ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3630/23(916/5567/24)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія»
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025, ддя суду першої інстанції Райчева С.І., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 28.03.2025
по справі № 916/3630/23(916/5567/24)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача: розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія»
про стягнення 235 122,00 грн, -
Описова частина.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 235 122,00 грн.
Позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №47012384 від 22.02.2022 у частині оплати за продану електричну енергію за травень-листопад 2024 року.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 87 445,40 грн основного боргу, 1 049,34 грн судового збору; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідно до наявних у матеріалах справи Актів приймання-передачі товару (електричної енергії), за період з травня по листопад 2024 року Позивач передав, а Відповідач прийняв електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватного господарства на загальну суму 235 237,90 грн. Однак враховуючи часткове погашення заборгованості та після відрахування податків і зборів, Відповідач, повен був сплатити на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 87 445,40 грн, але даний обов'язок не виконав, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24).
Відповідач вказав, що всупереч ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд Одеської області не з'ясував повно і всебічно обставин, на які посилалось Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог Позивача, а саме щодо наявності форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.
Апелянт зазначає, що несплата Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії неминуче призводить до позбавлення можливості Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» виконувати свої зобов'язання перед побутовими споживачами - власниками приватних домогосподарств «зеленого» тарифу в частині проведення своєчасних розрахунків по купівлі електричної енергії.
Апелянт вказав, що внаслідок неналежного виконання Оператором системи передачі положень Договору № 0280-09021, Постачальник фактично «недоотримав» необхідні грошові кошти для розрахунків з побутовими споживачами за послуги, пов'язані з продажем та обліком електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств (на підставі договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством).
Апелянт також послався на те, що у випадку отримання грошових коштів від Оператора системи передачі Постачальник зобов'язується, у максимально стислі строки, вчинить всі необхідні дії з метою погашення заборгованості перед побутовими споживачами за відповідними договорами у повному обсязі.
Відповідач зазначив, що внаслідок проведення активних бойових дій на території Херсонської області ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» втратило резервні фонди (грошові кошти), які могли б бути спрямовані на погашення заборгованості побутовим споживачам за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.
Крім того, апелянт вказав, що навіть попри напружену ситуацію у Херсонській області, зокрема і у м. Херсоні, незадовільний майновий стан ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» продовжує безперервно забезпечувати споживачів електричною енергією в обсягах, які є вкрай необхідною умовою для нормальної життєдіяльності населення у цілому, функціонуванню об'єктів критичної інфраструктури тощо. Однак, основним джерелом надходжень Товариства є платежі від споживачів за активну електричну енергію, наявність саме дебіторської заборгованості населення та як наслідок наявність збитків з господарської діяльності, унеможливлюють своєчасні розрахунки з контрагентами.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/3630/23 (916/5567/24) від 28.03.2025 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення заборгованості за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством № 47012384 від 22.02.2022 у повному обсязі.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24).
Позивач вказує, що в апеляційній скарзі представник апелянта посилається на ті ж самі обставини, які були викладені у відзиві на позовну заяву, а даним доводам вже була надана оцінка судом першої інстанції.
Позивач зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Апелянтом не надано доказів на підтвердження своїх заперечень проти задоволення позовних вимог та допущених судом першої інстанції порушень норм права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню за недоведеністю.
Позивач також вказав, що в ході розгляду даної справи суд першої інстанції всебічно дослідив та оцінив докази, надані сторонами, повно та всебічно з'ясував обставини справи, в результаті чого прийняв об'єктивне, правильне, а тому законне рішення.
Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24) залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3630/23 (916/5567/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3630/23(916/5567/24) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24) до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3630/23(916/5567/24) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3630/23(916/5567/24).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі №916/3630/23(916/5567/24) залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законом - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті належним чином.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24); розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24) вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 31.05.2025.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 13.05.2025, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/3630/23(916/5567/24), була отримана в електронному кабінеті позивачем - 13.05.2025, третьою особою - 13.05.2025, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.
Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв'язку на адресу відповідача та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем 22.05.2025.
Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за “зеленим» тарифом приватним домогосподарством №47012384 від 22.02.2022.
Згідно п. 1 Договору, Споживач бере на себе зобов'язання продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру (необхідне підкреслити) об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, величина встановленої потужності становить: з енергії сонячного випромінювання 30 кВт-год; з енергії вітру 0 кВт-год (у разі відсутності певної генеруючої установки у певному полі проставляється нульове значення), а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов'язання купувати у Споживача електричну енергію за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цим Договором.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати у Споживача за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП, електричну енергію в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством.
Відповідно до п. 2.2. Договору, Постачальник універсальних послуг зобов'язаний: здійснювати отримання та обробку даних вузла обліку Споживача, отриманих від постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи; надавати Споживачу оформлені платіжні документи.
У відповідності до п. 2.3. Договору, Споживач має право на: отримання плати за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства за "зеленим" тарифом, відпущеної постачальнику універсальних послуг в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством.
Згідно п. 2.4. Споживач зобов'язаний продавати електричну енергію, вироблену генеруючою електроустановкою приватного домогосподарства понад власне споживання протягом розрахункового періоду, постачальнику універсальних послуг за "зеленим" тарифом.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 4.2 Договору Постачальник універсальних послуг повинен перераховувати кошти для оплати Споживачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючою установкою приватного домогосподарства, на поточний рахунок Споживача відповідно до заяви-повідомлення.
Відповідно до п. 4.6. Договору, Постачальником універсальних послуг щомісяця на основі отриманих показів засобу вимірювальної техніки не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, подає Споживачу звіт про покази засобу вимірювальної техніки, обсяги та напрямки обліку/та або оператора системи, контрольне знімання показів засобу обліку проводиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором системи щомісяця. Покази засобу вимірювальної техніки фіксуються в акті прийому-передачі товару (електричної енергії), який складається в двох примірниках та підписується Споживачем і постачальником універсальних послуг. За необхідності до акта додається роздруківка з пам'яті засобу вимірювальної техніки про обсяги та напрямки перетоків електричної енергії за відповідний розрахунковий період.
Сторони домовились у своїх взаємовідносинах, що пов'язані із виконанням умов Договору використовувати електронні документи, без застосування електронного кваліфікованого підпису, шляхом їх ідентифікації через використання особистого кабінету споживача на веб-сайті постачальника універсальних послуг http://www.khoek.ks.ua (далі - Сервіс). Сторони погодились, що документи створені в особистому кабінеті споживача є офіційними документами та є обов'язковими для сторін.
Документи, в т.ч. звіт про покази вимірювальної техніки, вважаються поданими та отриманими Споживачем, з моменту його розміщення в особистому кабінеті. Факт розміщення документів в особистому кабінеті споживача, підтверджується належним повідомленням споживача на його e-mail адресу (електронну поштову скриньку),
Сторони визнають, що електронний документ (сформований та переданий за електронний документ (сформований та переданий за допомогою Сервісу) є оригіналом. На підтвердження документів, сформованих за допомогою Сервісу, сторони зобов'язані надавати одна одній оригінали цих документів в письмовій формі (за вимогою однієї із сторін).
Згідно п. 5. 1. Договору, Постачальник універсальних послуг несе відповідальність за: прострочення оплати за придбану електричну енергію.
Відповідно до п. 6 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє протягом дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладеного між ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» та Гусенко Ігорем Анатолійовичем.
Відповідно до наявних у матеріалах справи Актів приймання-передачі товару (електричної енергії), за період з травня по листопад 2024 року Позивач передав, а Відповідач прийняв електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватного господарства на загальну суму 235 237,90 грн, а саме:
- травень 2024 року - 41 193,03 грн;
- червень 2024 року - 40 142,21 грн;
- липень 2024 року - 45 274,83 грн;
- серпень 2024 року - 40 567,93 грн;
- вересень 2024 року - 34 243,17 грн;
- жовтень 2024 року - 21 556,95 грн;
- листопад 2024 року - 12 259,78 грн.
30.09.2024 Відповідачем були перераховані Позивачу грошові кошти у розмірі 19564,62 грн (за період травень 2024 року), що підтверджується платіжною інструкцією № 4701238405 від 30.09.2024.
11.10.2024 Відповідачем були перераховані Позивачу грошові кошти у розмірі 16157,24 грн (за період червень 2024 року), що підтверджується платіжною інструкцією №4701238406 від 11.10.2024.
27.12.2024 Відповідачем були перераховані Позивачу грошові кошти у розмірі 13595,77 грн (остаточний розрахунок за період травень 2024 року), що підтверджується платіжною інструкцією № 4701238405 від 27.12.2024.
29.01.2025 Відповідачем були перераховані Позивачу грошові кошти у розмірі 2 908,30 грн (часткова оплата 9% за період червень 2024 року), що підтверджується платіжною інструкцією № 4701238406 від 29.01.2025 та 14 578,50 грн (часткова виплата 40% за період липень 2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 4701238407;
26.02.2025 Відповідачем були перераховані Позивачу грошові кошти у розмірі 13248,94 грн (остаточний розрахунок за період червень 2024 року), що підтверджується платіжною інструкцією № 4701238406 від 26.02.2025.
14.03.2025 Відповідачем були перераховані Позивачу грошові кошти у розмірі 21 867,74 грн (остаточна виплата за липень 2024 року), що підтверджується платіжною інструкцією № 4701238407 від 14.03.2025.
На підтвердження даних оплат Відповідач надав до суду довідку від 18.03.2025 по договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом за особовим рахунком НОМЕР_1 з відображенням даних помісячно.
Також, у матеріалах справи наявна письмова претензія Позивача до Відповідача стосовно оплати заборгованості за Договором №47012384 від 22.02.2022 за періоди з травня по листопад 2024 року, яка була залишена Позивачем без відповіді.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Законом України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (ч. 1 ст. 4).
Учасниками ринку електричної енергії є, зокрема, електропостачальник та споживач, активний споживач (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Споживач набуває статусу активного споживача одночасно з укладенням договору з гарантованим покупцем або постачальником універсальних послуг про продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом (ч.1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Приватні домогосподарства, яким встановлено "зелений" тариф, здійснюють продаж виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальнику універсальних послуг (ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості (п. 4 ч. 5 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Пунктом 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (Далі - Правил, ПРРЕЕ) встановлено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
14 червня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП № 429 від 14.06.2018), яка видана державним Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП).
Відповідно до Постанови НКРЕКП № 1268 від 26 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» є постачальником універсальних послуг у Херсонській області.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» у відповідності із Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Херсонської області.
Відповідно до п. 3.1.1. Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.
Пунктом 3.3.4. Правил визначено, що Постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством укладається між постачальником універсальних послуг та власником (одним із власників за згодою інших співвласників) цього приватного домогосподарства і є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до положень п. 5.3.2. Правил Постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію у побутового споживача, вироблену генеруючими установками його приватного(-их) домогосподарства(-в) з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, сумарна потужність яких не перевищує величини встановленої потужності генеруючих установок приватного(-их) домогосподарства(-в), за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким(-и) приватним(-и) домогосподарством(-ами). Такі генеруючі установки мають бути встановлені із можливістю видачі виробленої ними електричної енергії в мережу, що належать іншим власникам відповідно до вимог Кодексу систем розподілу;
Згідно п. 11.3.1. Правил Індивідуальний побутовий споживач, що встановив у межах свого приватного(-их) домогосподарства(-в) генеруючу(-і) установку(-ки), призначену(-і) для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру з можливістю відпуску електричної енергії в мережу оператора системи або інших власників мережі, має право у межах сумарної встановленої потужності генеруючих установок (яка визначається на підставі паспортів точок розподілу як сумарна потужність встановлених генеруючих установок за всіма площадками вимірювання приватного(-их) домогосподарства(-в), які належать індивідуальному побутовому споживачу на території України, у тому числі на праві спільної власності (спільне майно), і не має перевищувати рівень встановленої потужності для відповідної категорії генеруючої установки, визначеної законом), здійснювати продаж виробленої електричної енергії, в обсязі, що перевищує місячне споживання приватного(-их) домогосподарства(-в) відповідно до цих Правил, та на підставі договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, що є додатком 2 до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до умов якого побутовий споживач приєднався відповідно до цих Правил.
Постачальник універсальних послуг не має права відмовити споживачу в купівлі за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої генеруючою(-ми) установкою(-ами) приватного(-их) домогосподарства(-в) за умови, що її(їх) приєднання здійснено у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу, Кодексом системи передачі, а також Кодексом комерційного обліку, та у разі дотримання споживачем вимог цих Правил.
Пунктом 11.3.18. Правил передбачено, що умови та порядок оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, передбачені цими Правилами, зазначаються в договорі про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.
Відповідальність за порушення умов та порядку оплати встановлюється договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до законодавства.
Спори, які виникають між побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг під час укладення договору та купівлі-продажу електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, вирішуються в установленому законодавством порядку.
Згідно п. 11.3.19. Правил, плату за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, постачальник універсальних послуг має перераховувати на рахунок побутового споживача відповідно до договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством.
Як встановлено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії за “зеленим» тарифом приватним домогосподарством №47012384 від 22.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання даних договорів, відповідно до наявних у матеріалах справи Актів приймання-передачі товару (електричної енергії), за період з травня по листопад 2024 року Позивач передав, а Відповідач прийняв електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватного господарства на загальну суму 235 122,00 грн.
Відповідач стосовно об'ємів та вартості поставленої йому електричної енергії за вказаний період не заперечує.
В той же час, при визначенні суми заборгованості за даний період, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п.п. 162.1.1., 162.1.3. п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є податковий агент та фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні.
Пунктом 176.2. статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані зокрема своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Згідно п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Підпунктом 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Також, у відповідності до п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно п. 171.2. ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, відмінних від заробітної плати, є податковий агент.
Таким чином, із нарахованого Позивачу доходу за Договором №47012384 від 22.02.2022 за період з травня по листопад 2024 року у розмірі 235 237,90 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» у силу закону повинно утримати та сплатити до державного бюджету податок на дохід фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5%.
Таким чином, після відрахування податків і зборів, Відповідач, повен був сплатити на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 189 366,51 грн (235 237,90 грн - 19,5%).
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору було перераховано позивачу грошові кошти у рахунок часткового погашання заборгованості за Договором №47012384 від 22.02.2022 за період травень-листопад 2024 року у розмірі 101 921,11 грн.
Отримання вказаних грошових коштів від Відповідача Позивач підтвердив суду.
Таким чином, станом на даний час заборгованість Відповідача перед позивачем за вказаними вище договорами, після відрахування податків і зборів, складає 87 445,40 грн.
Щодо посилань апелянта на форс-мажорні обставини, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.2. Договору, Постачальник універсальних послуг не несе відповідальності за шкоду, заподіяну Споживачу, якщо доведе, що шкода виникла з вини Споживача або внаслідок дії обставин непереборної сили.
За загальним правилом, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК України). Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 р. у справі № 910/15264/21 колегія судів зазначила, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин».
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) листом від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Так, відповідно до сталої судової практики суду касаційної інстанції, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
При цьому, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, обставини форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 р. у справі № 908/2287/17, від 21.07.2021 р. у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 р. у справі № 905/55/21).
Водночас, посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/1 та від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 викладений правовий висновок, що «форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі».
Водночас, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 звертає увагу на те, що «навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».
Апелянт вказав, що факторами, які прямо вплинули на можливість своєчасних та у повному обсязі розрахунків з Позивачем за Договором №47012384 від 22.02.2022, є невиконання Оператором системи передачі своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та ситуації, що склалась на території Херсонської міської територіальної громади внаслідок проведення активних бойових дії.
Щодо посилання апелянта на невиконання Оператором системи передачі своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 2 ч. 7 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальники універсальних послуг мають право отримувати компенсацію витрат, зокрема, на надання оператору системи передачі послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Таке ж право Постачальника універсальних послуг закріплено п. 5.3.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», як постачальником універсальних послуг, та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», як Оператором системи передачі, укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг № 0280-09021 від 01.07.2019. Метою укладення вказаного Договору є забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Постачальника послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом та забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Апелянт зазначає, що підставою неможливості виконання зобов'язань перед Позивачем є неналежне виконання Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» умов вищевказаного договору, у зв'язку із чим, у останнього перед відповідачем утворилась заборгованість за період з травня по серпень 2024 року у розмірі більше ніж 17 млн. грн. Таким чином, Відповідач фактично «недоотримав» необхідні грошові кошти для розрахунків з побутовими споживачами за послуги, пов'язані з продажем та обліком електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств (на підставі договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством).
Колегія суддів не приймає до уваги дані обставини як обставини непереборної сили, що унеможливили виконання Відповідачем зобов'язань перед Позивачем, оскільки, положеннями Договорів, укладених між Позивачем та Відповідачем, та положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» не встановлено, що можливість оплати вартості постановленої Відповідачу електричної енергії ставиться у залежність від виконання Оператором системи передачі Договору, укладеного з Постачальником надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» є самостійним суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на власний ризик, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.
Положеннями п. 2 ч. 7 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» закріплено право Постачальника універсальних послуг на компенсацію витрат, пов'язаних із наданням оператору системи передачі послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Реалізація Відповідачем наданого йому Законом права на відшкодування вищезазначених витрат не може бути підставою для невиконання зобов'язання перед Позивачем за Договором №47012384 від 22.02.2022.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що безпідставними є посилання апелянта на ситуацію, що склалась на території Херсонської міської територіальної громади внаслідок проведення активних бойових дії, оскільки, Відповідачем не наведеного причинно-наслідкового зв'язку між завданими йому збитками під час перебування на тимчасово окупованій територій у 2022 року та неможливістю належним чином виконувати зобов'язання за Договором №47012384 від 22.02.2022 у період з травня по листопад 2024 року.
Також, згідно норм чинного законодавства України, настання обставин непереборної сили (форс мажорних обставин) звільняє особу від відповідальності за порушення зобов'язання (неустойка та інші види відповідальності), а не від самого обов'язку виконати зобов'язання.
В той же час, предметом спору у даній справі є саме стягнення основної заборгованості за Договором №47012384 від 22.02.2022, тобто наявність чи відсутність форс-мажорних обставин у даному випадку жодним чином не звільняє від обов'язку оплати боргу.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із наявністю обставин форс-мажору.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши на її користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за Договором №47012384 від 22.02.2022 за період з травня по листопад 2024 року, розмір якої складає 87 445,40 грн.
Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24) за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24) - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 по справі № 916/3630/23(916/5567/24) - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 17.06.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран