ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 червня 2025 року Справа № 902/1336/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Пилипишин С.С.
від відповідача: Годованюк А.О.
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: Шмирова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у справі №902/1336/24 (повний текст складено 17 березня 2025 року, суддя Маслій І.В.)
за позовом Казенного підприємства "Укрспецзв'язок"
до Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Військова частина НОМЕР_1
2. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця
про стягнення 335536,62 грн
Казенне підприємство "Укрспецзв'язок" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення 335 536,62 грн заборгованості, з якої 319 963,02 грн - сума основного боргу, 2 944,48 грн - 3% річних та 12 628,82 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про відшкодування витрат на утримання об'єкта №26 від 16 березня 2022 року, в частині відшкодування витрат вартості електроенергії.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20 січня 2025 року залучено до участі у справі №902/1336/24 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у справі №902/1336/24 повністю задоволено позов Казенного підприємства "Укрспецзв'язок" до Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця про стягнення 335536,62 грн.
Присуджено до стягнення з Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Моностирська, 26, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 20098691) на користь Казенного підприємства "Укрспецзв'язок" (вул. Макуха Василя, буд. 5-Б, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ 39908375) 319963,02 грн - вартості спожитої електричної енергії за період з 01 квітня 2022 року до 31 грудня 2022 року, 2944,48 грн - 3% річних, 12628,82 грн - інфляційних втрат та 5033,04 грн - витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
Місцевий господарський суд встановив, що за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 року відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за договором в повному обсязі, водночас в зв'язку з передачею об'єкта військовій частині згідно акта приймання - передачі від 25 березня 2022 року відповідач припинив відшкодовувати витрати вартості електричної енергії. Водночас рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 травня 2024 року у справі №902/285/24 встановлено, що обов'язок відшкодувати позивачу вартість спожитої електроенергії по переданому об'єкту взяв на себе Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації за умовами договору про відшкодування витрат на утримання об'єкту №26 від 16 березня 2022 року. Вказаний факт не потребує повторного доказування. Після набрання рішенням у справі №902/285/24 законної сили позивач 23 липня 2024 року направив відповідачу лист №11-03/1048 до якого долучив два примірника акта приймання-передачі наданих послуг №02-06/883, в якому помісячно розписано кількість спожитої електричної енергії, її вартість та сума, що за період з квітня по грудень 2022 включно становить 319 963,02 грн. За висновком суду першої інстанції, вартість спожитої електричної енергії на об'єкті відповідача за період з 01 квітня 2022 року до 31 грудня 2022 року в сумі 319 963,02 грн є обґрунтованою, а тому позов підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Департамент з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у справі №902/1336/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що зі змісту Договору №26 чітко вбачається, що зобов'язання позивача стосуються забезпечення електроенергією об'єкта, який використовується безпосередньо апелянтом, а обов'язок апелянта - відшкодування витрат за спожиту ним електроенергію. Проте судом першої інстанції не було враховано те, що з 25 березня 2022 року об'єкт було передано у тимчасове користування Військовій частині НОМЕР_1 на підставі Акта передачі-приймання, що підтверджує втрату апелянтом фактичного контролю над об'єктом. Апелянт листом від 20 квітня 2022 року №03.2-16-520 своєчасно повідомив позивача про зміну фактичного користувача об'єкта з 01 квітня 2022 року у зв'язку з тимчасовою втратою права на повне господарське відання. Таким чином, у спірний період (з 01 квітня 2022 року -31 грудня 2022 року) апелянт не був фактичним споживачем електроенергії, а відтак не отримував послуг, передбачених Договором, для власних потреб. Покладення на апелянта обов'язку відшкодувати витрати за послуги, спожиті іншими особами, суперечить статті 629 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов'язковість договору виключно для його сторін у межах погоджених умов. На переконання апелянта, позивач, отримавши це повідомлення, був зобов'язаний вжити заходів для перегляду умов Договору або встановлення нових договірних відносин із фактичним користувачем, але не зробив цього своєчасно. Це повідомлення вказує на зміну користувача об'єкта, що виключає відповідальність апелянта за споживання електроенергії після 01 квітня 2022 року без додаткового погодження сторін.
Скаржник наполягає на тому, що позивач, всупереч статті 74 ГПК України, не надав належних і допустимих доказів того, що електроенергія, за яку вимагається стягнення, була спожита апелянтом для власних потреб у межах об'єкта, визначеного Договором №26, у період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Натомість (рахунки та акти виконаних робіт) визначення дійсного споживання (встановлені судом та знаходяться в матеріалах справи) вказують на Військову частину НОМЕР_1 , як фактичного споживача, а не апелянта.
