печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34335/24-ц
пр. 2-о-415/24
28 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Підпалого В.В.,
при секретарі судових засідань - Кострійчуку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву Головного управління ДПС у Чернігівській області про розкриття Акціонерним товариством «Державний ощадний банк» інформації, яка містить банківську таємницю відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Брама»,-
Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулось до суду із заявою про розкриття Акціонерним товариством «Державний ощадний банк» інформації, яка містить банківську таємницю, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Брама», а саме: інформацію про обсяг та обіг коштів за період з 01.10.2019 року по дату винесення рішення на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», що за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 19 із зазначенням контрагентів, а також дати та суми операцій, призначенням платежів, які подавались до банку, з метою використання при проведенні перевірки.
Заява мотивована тим, що на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Чернігівській області перебуває ТОВ «Нова Брама».
ТОВ «Нова Брама» має розрахункові рахунки в Філії Чернігівського обласного ТА «Ощадбанк», а саме № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
До ГУДПС у Чернігівській області надійшли відомості з Єдиного державного реєстру щодо припинення підприємницької діяльності ТОВ «Нова Брама», що є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
Крім того, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки, відкриті у фінансових установах.
Ухвалою від 07.08.2024 відкрито провадження у справі, заяву призначено до розгляду.
У судове засідання представник заявника не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник заінтересованої особи АТ «Ощадбанк» подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечив щодо задоволення заявлених вимог у повному обсязі та надав письмові пояснення.
Представник заінтересованої особи ТОВ «Нова Брама», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 349 ЦПК України, неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.
За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників справи на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк.
Встановлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру, оскільки передбачено правомірні правові дії щодо розкриття такого виду інформації, і саме на суд як орган державної влади покладено обов'язок у кожному конкретному випадку оцінити нагальну потребу в розкритті такої інформації.
Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначений порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до частини першої якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону).
З аналізу зазначеного закону слідує, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
При цьому своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов'язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Сама по собі необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України. В цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 348 ЦПК України у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у пункті 12 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» №10 від 30 вересня 2011 року, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Відповідно до пунктів 20.1.4 і 20.1.5 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Однак, Головне управління ДПС у Чернігівській області не надало належних доказів на підтвердження проведення в установленому порядку перевірки з питань дотримання ТОВ «Нова Брама» податкового законодавства або доказів на підтвердження неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законодавством, не надано доказів, що така перевірка взагалі здійснюється.
Відповідно до пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, зазначених у цьому пункті даної статті.
Згідно з п.78.4. ст. 78 ПК Українипро проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення ТОВ «Нова Брама» наказу № 254-п від 15 березня 2024 року про проведення такої перевірки.
У статті 75 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
При цьому, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов'язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» № 10 від 20 вересня 2011 року, роз'яснено, що саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Заявник не надав доказів, що ТОВ «Нова Брама» вибуло із податкової адреси та не підтвердив неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки, а наявний в матеріалах справи лише один акт від 28.03.2024 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нова Брама» та запит до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «Нова Брама» та їх посадових осіб, не свідчить про відсутність ТОВ «Нова Брама» за податковою адресою - за місцем її реєстрації.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2019 року у справі № 752/19172/18, у постанові від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці, оскільки ГУ ДПС в Чернігівській області і як контролюючий орган, не надало доказів на підтвердження проведення в установленому порядку перевірки з питань дотримання ТОВ «Нова Брама» податкового законодавства або доказів про неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законодавством, зокрема не надало доказів відсутності ТОВ «Нова Брама» за адресою й неможливості вручення особисто або направлення засобами поштового зв'язку на адресу реєстрації повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки.
Відповідно до частини 2 статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 347-350, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Чернігівській області про розкриття Акціонерним товариством «Державний ощадний банк» інформації, яка містить банківську таємницю відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Підпалий