вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" червня 2025 р. Справа№ 911/2479/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 10.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 (повний текст складено 06.03.2025)
у справі № 911/2479/24 (суддя - Бондаренко-Легких Г. П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест"
про стягнення 335 285, 03 грн,
ТОВ «Агроцентр Птахопром» звернулось до Господарського суду Київської області із позовними вимогами до ТОВ «Трейд Граніт Інвест» про стягнення 321 491, 00 грн з яких: 266 580, 00 грн основного боргу, 32 907, 33 грн пені, 12 309, 30 грн 10% річних, 9 695, 35 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" 266 580, 00 грн - основного боргу, 39 799, 55 грн - пені, 14 675, 24 грн - 10 % річних, 14 230, 24 грн - інфляційних втрат, а також 5 029, 27 грн - судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 26.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 911/2479/24, в якій просить скасувати рішення Господарського міста Києва від 04.03.2025 у справі № 911/2479/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" 39 799, 55 грн - пені, 14 675, 24 грн - 10 % річних, 14 230, 24 грн - інфляційних втрат, та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ГРАНІТ ІНВЕСТ" про стягнення 39 799, 55 грн - пені, 14 675, 24 грн 10 % річних, 14 230, 24 грн інфляційних втрат - відмовити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що сторони Договору унормували початок перебігу строку на оплату поставленого Товару в 15 календарних днів з моменту настання трьох подій, а саме, отримання Товару Покупцем та підписання видаткової накладної та виставлення Постачальником рахунку фактури.
Апелянт вказує, що надані Позивачем рахунки не є належними та допустимими доказами їх виставлення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що Відповідач не прострочив виконання грошового зобов'язання за умовами Договору, вимога про сплату відсотків річних, інфляційних втрат та пені є безпідставними.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Суддя Сибіга О.М. з 27.03.2025 по 31.03.2025 перебував на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 911/2479/24. Витребувано матеріали справи № 911/2479/24 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 911/2479/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 23.04.2025.
14.04.2025 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2479/24.
23.04.2025 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025, з 28.04.2025 по 09.05.2025, з 12.05.2025 по 18.05.2025, суддя Тищенко О.В. перебувала у відряджені з 12.04.2025 по 15.04.2025, у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025 та 28.04.2025 по 09.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 911/2479/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 на 10.06.2025.
09.06.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входив до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., Сибіга О.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 прийнято справу №911/2479/24 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В.
10.06.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
У судове засідання, що відбулось 10.06.2025 сторони не з'явились, своїх представників не направили про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином через систему «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2023 між ТОВ «Агроцентр Птахопром» (надалі - позивач, постачальник) та ТОВ «Трейд Граніт Інвест» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки №1/Я (надалі - Договір поставки №1/Я від 01.12.2023).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення, за умови надання платіжних документів у межах дії договору (пункт 10.1. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023).
Згідно пунктів 1.1. та 1.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Товар за даним договором харчові продукти (яйця) за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається в Додатку №1 до даного договору «Специфікація».
Згідно відомостей зазначених в Специфікації від 08.01.2024:
- найменування: яйця курячі вищої категорії;
- одиниця виміру: 10 шт.;
- кількість: 5 760;
- ціна за одиницю виміру 10 шт.: 41, 10 грн з ПДВ;
- загальна вартість з ПДВ: 236 737, 00 грн.
Згідно відомостей зазначених в Специфікації від 23.01.2024:
- найменування: яйця курячі вищої категорії;
- одиниця виміру: 10 шт.;
- кількість: 12 960;
- ціна за одиницю виміру 10 шт.: 35, 10 грн з ПДВ;
- загальна вартість з ПДВ: 454 896, 00 грн.
Відповідно до пункту 2.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 - розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюються у строк 15 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних, та виставлення постачальником рахунку фактури.
У відповідності до пункту 2.3. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 - загальна вартість товару, що передається за цим договором складає суму всіх видаткових накладних вартостей партій товару.
Позивач стверджує, що у січні та березні 2024 року постачальник поставив покупцеві товар на загальну суму 1 599 480, 00 грн. Натомість, відповідач в порушення умов пункту 2.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 не здійснив своєчасну та повну оплату за поставлений у січні та березні 2024 року товар, а саме відповідачем здійснено часткову оплату у загальному розмірі 1 332 900, 00 грн.
Таким чином, неоплаченою залишилась сума товару у розмірі 266 580, 00 грн.
Відповідно до пункту 9.1. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023, у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
В межах досудового врегулювання спору, позивач надіслав засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження відповідача претензію за вих. №8 від 22.04.2024. Проте, доказів погашення заборгованості позивач не отримував.
Згідно пункту 9.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023, у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 266 580, 00, а також додаткову пеню у розмірі 39 799, 55 грн, 10% річних у розмірі 14 675, 24 грн, що нараховані у порядку пункту 7.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023, а також інфляційні втрати у розмірі 14 230, 24 грн у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар відповідно до Договору поставки № 1/Я від 01.12.2023.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).
