Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/357/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Антипова І. Л.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
11.06.2025 року. м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю захисника Дяденка В.І. адвоката Шевченка М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду об'єднану адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2025 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №198021 від 16.12.2024, ОСОБА_1 16.12.2024 року о 18 год. 00 хв. керував транспортним засобом «ВАЗ 211540», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Вокзальній, 72 у м. Кропивницькому з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) та в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням «алкотесту Драгер 7510»
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №198056 від 16.12.2024, ОСОБА_1 16.12.2024 року о 18 год. 00 хв., під час керування транспортним засобом «ВАЗ 211540», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Вокзальній, 72 у м. Кропивницькому, в порушення вимог п.2.3 б) та 13.1 Правил дорожнього руху, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Ford Focus», державний реєстраційний НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду у попутному ОСОБА_1 напрямку.
Постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1(один) рік.
Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даних адміністративних правопорушень повністю підтверджується сукупністю достатніх, належних та допустимих доказів.
При цьому клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка М.Л. про закриття провадження, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд розцінив критично, як спосіб уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді районного суду, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що не оспорює факт недотримання безпечної дистанції у складних погодних умовах та неможливість запобігти зіткненню, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Разом з цим ОСОБА_1 стверджує про те, що він був тверезий, алкогольні напої не вживав і готовий був пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, що зафіксовано на відео.
Працівники поліції, які не мали технічний прилад, в свою чергу не забезпечили можливість пройти освідування на місці зупинки або у медичному закладі, порушили встановлену профільними інструкціями процедуру огляду та направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння, що що у розумінні положень ст. 266 КУпАП є наслідком визнання такого огляду недійсним.
ОСОБА_1 вважає, що суд формально розглянув справу, допустив необ'єктивність та неповноту при з'ясуванні фактичних обставин справи та при дослідженні доказів, не дав належної оцінки доводам сторони захисту, неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, ухвалив рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, яке не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.
Факт незаконності оскаржуваної постанови на думку ОСОБА_1 підтверджується ще й тим, що на момент притягнення його адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, строки накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП сплинули, однак суд на це уваги не звернув, дійшов неправильного висновку про те, що він намагається уникнути відповідальності.
З'ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка М.Л., який підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення.
Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.
Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.
Беззаперечно адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Суттєве посилення санкцій за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, максимально наближає адміністративні стягнення до кримінальних покарань.
Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, суддя місцевого суду при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, Наказом МВС України №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 року (останні зміни 27.01.2025 року) в додатку 1 міститься зразок протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до розділу II оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП.
В даному випадку, протокол серії ЕПР1 № 198021 від 16.12.2024 року за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою «алкотесту Драгер 7510» оформлений поліцейським ОСОБА_3 не на стандартному бланку, який затверджений інструкцією, а на аркуші паперу шириною 5 см., який не містить всіх необхідних реквізитів та місця для його нормального заповнення, а оптимізація процесу та спрощений підхід поліцейських до оформлення адміністративних матеріалів по даній категорії справ - недопустимий, потребує правового визначення та технічного вдосконалення.
У протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою «алкотесту Драгер 7510» на місці зупинки, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор (бодікамеру).
При цьому з протоколу вбачається, що свідки для фіксації факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою «алкотесту Драгер 7510» не залучались, при тому, що у разі відмови водія на місці зупинки така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції, як правило у присутності двох свідків (ч.2 ст.266 КУпАП, п.6 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735) у разі відмови водія в медичному закладі цей факт засвідчується лише за участі працівника медичного закладу.
Таким чином, обставини які викладені у протоколі про те, що 16.12.2024 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 211540», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Вокзальній, 72 у м. Кропивницькому з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) і в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки не підтверджені належними та допустимими доказами, а сам протокол є лише документом, який як зазначено вище оформлений з процесуальними порушеннями щодо форми та змісту.
З того, що зафіксовано на відео, апеляційний суд з об'єктивністю констатує, що ОСОБА_1 в умовах ожеледиці на проїзній частині дороги, з інтенсивним рухом по вулиці Вокзальній, 72 у м. Кропивницькому, з власної необережності допустив зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 , який рухався попереду, у попутному ОСОБА_1 напрямку.
Відеозапис починається з оголошення поліцейським протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, огляд місця ДТП, складення схеми та відібрання від учасників пригоди пояснень не фіксується, що свідчить, про те, що відеозапис, який міститься у справі не повний.
Далі зафіксовано як поліцейський пояснює, що у ОСОБА_1 спостерігаються ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, при тому, що ОСОБА_4 факт ДТП не оспорює, спокійно спілкується з працівниками поліції, відповідає на питання, пред'являє документи, тобто ніяких ознак алкогольного або іншого сп'яніння не проявляє.
Більш того, ОСОБА_1 чітко відповідає, що алкогольні напої не вживав і готовий пройти тест на стан алкогольного сп'яніння, поліцейський сам повідомляє, що «алкотесту Драгеру у них не має, « … чекайте на місці зараз підвезуть …»
Далі на відео зафіксовано, як поліцейський у службовому автомобілі уважно перевіряє страховий поліс, чекає інший «екіпаж» по рації отримує інформацію, виходить з автомобіля і звертається до ОСОБА_1 мовою оригіналу: « Ну що ОСОБА_1 ви відмовляєтесь проходити огляд…»
При цьому бодікамера спрямована не на обличчя ОСОБА_1 , а нижче, відповідь ОСОБА_1 про відмову взагалі не фіксується, процедура та порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та наслідки відмови ОСОБА_1 взагалі не роз'яснюються, поліцейський сам «швиденько»« відповідає що: « Відмовляєтесь … ! , в такому разі на Вас буде складений протокол, чекайте …..»
Тобто, з того, що зафіксовано на відео, очевидно, що ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на місці і продути алкотест «Драгер» однак, у зв'язку з відсутністю технічного приладу, освідування ОСОБА_1 працівниками поліції ( які займаються оформленням матеріалів по ДТП) не проводиться, протокол складається з формальних підстав, при тому, що як зазначено вище ОСОБА_1 ніяких ознак алкогольного сп'яніння не проявляє.
Версія про керування ОСОБА_1 автомобілем під впливом алкоголю виникає у працівників поліції лише у зв'язку з ДТП.
В даній ситуації, працівники поліції обмежились формальною констатацією факту керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, хоча були зобов'язані дотримуватись інструкції та встановленого алгоритму дій, а не користуватись ситуацією та маніпулювати правами ОСОБА_1 .
При тому, що в Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави, апеляційний суд з об'єктивністю констатує, що дії ОСОБА_1 не можуть кваліфікуватись як умисне ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, фактично виключає наявність у його діях об'єктивних та суб'єктивних ознак інкримінованого йому правопорушення.
Крім того, обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України.
У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ'єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ'єктивності в даній справі; а також відповідно до об'єктивного критерію, тобто шляхом з'ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.
Що стосується суб'єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ.
Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з'ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об'єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб'єктивною та об'єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об'єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб'єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб'єктивної неупередженості судді, вимога об'єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
В даному випадку, апеляційний суд вважає, що для об'єктивності та повноти судового розгляду, суддя місцевого суду повинен був викликати і допитати працівників поліції для підтвердження обставин, які зазначені у протоколі, а також спростування доводів сторони захисту.
Замість цього суддя зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, доводи ОСОБА_1 та його захисника про закриття провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд взагалі не сприйняв і спростував загальною фразою про « уникнення відповідальності»
При тому, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується процедури оформлення протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то апеляційний суд крім зазначеного вище відмічає.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність.
В той же час вказана норма закону відсилає до підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, і що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 .
У відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні норми передбачені вищевказаними Інструкцією та Порядком, відповідно до яких встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Крім того, відповідно до положень п.п. 2, 3 розділу І інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п.6 розділу ІІ інструкції огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС.
У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, присутність двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу, від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку та наявність направлення на огляд водія транспортного засобу є обов'язковими умовами, передбаченими наведеним Порядком, невиконання яких ставить під сумнів дотримання визначеного законом порядку при проведенні такого огляду та його дійсність.
Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння повинен містити відповідний алгоритм дій працівника поліції який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема: перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу; на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку); залучає двох свідків, які не можуть бути поліцейськими або особами, щодо неупередженості яких є сумніви (про це чітко прописано в Інструкції щодо неможливості поліцейським бути свідками огляду); видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп'яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння; якщо встановлений факт сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП); якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 5 та 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Крім того, наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затверджено «Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису».
Відповідно до вимог цієї інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі ( ВС справа №216/5226/16-а(2-а/216/33/17)
Як вбачається п.12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Наказ міністерства внутрішніх справ України, міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В даному випадку, акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, як свідчить відеозапис на місці ДТП не оформлявся, а явних ознак того, що ОСОБА_1 знаходився під впливом алкоголю, на відеозаписі не зафіксовано, то з об'єктивністю стверджувати, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, підстав немає.
Таким чином, визначальним у цій справі є упередженість та непослідовність дій працівників поліції, а по суті ігнорування презумпції невинуватості, вищевказаних вимог закону та вказаних вище нормативно-правових актів.
Вищенаведені очевидні факти, на думку апеляційного суду свідчить про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів",затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, що свідчить про те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не була дотримана.
Окремо апеляційний суд, з урахування останнього рішення ЄСПЛ у справі « Гайдашевський проти України» відмічає, що не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені обставини потребували детального з'ясування, об'єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова судді місцевого суду підлягає безумовному скасуванню.
Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, оскільки ОСОБА_1 не оспорює свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.2 ст. 38 КУпАП сплинули ще 16.03.2025 року, то ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення, а провадження на підстав п.7 ст. 247 КУпАП закрити.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КупАП.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП закрити, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст. 38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д.Л. Іванов