79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" червня 2025 р. Справа №914/3007/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2025 (повний текст рішення складено 03.04.2025, суддя Запотічняк О.Д.)
у справі № 914/3007/24
за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова
в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача Приватного підприємства “Львівський автоцентр КАМАЗ», м. Львів
про стягнення заборгованості,
за участі представників сторін:
прокурор Цинайко Н.І.
від позивача - Шмотолоха О.П.;
від відповідача - не з'явився;
05.12.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства “Львівський автоцентр КАМАЗ» про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.03.2014 між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Приватним підприємством “Львівський автоцентр КАМАЗ» укладено договір про пайову участь №88. Відповідачем у справі не виконані умови зазначеного договору, а тому Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова просив стягнути з відповідача на користь позивача 483 127, 71 грн основного боргу, 91 069, 57 грн інфляційних нарахувань, 5 306, 48 грн 3 % річних, 46 570, 34 грн пені та понесені судові витрати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2025 у справі №914/3007/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства “Львівський автоцентр КАМАЗ» на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 551 576,19 грн заборгованості; стягнуто з Приватного підприємства “Львівський автоцентр КАМАЗ» на користь Львівської обласної прокуратури 6 618,91 грн понесених витрат на сплату судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з такого:
- між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання на підставі договору про пайову участь №88 від 20.03.2014;
- строк виконання зобов'язання щодо сплати коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова у сумі 483127,71 грн закінчився 30.04.2024;
- Заступником керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова необґрунтовано здійснено нарахування інфляційних втрат з 26.06.2022.
Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, не погодившись з постановленою ухвалою місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, зазначає:
- позивачем арифметично вірно було нараховано інфляційні втрати у розмірі 91069,57 грн;
- нарахування інфляційних втрат з 23.06.2022 по 31.08.2024 здійснено на підставі п. 2.3. договору;
- судом неправильно застосовано норму ст. 530 ЦК України.
Департамент економічного розвитку Львівської міської ради в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції змінити рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2025 у даній справі, змінивши мотивувальну частину рішення в частині визначення розміру інфляційних втрат та встановити їх у сумі 91069 грн.
Процесуальний хід розгляду даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:
20.03.2014 між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Приватним підприємством “Львівський автоцентр КАМАЗ» (замовник) було укладено договір про пайову участь №88 (надалі договір) (а.с.31-32).
Згідно п. 2.1. договору, замовник зобов'язаний здійснити будівництво об'єкта містобудування відповідно до погодженої проектно-кошторисної документації з дотриманням державних будівельних норм і правил та інших нормативних вимог у визначені терміни: завершення "30 червня 2017 року".
Відповідно до п. 2.3. договору, у разі порушення термінів перерахування пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на цей період, від суми коштів, що підлягають перерахуванню. Розмір несплаченої частки пайового внеску замовника коригується на індекс інфляції від дати його розрахунку.
23.06.2022 між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Приватним підприємством “Львівський автоцентр КАМАЗ» було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про пайову участь від 20.03.2014 №88 (а.с. 33), згідно якої змінено редакцію п. 2.2. договору.
У новій редакції п. 2.2 договору, зобов'язано відповідача сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова у сумі 483127,71 грн по 30.04.2024 (але не пізніше дати введення об'єкта в експлуатацію).
24.03.2014 Департаментом містобудування Львівської міської ради прийнято наказ №97 “Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво Приватному підприємству “Львівський автоцентр “КАМАЗ» логістичного центру на вул. Конюшинній, 4 зі знесенням об'єктів незавершеного будівництва», яким затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво Приватному підприємству “Львівський автоцентр “КАМАЗ» логістичного центру на вул. Конюшинній, 4 зі знесенням об'єктів незавершеного будівництва (а.с. 38-39).
22.03.2018 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Приватному підприємству “Львівський автоцентр “КАМАЗ» видано дозвіл №ЛВ061180811177 на виконання будівельних робіт із будівництва логістичного центру по вул. Конюшинній, 4 у м. Львові зі знесенням об'єктів незавершеного будівництва.
28.05.2024 Департамент містобудування Львівської міської ради листом №2301-вих-75699 повідомив відповідача про необхідність перерахування пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури і попередив, що у випадку несплати коштів, сума боргу буде стягуватись у судовому порядку (а.с. 44).
До позовної заяви долучено листування прокуратури та позивача, зокрема:
- листом №14.51/04-14-5530ВИХ-24 від 01.08.2024 Окружною прокуратурою, в порядку ст. 23 ЗУ “Про прокуратуру» повідомлено позивача про виявлені порушення.
За результатами розгляду зазначеного листа, позивачем було надано відповіді: №2301-вих-117038 від 15.08.2024, №2301-вих-131206 від 13.09.2024, №2301-вих-152601 від 24.10.2024, відповідно до змісту яких кошти пайової участі міською радою не отримано. Заходів щодо примусового стягнення заборгованості з пайового внеску Департаментом не вживалося;
- 02.01.2024 прокурором направлено позивачу лист №14.51/04-14-9246вих-24, яким повідомлено про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави (а.с. 47).
У зв'язку з бездіяльністю компетентного органу, уповноваженого на захист інтересів держави у відповідній сфері, прокурором було подано позовну заяву.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що Приватне підприємство “Львівський автоцентр КАМАЗ» не виконало зобов'язання за договором про пайову участь №88 від 20.03.2014 щодо сплати платежу в сумі 483127,71 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. ч. 1,2 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання із договору про пайову участь №88 від 20.03.2014 року, умови якого сторонами не оспорювалися, доказів визнання його недійсним до матеріалів справи не долучено.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
17.10.2019 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Вказаним законом з 01.01.2020 року виключено, зокрема, статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
З огляду на викладене, договір про пайову участь №88 від 20.03.2014 року дійсний та підлягає виконанню сторонами.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 483 127,71 грн є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.
Крім того, Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова у позовній заяві просив стягнути з відповідача 46 570,34 грн пені, нарахованої з 01.05.2024 до 11.09.2024, 91 069,57 грн інфляційних втрат, нарахованих з 23.06.2022 до 31.08.2024 та 5306,48 грн 3% річних, нарахованих з 01.05.2024 до 11.09.2924.
В частині задоволення позовних вимог про стягнення пайового внеску, пені та 3% річних рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Як вже було зазначено вище, згідно п. 2.3. договору, розмір несплаченої частки пайового внеску замовника коригується на індекс інфляції від дати його розрахунку.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення...
Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 26.06.2022 до 31.08.2024 у розмірі 91 069,57 грн.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019, інфляційні нарахування розраховуються окремо за кожен місяць прострочення, виходячи із суми боргу на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, з урахуванням індексу інфляції, визначеного Державною службою статистики України. У розрахунок включаються всі періоди, незалежно від того, чи мав місце інфляційний або дефляційний коефіцієнт.
Оскільки сторонами у справі 23.06.2022 було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про пайову участь від 20.03.2014 за №88, згідно якої відповідач зобов'язувався сплатити пойовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 483127,71 грн до 30 квітня 2024 року ( але не пізніше тади прийняття об'єкта будівництва в експлупатацію), судом першої інстанції здійснено нарахування інфляційних втрат з 01.05.2024 і правомірно присуджено до стягнення 16571,66 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2025 у справі №914/3007/24 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 11.06.2025
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік