Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9223/16-ц Головуючий у 1-й інст. Рожкової О.С.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
09 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.
за участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/9223/16 за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Біленький Вадим Володимирович
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Рожкової О.С.
У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11173815000 від 22.06.2007 року по кредиту та процентам у розмірі 8 252,31 дол. США та пені у розмірі 1 592,88 грн.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 11.11.2016 року відкрито провадження у справі №296/9223/16-ц.
08 лютого 2017 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, у якій просив визнати поруки такою, що припинена за Договором поруки №11173815000 від 22.06.2007 року, який укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 .
08 лютого 2017 року ОСОБА_1 також подала зустрічний позов, в якому просила визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту від 22.06.2007 року та Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11173815000 від 22.06.2007 року, укладені 22.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді двостороннього повернення всього отриманого на виконання Договору про надання споживчого кредиту №11173815000 від 22.06.2007 року сторонами. Визнати недійсними Договір іпотеки нерухомого майна від 22.06.2007 року №9236 та Договір поруки 11173815000 від 22.06.2007 року, укладений з ОСОБА_2 .
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 17.10.2017 року зупинено провадження у справі та призначено судово-економічну експертизу.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 22.01.2021 року поновлено провадження у справі №296/9223/16-ц.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 року цивільна справа №296/9223/22 передана для розгляду судді Рожковій О.С., у зв'язку з призовом судді ОСОБА_3 на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 30.05.2024 року цивільну справу №296/9223/16-ц прийнято до провадження судді Рожкової О.С. та призначено підготовче засідання у даній справі на 24.09.2024 року.
20.11.2024 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 13 лютого 2025 року позов Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11173815000 від 22.06.2007 року у розмірі 8 252,31 доларів США та пеню у розмірі 1 592,88 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2025 року зустрічні позовні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що залишаючи зустрічний позов про припинення поруки без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 за зустрічним позовом в судові засідання 24.09.2024 року, 20.11.2024 року, 11.12.2024 року та 13.02.2025 року не з'явився, повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу, повідомлену суду в позовній заяві, які були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», заяв про розгляд справи за їх відсутності на адресу суду не надходило.
Проте, на його думку, такий висновок є передчасним, оскільки не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Звертає увагу, що відповідно до змісту зустрічної позовної заяви про припинення поруки, всім учасникам справи та суду було доведено те, що наявний позов банку про стягнення заборгованості з позичальника і поручителя, адресований до поручителя ОСОБА_2 за невірною адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 та кв. АДРЕСА_2 . Зазначає, що скаржник не проживає за даними адресами з 2011 року у зв'язку з розірванням шлюбу з ОСОБА_1 . Вірну адресу свого фактичного місця проживання поручитель вказав у реквізитах зустрічного позову про припинення поруки, а саме: АДРЕСА_3 .
Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що судом направлялись поштові повідомлення про виклики ОСОБА_2 в судові засідання 24.09.2024 року, 20.11.2024 року, 11.12.2024 року та 13.02.2025 року, за не вірною адресою: : АДРЕСА_4 , тобто не за місцем його знаходження (адреса для листування).
Тобто, на його думку, суд першої інстанції не дотримався висновків постанови Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18, де наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Вказує, що він постійно цікавився станом судового розгляду справи, добросовісно користується належними йому процесуальними правами та неухильно виконував процесуальні обов'язки. Проте, у зв'язку з призовом ОСОБА_3 на військову службу під час мобілізації, справа не розглядалась з 2021 року, аж до травня 2024 року.
Зазначає, що в порушення вимог ст. 128 ЦПК України, жодного повідомлення направленого на належну адресу ( АДРЕСА_5 ) про його виклик на судові засідання, які було призначено на 24.09.2024 року, 20.11.2024 року, 11.12.2024 року та 13.02.2025 року, матеріали справи не містять.
На дані обставини місцевий суд уваги не звернув, що призвело до постановлення помилкової ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Вважає, що за таких обставин у суду першої інстанції не було жодних підстав для залишення без розгляду зустрічної позовної заяви про припинення поруки, в зв'язку з повторною неявкою без поважних причин відповідача , а тому вказана ухвала суду не може залишатися в силі і на підставі ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
02 травня 2025 року на адресу суду від представника АТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 неодноразово повідомлявся про час та місце слухання справи, не з'являвся в судові засідання, тому оскаржувана ухвала є обґрунтованою та такою, яка ухвалена з дотриманням норм процесуального права. Вказує, що згідно п. 1 ст.131 ЦПК України «сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судову адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться». ОСОБА_2 не повідомив суд про фактичне своє місце проживання. Саме за належною адресою проживання: АДРЕСА_6 , відповідачу неодноразово надсилались повістки про виклик, ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками до неї, як цього вимагають приписи ЦПК України, проте деяка рекомендована кореспонденція поверталась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
В судові засідання, призначені на 24.09.2024 року, 20.11.2024 року, 11.12.2024 року та 13.02.2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не з'являлися. З урахуванням зазначеного та враховуючи тривалість провадження у справі (більше 8 років) суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв'язку з тим, що належним чином повідомлений представник позивача повторно не з'явився у судове засідання.
Вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку процесуальній поведінці ОСОБА_2 та його представника, вжито усіх необхідних заходів для надання ОСОБА_2 та його представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Біленький В.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2025 року залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у листопаді 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11173815000 від 22.06.2007 року по кредиту та процентам у розмірі 8 252,31 дол. США та пені у розмірі 1 592,88 грн. (а.с.1-2 т.1).
Відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45 т.1).
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 11.11.2016 року відкрито провадження у справі №296/9223/16-ц (а.с.46 т.1).
08.02.2017 відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до суду зустрічні позовні заяви, в яких:
1) ОСОБА_1 просила: визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11173815000 від 22.06.2007 та Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11173815000 від 22.06.2007, укладені 22.06.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , у зв'язку з укладенням їх під впливом обману зі сторони банку та застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді двостороннього повернення всього, отриманого на виконання договору про надання споживчого кредиту №11173815000 від 22.06.2007 сторонами; визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 22.06.2007 №9236; визнати недійсним договір поруки №11173815000 від 22.06.2007 року укладений з ОСОБА_2
2) ОСОБА_2 просив: визнати поруку такою, що припинена за договором поруки №11173815000 від 22.06.2007, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (а.с. 50-51, 55-59 т.1).
11.04.2017 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Біленьким В.В. подано заяву про розгляд справи 11.04.2017 року на 10:30 год. без їх участі (а.с.66 т.1).
Згідно ухвали Корольовського районного суду міста Житомира від 17.10.2017 року зупинено провадження у справі та призначено судово-економічну експертизу.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 22.01.2021 року поновлено провадження у справі №296/9223/16-ц (а.с.166 т.1).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 року, цивільна справа №296/9223/22 передана для розгляду судді Рожковій О.С., у зв'язку з призовом судді ОСОБА_3 на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 30.05.2024 року цивільну справу №296/9223/16-ц прийнято до провадження судді Рожкової О.С. та призначено підготовче засідання у даній справі на 24.09.2024 (а.с.244 т.1).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту, судова повістка на 24.09.2024 року направлена ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_4 та повернулася на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.249, 250 т.1).
24 вересня 2025 року розгляд справи відкладено на 20.11.2024 року (а.с.3 т.2).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту, судова повістка на 20.11.2024 року направлена ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_4 та повернулася на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.5,6 т.2).
20.11.2024 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 11.12.2024 року.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту, судова повістка на 11.12.2024 року направлена ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_4 та повернулася на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 14,15 т.2).
11.12.2024 розгляд справи відкладено на 13.02.2025 року у зв'язку з неявкою відповідача (а.с.12 т.2).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту, судова повістка на 13.02.2025 року направлена ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_4 та повернулася на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.20,21 т.2).
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2025 року зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без розгляду (а.с.24 т.2).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, врахувавши повторне неприбуття належним чином повідомлених позивачів за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судові засідання 11.12.2024 року та 13.02.2025 року, не зацікавлення останніми протягом тривалого часу долею справи, зважаючи на відсутність в суду обов'язку з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання позивачів, а також беручи до уваги відсутність в матеріалах справи заяв про розгляд справи за їх відсутності, дійшов висновку про наявність підстав для залишення зустрічних позовів без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 частини другої цієї статі, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи
(частина друга статті 211 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої, пункту 2 частини 7, пункту 4 частини восьмої
статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду:
від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956 св22), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264 св23).
Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (див.: постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140 св 21)).
Згідно із статтею 130 ЦПК України у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Відповідно до статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Судом установлено, що ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві, яка подана його представником, зазначено відомості щодо відповідача, у тому числі його адресу проживання: АДРЕСА_5 .
Однак, всі повістки на судові засідання, призначені на 11.12.2024 року та 13.02.2025 року, направлялися ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_4 . Вказані поштові повідомлення повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 відповідно до статті 130 ЦПК України був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки він відповідно до ст. 131 ЦПК України повідомив суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, зазначивши адресу свого фактичного місця проживання в зустрічній позовній заяві: АДРЕСА_5 . (а.с.50 т.1). Однак, суд першої інстанції проігнорував та направляв всю кореспонденцію ОСОБА_2 на адресу, зазначену в позовній заяві АТ «УкрСиббанк» (м. Житомир, Бульвар Старий, 16/1, кв. 4).
Позивач ОСОБА_2 за зустрічним позовом виявляє інтерес до розгляду позовних заяв та вирішення спору, ставить зустрічну вимогу про припинення поруки.
Відтак, при таких обставинах залишення зустрічної позовної заяви без розгляду не відповідає завданням та основним засадам цивільного судочинства.
Відповідно, залишення зустрічного позову ОСОБА_2 без розгляду, при продовженні розгляду первісного позову АТ «УкрСиббанк» є суперечливим та невиправданим з точки зору цивільного процесу, а враховуючи тривалість розгляду справи та витраченого часу, обсяг зібраних доказів, призведе лише до додаткових не виправданих затримок у вирішенні спору по суті, де сторона ОСОБА_2 завідомо буде поставлений в нерівне процесуальне становище порівняно з первісним позивачем та спонукає до сумніву щодо об'єктивності та неупередженості суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 , справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Біленький Вадим Володимирович, задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2025 року в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою скасувати, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 червня 2025 року.
Головуючий Судді