За доводами апелянта, суд першої інстанції формально послався на Договір №26 як підставу для стягнення з апелянта 319 963,02 грн основного боргу, однак не провів належного аналізу його умов, зокрема пунктів 2.4, 2.5, які регулюють порядок розрахунків та відповідальність сторін, що є порушенням статті 86 ГПК України, яка вимагає всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів. Рішенням суду першої інстанції встановлено, що за період з 01 квітня 2022 року до 31 грудня 2022 року на об'єкті, відповідно до показників лічильника №0054895, було спожито 55 677 кВт електричної енергії, а сума витрат за спожиту електроенергію становить 319 963,02 грн. Ця сума значно перевищує орієнтовну вартість, визначену пунктом 2.2 Договору №26 (88 690,68 грн) на 2022 рік. Таким чином, укладення додаткової угоди у цьому випадку є обов'язковою умовою для зміни суми відшкодування, що випливає з принципу свободи договору та обов'язковості його умов для сторін.
Також скаржник зазначає, що позивач порушив пункт 2.5 Договору №26, оскільки акти виконаних робіт за спірний період (квітень - грудень 2022 року) не надавалися щомісячно до 20 числа відповідного місяця.
Судом першої інстанції не було враховано причини продовження постачання позивачем електроенергії, що суперечить пункту 2.6 Договору №26, відповідно до якого при ненадходженні від замовника відшкодування витрат по утриманню об'єкта понад один місяць, виконавець не несе відповідальності за утримання об'єкта в належному стані, не гарантує його функціонування та забезпечення електроенергією обладнання замовника. Ця умова надає позивачу інструмент для захисту своїх інтересів у разі невиконання апелянтом платіжних зобов'язань або зміни обставин. Отримавши лист від 20 квітня 2022 року, позивач мав підстави припинити надання послуг, однак не скористався цим правом, що дозволило йому накопичити значну суму витрат на утримання об'єкта. Продовження надання послуг після отримання повідомлення про припинення зобов'язань без спроб врегулювання відносин є недобросовісною поведінкою, спрямованою на перекладання фінансових ризиків на апелянта, що є порушенням статті 3 Цивільного кодексу України, яка встановлює добросовісність, як загальний принцип цивільного права.
Листом №902/1336/24/2051/25 від 14 квітня 2025 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.
22 квітня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1336/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 квітня 2025 року у справі №902/1336/24 залишено без руху апеляційну скаргу Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у справі №902/1336/24. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду належні докази направлення копії апеляційної скарги учасникам провадження у справі.
01 травня 2025 року від апелянта через "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано копії поштових накладних про направлення листів учасникам провадження у справі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 травня 2025 року у справі №902/1336/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у справі №902/1336/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "28" травня 2025 р. об 11:00 год. Зобов'язано Департамент з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації надати колегії суддів до 12 травня 2025 року описи вкладення до листів, які направлялися учасникам провадження у справі.
16 травня 2025 року від Казенного підприємство "Укрспецзв'язок" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Заперечуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на доводи, викладені в оскаржуваному рішенні. Поряд з цим, додатково повідомляє, що відповідач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Вінницької області про стягнення з Третьої особи 1 заборгованості у розмірі 319 963,02 грн за відшкодування витрат на електроенергію, спожиту у період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року, відповідно до умов Договору №3465. Господарський суд Вінницької області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 902/469/25 (загальне позовне провадження) від 05 травня 2025 року, на підставі поданої позовної заяви.
16 травня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Казенного підприємства "Укрспецзв'язок" Пилипишина Станіслава Станіславовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1336/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року у справі №902/1336/24 задоволено заяву представника Казенного підприємства "Укрспецзв'язок" Пилипишина Станіслава Станіславовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/1336/24.
19 травня 2025 року від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця надійшли додаткові пояснення у справі, у яких вказано, що судом першої інстанції всі обставини справи були всебічно, повно та об'єктивно досліджені, всім доказам у справі було надано належну правову оцінку, а відтак рішення суду є законним та обґрунтованим.
Третя особа звертає увагу суду, що жодних доказів, що Договір №26 від 16 березня 2022 року є достроково припиненим чи розірваним матеріали справи не містять. Крім того, зміни до умов Договору №26 сторонами не вносились, зокрема щодо особи, яка має виконувати на користь КП "Укрспецзв'язок" обов'язок з відшкодування спожитої електроенергії за спірний період. З викладеного вбачається, що саме Департамент мав відшкодовувати КП "Укрспецзв'язок" витрати за спожиту електроенергію за період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року відповідно до умов Договору №26.
19 травня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1336/24 в режимі відеоконференції, в якій просить визначити Господарський суд Вінницької області відповідальним за проведення відеоконференції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 травня 2025 року у справі №902/1336/24 відмовлено Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1336/24 через відсутність технічної можливості проведення відеоконференції з Господарським судом Вінницької області 28 травня 2025 року.
21 травня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1336/24 в режимі відеоконференції, в якій просить визначити один з перелічених судів відповідальним за проведення відеоконференції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2025 року у справі №902/1336/24 задоволено заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1336/24 та доручено її проведення Вінницькому апеляційному суду.