Зі змісту підпункту 6.1.1. пункту 6.1. та підпункту 6.4.1. пункту 6.4. Договору №1/Я від 01.12.2023 вбачається, що покупець зобов'язується своєчасно здійснювати оплату, а постачальник має право своєчасно отримувати оплату, відповідно до умов цього договору.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено та відповідачем не спростовано факт поставки товару на суму 1 599 480, 00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними (надалі - ВН) та товарно-транспортними накладними (надалі - ТТН):
- ВН №4 від 08.01.2024 на суму 236 736, 00 грн (ТТН №4 від 08.01.2024);
- ВН №13 від 11.01.2024 на суму 207 144, 00 грн (ТТН №13 від 11.01.2024);
- ВН №32 від 23.01.2024 на суму 454 896, 00 грн (ТТН №32 від 23.01.2024);
- ВН №92 від 05.03.2024 на суму 248 400, 00 грн (ТТН №92 від 05.03.2024);
- ВН №99 від 11.03.2024 на суму 248 400, 00 грн (ТТН №99 від 11.03.2024);
- ВН №113 від 18.03.2024 на суму 203 904, 00 грн (ТТН №113 від 18.03.2024).
Згідно пункту 2.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 - розрахунки за цим Договором між постачальником і покупцем здійснюються у строк 15 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних та виставлення постачальником рахунку фактури.
У матеріалах справи наявні також рахунки на оплату: №7 від 08.01.2021 на суму 236 736, 00 грн (відповідає ВН №4 від 08.01.2024), №17 від 11.01.2024 на суму 207 144, 00 грн (відповідає ВН №13 від 11.01.2024), №28 від 23.01.2024 на суму 454 896, 00 грн (відповідає ВН №32 від 23.01.2024), №68 від 05.03.2024 на суму 248 400, 00 грн (відповідає ВН №92 від 05.03.2024), №72 від 11.03.2024 на суму 248 000, 00 грн (відповідає ВН №99 від 11.03.2024), №82 від 18.03.2024 (відповідає ВН №113 від 18.03.2024).
Із матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату не підписані позивачем та відповідач стверджує про те, що такі рахунки не були ним отримані, а отже строк для оплати поставленого товару за спірними накладними у розумінні пункту 2.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 - не настав. З вказаними твердженнями суд погодитись не може, з огляду на наступне.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц).
Матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем поставленого товару у загальному розмірі 1 332 900, 00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- №5223 від 12.01.2024 у розмірі 137 548, 80 грн;
- №114 від 23.01.2024 у розмірі 99 187, 20 грн;
- №5787 від 02.02.2024 у розмірі 150 000, 00 грн;
- №600 від 08.02.2024 у розмірі 250 000, 00 грн;
- №6322 від 21.02.2024 у розмірі 260 000, 00 грн;
- №7034 від 21.03.2024 у розмірі 150 000, 00 грн;
- №7567 від 11.04.2024 у розмірі 100 000, 00 грн;
- №403 від 26.04.2024 у розмірі 70 000, 00 грн;
- №8091 від 10.05.2024 у розмірі 100 000, 00 грн;
- №8152 від 14.05.2024 у розмірі 16 164, 00 грн.
Часткові проплати здійснювались відповідачем з призначенням платежу «оплата за яйця зг. договору №1/Я від 01.12.2023…». При цьому, здійснені відповідачем часткові проплати зараховувались позивачем поетапно в рахунок погашення найдавнішої заборгованості.
Таким чином, неоплаченою залишився товар у розмірі 266 580, 00 грн, а саме за ВН №99 від 11.03.2024 на суму 62 676, 00 грн, а також за ВН №113 від 18.03.2024 на суму 203 904, 00 грн.
Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рахунки на оплату по спірним видатковим накладним з більшою вірогідністю були отримані відповідачем під час поставки товару та підписання видаткових накладних, а твердження відповідача про не настання строку оплати за фактично поставлений товар суперечить попередній поведінці відповідача щодо часткової оплати поставленого товару та не відповідає принципам цивільного законодавства визначених у статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, добросовісності.
В свою чергу, доводи скаржника щодо відсутності реєстрації податкових накладних внаслідок здійснених господарських операцій та не отримання відповідачем податкового кредиту на загальну суму 266 580, 00 грн, судом першої інстанції правомірно відхиляються, оскільки, обставини виконання позивачем власних податкових зобов'язань визначених, зокрема, пунктом 200.1 статті 201 Податкового кодексу України не є предметом доказування у даній справі.
Зокрема, пункт 2.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 не містить умов щодо настання строку оплати після реєстрації позивачем податкових накладних у порядку пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Більше того, згідно підпункту 6.1.1. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату відповідно до пункту 2.2. Договору, за виключенням випадків встановлених пунктом 5.7. - 5.9. Договору.
До випадків визначених пунктами 5.7. - 5.9. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 не відноситься випадок відсутності реєстрації чи несвоєчасної реєстрації податкової накладної постачальником в ЄРПН.
У будь-якому разі, матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України позивачем подані до ДПС України на реєстрацію податкові накладні №8 від 08.01.2024, №10 від 11.01.2024, №28 від 23.01.2024, №7 від 05.03.2024, №11 від 11.03.2024, №23 від 18.03.2024. Згідно з квитанціями від 01.02.2024, 02.02.2024, 07.02.2024, 12.03.2024, 01.04.2024 податкові накладні №8 від 08.01.2024, №10 від 11.01.2024, №28 від 23.01.2024, №7 від 05.03.2024, №11 від 11.03.2024 та №23 від 18.03.2024 подані на реєстрацію в ЄРПН. За результатами обробки ДПС податкові накладні прийняті, реєстрація зупинена.
У подальшому, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, незважаючи на зазначені повідомлення та додані до них документи, прийнято рішення від 07.02.2024 №10515984/45348383, від 07.02.2024 №10515983/45348383, від 12.02.2024 №10537182/45348383, від 19.03.2024 №10739165/45348383, від 19.03.2024 №10739166/45348383 та від 04.04.2024 №10845508/45348383 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 08.01.2024, №10 від 11.01.2024, №28 від 23.01.2024, №7 від 05.03.2024, №11 від 11.03.2024 та №23 від 18.03.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №160/21521/24 позов ТОВ «Агроцентр Птахопром» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 07.02.2024 №10515984/45348383, від 07.02.2024 №10515983/45348383, від 12.02.2024 №10537182/45348383, від 19.03.2024 №10739165/45348383, від 19.03.2024 №10739166/45348383 та від 04.04.2024 №10845508/45348383 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 08.01.2024, №10 від 11.01.2024, №28 від 23.01.2024, №7 від 05.03.2024, №11 від 11.03.2024 та №23 від 18.03.2024.
Наразі, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №160/21521/24 не набрало законної сили, оскільки, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 в адміністративній справі №160/21521/24. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 06.03.2025.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що із більшою вірогідністю строк оплати вартості поставленого товару у розумінні пункту 2.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 настав:
- за ВН №4 від 08.01.2024 на суму 236 736, 00 грн - 23.01.2024;
- за ВН №13 від 11.01.2024 на суму 207 144, 00 грн - 26.01.2024;
- за ВН №32 від 23.01.2024 на суму 454 896, 00 грн - 07.02.2024;
- за ВН №92 від 05.03.2024 на суму 248 400, 00 грн - 20.03.2024;
- за ВН №99 від 11.03.2024 на суму 248 400, 00 грн - 26.03.2024;
- за ВН №113 від 18.03.2024 на суму 203 904, 00 грн - 02.04.2024;
Натомість, матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості поставленого товару, зокрема, на суму 266 580, 00 грн.
Пунктом 7.1. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
У пункті 7.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023, зокрема, встановлено, що за невиконання своїх обов'язків щодо оплати товару, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожний день такого невиконання, а також покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язується сплатити постачальнику 10% процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.
Перевіривши проведені позивачем розрахунки пені, 10 % річних та інфляційних втрат, встановлено, що позивач не вірно визначив початки періодів прострочення, а саме без врахування приписів частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Зокрема, боргові періоди визначені позивачем починаючи з останнього дня строку оплати вартості поставленого товару, а не на наступний день.
Перевіривши розрахунок здійснений судом першої інстанції пені та 10 % річних та інфляційних втрат, що передбачені пунктом 7.2. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023, а також інфляційних втрат, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням боргових періодів визначених у відповідності до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, часткових проплат та порядку їх зарахування, колегією суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дійсний розмір пені, що підлягав би стягненню з відповідача 44 331,35 грн пені, 16 226, 10 грн 10 % річних, та 15 001, 88 грн інфляційних втрат.
Разом з тим, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог у розмірі визначеного позивачем, а саме: 266 580, 00 грн основного боргу, 39 799, 55 грн пені, 14 675, 24 грн 10 % річних та 14 230, 24 грн інфляційних втрат.
Крім того, згідно пункту 7.5. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 - погоджений розмір збитків та неустойки, який підлягає відшкодуванню покупцем постачальнику за несвоєчасність грошових розрахунків, не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення).
У даному випадку, заявлена позивачем до стягнення (та визнана судом обґрунтованою) сума пені не перевищує суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення), а тому твердження відповідача щодо безпідставності нарахування штрафних санкцій (пені) з огляду на умови пункту 7.5. Договору поставки №1/Я від 01.12.2023 судом відхиляються.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" про стягнення 266 580, 00 грн основного боргу, 39 799, 55 грн пені, 14 675, 24 грн 10 % річних, 14 230, 24 грн - інфляційних втрат.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025 у справі № 911/2479/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2025 у справі № 911/2479/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 17.06.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко