Житомирський апеляційний суд
Справа №285/6501/24 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.
Категорія 72 Доповідач Павицька Т. М.
16 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.
за участю секретаря судового засідання Смоляра А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №285/6501/24 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сташків Т.Б. в м. Звягель Житомирської області,
У грудні 2024 року виконавчий комітет Звягельської міської ради, як орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2563 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви та до повноліття дитини;
- стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 3196 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви та до повноліття дитини.
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проходить військову службу в Збройних силах України. У свою чергу, батько ОСОБА_3 - ОСОБА_5 позбавлений батьківських прав відносно малолітнього сина на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28.11.2024. Вказує, що з 13.11.2018 ОСОБА_3 перебуває на обліку в службі у справах дітей Звягельської міської ради, як дитина, що проживає в сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, з підстав ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків. У свою чергу, ОСОБА_2 перебуває на обліку в службі у справах дітей Звягельської міської ради, як дитина, що проживає в сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, з підстав ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків з 22.10.2020. Зазначає, що відповідно до рішення виконавчого комітету Звягельської міської ради від 23.12.2024 малолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відібрано від матері ОСОБА_1 у зв'язку із виникненням безпосередньої загрози життю та здоров'ю дітей. Стверджує, що відповідно до акту обстеження матеріально - побутових умов проживання дітей від 21.12.2024 та акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 21.12.2024 встановлено, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, не створює належні умови для проживання дітей, умови проживання незадовільні: в будинку брудно, речі розкидані, відповідач палить на кухні, багато непомитого кухонного посуду, запас продуктів харчування мінімальний. Вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 є способом захисту прав та інтересів дітей, а тому враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року у задоволенні позову органу опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_1 . Роз'яснено органу опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради, що у разі продовження вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, він за наявності для того правових підстав, не позбавлений можливості, повторно звернутися до суду із аналогічним позовом.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не врахував жодного доказу, який виконавчий комітет Звягельської міської ради Житомирської області, як орган опіки та піклування підтвердив ті обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги. Стверджує, що суд першої інстанції не зазначив ні доказів, ні аргументів, ні норм права, на які посилалися сторони. Зазначає, що про реальну загрозу життю і здоров'ю дітей, їхній недогляд, зловживання алкогольними напоями й неадекватну поведінку ОСОБА_1 службу у справах дітей повідомляло листами КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги». Стверджує, що ОСОБА_1 не визнає наявних проблем у своїй поведінці, про що вона зазначала у своїх поясненнях, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Зазначає, що працівниками служби у справах дітей з 2018 року по 2025 рік систематично здійснювалися обстеження матеріально - побутових умов проживання ОСОБА_1 , під час яких неодноразово зафіксовано неналежні умови для проживання дітей та їх недогляд. Звертає увагу на те, що на ОСОБА_1 неодноразово були складені адміністративні протоколи за ст. 184 КУпАП, за ч.1 ст. 178 КУпАП та за ч.1, ч.2 ст. 175 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово попереджалася про крайню міру виховного характеру - позбавлення батьківських прав.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не працює, отримує державну соціальну допомогу у розмірі 3 250,70 грн., не тримає підсобного господарства, не засаджує присадибну ділянку та нічого не вирощує. Зазначає, що ОСОБА_1 за останні 5 років зверталася до наркологічного відділення по причинні психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин (алкоголю). Вказує, що ОСОБА_1 було рекомендовано підтримувати контакти з дітьми, після їх відібрання, проте остання не зверталася до служби у справах дітей з відповідною заявою, а лише 10.01.2025 звернулася із вимогою надати інформацію про місце проживання дітей. Зазначає, що факт заперечення ОСОБА_1 проти позову не свідчить про її інтерес до дітей та реальне бажання змінити свою поведінку. Враховуючи викладене просить скасувати рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 08.11.2019 та серії НОМЕР_2 від 07.07.2017.
Батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_4 , який перебуває в лавах ЗСУ.
Батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_5 , який позбавлений батьківських прав відносно малолітнього сина на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 листопада 2024 року, справа №285/1692/24.
Згідно із актами обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей від 14.02.2018, від 18.06.2018, від 22.06.2018, від 26.07.2018, від 27.08.2018, від 04.09.2018, від 05.11.2018, від 12.11.2018, від 13.11.2018, від 15.11.2018, від 21.11.2018, від 21.12.2018 у кімнатах безлад, холодно, всюди розкидані речі, присутній неприємний запах, на ліжку у дитини відсутня постільна білизна, запас продуктів харчування мінімальний, у дитини відсутній чистий одяг, підгузки, іграшки, належне харчування, дитина неохайна та недоглянута. Матір дитини не створила умов для проживання дитини.
Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей: від 28.01.2020, від 02.04.2020, 02.06.2020, від 20.10.2020, від 09.12.2020, від 04.01.2021, від 14.01.2021, від 21.07.2021, від 02.08.2021, від 03.11.2020, від 27.11.2020, від 07.11.2023, від 23.01.2024, від 17.08.2024, від 21.12.2024, від 23.12.2024, від 24.12.2024 та акта проведення оцінки рівня безпеки дитини від 12.12.2024 з'ясовано, що ОСОБА_1 знову почала зловживати алкогольними напоями, не створила безпечних та належних умов для проживання дітей.
Постановами Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05.10.2020, від 17.12.2020 та від 14.01.2025, ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності згідно із ч.1, ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Рішенням виконавчого комітету Звягельської міської ради №1369 від 23 грудня 2024 року малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відібрано від матері ОСОБА_1 у зв'язку з виникненням безпосередньої загрози життю та здоров'ю дітей.
Рішенням виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області №1390 від 15.01.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки про отримання допомоги №73 від 20.01.2025 ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю у сумі 3250,70 грн щомісяця.
Відповідно до довідки КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 18.02.2025 ОСОБА_1 було проведено процедуру лазерне кодування терміном на 3 роки та роз'яснено необхідність приймання підтримуючого протирецедивного лікування та періодичного відвідування лікаря-нарколога.
Відповідно до характеристики гімназії №9 Звягельської міської ради на учня 2-А класу ОСОБА_3 , дитина завжди охайна, одягнений скромно, але у чистому одязі, шкільним приладдям забезпечений, бере активну участь у житті класу. Мати дитини приділяє належну увагу вихованню, має хороший вплив на дитину. Постійно підтримує зв'язок зі школою та класним керівником, допомагає в організації позакласних заходів, цікавиться навчанням ОСОБА_3 , відвідує батьківські збори.
Згідно із характеристикою закладу дошкільної освіти №16 Звягельської міської ради на дитину ОСОБА_2 , дитина завжди охайна, виглядає доглянутою. Мама дитини приділяє належну увагу дитині, цікавиться її життям у групі, співпрацює зі спеціалістами закладу та вихователем, відвідує батьківські збори, усім необхідним для навчання і розвитку дівчинка забезпечена.
Крім того встановлено, що у цивільній справі №285/1692/24 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно сина ОСОБА_3 органом опіки та піклування було надано висновок від 10.07.2024 про доцільність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 . У вказаному висновку органом опіки та піклування зазначено, що сім'я проживає в будинку з частковими зручностями, який складається з чотирьох житлових кімнат, кухні, коридора та веранди. Для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наявне місце для сну, відпочинку, підготовки уроків та проведення дозвілля, діти забезпечені необхідним одягом та взуттям відповідно до сезону. Мати ОСОБА_1 рекомендації лікарів виконує.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тим що вона як їх мати не створила належного розвитку дітям. Однак, враховуючи ту обставину, що відповідачка, на думку суду першої інстанції, усвідомила до чого призвело неналежне виконання нею своїх батьківських обов'язків та має намір в подальшому утримуватися від поведінки, що стала підставою для позивача звертатися до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, попередивши при цьому відповідачку щодо необхідності змінити ставлення до виховання дітей і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконання нею батьківських обов'язків.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області посилалося на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не забезпечує належні умови проживання в будинку, у кімнатах неприбрано, на ліжку у дитини відсутня постільна білизна; у дитини відсутній чистий одяг. Крім того, посилається на те, що ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Подібний висновок викладено у постанові від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №461/7387/16-ц).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі №357/12295/18, від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивачку.
У справі, що переглядається встановлено, що позивач не надав беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей, або інших обставин, які в силу приписів частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві і суд першої інстанції діяв у межах своєї дискреції.
Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_1 материнських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу на батьків, а висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дітей є недостатньо обґрунтованим, оскільки складений без врахування всіх обставин справи, зокрема, без з'ясування причин нехтування відповідачем своїми материнськими обов'язками.
Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є таким, що має рекомендаційний характер, оскільки в ньому не зазначено наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_1 своїми обов'язками, що у свою чергу були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року (справа №243/13192/19-ц).
Вказаний висновок оцінений судом першої інстанцій у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання материнських обов'язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дітей.
Натомість необґрунтоване та передчасне позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Посилання апелянта на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв'язків між нею та дітьми, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав щодо дітей (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20).
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 жорстоко поводиться з дітьми. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла насильство по відношенню до них.
Щодо посилання заявника на те, що відповідач зловживає спиртними напоями, то колегія суддів зазначає, що хронічний алкоголізм за визначенням терміну відноситься до тяжких захворювань, пов'язаних з повним ураженням вольової сфери людини. Наявність у особи захворювання «хронічний алкоголізм» (як і будь-якого іншого захворювання) повинна підтверджуватись відповідним медичними висновком або довідкою.
Таких доказів матеріали справи не містять, і позивачем не надано суду.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна довідка КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 18.02.2025, згідно якої ОСОБА_1 було проведено процедуру лазерне кодування терміном на 3 роки та роз'яснено необхідність приймання підтримуючого протирецедивного лікування та періодичного відвідування лікаря-нарколога, що у свою чергу свідчить про бажання останньої змінити своє життя.
Також, доказів того, що до ОСОБА_1 застосовувались будь-які заходи впливу, які виявилися безрезультатними, тобто доказів того, що ОСОБА_1 систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої материнські обов'язки матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано попередив ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що узгоджується з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Також судом першої інстанції вірно покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_1 .
Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі №735/308/21 (провадження №61-10098св23).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області залишити без задоволення.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17 червня 2025 року.
Головуючий
Судді