22 травня 2025 року від представника Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації Годованюка Андрія Олександровича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1336/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 травня 2025 року у справі №902/1336/24 задоволено заяву Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації Годованюка Андрія Олександровича про участь у судовому засіданні у справі №902/1336/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
26 травня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Бучинської Г.Б. судове засідання у справі №902/1336/24 28 травня 2025 року не відбулось.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 червня 2025 року у справі №902/1336/24 розгляд апеляційної скарги призначено на 11 червня 2025 року об 10:45 год.
В судовому засіданні 11 червня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції представники відповідача, позивача та третьої особи 2 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі, у відзиві на неї та у письмових поясненнях.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та письмових пояснень, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 березня 2022 року між Казенним підприємством "Укрспецзв'язок" (позивач, в договорі виконавець) та Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації (перейменовано на Департамент з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження №30-р від 14 квітня 2024 року) (відповідач, в договорі замовник) укладено договір про відшкодування витрат на утримання об'єкта №26 (далі договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору з метою постійного та якісного функціонування об'єкта замовника (далі - об'єкт) та підтримання у робочому стані його систем, виконавець забезпечує утримання об'єкта, а саме забезпечення електроенергією обладнання замовника та його приміщення, з наступним відшкодуванням замовником витрат вартості електроенергії.
Згідно з пунктом 1.2. договору утримання виконавцем об'єкта в належному стані для використання його за призначенням та відшкодування витрат замовником (за електроенергію, електроживлення обладнання, кондиціювання та вентиляцію) виконавцю для виконання останнім умов цього договору.
Витрати по утриманню об'єкта та підтримання його у стані готовності вказані в додатку1 до даного договору. Орієнтовна вартість по договору на 2022 рік становить: всього без ПДВ - 73 908,90 грн, всього з 20% ПДВ - 88 690,68 грн (пункти 2.1 та 2.2 договору).
За умовами пункту 2.3 договору сума договору буде змінюватися у відповідності до зміни тарифів на електроенергію та при встановлені замовником додаткового обладнання. Замовник відшкодовує виконавцю витрати на електроенергію по тарифам, по яких електроенергія отримана від енергопостачальної організації.
В разі перевищення сум по рахункам за фактично надані замовнику послуги по договору (орієнтована вартість) до закінчення строку дії договору, сторони додатково погоджують розмір коштів, необхідних для оплати рахунків по цьому договору, шляхом укладання додаткової угоди (пункт 2.4 договору).
Пунктом 2.5 договору сторони визначили, що оплата витрат по утриманню об'єкта здійснюється замовником безготівково щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку та акту виконаних робіт. За послуги, які надані в грудні, оплата здійснюється до 25 грудня. Протягом 10 днів з моменту отримання акта виконаних робіт замовник зобов'язаний підписати його та направити на адресу виконавця. У разі не підписання акта виконаних робіт та не направлення замовником на адресу виконавця письмових заперечень, акт вважається підписаним.
Відповідно до пункту 2.6 договору при ненадходженні від замовника відшкодування витрат по утриманню об'єкта понад один місяць, виконавець не несе відповідальності за утримання об'єкта в належному стані, не гарантує його функціонування та забезпечення електроенергією обладнання замовника.
Згідно з пунктом 2.7 договору у разі затримки замовником оплати по утриманню об'єкту, виконавець має право звернутись до суду відповідно до чинного законодавства України.
В разі необхідності отримання замовником інших робіт, виконання додаткових послуг виконавцем, вартість їх визначається додатковою угодою до цього договору (пункт 2.8 договору).
За умовами пункту 3.1, 3.1.2 договору виконавець зобов'язався зокрема вести постійний облік витрат по утриманню об'єкта.
Замовник у свою чергу зобов'язався забезпечити перерахування коштів на відшкодування витрат по утриманню об'єкта згідно з наданим виконавцем рахунком, виконувати належним чином умови розділу 2 цього договору (пункти 3.2, 3.2.1, 3.2.2 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору виконавець забезпечує утримання об'єкта протягом терміну дії договору та в межах договору.
Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання замовником всіх фінансових зобов'язань за договором - до повного їх виконання. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01 січня 2022 року (пункт 8.1 договору).
Згідно з пунктом 8.2 договору послуги, надані виконавцем у межах його зобов'язань за цим договором в період з 01 січня 2022 року до дати підписання договору, приймаються та сплачуються замовником.
За умовами пункту 8.3, 8.3.1 - 8.3.3 договору кожна із сторін має право ініціювати розірвання договору, повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до реалізації свого наміру. Підставами для розірвання цього договору є: згода сторін; рішення суду; систематичне невиконання або неналежне виконання однією із сторін обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі і фінансових.
Відповідно до пункту 8.4 договору розірвання договору за згодою сторін оформляється додатковою угодою, підписаною сторонами за умови виконання фінансових зобов'язань замовником. Виконавець має право стягувати суму боргу у судовому порядку.
Пунктами 10.1, 10.2 договору сторони передбачили, що доповнення до договору та зміни його умов повинні бути оформлені письмово у вигляді додаткового договору, підписаного обома сторонами. Всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.
Даний договір підписаний та скріплений печатками сторін.
В додатку 1 до договору №26 від 16 березня 2022 року сторонами викладена таблиця, в якій визначено орієнтовні витрати електропостачання за окремим розрахунком: за місяць з опаленням - всього з ПДВ 12 360,24, за місяць без опалення - всього з ПДВ 2 421,54, за рік - всього з ПДВ 88 690,68. Крім того в примітці зазначено, що розрахунок по орієнтовному тарифу за січень 2022; тариф на оплату енергоносіїв змінюється щомісячно. Замовник відшкодовує балансоутримувачу витрати на електроенергію по тарифам, по яких електроенергія отримана від енергопостачальної організації.
Даний додаток підписаний та скріплений печатками сторін.
Листом №03.2-16-520 від 20 квітня 2022 року відповідач повідомив позивача, що у зв'язку із тимчасовою втратою Департаментом права на повне господарське відання об'єкта по договору №26 "про відшкодування витрат на утримання об'єкту" від 16 березня 2022 року Департаментом тимчасово припиняються виконання своїх зобов'язань по договору з 01 квітня 2022 року. Про подальшу співпрацю по вище зазначеному договору вам буде повідомлено додатково.
Обставина отримання вказаного листа позивачем не заперечується.
На підставі акта передачі-приймання у тимчасове користування від 25 березня 2022 року погодженим Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця та затвердженим Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації, відповідно до наказу начальника Вінницької обласної військової адміністрації від 20 березня 2022 року №ЗТ здійснено передачу споруди об'єкту у складі комісії представників відповідача, третьої особи 1 та третьої особи 2.
Актом визначено, що у березні 2022 року комісія провела обстеження об'єкта передачі, який належить Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації і передала його військовій частині НОМЕР_1 . Разом з об'єктом передано технічну документацію - паспорт на захисну споруду.
15 квітня 2022 року між Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації (далі - балансоутримувач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (далі - користувач) було укладено договір тимчасового безоплатного користування майном №3465 (далі - договір №3465).
Згідно з пунктом 1.1 договору балансоутримувач передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування державне індивідуально визначене нерухоме майно зазначене у підпунктах 1-6 пункту 1.1 договору.
За умовами пункту 1.2 договору майно є власністю Вінницької обласної військової адміністрації та перебуває на балансі Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації.
Відповідно до пункту 1.4 договору користувач має право використовувати майно для розміщення військової частини НОМЕР_1 в межах її діяльності та завдань відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з пунктом 2.1 договору користувач вступає у тимчасове безоплатне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (додаток №1).
Пунктом 2.8 договору сторонами визначено, що користувач відшкодовує балансоутримувачу витрати на комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання, каналізація, електропостачання, газопостачання), інші платежі за утримання будівлі та приміщень, у разі необхідності здійснює компенсацію земельного податку.
За умовами пункту 3.8 договору користувач зобов'язався відшкодувати балансоутримувачу всі комунальні та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням даного майна на підставі виставлених рахунків (теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, постачання газу та вивіз ТВП за нормами витрат встановленими Наказом Міністра оборони України від 29 березня 1994 року №85 "Про введення в дію "Норм витрат та комунальних послуг у Збройних Силах України".
Відповідно до пункту 8.1 договору цей договір укладено строком з 15 квітня 2022 року і до моменту припинення воєнного стану в Україні, встановленого відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-У1ІІ (зі змінами) та Указу Президента України "Про введення воєнного стану в України" від 24 лютого 2022 року №64/2022 (зі змінами).
В подальшому рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 травня 2024 року у справі №902/285/24 відмовлено у задоволенні позову Казенного підприємства "Укрспецзв'язок" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення грошових коштів за спожиту в період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року електричну енергію в сумі 319 963,02 гривень та 1 731,36 гривень 3% річних.
В даному рішенні, суд дійшов наступних висновків
“Враховуючи зміст акту на відшкодування вартості послуг за споживання електроенергії № 1 від 24.04.2023 року, умови пунктів 2.3, 6.2 договору про відшкодування витрат спожитої електроенергії № 5673 суд дійшов висновку, що договір №5673 про відшкодування витрат спожитої електроенергії, укладений 24.04.2023 року між позивачем та відповідачем застосовується до правовідносин сторін, що виникли з 01 січня 2023 року та діяли до його укладення 24.04.2023 року.
Застереження, що умови договору застосовуються до правовідносин сторін, що виникли з 01.04.2022 по 31.12.2022 договір про відшкодування витрат спожитої електроенергії № 5673 не містить.
Із матеріалів справи не вбачається наявність інших договорів, домовленостей на підставі яких у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу вартість спожитої електроенергії по переданому об'єкту з квітня по грудень 2022 року.
Натомість, із матеріалів справи вбачається, що такий обов'язок взяла на себе третя особа - Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації за умовами договору про відшкодування витрат на утримання об'єкту № 26 від 16.03.2022.
У матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення цього договору або зміни його умов, зокрема і щодо особи, яка має виконувати на користь позивача обов'язок з відшкодування спожитої електроенергії за спірний період.
…
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що лист Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації № 03.2-16-520 від 20.04.2022 адресований позивачу про тимчасове припинення Департаментом виконання своїх зобов'язань по договору з 01.04.2022 та обставина не виставлення Департаментом Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця як користувачу об'єкта рахунків на відшкодування вартості спожитої електроенергії не змінюють змісту договору укладеного між Департаментом та КЕВ та відповідно не створюють правову та фактичну підставу для виникнення у відповідача обов'язку із самостійного відшкодування таких витрат за спірний період на користь Казенного підприємства "Укрспецзв'язок".
Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 02 липня 2024 року.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладену норму процесуального закону судами приймаються до уваги обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі №902/285/24, оскільки воно набрало законної сили.
В подальшому 23 липня 2024 року позивач направив відповідачу лист №11-03/1048 "Щодо відшкодування витрат КП "Укрспецзв'язок" за Договором про відшкодування витрат на утримання об'єкту від 16 березня 2022 року №26" до якого долучив акт приймання-передачі наданих послуг №02-06/883 щодо відшкодування витрат за електропостачання за період із квітня до грудня 2022 року включно в сумі 319 963,02 грн у двох примірниках з проханням про їх підписання та повернення одного примірника.
Направлення даного листа відповідачу підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів від 23 липня 2024 року реєстр №107, наявного в матеріалах справи.
З метою досудового врегулювання спору та оскільки відповідач не підписав Акт і не повернув один його примірник протягом 10 календарних днів, відповідно до пункту 2.5 Договору №26 від 16 березня 2022 року, позивач направив відповідачу претензію від 13 вересня 2024 року №11-03/1321 щодо стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання за Договором про відшкодування витрат на утримання об'єкту від 16 березня 2022 року №26. В даній претензії позивач вимагав сплатити борг в сумі 319 963,02 грн, інфляційні втрати в сумі 2 239,74 грн, а також 3% річних в сумі 917,93 грн за порушення грошового зобов'язання за Договором №26.
До даної претензії додано Акти визначення дійсного споживання електричної енергії об'єктом та розрахунок суми претензії.
Відповідач розглянувши претензію направив відповідь на претензію від 16 жовтня 2024 року №03-42-1909, в якій повідомив, що не може задовольнити вимоги претензії оскільки з квітня по грудень 2022 року об'єкт використовує військова частина, а за своєчасне проведення розрахунків за спожиті останнім послуги відповідає квартирно-експлуатаційний відділ.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Так, за приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності зі статтею 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, згідно приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України укладення договору передбачає відповідність останнього встановленим законодавством вимогам, і його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Укладаючи договір №26 від 16 березня 2022 року про відшкодування витрат на утримання об'єкту, сторони узгодили, що з метою постійного та якісного функціонування об'єкту замовника та підтримання у робочому стані його систем, виконавець забезпечує утримання об'єкту, а саме забезпечення електроенергією обладнання замовника та його приміщення, з наступним відшкодуванням замовником витрат вартості електроенергії.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 року відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за договором в повному обсязі, водночас в зв'язку з передачею об'єкта військовій частині згідно акту приймання - передачі від 25 березня 2022 року відповідач припинив відшкодовувати витрати вартості електричної енергії.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було враховано те, що з 25 березня 2022 року об'єкт було передано у тимчасове користування Військовій частині НОМЕР_1 на підставі Акта передачі-приймання, що підтверджує втрату апелянтом фактичного контролю над об'єктом. Апелянт листом від 20 квітня 2022 року №03.2-16-520 своєчасно повідомив позивача про зміну фактичного користувача об'єкта з 01 квітня 2022 року у зв'язку з тимчасовою втратою права на повне господарське відання. Таким чином, на переконання скаржника у спірний період (з 01 квітня 2022 року - 31 грудня 2022 року) він не був фактичним споживачем електроенергії, а відтак не отримував послуг, передбачених Договором, для власних потреб.
Колегія суддів відхиляє такі доводи з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.
За умовами пункту 8.3, 8.3.1 - 8.3.3 договору кожна із сторін має право ініціювати розірвання договору, повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за один місяць до реалізації свого наміру. Підставами для розірвання цього договору є: згода сторін; рішення суду; систематичне невиконання або неналежне виконання однією із сторін обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі і фінансових.
Відповідно до пункту 8.4 договору розірвання договору за згодою сторін оформляється додатковою угодою, підписаною сторонами за умови виконання фінансових зобов'язань замовником. Виконавець має право стягувати суму боргу у судовому порядку.
Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи викладені положення законодавства та умови договору, доводи апелянта щодо припинення зобов'язань у зв'язку з передачею об'єкта військовій частині є безпідставними, оскільки договір №26 від 16 березня 2022 року не було розірвано в порядку, передбаченому пунктами 8.3 - 8.4 договору та статтями 651, 653 Цивільного кодексу України, а переведення боргу на іншу особу не відбулося у встановленому законом порядку згідно зі статтею 520 Цивільного кодексу України. Лист від 20 квітня 2022 року не є юридичною підставою для автоматичного припинення зобов'язання, для переведення боргу або для внесення змін до договору. Отже, зобов'язання відповідача щодо відшкодування витрат на утримання об'єкта залишаються чинними.
Апелянт стверджує, що не споживав електроенергію особисто, однак предметом договору №26 від 16 березня 2022 року є не "споживання електроенергії", а "відшкодування витрат на утримання об'єкта". З аналізу пункту 1.1 договору №26 від 16 березня 2022 року вбачається, що зобов'язання за договором не залежать від особи користувача. Тобто, передача майна у користування третій особі не знімає відповідальності з балансоутримувача.
На переконання апелянта, позивач, отримавши повідомлення від 20 квітня 2022 року, був зобов'язаний вжити заходів для перегляду умов Договору або встановлення нових договірних відносин із фактичним користувачем, але не зробив цього своєчасно, що виключає відповідальність апелянта за споживання електроенергії після 01 квітня 2022 року без додаткового погодження сторін.
Однак, колегія суддів зауважує, що КП "Укрспецзв'язок" не мав договірних відносин із військовою частиною, а лише з відповідачем. Сторонами у спірному зобов'язанні не було узгоджено зміни сторони та апелянтом не запропоновано жодного додатку, проекту угоди, переведення боргу, а лише надіслано повідомлення. Сам факт повідомлення про передачу майна не є достатнім для припинення чи переведення зобов'язань. Переведення боргу має бути погоджене кредитором.
Крім того, судом першої інстанції правомірно враховано, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 травня 2024 року у справі №902/285/24 зокрема встановлено наступні факти:
- відсутність інших договорів, домовленостей на підставі яких у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця виник обов'язок відшкодувати Казенному підприємству "Укрспецзв'язок" вартість спожитої електроенергії по переданому об'єкту з квітня по грудень 2022 року;
- обов'язок відшкодувати позивачу вартість спожитої електроенергії по переданому об'єкту взяв на себе Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації за умовами договору про відшкодування витрат на утримання об'єкту №26 від 16 березня 2022 року.
- відсутність доказів дострокового припинення договору про відшкодування витрат на утримання об'єкту №26 від 16 березня 2022 року або зміни його умов, зокрема і щодо особи, яка має виконувати на користь позивача обов'язок з відшкодування спожитої електроенергії за спірний період.
Отже, встановлені факти не потребують повторного доказування.
Щодо розміру заявлених до стягнення витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено позивачем в додаткових поясненнях, з метою належного обліку електроенергії, що споживалася на об'єкті відповідача, з 01 квітня 2022 року до 31 грудня 2022 року на підставі договору про відшкодування витрат на утримання об'єкту від 16 березня 2022 року №26 встановлено окремий лічильник №0054895, підключений до первинної обмотки трансформатора струму (пряме включення). Відповідно, обчислення обсягу спожитої електричної енергії проводилося шляхом прямого зняття показників лічильника. Так, станом на 01 квітня 2022 року показник лічильника №0054895 становив 87426 кВт, що підтверджується Актом визначення дійсного споживання електричної енергії об'єктом від 01 квітня 2022 року, підписаним представниками ЦЕЗ №23 ЦТЕ №2 позивача та представником військової частини, копія якого наявна в матеріалах справи.
Станом на 01 січня 2023 року показник лічильника №0054895 становив 143103 кВт, що підтверджується Актом від 02 січня 2023 року, складеним представником позивача та військової частини, копія якого наявна в матеріалах справи.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що за період з 01 квітня 2022 року до 31 грудня 2022 року згідно з показниками лічильника №0054895 на об'єкті відповідача спожито 55677 кВт електричної енергії, зокрема у квітні 6481 кВт, у травні 4440 кВт, у червні 4633 кВт, у липні 7273 кВт, у серпні 8513 кВт, у вересні 6664 кВт, у жовтні 7414 кВт, у листопаді 6312 кВт та у грудні 3947 кВт.
В пунктах 2.1 та 2.3 Договору №26 від 16 березня 2022 року сторонами визначено, що витрати по утриманню об'єкта та підтримання його у стані готовності вказані в додатку 1 до даного договору. Сума договору буде змінюватися у відповідності до зміни тарифів на електроенергію та при встановлені замовником додаткового обладнання. Замовник відшкодовує виконавцю витрати на електроенергію по тарифам, по яких електроенергія отримана від енергопостачальної організації.
Посилання на зміну тарифів також міститься в примітці додатку 1 до договору, де зазначено, що тариф на оплату енергоносіїв змінюється щомісячно. Замовник відшкодовує балансоутримувачу витрати на електроенергію по тарифам, по яких електроенергія отримана від енергопостачальної організації.
А згідно з додатками до актів прийому-передачі електричної енергії за квітень-грудень 2022 року, підписаними представником позивача та представником ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (енергопостачальна організація), вартість електричної енергії за 1 кВт*год: у квітні 2022 року становила 4,32159 грн, без ПДВ; у травні 2022 року - 4,32159 грн, без ПДВ; у червні 2022 року - 4,27159 грн, без ПДВ; у липні 2022 року - 4,32159 грн, без ПДВ; у серпні 2022 року - 4,59218 грн, без ПДВ; у вересні 2022 року - 4,88981 грн, без ПДВ; у жовтні 2022 року - 5,46255 грн, без ПДВ; у листопаді 2022 року - 5,46255 грн, без ПДВ; у грудні 2022 року - 5,46255 грн, без ПДВ.
Отже, місцевий суд правомірно встановив, що сума витрат, яку поніс позивач, сплативши вартість спожитої на об'єкті відповідача електричної енергії, становить 319 963,02 грн.
Безпідставні є доводи апелянта про те, що позивач, всупереч статті 74 ГПК України, не надав належних і допустимих доказів того, що електроенергія, за яку вимагається стягнення, була спожита апелянтом для власних потреб у межах об'єкта, визначеного Договором №26, у період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року, оскільки предметом договору №26 є не постачання електроенергії замовнику, а відшкодування ним витрат виконавця на утримання об'єкта, включаючи електропостачання. Тобто обов'язок замовника це не споживання електроенергії, а відшкодування витрат, понесених виконавцем на об'єкті, що перебуває на балансі апелянта.
Оплата витрат по утриманню об'єкту здійснюється замовником безготівково щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку та акту виконаних робіт. За послуги, які надані в грудні, оплата здійснюється до 25 грудня. Протягом 10 днів з моменту отримання акта виконаних робіт замовник зобов'язаний підписати його та направити на адресу виконавця. У разі не підписання акту виконаних робіт та не направлення замовником на адресу виконавця письмових заперечень, акт вважається підписаним (пункт 2.5 Договору №26 від 16 березня 2022 року).
Як зазначалось вище, після набрання рішенням у справі №902/285/24 законної сили позивач 23 липня 2024 року направив відповідачу лист №11-03/1048, до якого долучив два примірника акта приймання-передачі наданих послуг №02-06/883, в якому помісячно розписано кількість спожитої електричної енергії, її вартість та сума, що за період з квітня по грудень 2022 включно становить 319 963,02 грн. Направлення даного листа відповідачу підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів від 23 липня 2024 року реєстр №107, наявного в матеріалах справи.
Роздруківкою трекінгу про відстеження поштових повідомлень з сайту АТ "Укрпошта", підтверджується факт отримання відповідачем 29 липня 2024 року листа від 23 липня 2024 року №11-03/1048.
В матеріалах справи відсутні докази письмових заперечень відповідача щодо направленого позивачем акта, а також доказів підписання та повернення відповідачем Акта протягом 10 календарних днів позивачу відповідно до пункту 2.5 Договору №26, тобто зобов'язання відповідача зі сплати вартості витрат на утримання об'єкта виникли з 09 серпня 2024 року.
Твердження апелянта, що договором №26 від 16 березня 2022 року визначено меншу загальну вартість на 2022 рік в сумі 88 690,68 грн, ніж заявлена позивачем в розмірі 319 963,02 грн., оцінюються судом критично, оскільки в пункті 2.2. Договору №26 визначено орієнтовну вартість, а в додатку 1 до договору орієнтовне споживання електроенергії електроустановками на об'єкті відповідача за місяць з опаленням складає 2117,93 кВт. Водночас, як зазначалось вище, за період з 01 квітня 2022 року до 31 грудня 2022 року згідно з показниками лічильника №0054895 на об'єкті відповідача спожито 55677 кВт електричної енергії, тобто в середньому за місяць споживалось біля 6000 кВт, що майже в три рази більше орієнтовного розрахунку.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд правильно виснував, що вартість спожитої електричної енергії на об'єкті відповідача за період з 01 квітня 2022 року до 31 грудня 2022 року в сумі 319 963,02 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Щодо доводу апелянта про те, що суд першої інстанції не провів належного аналізу пунктів 2.4, 2.5 договору №26 від 16 березня 2022 року, які регулюють порядок розрахунків та відповідальність сторін, колегія суддів зазначає наступне.
За умовами пункту 2.3 договору сума договору буде змінюватися у відповідності до зміни тарифів на електроенергію та при встановлені замовником додаткового обладнання. Замовник відшкодовує виконавцю витрати на електроенергію по тарифам, по яких електроенергія отримана від енергопостачальної організації.
В разі перевищення сум по рахункам за фактично надані замовнику послуги по договору (орієнтована вартість) до закінчення строку дії договору, сторони додатково погоджують розмір коштів, необхідних для оплати рахунків по цьому договору, шляхом укладання додаткової угоди (пункт 2.4 договору).
Судом апеляційної інстанції вбачається, що умови договору свідчать, що орієнтовна вартість (передбачена пунктом 2.2 договору) є приблизною і не є фіксованим лімітом. Пункт 2.3 договору прямо передбачає, що фактичні витрати підлягають відшкодуванню за тарифами, по яких електроенергія була отримана від енергопостачальної організації, а не в межах заздалегідь визначеної суми.
Пункт 2.4 договору не містить безумовної вимоги укладення додаткової угоди для відшкодування витрат, що перевищують орієнтовну суму. Йдеться про можливість погодження в разі перевищення до закінчення строку дії договору. У цій справі виконавець продовжував надавати послуги за фактом, замовник не заявляв про припинення дії договору, а вказану в рахунках суму відповідач не оспорював до пред'явлення позову.
Відповідно до пункту 2.5 договору та доказів, наявних у справі, позивач направив апелянту акт приймання-передачі на суму 319 963,02 грн, а останній не підписав акт і не надав письмових заперечень протягом 10 днів, що за умовами договору є підтвердженням прийняття послуг і погодження розміру витрат. Таким чином, докази про обсяг спожитої електроенергії, її вартість і обов'язок щодо відшкодування є належними і допустимими, а положення статті 86 ГПК України суд першої інстанції не порушив.
Крім того, апелянт не надав жодного доказу, який би спростовував обґрунтованість заявленої до стягнення суми або підтверджував погодження з позивачем іншої суми до відшкодування, а тому посилання на орієнтовність річного кошторису не звільняє апелянта від обов'язку компенсувати фактично понесені витрати, особливо з урахуванням того, що об'єкт постійно споживав електроенергію, що підтверджується показниками лічильника, і що це споживання було необхідним для забезпечення роботи військової частини, переданої апелянтом.
Таким чином, доводи Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації щодо необґрунтованості суми боргу та порушення статті 86 ГПК України є надуманими та не підкріплені ані договором, ані фактичними обставинами справи.
Суд першої інстанції доречно звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 2.8 договору тимчасового безоплатного користування майном №3465 від 15 квітня 2022 року, укладеного між Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця, користувач відшкодовує балансоутримувачу витрати на комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання, каналізація, електропостачання, газопостачання), інші платежі за утримання будівлі та приміщень, у разі необхідності здійснює компенсацію земельного податку. А за умовами пункту 3.8 договору користувач зобов'язався відшкодувати балансоутримувачу всі комунальні та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням даного майна на підставі виставлених рахунків (теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, постачання газу та вивіз ТВП за нормами витрат встановленими Наказом Міністра оборони України від 29 березня 1994 року №85 "Про введення в дію "Норм витрат та комунальних послуг у Збройних Силах України".
З огляду на викладене Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Вінницької обласної державної адміністрації не позбавлений права звернутись з відповідним позовом до суд, що ним і було зроблено. Вказане підтверджується наявністю судової справи №902/469/25 за позовом Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця про стягнення 319963,02 грн заборгованості за договором тимчасового безоплатного користування майном.
Скаржник також наполягає на порушенні позивачем пункту 2.6 договору №26 від 16 березня 2022 року, яким передбачено, що при ненадходженні від замовника відшкодування витрат по утриманню об'єкту понад один місяць, виконавець не несе відповідальності за утримання об'єкту в належному стані, не гарантує його функціонування та забезпечення електроенергією обладнання замовника.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами, оскільки даний пункт не зобов'язує КП "Укрспецзв'язок" припиняти постачання електроенергії, а лише звільняє його від відповідальності за функціонування об'єкта у разі несплати. Тобто, позивач мав право, але не обов'язок припинити утримання об'єкта, і збереження надання послуг свідчить не про недобросовісність, а навпаки - про забезпечення безперервної роботи об'єкта, який у цей час використовувався військовою частиною НОМЕР_1 для потреб оборони держави.
Крім того, жодна норма договору №26 від 16 березня 2022 року або закону не забороняє надавати послуги без авансового фінансування, якщо сторона приймає ризик несплати на себе, зокрема, розраховуючи на відшкодування відповідно до умов договору. Лист апелянта від 20 квітня 2022 року не припинив дію договору, не містив погодженого порядку зміни сторони чи переведення боргу, тому КП "Укрспецзв'язок" діяв законно, продовжуючи постачання електроенергії до об'єкта. Відтак, перекладення на позивача вину за утворення боргу є безпідставним, оскільки саме апелянт залишився зобов'язаним за договором і не вжив жодних правових дій для його зміни або припинення.
Щодо заявлених до стягнення 2944,48 грн - 3% річних та 12628,82 грн - інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції перевірено здійснені позивачем розрахунки та встановлено, що вони є арифметично правильними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних (2944,48 грн) та інфляційних втрат (12628,82 грн.) за період визначений позивачем з 20 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про задоволення позовних вимог і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати інакше.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у справі №902/1336/24. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту з питань цивільного захисту, ресурсного забезпечення сил оборони і безпеки Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у справі №902/1336/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2025 року у справі №902/1336/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №902/1336/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "16" червня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.