вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2025 р. Справа№ 910/13714/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макелан Сервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 (повний текст складено і підписано 21.02.2025)
у справі № 910/13714/24 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макелан Сервіс»
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 363 482,50 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 1 648 482,50 грн. та штрафу в сумі 1 715 000,00 грн., нарахованих за порушення відповідачем строків поставки товару за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 21/2-345-VDK-24 від 15.06.2024.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що;
- порушення ним строку виконання зобов'язання було зумовлено істотною зміною обставин, настання яких підтверджується виданим 08.08.2024 Черкаською торгово-промисловою палатою Експертним висновок № В-389/04, про що позивача було повідомлено;
- оскільки він не є виробником товару, який мав бути поставлений за спірним договором товару, для виконання такого договору він уклав договори поставки з іншими контрагентами, які не виконали вчасно свій обов'язок з поставки товару;
- вказане свідчить про те, що порушення відповідачем строків поставки товару було наслідком незалежних від нього обставини, які носять непереборний характер, та, відповідно, свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій;
- розмір неустойки є неприпустимим та несправедливим, враховуючи відсутність вини відповідача у затримці поставки товару.
У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що
- доводи відповідача щодо відсутності вини у затримці поставки товару, не заслуговують на увагу, оскільки невиконання відповідачем або контрагентами відповідача своїх зобов'язань перед ним є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, тим більше що контракт укладався після запровадження в Україні воєнного стану, а тому відповідач мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні контракту, в тому числі за умов поставки товару з іноземних держав;
- підстави для зменшення штрафних санкцій відсутні;
- позивач є особою, яка уповноважена Міністерством оборони України на виконання завдань служби державного замовника у сфері оборони відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі», при цьому неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію позивача та свідчить про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13714/24 позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків поставки товару за спірним договором, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача пені та штрафу за вказані прострочення у заявлених до стягнення сумах.
При цьому суд першої інстанції визнав, що наведені відповідачем обставини не свідчать про настання для відповідача форс-мажорних обставин чи про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні державного контракту, пославшись на те, що:
- виходячи з положень чинного законодавства Черкаська торгово-промислової палата могла встановити факт зміни для суб'єкта господарювання обставин шляхом складення відповідного звіту, висновку тощо (однак не експертного висновку), проте питання істотності чи неістотності зміни обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, а також наявності / відсутності підстав для перегляду встановленого спірним контрактом терміну поставки є виключно витаннями права, які не можуть бути предметом висновку експерта, а тим більше фахівця регіональної торгово-промислової палати;
- Черкаська торгово-промислової палата не являється експертною установою, матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 статусу експерта та / або наявність у неї спеціальних знань для проведення експертного дослідження, у Черкаської торгово-промислової палати відсутні повноваження проводити експертизи на замовлення суб'єктів господарювання з питань права (на що не уповноважені жодні експерти), неналежне оформлення Експертного висновку, яке б дозволяло трактувати даний документ як такий, що складений за наслідками проведення експертизи;
- при цьому суд може розцінювати наданий експертний висновок, як сертифікат про настання відповідача форс-мажорних обставин під час виконання спірного контракту (хоча даний документ не оформлений як Сертифікат ТПП у розумінні Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішення Президії ТПП України від 18.12.2014 №44 (5);
- водночас сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу;
- укладені відповідачем та його контрагентами договори поставки (як до укладення спірного контракту, так і після) і обставини замовлення товару та його поставки, жодним чином не могли забезпечити виконання відповідачем обов'язків з поставки з поставки товару у термін до 05.08.2024;
- із наданих відповідачем доказів не вбачається, що відповідачем та його контрагентами було вжито всіх можливих заходів для належного виконання своїх зобов'язань, оскільки відповідач сам уклав договори із контрагентами на умовах, які не дозволяли виконати перед позивачем зобов'язання до 05.08.2024, тобто неможливість виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем у погоджений у державному контракті строк зумовлена діями самого відповідача;
- відповідач не зміг обґрунтовано пояснити яким чином він очікував належно виконати свої зобов'язання перед позивачем за спірним контрактом з огляду на дати укладення правочинів з контрагентами, строки поставки товару за такими правочинами та загальновідомими термінами поставки товарів із Китайської Народної Республіки до України через країни Європи;
- наведене спростовує доводи відповідача, що порушення зобов'язань за спірним контрактом відбулось з незалежних від його волі та невідворотних обставин, оскільки саме відповідачем та його контрагентами вчинені дії, які унеможливлювали постачання товару позивачу до 05.08.2024 - укладено правочини із значно пізнішим терміном поставки спірного товару.
Крім того суд першої інстанції, встановивши, що відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки виникненням для нього істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за державним контрактом та що суд визнав, що такий висновок є неналежним, недопустимим, недостовірним доказом, який підтверджує обставини вказані відповідачем, дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про зменшення неустойки є необґрунтованими, а викладені в ньому обставини не підтверджуються жодними доказами.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макелан Сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13714/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 164 848,25 грн. та штраф у розмірі 171 500,00 грн., а всього 336 348,25 грн.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що мотиви, якими керувався суд першої інстанції при задоволенні позову, не повністю відповідають фактичним обставинам справи та, що, суд першої інстанції дійшов до хибних висновків щодо відсутності підстав для зменшення неустойки та недоведеності відповідачем наявності обставин непереборної сили.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на наявність обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки, та проігнорував доводи відповідача про непропорційність та нерозумність розміру неустойки з урахуванням конкретних обставин справи, зазначивши, що:
- різниця в ціні за одну одиницю товару складала 9 600,00 грн., а виручка за спірним контрактом в цілому (поставка в кількості 200 комплексів) складала 1 920 000,00 грн., для отримання чистого доходу з якої слід вирахувати логістичні витрати, здійснити виплату заробітних плат, сплату обов'язкових податків та зборів тощо, що свідчить про те, що заявлена до стягнення сума неустойки в розмірі 3 363 482,50 грн. значно перевищує розмір очікуваного прибутку відповідача за спірним контрактом;
- отже такий обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення та несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним;
- укладаючи спірний контракт відповідач погодився на умови, згідно з якими оплата за поставлений виконавцем товар здійснюється замовником виключно з дати виникнення бюджетних зобов'язань у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань та фактичного надходження коштів Державного бюджету на рахунок замовника, тобто, виконуючи зобов'язання за таким контрактом, відповідач не отримував від позивача сум попередньої оплати та замовляв товар для останнього за рахунок власних грошових коштів, розуміючи, що оплата позивачем за такий товар буде здійснена лише за наявності в останнього відповідних бюджетних асигнувань;
- відповідачем завчасно направлялись листи позивачеві щодо виникнення істотної зміни обставин невідворотного характеру, не було допущено необґрунтованого зволікання у поставці товару, матеріали справи не містять фактів поставки неякісного товару, що свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/13714/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Макелан Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13714/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу призначити до розгляду на 15.04.2025 об 11 год. 30 хв., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13714/24
31.03.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкції.
03.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали цієї справи.
У зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні з 12.04.2025 по 15.04.2025 включно, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2025 об 11 год. 40 хв.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 № 09.1-08/1191/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13714/24 у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 05.05.2025 по 18.05.2025 включно.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 справа № 910/13714/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макелан Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13714/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.), розгляд апеляційної скарги призначено на 20.05.2025 о 12 год. 30 хв.
19.05.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому заявник, з посиланням не неможливість свого представника взяти участь в судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому засіданні, просить відкласти розгляд справи № 910/13714/24 на іншу дату, про що письмово повідомити учасників справи, у випадку можливості - призначити судове засідання у справі на 28.05 до 10:00 або 04.06 після 10:30 у зв'язку з наявністю у представника інших судових справ у Північному апеляційному господарському суді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Макелан Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13714/24 відкладено на 10.06.2025 об 11:00 год.
Водночас, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. у відпустці з 23.05.2025 по 06.05.2025, з 09.05.2025 по 13.05.2025 відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Макелан Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13714/24 призначено на 17.06.2025 об 11 год. 40 хв.
Станом на 17.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.
15.06.2024 позивач (замовник) та відповідач (виконавець) уклали державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 21/2-345-VDK-24 (далі Контракт), в п. 1.1 якого погодили, що виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари для потреб безпеки і оборони (товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів (Додаток 1 до Контракту) (Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом. Комплектність товару наведено в Додатку 2 до Контракту.
За умовами п. 2.1 Контракту вартість (ціна) товару за цим Контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в Специфікації на підставі комерційної пропозиції виконавця. Виконавець підтверджує, що під час розрахунку вартості (ціни) товару за цим Контрактом враховані всі податки та збори, інші витрати виконавця, пов'язані з виконанням цього Контракту, а також прибуток виконавця.
Загальна вартість (ціна) товару за цим Контрактом становить 24 500 000,00 грн. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість (п. 2.2).
Пунктом 2.6 Контракту передбачено, що оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 банківських днів з дати його надходження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами Акт приймання-передачі товару за Контрактом, видаткова накладна, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника).
Відповідно пункту 3.2 Контракту товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено замовником виконавцю не менше ніж за 3 робочих дні до планової дати поставки. Сторони погодили, що товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії виконавець погоджує завчасно із замовником до початку відвантаження.
Про час відвантаження товару виконавець повідомляє замовника за 10 календарних днів (п. 3.3 Контракту).
У пункті 3.4 Контракту вказано, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за Контрактом.
Пунктом 4.1 Контракту визначено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації.
Згідно п. 4.2 Контракту в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії Контракту шляхом внесення змін до цього Контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в Специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього Контракту.
Контракт набирає чинності з дати укладання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язань та діє до 31.12.2024, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання (п. 11.1 Контракту).
Специфікацією товарів (Додаток 1 до Контракту) визначено обов'язок відповідача здійснити постачання позивачу у термін до 05.08.2024 товару у кількості 200 комплектів за ціною 122 500,00 грн. за комплект, загальною вартістю 24 500 000,00 грн. без ПДВ.
21.06.2024 сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Контракту, в якій, на виконання п. 2.2. Контракту, Замовник підтвердив обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом у 2024 році, що становить 24 500 000,00грн.
З наданих позивачем актів приймання-передачі товарів № 9 від 02.10.2024, № 10 від 04.10.2024 та № 11 від 21.10.2024 вбачається, що відповідачем позивачу товар був поставлений з порушенням встановленого Контрактом строку.
Колегія суддів зазначає про те, що як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції відповідач фактично не заперечував порушення ним строків поставки товару за Договором.
13.08.2024 позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 11/2-9626 щодо необхідності сплати штрафних санкцій за неналежне виконання умов Контракту.
25.10.2024 позивач звернувся повторно з уточненою претензією по факту поставки всієї партії Товару до відповідача вих. № 11/2-14159 щодо необхідності оплати штрафних санкцій за неналежне виконання умов державного контракт
Відповідач штрафні санкції не сплатив, з огляду на що позивач звернувся суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача пеню в сумі 1 648 482,50 грн. та штраф в сумі 1 715 000,00 грн.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено вище, матеріалами справи підтверджується, що поставки за Договором відповідачем були здійснені з порушенням встановленого Контрактом строку.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У пункті 7.2 Контракту сторонами було погоджено види порушень та санкції за них. Зокрема передбачено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару, яке тривало понад 30 днів позивач відповідно до приписів Контракту має право нарахувати штраф та пеню за період такого прострочення та звернутися за її стягненням до суду.
Перевіривши виконані позивачем розрахунки пені та штрафу колегія суддів визнає їх арифметично вірними.
Щодо посилань відповідача на наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності через форс-мажорні обставини, колегія суддів зазначає про таке.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У пунктах 7.7, 7.8 Контакту вказано, що сторона не несе відповідальності за порушення Контракту, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона не несе відповідальності за порушення Контракту, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Контракту. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
У відповідності до п. 7.9 Контракту під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами Контракту, обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Дія таких обставин може бути викликана:
- винятковими погодними умовами і стихійним лихом (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо);
- непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника, в тому числі, але не виключно: збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо;
- умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами державних органів влади, тощо.
Вищезазначений перелік обставин не є вичерпним.
Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
За змістом п. 7.10 Контракту у разі виникнення та у максимально короткий час (не пізніше 5 календарних днів) після виникнення причин, що призвели до форс-мажорних обставин, постраждала сторона повинна у письмовому вигляді з детальним описом ситуації проінформувати іншу сторону про такі обставини або причини, якщо в силу дії таких причин постраждала сторона частково або повністю неспроможна виконувати свої обов'язки і зобов'язання за Контрактом. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом 7 цього Контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, який видається Торгово-промисловою палатою України.
У пункті 7.12 Контракту сторонами погоджено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язань постачання товару можливе у випадку настання істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Контрактом у разі, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б цей Контракт, або уклали б його на інших умовах. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Контракту він може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Контрактом є документ (висновок) про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за Контрактом унаслідок виникнення істотної зміни обставин, повинна у максимально короткий час (не пізніше 5 календарних днів) з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу Сторону. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про настання істотної зміни обставин вона позбавляється права посилатися на ці обставини, навіть при наявності відповідного висновку про істотну зміну обставин, що видається Торгово-промисловою палатою України.
За умовами погодженими сторонами у Контракті настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено саме Торговельно-промисловою палатою України.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідачем до матеріалів справи долучений експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №В-389/04 від 08.08.2024, п. 7 якого «Висновок» встановлено, що :
7.1. Згідно представленим на дослідження документам та керуючись ч. 1 ст. 652 ЦК України, ст. ст. 3, 11 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Черкаська торгово-промислова палата підтверджує настання у позивача, істотної зміни обставин з 05.08.2024, які впливають на можливість виконання відповідачем своїх обов'язків за Контрактом.
7.2. Сталася істотна зміна обставин, яка має об'єктивний невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань і дій відповідача і має прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом порушення відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом на постачання товару та об'єктивно унеможливлює їх виконання відповідачем.
Таким чином, на думку експерта, є підстави для перегляду сторонами умов Контракту на в частині перенесення строків поставки товару - до 31.10.2024.
Колегія суддів зазначає про те, що вказаний висновок Черкаської торгово-промислової палати №В-389/04 від 08.08.2024 не є сертифікатом, яким засвідчене настання обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки таким висновком встановлено настання у позивача, істотної зміни обставин з 05.08.2024, які впливають на можливість виконання відповідачем своїх обов'язків за Контрактом, що свідчить про наявність підстав саме для перегляду сторонами умов Контракту на в частині перенесення строків поставки товару - до 31.10.2024.
Вказане свідчить про те, що відповідачем належними та допустимими доказами у розумінні положень Контракту не доведено наявність обставин непереборної сили.
При цьому, колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що він не був позбавлений права, в тому числі в судовому порядку, вимагати внесення змін до Контракту в частині зміни строків поставки, проте таким правом не скористався.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити на наступному.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
У експертному висновку Черкаської торгово-промислової палати №В-389/04 від 08.08.2024 зазначено про те, що настання для відповідача істотної зміни обставин під час виконання Контракту, що обумовлено:
- напруженою ситуацією у відносинах Китайської Народної Республіки та Євросоюзу, що спричиняє затримки поставок безпілотних літальних апаратів до Євросоюзу для забезпечення прямих поставок в Україну,
- забороною міжнародних платежів на користь нерезидентів КНР;
- проблеми у виробництві випуску батареї «Intelligent Flight Battery», яка є основним необхідним компонентом комплектуючих для безпілотних літальних апаратів, обсяги виробництва якої на сьогоднішній день є значно меншими від запиту на їх випуск, що спричинило затримку у виробництві самого товару.
- ускладнення логістики готового товару до складу позивача.
Колегія суддів зазначає про те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Так само як не містить і посилання на такі докази висновок Черкаської торгово-промислової палати №В-389/04 від 08.08.2024.
Суд першої інстанції цілком вірно критично поставився до заперечень відповідача щодо відсутності його вини у затримці поставки товару, у зв'язку із настанням обставин, які зумовили порушення договірних зобов'язань між відповідачем так а його та його контрагентами, з огляду на наступне.
При цьому, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
При цьому, невиконання контрагентами зобов'язань становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вірно встановлено судом першої інстанції:
- наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що укладені відповідачем та його контрагентами договори поставки (як до укладення Контракту, так і після) і обставини замовлення товару та його поставки, жодним чином не могли забезпечити належне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки позивачу товару у термін до 05.08.2024;
- із наданих відповідачем доказів не вбачається, що відповідачем та його контрагентами було вжито всіх можливих заходів для належного виконання своїх зобов'язань, оскільки саме відповідач уклав договори із контрагентами на умовах, які не дозволяли виконати перед позивачем зобов'язання до 05.08.2024, тобто неможливість виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем у погоджений у Контракті строк зумовлена діями самого відповідача;
- відповідач не зміг обґрунтовано пояснити яким чином він очікував належно виконати свої зобов'язання перед позивачем за Контрактом з огляду на дати укладення правочинів з контрагентами, строки поставки товару за такими правочинами та загальновідомими термінами поставки товарів із Китайської Народної Республіки до України через країни Європи;
- наведене спростовує доводи відповідача, що порушення зобов'язань за Контрактом відбулось з незалежних від його волі та невідворотних обставин, оскільки саме відповідачем та його контрагентами вчинені дії, які унеможливлювали постачання товару позивачу до 05.08.2024 - укладено правочини із значно пізнішим терміном поставки спірного товару;
- відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з позивачем Контакт, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у додатку №1 до Контракту, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки;
- наведені відповідачем та його контрагентами обставини, не підтверджені жодними іншими доказами окрім як листів самих цих осіб, вони існували на дату укладення позивачем та відповідачем Контракту, а отже жодної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, не мало місця, а тим більше істотної.
Отже правові підстави для звільнення відповідача від обов'язку щодо сплати пені та штрафу відсутні.
Щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкції, слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Виходячи зі змісту положень чинного законодавства вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.
Слід зазначити, що поняття «значно» та «надмірно», при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Законодавством не встановлений перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийняте рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Дане питання вирішується господарським судом, відповідно до статті 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів зазначає про те, що відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки виникненням для нього істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за державним контрактом, однак, як встановлено вище, такий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №В-389/04 від 08.08.2024 є неналежним, недопустимим, недостовірним доказом, який підтверджує обставини вказані відповідачем.
У апеляційній скарзі відповідач додатково послався на те, що:
- різниця в ціні за одну одиницю товару складала 9 600,00 грн., а виручка за спірним контрактом в цілому (поставка в кількості 200 комплексів) складала 1 920 000,00 грн., для отримання чистого доходу з якої слід вирахувати логістичні витрати, здійснити виплату заробітних плат, сплату обов'язкових податків та зборів тощо, що свідчить про те, що заявлена до стягнення сума неустойки в розмірі 3 363 482,50 грн. значно перевищує розмір очікуваного прибутку відповідача за спірним контрактом;
- отже такий обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення та несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним;
- укладаючи Контракт відповідач погодився на умови, згідно з якими оплата за поставлений виконавцем товар здійснюється замовником виключно з дати виникнення бюджетних зобов'язань у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань та фактичного надходження коштів Державного бюджету на рахунок замовника, тобто, виконуючи зобов'язання за таким контрактом, відповідач не отримував від позивача сум попередньої оплати та замовляв товар для останнього за рахунок власних грошових коштів, розуміючи, що оплата позивачем за такий товар буде здійснена лише за наявності в останнього відповідних бюджетних асигнувань;
- відповідачем завчасно направлялись листи позивачеві щодо виникнення істотної зміни обставин невідворотного характеру, не було допущено необґрунтованого зволікання у поставці товару, матеріали справи не містять фактів поставки неякісного товару, що свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Колегія суддів зазначає про те, що:
- як встановлено вище, відповідач був вільним в укладенні Контракту та визначенні його умов, а відтак мав усвідомити ризики, пов'язані з підписання Контракту, зокрема і щодо можливості нарахування штрафних санкцій у випадку неналежного виконання прийнятих на себе за Контрактом зобов'язань;
- те, що розмір штрафних санкцій, за твердженням позивача, перевищує розмір його доходу не може бути підставою для зменшення штрафних санкцій в розумінні положень чинного законодавства.
З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру пені та штрафу відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 648 482,50 грн. та штрафу в сумі 1 715 000,00 грн. залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13714/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Макелан Сервіс » задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макелан Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13714/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/13714/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 17.06.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
О.В. Тищенко