вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2025 р. Справа№ 243/12225/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - Захаров М.І.
від третьої особи-1 - не з'явились
від третьої особи-2 - не з'явились
від третьої особи-3 - не з'явились
від третьої особи-4 - не з'явились
від третьої особи-5 - не з'явились
від третьої особи-6 - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2025 р. (повний текст складено 03.03.2025 р.)
у справі № 243/12225/21 (суддя - Зеленіна Н.І.)
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Центр"
третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_5
третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6
про розірвання договорів застави, відновлення договорів (Вклад "Депозит VIP"), розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, надання оригіналів договорів та стягнення моральної шкоди,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", у якому просив суд:
- розірвати договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 04.04.2008 р. та договір відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 р., які укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк";
- відновити АТ КБ "ПриватБанк" депозитні договори, а саме: договір № SAMDN01000014661435 від 02.07.2007 р. (Вклад "Депозит VIP") та договір № SAMDN01000703288548 від 02.04.2008 р. (Вклад "Депозит VIP"), які укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 р. на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") п. 7. Якщо договір (Вклад "Депозит VIP") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (Вклад "Депозит VIP");
- надати АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 оригінали відновлених депозитних договорів, а саме, договору № SAMDN01000703288548 від 02.04.2008 р. (Вклад "Депозит VIP") та договору № SAMDN01000014661435 від 02.07.2007 р. (Вклад "Депозит VIP"), укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" та розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення з 12.08.2008 р. на дату відновлення на паперових носіях, завірених належним чином, згідно умов вказаних депозитних договорів (Вклад "Депозит VIP") п.7;
- стягнути моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.04.2024 р. у справі № 243/12225/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Акціонерне товариство комерційному банку "ПриватБанк" відновити депозитний договір № SAMDN01000014661435 (Вклад "ДепозитVIP") від 02.07.2007 р., укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", депозитний договір № SAMDN01000703288548 (Вклад "ДепозитVIP") від 02.04.2008 р., укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 р. у справі № 243/12225/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2024 р. у справі № 243/12225/21 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2024 р. у справі № 243/12225/21 задоволено. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2024 р. у справі № 243/12225/21 змінено в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2024 р. у справі № 243/12225/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26.11.2024 р. у справі № 243/12225/21 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2024 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 р. у справі № 243/12225/21 скасовано, а справу № 243/12225/21 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.02.2025 р. у справі № 243/12225/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Акціонерне товариство "Комерційном банк "ПриватБанк" відновити депозитний договір № SAMDN01000014661435 (вклад "Депозит VIP") від 02.07.2007 р., укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ЗАТ КБ "ПриватБанк", депозитний договір № SAMDN01000703288548 (вклад "ДепозитVIP") від 02.04.2008 р., укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ЗАТ КБ "ПриватБанк", та стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що предметом розгляду у вказаному спорі є позовні вимоги про визнання недійсними договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 04.04.2008 р. та відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 р., які укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», а також відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а при розгляді вказаної справи суди дійшли висновку про те, що ухвала Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.04.2014 р. у справі № 253/4157/14-к не є належним доказом неукладеності таких договорів. Також скаржник зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення із даним позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" у справі № 243/12225/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 243/12225/21 та призначено до розгляду на 29.04.2025 р.
У судовому засіданні 29.04.2025 р. було оголошено перерву до 03.06.2025 р. після надання усних пояснень позивачем та представником відповідача.
У судовому засіданні 03.06.2025 р. позивач та представник відповідача у судових дебатах підтримали свої пояснення по суті апеляційної скарги, представники третіх осіб повторно не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик учасник справи вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження третіх осіб зазначено: Донецька обл., м. Єнакієво та м. Горлівка.
Згідно з інформацією з офіційного сайту Укрпошти, на виконання розпорядження Указу Президента від 14.11.2014 р. № 875/2014 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», пересилання пошти не здійснюється до таких міст, як Донецьк, Докучаєвськ, Горлівка, Єнакієве (крім Вуглегірська), Жданівка, Кіровське, Макіївка, Сніжне, Торез, Харцизьк.
Отже треті особи викликались в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що підтверджується відповідною роздруківкою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
02.07.2007 р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - банк) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) було укладено договір № SAMDN01000014661435 (вклад "Депозит VIP").
02.04.2008 р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - банк) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) було укладено № SAMDN01000703288548 (вклад "Депозит VIP").
03.04.2008 р., з метою забезпечення виконання грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" за кредитним договором № 09/08 від 04.03.2028 р., ОСОБА_1 підписано заяву, відповідно до якої останній є заставодавцем за договором застави від 03.04.2008 р. майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору між ним та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк".
Також, ОСОБА_1 підписано договори застави та відступлення права вимоги (цесії) від 03.04.2008 р. (фінансові операції по яких не відбувалися) на один депозит № SAMDN01000703288548 (вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008 р. на суму 30000,00 доларів США.
У зв'язку з припиненням банком виплат відсотків по депозитним договорам позивач звернувся до відповідача з відповідним запитом.
У відповідь, листом № 0906/0009000/1708 від 14.04.2009 р. Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" повідомило позивача про те, що у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" зобов'язань за кредитним договором від 12.08.2008 р. банк розірвав депозитні договори ОСОБА_1 № SAMDN01000014661435 (вклад "Депозит VIP") від 02.07.2007 р. на суму 82895,34 доларів США та № SAMDN01000703288548 (вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008 р. та направив кошти на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" за кредитним договором від 12.08.2008 р. на підставі укладених з ОСОБА_1 договору застави № 09/08 від 04.04.2008 р. та договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" зобов'язань за кредитним договором № 09/08 від 12.08.2008 р. та додаткової угоди № 1 до нього.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28.01.2021 р. у справі № 253/4157/14-к було відновлено втрачені матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в частині ухвали Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.04.2014 р. у справі № 253/4157/14-к.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.04.2014 р. у справі № 253/4157/14-к, яка набрала законної сили 28.04.2014 р., встановлено, що 04.04.2008 р. невстановлені особи кредитного центру ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк", матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, достовірно усвідомлюючи те, що 30000,00 доларів США за депозитом ОСОБА_1 є недостатньою сумою для забезпечення кредитного покриття, пені, простроченої винагороди, відсотків і тіла кредиту, склали завідомо неправдиві офіційні документи: договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008 р., договір поступки права вимоги (цессії) від 04.04.2008 р., згідно з якими ОСОБА_1 , у якості забезпечення за кредитним договором № 09/08 від 04.03.2008 р. між ТОВ "Сталь Центр" та ЗАТ КБ "ПриватБанк" на 490000,00 грн, надав у заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі по: договору про депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.07.2007 р. № SAMDN01000014661435 на суму 80000,00 доларів США; договору про депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.04.2008 р. № SAMDN01000703288548 на суму 30000,00 доларів США, підробили підписи від імені ОСОБА_1 у договорі застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008 р., договорі поступки права вимоги (цессії) від 04.04.2008 р., в графах (підпис заставодавця), в графах (підпис кредитор), а директор ЗАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_4 04.03.2008 р., в порушення статей 203, 207, 215 Цивільного Кодексу України, не перевірив волевиявлення учасників правочину, яке має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі, також те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, поклався на добросовісне виконання функціональних обов'язків із боку працівників кредитного центру банку при укладенні договорів, проігнорувавши свій безпосередній обов'язок ідентифікувати осіб при укладенні договорів, не встановивши волевиявлення учасників правочинів, в свою чергу, ігноруючи факт про те, що договір відступлення права вимоги (цессії) від 04.04.2008 р. не відноситься до договору застави від 03.04.2008 р., та заяви про непроживання однією сім'єю від 03.04.2008 р., не перевіряючи волевиявлення ОСОБА_1 на укладення цих договорів, не звертаючи уваги на відсутність обов'язкових підписів останнього на всіх сторінках вказаних документів, поклався на те, що вказані договори підписані з ОСОБА_1 в присутності працівників кредитного центру банку, чим допустив службову недбалість, та діючи від імені Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", власноручно підписав вказані підроблені документи у графах (підпис банк), та скріпив їх відбитками круглої мастичної печатки "Горлівська Філія Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".
12.08.2008 р. у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" умов за договором кредиту № 09/08 від 04.03.2008 р. Горлівською філією КБ "ПриватБанк" спрямовано на свою користь майно ОСОБА_1 , а саме депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.07.2007 р. № SAMDN01000014661435 на суму 82895,00 доларів США та депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.04.2008 р. № SAMDN01000703288548 на суму 31096,00 доларів США. Вказані кошти забезпечили погашення простроченого кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" та Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", прострочених відсотків, по винагороді, по пені, а всього на загальну суму 113000,00 доларів США.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.04.2014 р. у справі № 253/4157/14-к встановлено, що директор ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_4 допустив службову недбалість, тобто, будучи посадовою особою не виконав належним чином свої службові обов'язки, внаслідок несумлінного до них відношення, при укладенні договору № 09/08 від 04.03.2008 р. та наданні кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" у сумі 490000,00 грн, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків для ОСОБА_1 в особливо великому розмірі, а саме на суму, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищувала неоподаткований податком мінімум доходів громадян, тобто на суму 113991,00 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 12.08.2008 р. складало 552856,35 грн. Своїми діями, які виразилися у службовій недбалості, тобто невиконанні посадовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.
Крім цьому, відповідно до висновку № 180 від 15.02.2017 р. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014051030001023 від 19.04.2014 р. за ознакам злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання постанови слідчого СУ ГУ НП України від 02.08.2016 р., експертом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовано на звороті аркуша, зліва, в графі: "кредитор" в рядку навпроти прізвища " ОСОБА_1 ", в нижній частині аркуша, зліва, в графі: "підпис кредитора" в оригіналі договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 р., на звороті першого аркуша, зліва, в нижній частині документа в графі: "підпис заставодавця", на другому аркуші, зліва, в нижній частині документа в графі: "підпис заставодавця", на звороті другого аркуша, зліва, в графі: "заставодавець" в рядку навпроти прізвища " ОСОБА_1 " в оригіналі договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008 р. - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що встановлення факту непідписання позивачем оспорюваних договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 04.04.2008 та відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 р., на думку позивача, свідчить про їх недійсність, з огляду на що просить такі договори розірвати та відновити депозитні договори, а саме: договір № SAMDN01000014661435 від 02.07.2007 р. (Вклад «Депозит VIP») та договір № SAMDN01000703288548 від 02.04.2008 р. (Вклад «Депозит VIP»). Також позивач вказує на те, що він зазнав душевні страждання через протиправне списання його коштів з депозитних рахунків, що спричинило йому моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Правочином є вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Як передбачено ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У відповідності до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 674/461/16-ц).
За ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути розірвано. Наслідки розірвання правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не підписував договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) і договір відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 р. між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та, відповідно, жодних істотних умов цих правочинів не погоджував.
Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (постанова Верховного Суду від 09.01.2019 р. у справі № 759/2328/16-ц).
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання є його нікчемність.
Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17).
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 Цивільного кодексу України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи (статті 215, 216 Цивільного кодексу України ), оскільки саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
А тому, спираючись на відсутність чітко визначеної (спеціальної) норми права, як підстави для незадоволення позову, суд не порушує принцип "jura novit curia" або "суд знає закони".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 463/5896/14-ц.
Встановлено, що депозитні договори № SAMDN01000014661435 та № SAMDN01000703288548 були розірвані на підставі неукладених договорів застави і цесії між ОСОБА_1 і АТ КБ "Приватбанк" від 04.04.2008 р. внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому відповідно до вимог ст. 216 ЦК України повинні бути відновлені з 12.08.2008 р. по теперішній час. Грошові кошти, які були зняті з депозитних вкладів ОСОБА_1 на погашення кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" у сумі 490000,00 грн, повинні бути повернуті згідно з п. 7 депозитних договорів, якщо вклад "Депозит VIP" припинив існування, то в силу вступає інший депозитний вклад з найбільшою річною процентною ставкою на умовах, аналогічних вкладу "Депозит VIP".
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про розірвання договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) та відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 р., укладених між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк", не підлягають задоволенню, оскільки ці договори позивачем не підписувалися, а його підписи виконані іншою особою, а тому при їх укладенні не додержано вимог письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання, що є їх нікчемністю.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про відновлення Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" депозитних договорів № SAMDN01000014661435 (вклад "ДепозитVIP") від 02.07.2007 р. та № SAMDN01000703288548 (вклад "ДепозитVIP") від 02.04.2008 р., укладених між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення з 12.08.2008 р. на дату відновлення згідно з умовами вказаних договорів (вклад "Депозит VIP") згідно з п. 7, в якому зазначено, що якщо договір (вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (вклад "Депозит VIP"), оскільки дані договори були розірвані банком в односторонньому порядку внаслідок вчинення працівником банку злочину, та банком, після встановлення всіх обставин злочину, в добровільному порядку не відновлені.
Стосовно вимоги позивача про надання оригіналів відновлених депозитних договорів № SAMDN01000014661435 від 02.07.2007 р. (Вклад "Депозит VIP") та № SAMDN01000703288548 від 02.04.2008 р. (Вклад "Депозит VIP") колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Як передбачено ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.
У відповідності до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
За ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, (далі - Інструкція) передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10).
Згідно з п. 10.1 Інструкції після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибутковою касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Відповідно до ст. 1064 ЦК України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.
Враховуючи викладене, а також те, що суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про відновлення депозитних договорів № SAMDN01000014661435 (вклад "ДепозитVIP") від 02.07.2007 р. та № SAMDN01000703288548 (вклад "ДепозитVIP") від 02.04.2008 р., укладених між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", та враховуючи те, що другий екземпляр оригіналів цих депозитних договорів № SAMDN01000014661435 від 02.07.2007 р. та № SAMDN01000703288548 від 02.04.2008 р. позивачем не втрачені, тому вимоги позивача про надання відповідачем оригіналів відновлених депозитних договорів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 50000,00 грн колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як було встановлено вище, директор Горлівської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_4 підписав договори застави і цесії між ОСОБА_1 і банком під видачу кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" у сумі 490000,00 грн, підписи у яких від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, чим ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, тому саме Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", у відповідності до ст. 1172 ЦК України, відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як передбачено ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів такого захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У відповідності до ч. ч. 1 - 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.
Так, ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, які були спричинені протиправними діями працівників відповідача. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегією враховано страждання ОСОБА_1 , пов'язані з втратою майна та втрати можливості отримувати відсотки за депозитними договорами, порушення його права власності.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 р. у справі "Абдулазіз , Кабалес і Балкандалі", зазначається, що з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги. Фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. вказано про те, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації судом факту порушення. Крім цього, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 р.).
Враховуючи принцип розумності, виваженості та справедливості, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог позивача та враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2024 р. у цій справі, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
За змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності, суду необхідно з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту коли особа довідалась, так і щодо моменту коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Відповідний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 р. у справі № 916/2828/18.
В матеріалах справи міститься відповідь відповідача № 0906/0009000/1708 від 14.04.2009 р. на запит позивача від 19.03.2009 р. № 44/03, в якому банк повідомляє про те, що кошти з розірваних депозитних договорів № SAMDN01000014661435 та № SAMDN01000703288548 направлені на погашення кредитного договору № 09/08 від 04.03.2008 р.
При цьому, рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2015 р. у справі № 243/6041/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_4 про визнання договорів застави та договорів відступлення права вимоги від 08.04.2008 р. недійсними та відшкодування на його користь шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовлено в задоволенні позову, у зв'язку з передчасністю вимог (до набрання судовим рішенням у кримінальному провадженні законної сили), що не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з відповідними вимогами.
Встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом з підстав встановлених фактів ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 18.04.2014 р.
Також ухвали Слов'янського міськрайонного суду Донецькій області від 28.01.2021 р. та від 23.02.2021 р. у справі № 253/4157/14-к про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження з відмітками набуття законної сили позивач отримав лише 16.03.2021 р.
З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом позивач звернувся до Господарського суду м. Києва листопаді 2021 року.
Таким чином позивачем не було пропущено строки позовної давності для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2025 р. у справі № 243/12225/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2025 р. у справі № 243/12225/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.06.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко