79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" червня 2025 р. Справа №914/1169/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
О.І. Матущака,
секретар судового засідання Залуцький Д.Т.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури б/н від 27.03.2025 (вх. № 01-05/918/25 від 28.03.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2025 (повний текст ухвали складено 17.03.2025, м. Львів, суддя В.П. Трускавецький)
про призначення судової експертизи та зупинення провадження
у справі № 914/1169/24
за позовом керівника Червоноградської окружної прокуратури, м. Радехів Львівської області, в інтересах держави в особі
позивача Радехівської міської ради, м. Радехів Львівської області
до відповідача Малого приватного підприємства “Виробничо-Комерційної фірми “Гелікон», м. Львів
про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об'єктів самочинного будівництва; розірвання договорів оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участю представників:
прокурор: Винницька Л.М.;
позивач: Мацепура О.С.;
відповідач: Горний Я.М. - керівник.
На розгляд Господарського суду Львівської області Керівником Червоноградської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача: Радехівської міської ради подано позов до відповідача Малого приватного підприємства Виробничо-Комерційної фірми «Гелікон» про:
-зобов'язання МПП ВКФ «Гелікон» звільнити земельну ділянку від самовільно зведених споруд та привести її у первинний стан шляхом знесення за власний рахунок об'єктів самочинного будівництва, а саме: нежитлової будівлі, площею основи 53,5 кв. м розташованої за адресою: Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Синьків, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623984900:02:000:0002; нежитлової будівлі, площею основи 96,05 кв. м розташованої за адресою: Львівська області, Червоноградський р-н, с. Синьків, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623984900:02:000:0002;
-розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623984900:02:000:0002 від 01.06.2004, в редакції від 23.11.2007, із змінами, внесеними 12.12.2008, укладеного між Радехівською районою державною адміністрацією та МПП ВКФ «Гелікон»;
-розірвання договору оренди водного об'єкта від 27.02.2009 укладеного між Радехівською районою державною адміністрацією та МПП ВКФ «Гелікон»;
-зобов'язання МПП ВКФ «Гелікон» повернути Радехівській міській територіальній громаді в особі Радехівської міської ради земельну ділянку загальною площею 30,9745 га кадастровий номер 4623984900:02:000:0002, яка знаходиться в с.Синьків Червоноградського р-ну Львівської обл. та відноситься до земель водного фонду, з приведенням її у стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.
В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що відповідач в 25 метровій прибережній захисній смузі самочинно збудував два об'єкти нерухомості на земельній ділянці водного фонду кадастровий номер 4623984900:02:000:0002, яка для цієї мети йому в оренду не надавалась, чим порушив вимоги ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України та п. 17, 19, 30 Договору оренди земельної ділянки
03.02.2025 відповідачем подано відзив на позов із запереченнями позовних вимог, а також у відзиві заявлено про доцільність, на думку відповідача, призначення судової експертизи та запропоновано питання і експертну установу, якій вважає за необхідне призначити таку експертизу.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2025 призначено судову експертизу. Проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено такі питання: Чи є об'єкти, а саме: будівля площею основи 53,5 кв. м та будівля площею основи 96,05 кв. м, що розташовані за адресою: Львівська область, Шептицький район, село Синьків, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623984900:02:000:0002 нерухомим майном чи тимчасовими спорудами? В якому орієнтовно році (в які роки) було здійснено будівництво цих об'єктів, а саме: будівлі площею основи 53,5 кв. м та будівлі площею основи 96,05 кв. м, що розташовані за адресою: Львівська область, Шептицький район, село Синьків, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623984900:02:000:0002? На якій відстані від урізу води (краю берегової лінії) водного об'єкта (ставка), що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623984900:02:000:0002, які (водний об'єкт і земельна ділянка) перебувають в оренді Малого приватного підприємства «Гелікон» - знаходяться об'єкти, а саме: будівля площею основи 53,5 кв. м та будівля площею основи 96,05 кв. м, що розташовані за адресою: Львівська область, Шептицький район, село Синьків? Чи знаходяться ці об'єкти в прибережній захисній смузі, яка відповідно до паспорта водного об'єкта становить 25 метрів? Витрати на проведення експертизи покладено на відповідача Мале приватне підприємство Виробничо-Комерційної фірми «Гелікон». Провадження у справі зупинено.
Як з'ясовано судом першої інстанції з матеріалів справи, підставами позову, зокрема, є факт самочинного будівництва об'єктів нерухомості в 25-метровій прибережній захисній смузі, що встановлено в ході досудового розслідування кримінального провадження, що також підтверджується висновком будівельно-технічної експерта № 2219 від 21.11.2023, проведеним експертом Волинського відділення Львівського НДІСЕ.
В описовій частині висновку вказується, що при проведенні візуально-інструментального обстеження та замірів нежитлових будівель встановлена наявність трьох будівель прямокутної форми з дерев'яного бруса. Перша будівля площею 53,5 кв. м друга будівля площею 96,05 кв. м та третя будівля 184,8 кв. м право власності на третю будівлю зареєстроване власник ТзОВ «Львівенергоінвест». Право власності на першу та другу будівлі не зареєстровані (спірні), відстань до урізу води становить 8,9 м та 9,5 м відповідно. Так, вказані дві будівлі побудовані з порушенням чинного законодавства, а саме в межах прибережної смуги, а також є самочинно збудованими на земельній ділянці водного фонду.
Разом з тим, місцевий суд зазначив, що напротивагу беззаперечих відомостей про те, що спірні у цій справі будівлі є об'єктами нерухомого майна в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не має. Водночас, у матеріалах справи наявна інформація, що спірні об'єкти знаходяться у прибережній смузі об'єкта водного фонду, і у висновку експерта, який відповідач вважає недопустимим доказом встановлено, що такі об'єкти є нерухомим майном.
Суд зазначив, що як вбачається із матеріалів справи, згідно з розпорядженням № 489 від 14.08.2003 Радехівської районної державної адміністрації Львівської області відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ставу із нерекультивованих земель запасу Синьківської сільської ради. Також, як встановлено з Акту обстеження земельної ділянки нерекультивованих земель запасу Синьківської сільської ради з метою переведення їх в землі водного фонду та сіножаті для передачі в оренду відповідачу від 23.02.2004 було встановлено, що спірна земельна ділянка на момент обстеження у розмірі 25,7609 га знаходиться під водою. Комісія пропонує перевести 25,7609 га нерукультивованих земель запасу в землі водного фонду та передати в оренду МПП ВКФ «Гелікон» для риборозведення та сінокосіння.
Проаналізувавши запропоновані заявником питання, та оцінивши їх у сукупності із доводами та запереченнями сторін, дотримуючись забезпечення встановлених п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантій, в контексті усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо справедливого судового розгляду справи та повноти встановлення і дослідження обставин справи та задля виконання визначених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завдань господарського судочинства, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявленого клопотання, з огляду на доцільність та необхідність отримання відповідей ще на інше питання, що входить у коло доказування при розгляді заявлених позовних вимог.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2025 Львівська обласна прокуратура звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 27.03.2025 (вх. № 01-05/918/25 від 28.03.2025), у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2025 у справі № 914/1169/24 та передати справу для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.
Апелянт не погоджується з ухвалою суду першої інстанції та вказує, щодо першого питання, зокрема те, що експертом цієї ж установи, якій судом доручено проведення судової експертизи - Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, вже було проведено експертизу з цього ж самого питання, висновок за результатами якої подано прокурором разом із позовною заявою.
Вказане на переконання скаржника свідчить про порушення судом першої інстанції вимог п. 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України. Зокрема, суд призначає експертизу, в тому числі за умови, що жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Прокурор зазначає про те, що долученими до позовної заяви належними та допустимими доказами підтверджено відсутність на земельній ділянці нерухомого майна, станом на дату передачі її в оренду МПП ВКФ «ГЕЛІКОН». Відповідачем жодні докази на спростування вказаного факту не подавались.
Разом з тим, долученими до позовної заяви належними та допустимими доказами підтверджено розташування будівлі площею основи 53,5 кв. м та будівлі площею основи 96,05 кв. м у прибережній захисній смузі, а також чітко встановлено відстань від вказаних будівель до урізу води.
Окрім того, апелянт вказує, що відповідач не був обмежений у праві на подання власного висновку експерта чи доведення обставин, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, іншими належними та допустимими доказами. Однак, відповідач таким правом не скористався.
Мале приватне підприємство Виробничо-Комерційна фірма «Гелікон» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 04.06.2025 з'явився прокурор, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 04.06.2025 з'явився представник позивача та відповідача, надали пояснення.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи. Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1)для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2)жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Частинами 2, 3 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» закріплено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
З аналізу наведених норм матеріального та процесуального права вбачається, що підставою для призначення судової експертизи є необхідність з'ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з'ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Предметом спору у даній справі є вимоги про:
-зобов'язання МПП ВКФ «Гелікон» звільнити земельну ділянку від самовільно зведених споруд та привести її у первинний стан шляхом знесення за власний рахунок об'єктів самочинного будівництва, а саме: нежитлової будівлі, площею основи 53,5 кв. м розташованої за адресою: Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Синьків, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623984900:02:000:0002; нежитлової будівлі, площею основи 96,05 кв. м розташованої за адресою: Львівська області, Червоноградський р-н, с. Синьків, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623984900:02:000:0002;
-розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4623984900:02:000:0002 від 01.06.2004, в редакції від 23.11.2007, із змінами, внесеними 12.12.2008, укладеного між Радехівською районою державною адміністрацією та МПП ВКФ «Гелікон»;
-розірвання договору оренди водного об'єкта від 27.02.2009 укладеного між Радехівською районою державною адміністрацією та МПП ВКФ «Гелікон»;
-зобов'язання МПП ВКФ «Гелікон» повернути Радехівській міській територіальній громаді в особі Радехівської міської ради земельну ділянку загальною площею 30,9745 га кадастровий номер 4623984900:02:000:0002, яка знаходиться в с.Синьків Червоноградського р-ну Львівської обл. та відноситься до земель водного фонду, з приведенням її у стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.
В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що 01.06.2004 між Радехівською районною державною адміністрацією Львівської області та МПП ВКФ «Гелікон» укладено договір оренди землі, яким надано в строкове платне користування земельну ділянку для риборозведення та ведення підсобного господарства (сінокосіння), яка знаходиться на землях запасу Синьківської сільської ради, загальною площею 30,9744 га, у тому числі 25,7609 га землі водного фонду, 5,2135 га - сіножаті. В подальшому, договір оренди землі від 01.06.2004, викладений в новій редакції від 23.11.2007.
Згідно з умовами вищевказаного Договору предметом Договору є земельна ділянка водного фонду, яка знаходиться на території Синьківської сільської ради. Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка для спортивно-любительського рибальства, загальною площею 30,9744 га, в тому числі 25,7609 га землі водного фонду, 5,2135 га сіножаті. Договір укладено строком на 20 років. Відповідно до договору відомості про наявність на вказаній земельній ділянці нерухомого майна станом на дату передачі в оренду земельної ділянки відсутні. Згідно з п. 16 Договору цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду. Згідно з п. 17 Договору забороняється самовільна забудова земельної ділянки. Згідно з п. 19 Договору забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки.
Крім того, 27.02.2009 між Радехівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та МПП ВКФ «Гелікон» (Орендар) укладено договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення, згідно якого Орендар приймає у строкове платне користування водне дзеркало ставу площею 25,7609 га, яке знаходиться на території Синьківської сільської ради. Відповідно до п. 1.1. такого Договору водний об'єкт передається в оренду для риборозведення та спортивно-любительського рибальства. Договір укладено строком на 24 роки (п. 10.1. Договору). Згідно з паспортом ставка площа дзеркала 25,76 га, джерело живлення - джерела, місцевий стік. Прибережна захисна смуга становить 25 метрів.
Прокурор стверджує, що відповідач в 25-метровій прибережній захисній смузі самочинно збудував два об'єкти нерухомості на земельній ділянці водного фонду кадастровий номер 4623984900:02:000:0002, яка для цієї мети йому в оренду не надавалася, чим порушив вимоги ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України та пунктів 17, 19, 30 Договору оренди земельної ділянки. Вказане підтверджується висновком будівельно-технічної експерта № 2219 від 21.11.2023, проведеним експертом Волинського відділення Львівського НДІСЕ.
В описовій частині висновку вказується, що при проведенні візуально-інструментального обстеження та замірів нежитлових будівель встановлена наявність трьох будівель прямокутної форми з дерев'яного бруса. Перша будівля площею 53,5 кв. м друга будівля площею 96,05 кв. м та третя будівля 184,8 кв. м право власності на третю будівлю зареєстроване власник ТзОВ «Львівенергоінвест». Право власності на першу та другу будівлі не зареєстровані (спірні), відстань до урізу води становить 8,9 м та 9,5 м відповідно. Так, вказані дві будівлі побудовані з порушенням чинного законодавства, а саме в межах прибережної смуги, а також є самочинно збудованими на земельній ділянці водного фонду.
Колегія суддів зазначає, що висновок будівельно-технічної експертизи, протокол огляду місця події, та інші документи, отримані в межах кримінального провадження та долучені до позовної заяви, містять відомості, які безпосередньо стосуються предмету доказування, однак прокурором не надано документів, які б підтверджували законність отримання матеріалів кримінального провадження та їх використання для подачі позову, а також законність отримання копії висновку експерта представником Львівської обласної прокуратури Максимовською С.З., який долучено до матеріалів справи разом з поясненням 30.01.2025.
Відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували законність отримання прокурором матеріалів кримінального провадження та їх використання для подачі позову.
Відповідно до вимог статей 76-79 ГПК України, докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, достовірності, достатності.
Однак, надані представникам прокуратури докази (постанови прокурора Радехівського відділу Червоноградської окружної прокуратури Ватраля Р.В. про надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування від 24.01.2024 та 12.03.2024) викликають сумнів у їх достовірності, є недопустимими та не достатніми, для підтвердження законності отримання та використання прокурором матеріалів кримінального провадження.
Згідно з приписами частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Таким положенням Основного Закону України кореспондують приписи статей 319, 328 ЦК України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом частин першої, другої статті 182 цього ж Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
В свою чергу, за визначенням пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також, статтею 331 ЦК України (частина друга) встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Об'єктами ж будівництва, у розумінні абзацу п'ятого частини першої статті 4 Закону №3038-VI є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Системний аналіз названих правових норм законодавства дає підстави для висновку, що майно, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.
Напротивагу беззаперечих відомостей про те, що спірні у цій справі будівлі є об'єктами нерухомого майна в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не має. Водночас, у матеріалах справи наявна інформація, що спірні об'єкти знаходяться у прибережній смузі об'єкта водного фонду, і у висновку експерта, який відповідач вважає недопустимим доказом встановлено, що такі об'єкти є нерухомим майном.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з розпорядженням № 489 від 14.08.2003 Радехівської районної державної адміністрації Львівської області відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ставу із нерекультивованих земель запасу Синьківської сільської ради. Також, як встановлено з Акту обстеження земельної ділянки нерекультивованих земель запасу Синьківської сільської ради з метою переведення їх в землі водного фонду та сіножаті для передачі в оренду відповідачу від 23.02.2004 було встановлено, що спірна земельна ділянка на момент обстеження у розмірі 25,7609 га знаходиться під водою. Комісія пропонує перевести 25,7609 га нерукультивованих земель запасу в землі водного фонду та передати в оренду МПП ВКФ «Гелікон» для риборозведення та сінокосіння.
Згідно з Технічними умовами на експлуатацію ставків площею 25,76 га від 14.05.2004 № 03/490 Львівське обласне виробниче управління водного господарства «Облводгосп» зазначило: 3. Гідротехнічні споруди підтримувати в технічно-справному стані.
Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій) у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися та мати відповідні під'їзні шляхи, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Поряд з цим варто взяти до уваги, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/1900/21 зазначив:
« 4.54 Цим судом також встановлено, що земельна ділянка передана в користування ВАТ «Львівський облрибкомбінат» лише у 2007 році на підставі розпорядження голови Миколаївської районної державної адміністрації від 23.10.2003. До вказаного часу земельна ділянка використовувалася під кар'єр Миколаївського ЦГК, який після виробітки був затоплений водою (здійснена водна рекультивація).
4.55 Судом першої інстанції встановлено, що будівництво будинку рибака відбулося до 1992 року (до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення»). Відповідач-1 з метою встановлення приналежності вказаної будівлі (будинку рибака) до об'єктів нерухомого майна та визначення орієнтовної дати побудови будівлі звернулося до експертної організації (ТзОВ «ГАЛ-СВІТ») щодо проведення дослідження та надання експертного висновку на поставлені питання. Вказаний висновок долучено до матеріалів справи. У висновку зазначено, що нежитлова будівля (будинок рибака) загальною площею 34,5 (тридцять чотири цілих п'ять десятих) кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-2074360546230), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом нерухомого майна. Можливий період будівництва нежитлової будівлі (будинка рибака) загальною площею 34,5 кв.м. кінець 80-х початок 90-х років ХХ століття. Окремо слід зазначити, що зважаючи на рік побудови будинку рибака (1989 рік), фактичне його будівництво здійснювалося «господарським способом». Законодавством, у тому числі, яке діяло на дату побудови будинку рибака, не наведено чіткого визначення господарського способу здійснення будівництва, однак характерні ознаки притаманні такому виду будівництва перелічені в різних підзаконних нормативних актах та роз'ясненнях.
4.56 Суд апеляційної інстанції у цій частині вказав, що надана в користування згідно договору оренди землі від 08.10.2007 земельна ділянка є вільною від будь-якої забудови.
4.57 Разом з тим слід зазначити, що такі умови договору, як і інші дії відповідних осіб, зазначених судом апеляційної інстанції, самі по собі не можуть підтверджувати відповідні обставини.
4.58 Як вбачається, відповідач фактично заперечив вказані умови договору, пославшись на вказаний висновок експертної організації (ТзОВ «ГАЛ-СВІТ»).
4.59 Такі умови договору можуть бути оспорені, а відповідно і визнані недійсними у судовому порядку.
4.60 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 24.06.2003 (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії» встановив, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
4.61 Отже, правовий висновок ЄСПЛ полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
4.62 За змістом другого речення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
4.63 Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.
4.66 Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
4.67 Таких обставин у даній справі судом апеляційної інстанції не встановлено.
4.68 Обставини, зазначені судом апеляційної інстанції щодо можливого періоду будівництва спірного об'єкту, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак не можуть бути покладені в основу для скасування його рішення у відповідній частині.
4.69 Місцевий господарського суду приймаючи рішення виходив із того, що застосуванню підлягають відповідні положення законодавства, які були чинними а час будівництва спірного об'єкту.
4.70 Згідно статті 20 Водного кодексу Української РСР у відповідній редакції при розміщенні, проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів на рибогосподарських водоймах, крім умов, зазначених в статті 19 цього Кодексу, повинні бути своєчасно здійснені заходи, які забезпечують охорону риби, інших водяних тварин і рослин та умови для їх відтворення.
4.71 Відповідно до вказаної статті 19 цього Кодексу при розміщенні, проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, а також при впровадженні нових технологічних процесів, які впливають на стан вод, має забезпечуватися раціональне використання вод з додержанням вимог охорони здоров'я і першочергового задоволення питних та побутових потреб населення. При цьому передбачаються заходи, що забезпечують облік води, яку забирають з водних об'єктів і повертають в них, охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, запобігання шкідливому діянню вод, обмеження затоплення земель до мінімально необхідних розмірів, охорону земель від засолення, підтоплення або висушення, а також збереження сприятливих природних умов і ландшафтів. Забороняється проектування і будівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств, за винятком підприємств, які за технологією виробництва не можуть бути переведені на оборотне водопостачання.
4.72 Виходячи із наведеного та встановлених судами обставин справи слід погодитися із висновками місцевого господарського суду про те, що прокурором та позивачем не надано суду жодних доказів, що спірний будинок рибака було збудовано у супереч існуючим на той момент нормам закону».
Відповідно до частин 4 та 5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Враховуючи наведене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для призначення експертизи.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 12.03.2025 у справі №914/1169/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури б/н від 27.03.2025 (вх. № 01-05/918/25 від 28.03.2025) залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.03.2025 у справі № 914/1169/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 16.06.2025
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак