79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" червня 2025 р. Справа №921/740/21(921/351/23)
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглядаючи апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича від 21.03.2025 (вх. №01-05/1056/25 від 08.04.2025)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 (суддя Боровець Я.Я., повний текст складено 13.03.2025)
у справі №921/740/21 (921/351/23)
за позовом Приватного підприємства “Афіша», бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль в особі ліквідатора Шимечка А.Я., вул. Копичинецька, 124 "Є", м. Чортків, Тернопільська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан, бул. Т.Шевченка, 23, м. Тернопіль
про стягнення 3 270 814,18 грн
в межах справи №921/740/21
про банкрутство Приватного підприємства “Афіша», ідентифікаційний код 36509143
за участю представників сторін:
скаржник Снігур О.Ю. (поза межами приміщення суду)
представник скаржника Скиба В.М. (поза межами приміщення суду)
представник відповідача Михайлюк В.І. (поза межами приміщення суду)
інші учасники не з'явилися.
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 у справі №921/740/21 (921/351/23) закрито провадження щодо розгляду скарги (вх.№8857 від 19.11.2024) ТзОВ “Україна» Ресторан на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому проваджені №75897404 у справі №921/740/21(921/351/23); у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, приватний виконавець Снігур О.Ю. звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги, відкрити апеляційне провадження, скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі за скаргою ТзОВ “Україна» Ресторан на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому проваджені, виключити з мотивувальної частини ухвали висновки суду та встановлені судом першої інстанції обставини про встановлення бездіяльності приватним виконавцем Снігуром О.Ю. у виконавчому провадженні, як особи, що здійснює виконання рішення суду, стягнути з ТзОВ “Україна» Ресторан на користь приватного виконавця Снігура О.Ю. 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу раніше визначеному складу суду від 08.04.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича від 21.03.2025 у справі №921/740/21 (921/351/23) залишено без руху та встановлено апелянту строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надати суду докази надсилання копії апеляційної скарги ПП “Афіша» та ТзОВ “Україна» Ресторан.
18.04.2025 апелянт подав заяву про усунення недоліків скарги, до якого додано докази надіслання апеляційної скарги позивачу та відповідачу.
23.04.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду у задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 у справі №921/740/21 (921/351/23) - відмовлено; відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 21.05.2025 ; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 16.05.2025; витребувано матеріали справи №921/740/21 (921/351/23) у Господарського суду Тернопільської області.
16.05.2025 ТзОВ “Україна» Ресторан подало відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/3856/25), в якому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
16.05.2025 представник ТзОВ “Україна» Ресторан подав до суду клопотання (вх.№01-04/3860/25 від 16.05.2025) про участь в судовому засіданні 21.05.2025 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 задоволено.
19.05.2025 скаржник подав до суду клопотання (вх. №01-04/3881/25 від 19.05.2025) про участь в судовому засіданні 21.05.2025 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 задоволено.
20.05.2025 представник скаржника подав до суду клопотання (вх.№01-04/3944/25 від 20.05.2025) про участь в судовому засіданні 21.05.2025 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 задоволено.
21.05.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.
В судове засідання 04.06.2025 скаржник та відповідач участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при прийнятті постанови. Інші учасники участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать докази, які містяться в матеріалах даної справи.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов'язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України»).
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників провадження за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а оскаржена ухвала скасуванню, з огляду на наступне.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог та ухвала суду першої інстанції.
19.11.2024 ТзОВ “Україна» Ресторан звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому проваджені №75897404, на підставі статті 339 ГПК України (вх. № 8857).
18.12.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан - Заставною Марією Йосипівною подано до суду відповідь на відзив (вх.№9724) в якому вона просила суд прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан від скарги на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому провадженні № 7589740; постановити ухвалу про закриття провадження у справі № 921/740/21 (921/351/23) в частині розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому провадженні № 75897404; відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Закриваючи провадження щодо розгляду скарги на дії державного виконавця та відмовляючи у задоволенні заяви приватного виконавця щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу господарський суд виснував наступне:
- заяву про відмову від скарги викладено в письмовій формі та підписано керівником ТОВ “Україна» Ресторан - Заставною Марією Йосипівною, повноваження якої підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (міститься в матеріалах справи).
- звернення до суду з скаргою, як і відмова від неї, є формою реалізації прав скаржника, відмова скаржника від скарги не суперечить діючому законодавству України, підписана повноважною особою, та враховуючи те, що відмова скаржника від скарги відповідає вимогам статті 191 Господарського процесуального кодексу України, не порушує прав та інтересів сторін, то така відмова приймається судом, а провадження у даній справі щодо розгляду скарги підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
- щодо заяви приватного виконавця про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, суд зазначив, що стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті, а отже, витрати виконавчого провадження не є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи в контексті приписів статей 124, 126, 129, 130 ГПК України.
- законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.
- покладення судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги, на заявника є можливим у разі постановлення рішення про відмову в задоволенні його скарги (у разі встановлення судом необґрунтованості скарги згідно з приписами статті 343 ГПК України). Однак, особа, яка звернулася зі скаргою на дії/бездіяльність виконавця, має право заявити відповідне клопотання про припинення розгляду її скарги (залишення скарги без розгляду, відмову від скарги тощо), що у результаті унеможливлює подальший її розгляд (за винятком випадків подання такої заяви не уповноваженою особою) та призводить до ухвалення судового рішення, не передбаченого статтею 343 ГПК України.
- у разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 “Судові витрати» ГПК України).
- з огляду на що судом застосовано положення частини п'ятої статті 130 ГПК України, яка визначає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
- оскільки норма частини п'ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.
- судом встановлено, що ТОВ “Україна» Ресторан звернулося зі скаргою в порядку, який передбачений ГПК України, та оскаржило бездіяльність приватного виконавця, яким під час виконання судового рішення, на думку скаржника, порушено його права як боржника у виконавчому провадженні. Подана заява про відмову від скарги мотивована тим, що бездіяльність приватного виконавця, яка є предметом оскарження в цій справі, обтяження щодо нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан припинено самим приватним виконавцем Снігуром О.Ю., отже, необхідність у зобов'язанні приватного виконавця Снігура Олега Юрійовича зняти арешт та зареєструвати припинення обтяження нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан, накладеного в межах виконавчого провадження № 75987404 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження, внесеного в реєстр під записом про обтяження № 56400960 відпала.
- станом на день звернення - 19.11.2024 скаржника із даною скаргою, приватним виконавцем Снігуром О.Ю. не знято арешт з нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан. На дату проведення судового засідання щодо розгляду скарги - 03.12.2024 приватним виконавцем Снігуром О.Ю. не було надано відомостей про час і дату вчинення відповідних дій. В той же час, у своїх запереченнях приватний виконавець Снігур О.Ю. наголошує на тому, що відомості про арешт відсутні станом на 22.11.2024 та не спростовує факту існування обтяжень станом на дату звернення ТОВ “Україна» Ресторан із скаргою до суду.
- з огляду на зазначене, у суду відсутні правові підстави для стягнення з скаржника витрат на професійну правничу допомогу та як наслідок, у задоволенні заяви приватного виконавця Снігура О.Ю. щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід відмовити.
Узагальнені доводи апелянта, заперечення інших учасників.
Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Снігур О,Ю. не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, зазначає, що така винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки викладені в оскарженому рішенні не відповідають обставина справи та наданим доказам, на підтвердження чого зазначає наступне:
- в ході виконавчого провадження №75897404 виявлено відкриті рахунки на ім'я боржника в банківських установах, і платіжними вимогами від 27.08.2024 та 25.09.2024 примусово списано та перераховано на рахунок стягувача кошти для задоволення його вимог відповідно до рішення суду.
- вказане стало підставою для винесення 25.09.2024 постанови про закінчення виконавчого провадження у якій вказано про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом.
- після закінчення виконавчого провадження, а саме з 25.09.2024 жодних звернень від ТзОВ “Україна» Ресторан на адресу виконавця щодо не зняття арешту з його майна не надходило.
- після отримання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 22.11.2024 у справі №921/740/21, з якої приватний виконавець довідався про наявність скарги ним подано відзив, у якому вказано, що жодних обтяжень станом на час відкритих судом провадження немає, на підтвердження чого долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №404873297 від 21.11.2024 та інформаційну довідку №407329853 від 10.12.2024.
- судом не враховано, що відповідно до п. 10-2 розділу ХІІІ Закону України “Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
- cкаржником жодного разу не зазначено чим саме порушено його права під час виконання судового рішення, а також не враховано, що скаржник фактично оскаржує дії державного реєстратора, натомість дана категорія справ має розглядатися у порядку адміністративного судочинства, з огляду на що господарським судом без належних обґрунтувань не відмовлено у відкритті виконавчого провадження за скаргою скаржника.
- з огляду на зазначене, висновки суду про те, що дії приватного виконавця свідчать про його бездіяльність є безпідставними та здійсненими з порушенням вимог процесуального закону, що призвели до винесення незаконного рішення. Закриваючи провадження у справі, суд не вирішує спір по суті, а відтак і встановлювати підставність чи безпідставність поданої скарги на дії приватного виконавця не мав.
- оскільки скарга на дії приватного виконавця є безпідставною, так як така бездіяльність оскаржується, як бездіяльність державного реєстратора в межах адміністративного судочинства суд помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан в спростування доводів апеляційної скарги зазначив наступне:
- на день звернення до господарського суду з скаргою на дії приватного виконавця, а саме 19.11.2024 приватним виконавцем не знято арешт з нерухомого майна товариства, на підтвердження чого матеріали справи містять інформаційну довідку з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, більше того судом вірно встановлено, що обтяження припинено лише 21.11.2024, про що внесено відомості до реєстру приватним виконавцем Снігуром О.Ю.
- саме зняття 21.11.2024 арешту з нерухомого майна товариства стало підставою для подання заяви про відмову від скарги.
- підставою для реєстрації припинення арешту, відповідно до вимог ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження» та п.16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012 є не заява боржника, а постанова про закінчення виконавчого провадження. При цьому, положення вказаних норм прямо встановлюють обов'язок державного виконавця на підставі постанови вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна боржника.
- правовий нігілізм тверджень приватного виконавця полягає у тому, що після пред'явлення скарги ним було зареєстровано припинення арешту і такі дії вчинені без подання відповідної заяви скаржником на необхідності якої він наполягав.
- недобросовісна поведінка скаржника має місце і при зазначені даних про те, що станом на час відкриття провадження у справі буд яких обтяжень, які б порушували права скаржника немає, на підтвердження чого ним долучено інформаційну довідку станом на 21.11.2024, при цьому не вказано, що станом на момент звернення до суду арешт не був знятим.
- щодо тверджень про переривання строків до вчинення певних дій, відповідач зазначає, що таке поняття застосовується виключно до строків поважність яких тягне за собою їх поновлення компетентним органом. Відтак, враховуючи положення ЗУ “Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що перериватися можуть лише строки передбачені визначені ст. 12 цього закону, інше трактування створить широке коло зловживань учасниками виконавчого провадження.
- натомість положення ст. 40 ЗУ “Про виконавче провадження» чітко визначає, що в день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження приватний виконавець повинен вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна.
- невжиття заходів щодо реєстрації припинення обтяжень призвело до невиправданого втручання у право власності товариства, який є базовим економічним правом в умовах ринкової економіки. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду та викладені у постанові від 13.07.2022 по справі №2/0301/806/11.
- щодо непідсудності цієї категорії справ господарському суду зазначає, що приватний виконавець є державним реєстратором в силу покладених на нього обов'язків, а відтак його бездіяльність стосується саме не вчиненням ним дій як приватним виконавцем на якого покладено відповідні функції. В даному випадку спір виник щодо бездіяльності державного виконавця допущеної при виконанні рішення суду, а не про розгляд заяви про реєстрацію вилучення обтяження, відтак зазначена скаржником практика не є релевантною до даних правовідносин.
- натомість згідно практики Верховного Суду, що викладена зокрема у постанові від 14.08.2023 у справі №927/322/14 зазначено, що ефективним способом захисту права та таким, що відновить його право на мирне володіння майном є скарга на дії державного виконавця щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна. При цьому, у цій же постанові зазначено, що зняття арешту з майна, є дією, яку приватний виконавець мав вчинити на підставі ч. 1-2 ст.40 ЗУ “Про виконавче провадження», відтак зобов'язання його до вчинення такої дії охоплюється поняттям судового контролю за виконанням судових рішень, який реалізується у спосіб звернення із скаргою до суду, який здійснює судовий контроль.
- аналіз положень ст. 130 ГПК України дозволяє зробити висновок, що у випадку необґрунтованості дій скаржника, добросовісний виконавець має право на пред'явлення вимоги про стягнення з недобросовісного позивача понесених судових витрат. В той же час, у випадку протиправності дій приватного виконавця, який усунув порушення прав скаржника чи наслідки такого порушення, добросовісний скаржник має право на пред'явлення вимоги про стягнення з недобросовісного, але такого, що реабілітувався, приватного виконавця поселених судових витрат.
- з огляду на те, що станом на момент звернення до суду скарга була цілком обґрунтованою, стягнення з скаржника на користь приватного виконавця правових витрат є безпідставним.
Інші учасники провадження не скористалися своїм правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу.
Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 у справі №921/740/21(921/351/23) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан на користь Приватного підприємства “Афіша» 1 812 000,00 грн. боргу; 1 196 992,59 грн. інфляційних втрат та 261 821,59 грн., що становить 3% річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан на користь Державного бюджету України 49 062,21 грн. судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан задоволено. Скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 у справі №921/740/21 (921/351/23) в частині стягнення 1 193 368, 59 грн. інфляційних втрат та 256 460, 06 грн., що становить 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 у справі №921/740/21(921/351/23) залишено без змін.
24.04.2024 Господарським судом Тернопільської області на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі №921/740/21(921/351/23), на підставі статті 327 Господарського процесуального кодексу України, видано відповідні накази.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2024 заяву ПП “Афіша» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. про виправлення/ помилки в наказі Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 у справі №921/740/21(921/351/23) - задоволено. Виправлено помилку, допущену в наказі Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 по справі №921/740/21(921/351/23) та викладено його в наступній редакції: “Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан, 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 37076599 на користь Приватного підприємства “Афіша», 46001, м. Тернопіль, бул. Т.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 36509143 - 1 812 000 (один мільйон вісімсот дванадцять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 3 624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 5 361,53 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят одну гривень 53 коп., що становить 3 % річних.»
За заявою стягувача, приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром Олегом Юрійовичем, відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 24.04.2024 у справі №921/740/21(921/351/23), про що винесено відповідну постанову, на підставі статті 12 Закону України “Про виконавче провадження».
25.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75897404. Пунктом 2 постанови приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура О.Ю. від 25.09.2024, постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
19.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому проваджені №75897404, на підставі статті 339 ГПК України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Снігура Олега Юрійовича щодо не зняття арешту та не вчинення дій щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан, накладеного в межах виконавчого провадження № 75987404; зобов'язати приватного виконавця Снігура Олега Юрійовича зняти арешт та зареєструвати припинення обтяження нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан, накладеного в межах виконавчого провадження № 75987404 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження, внесеного в реєстр під записом про обтяження № 56400960.
В обґрунтування скарги, скаржник зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О.Ю. вчинено бездіяльність щодо не зняття арешту та не вчинення дій щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан, накладеного в межах виконавчого провадження № 75987404, чим порушив норми Закону України “Про виконавче провадження» та Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Реєстрацію припинення чинності арешту майна ТОВ “Україна» Ресторан, проведено 21.11.2024, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 18.11.2024 та 21.11.2024, але вже після того, як скаржник звернувся до суду з відповідною скаргою.
11.12.2024 приватним виконавцем Снігу О.Ю. подано до Господарського суду Тернопільської області заперечення на скаргу (вх. № 9492), в якому він просив відмовити у задоволенні скарги та стягнути із скаржника на його користь 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
18.12.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан - Заставною Марією Йосипівною подано до суду відповідь на відзив (вх.№9724) в якому вона просила суд прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан від скарги на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому провадженні № 7589740; постановити ухвалу про закриття провадження у справі № 921/740/21 (921/351/23) в частині розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому провадженні № 75897404; відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 1 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ “Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 339-345 ГПК України.
Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно статті 1 Закону України “Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 13 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 39 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено підстави закінчення виконавчого провадження. Зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина 2 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження»).
Як визначено статтею 59 Закону України “Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державним реєстратором є державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Як вірно встановлено, господарським судом приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Снігуром О.Ю. реєстрацію припинення чинності арешту майна ТОВ “Україна" Ресторан, що було підставою для звернення скаржника із скаргою на дії приватного виконавця проведено 21.11.2024, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, тобто вже після того, як скаржник звернувся до суду з відповідною скаргою.
Обумовлюючи реєстрацію приватним виконавцем Сгнігур О.В. припинення чинності арешту 21.11.2025, а відтак усунення на думку скаржника допущених ним порушень, що стали підставою для подання відповідної скарги заявником подано заяву про відмову від скарги на дії приватного виконавця та закриття провадження у справі.
Нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено порядок щодо закриття провадження у справі щодо розгляду скарг на дії/бездіяльність приватного виконавця, а тому господарським судом із врахуванням правового висновку викладеного у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 08.06.2022 по справі №2-591/11, обґрунтовано застосовано аналогію закону (заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини).
Відповідно до приписів статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна» Ресторан зазначено Заставну Марію Йосипівну без встановлення обмежень щодо її повноважень, як керівника товариства судом встановлено наявність у представника повноваження на вчинення відповідних дій.
Судом не встановлено факту порушення прав та інтересів інших сторін внаслідок подання відповідної заяви, а відтак, господарським судом правомірно прийнято відмову, а провадження у даній справі щодо розгляду скарги закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України.
Щодо заяви приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Правила розподілу судових витрат пов'язаних з розглядом справи визначено положенням ст. 129 ГПК України. Водночас стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті, а отже, витрати виконавчого провадження не є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи в контексті приписів статей 124, 126, 129, 130 ГПК України.
Правовідносини з розподілу витрат, пов'язаних з розглядом скарги, є врегульованими спеціальними нормами, які містяться у розділі VI “Судовий контроль за виконанням судових рішень» (статті 343-344 ГПК України), з огляду на спеціальну правосуб'єктність приватного (державного) виконавця у сфері суспільних відносин, пов'язаних із оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Покладення судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги, на заявника є можливим виключно у разі постановлення рішення про відмову в задоволенні його скарги (у разі встановлення судом необґрунтованості скарги згідно з приписами статті 343 ГПК України).
Стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті, тому витрати виконавчого провадження не є автоматично судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи, в контексті приписів статей 124, 126, 129, 130 ГПК України. Однак, законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.
Згідно зі статтею 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
З огляду на зазначене, приватний виконавець як суб'єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах. Водночас приписи статті 343 ГПК України не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.
Oсоба, яка звернулася зі скаргою на дії/бездіяльність виконавця, має право заявити відповідне клопотання про припинення розгляду її скарги (залишення скарги без розгляду, відмову від скарги тощо), що у результаті унеможливлює подальший її розгляд (за винятком випадків подання такої заяви неуповноваженою особою) та призводить до ухвалення судового рішення, не передбаченого статтею 343 ГПК України.
У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 “Судові витрати» ГПК України).
Положення статті 344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог/
Згідно з положеннями статті 130 ГПК України розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).
Відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Норма ч.5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, відтак таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладено, зокрема у додатковій постанові від 26.05.2022 по справі № 905/460/21.
Як вірно висновано господарським судом, слід перевірити доводи приватного виконавця щодо необґрунтованості дій скаржника, пов'язаних із поданням скарги та її розглядом, зокрема, але не виключно: чи діяв скаржник недобросовісно та пред'явив необґрунтовану скаргу; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний скаржник мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів приватного виконавця, тощо. Схожа за змістом правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20.
Як встановлено судом, 19.11.2024 ТОВ “Україна» Ресторан звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича у виконавчому проваджені №75897404, на підставі ст. 339 ГПК України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Снігура Олега Юрійовича щодо не зняття арешту та не вчинення дій щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан, накладеного в межах виконавчого провадження № 75987404; зобов'язати приватного виконавця Снігура Олега Юрійовича зняти арешт та зареєструвати припинення обтяження нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан, накладеного в межах виконавчого провадження № 75987404 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження, внесеного в реєстр під записом про обтяження № 56400960.
З долученої скаржником до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 18.11.2024 вбачається, що 23.08.2024 державним реєстратором приватним виконавцем Снігур О.Ю. накладено арешт на все майно ТОВ “Україна» Ресторан на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74735442 і на момент видачі інформації таке обтяження не скасоване.
Вказане підтверджує той факт, що ТОВ “Україна» Ресторан звернулося зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, який визначений процесуальним законом та оскаржило бездіяльність приватного виконавця щодо не вчинення ним дій по припиненню чинності арешту майна боржника в результаті винесення 25.09.2024 постанови про закінчення виконавчого провадження № 75897404, чим на думку скаржника, порушено його права як боржника у виконавчому провадженні.
Надалі ТОВ “Україна» Ресторан звернулося із заявою про відмову від скарги та закриття провадження у справі щодо розгляду скарги, мотивуючи її тим, що бездіяльність приватного виконавця, яка є предметом оскарження в цій справі, а саме факт наявності обтяження щодо нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан припинено самим приватним виконавцем Снігуром О.Ю., отже, необхідність у зобов'язанні приватного виконавця Снігура Олега Юрійовича зняти арешт та зареєструвати припинення обтяження нерухомого майна ТОВ “Україна» Ресторан, накладеного в межах виконавчого провадження № 75987404 шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження, внесеного в реєстр під записом про обтяження № 56400960 відпала.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 16.12.2024 вбачається, що обтяження припинено - 21.11.2024 о 06:33, відомості внесені приватним виконавцем Снігуром О.Ю.
У поданих до суду запереченнях приватний виконавець Снігур О.Ю. наголошує на тому, що відомості про арешт відсутні станом на 22.11.2024 та не спростовує факту існування обтяжень станом на дату звернення ТОВ “Україна» Ресторан із скаргою до суду.
Відтак, судом не встановлено, що ТОВ “Україна» Ресторан подаючи скаргу на дії приватного виконавця діяв недобросовісно; чи мав на меті протиправну мету, ущемлення прав та інтересів приватного виконавця, отже, необґрунтованість дій скаржника не доведена приватним виконавцем, який звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, що з врахуванням приписів ст.130 ГПК України є підставою для відмови у відшкодуванні правових витрат відповідачу в результаті закриття провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду, а відтак не визнаються судом апеляційної інстанції підставою для його скасування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Зважаючи на викладене, суд виснує, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а ухвала господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 у справі №921/740/21 (921/351/23) скасуванню.
В порядку положень ст. 129 ГПК України судові витрати слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1 В задоволенні вимог апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича від 21.03.2025 (вх. №01-05/1056/25 від 08.04.2025) - відмовити.
2 Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2024 у справі №921/740/21 (921/351/23) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повна постанова складена 16.06.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.