а рішення суду у справі № 904/5622/23, яким стягнуто борг за березень 2023 набрало силу і може бути виконано в межах виконавчого провадження.
Позивач не надав суду доказів наявності/відсутності відкритого виконавчого провадження, належного розрахунку із зазначення сум та періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Отже суд встановив, що позивач не довів доказами обґрунтованість позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Верховний Суд усебічно розглядає питання ефективності способів захисту порушеного права, зокрема крізь призму принципу диспозитивності. Процесуальним підґрунтям для цього є те, що, за ст. 2 ГПК України, завдання господарського судочинства - справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).
Ефективний спосіб захисту прав має забезпечувати мету здійснення правосуддя з урахуванням процесуальної економії.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду.
Згідно ч 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Заразом позивач не надав суду у цій справі докази, що він звертався до державного/приватного виконавця (щодо справ № 904/533/23 та № 904/5622/23) з вимогами про примусове виконання мирової угоди та рішення суду.
Позивач не надав суду у цій справі докази звернення до державного/приватного виконавця із заявами про відкриття виконавчого провадження чи пред'явлення судового наказу до примусового виконання, не надав позивач докази звернення із клопотанням або заявою до суду з метою встановлення способу і порядку виконання рішення і що позивачу було відмовлено у такому зверненні або що виконавцю було відмовлено судом у розгляді такої заяви.
У цій справі йдеться про стягнення 3% річних та інфляційних втрат як основних вимог, і при цьому, позивач обґрунтовує необхідність їх стягнення рішенням суду, яким не вирішувалось питання про стягнення основного боргу за період з січня 2022 по березень 2023 та нормами закону, які таке право встановлюють.
Принципи юридичної визначеності, процесуальної економії, очікуваності та передбачуваності під час проведення процедури примусового виконання рішення суду має застосовуватися як по відношенню до позивача так і по відношенню до відповідача.
В силу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд встановив, що не існують, оскільки не встановлені рішенням суду, на яке посилається позивач у справі № 904/5622/23, обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги, і не підтверджуються доказами.
Рішення суду від 18.12.2023 у справі № 904/5622/23 стосується березня 2023 року, а не періоду про який заявив позивач (з січня 2022 по березень 2023), ухвала суду від 22.03.2023 у справі № 904/533/23, якою затверджено мирову угоду стосується періоду: січень 2022, лютий 2022, листопад 2022, грудень 2022, січень 2023, лютий 2023, тобто період визначений конкретними місяцями, а не повним періодом з січня 2022 по березень 2023, отже не може бути доказом обґрунтованості позовних вимог позивача.
Відтак подані докази позивачем рішення господарського суду від 18.12.2023 у справі №904/5622/23 та ухвала від 22.03.2023 у справі № 904/533/23 спростовують наявність обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Суд встановив, що позивач не доказав суду належними та вірогідними доказами позовні вимоги, а тому суд виснує про те, що відповідач в межах предмету та підстав позову не порушив права та інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Підсумовуючи викладене суд вирішив відмовити в позові повністю з підстав необґрунтованості позовних вимог та недоведеності позовних вимог доказами.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити в позові повністю.
Позивач: Дочірнє підприємство «Західтеплоенерго» комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 38974619, місцезнаходження юридичної особи: вул. Феодосіївська, 7, м. Дніпро, 49005).
Відповідач: Комунальне підприємство «Їдальня № 810 Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 19145853, місцезнаходження юридичної особи: проспект Олександра Поля, буд. 2, м. Дніпро, 49004).
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 17.06.2025
Суддя Н.С. Скриннікова