Справа № 761/11756/25
Провадження № 2-о/761/266/2025
16 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді: Матвєєвої Ю.О.
при секретарі: Каніковського Б.А.
за участю:
заявниці ОСОБА_1
представника заявника Джус Д.В.
заінтересованої особи 3 Санченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Узинська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Василівна, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В березні 2025 року представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Джус Д.В. звернувся в порядку окремого провадження до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою, в якій просив суд встановити факт, постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своєю матір'ю (спадкодавцем) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що матір заявниці ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та на день смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця зазначає, що за життя матері до моменту відкриття спадщини вона постійно з нею проживала в зазначеній квартирі, здійснюючи за нею догляд. Відсутність даних, які б підтверджували факт її постійного проживання із матір'ю на момент її смерті унеможливлює належне оформлення спадкових прав на майно, яке належало матері. Так, звернувшись до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через пропущений строк, встановлений законом для прийняття спадщини. З огляду на викладене, заявниця вимушена звернутись до суду із даною заявою для захисту своїх прав та необхідності належної реалізації своїх спадкових прав після смерті матері.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.03.2025 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її розгляд у порядку окремого позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.04.2025 року залучено у якості заінтересованої особи - ОСОБА_3 .
У судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали та просили її повністю задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у заяві.
Представник заінтересованих осіб 1,2 до судового засідання не з'явились, але надали до суду заяви в яких просили суд на підставі поданих стороною доказів прийняти рішення згідно чинного законодавства та слухати справу у їх відсутність.
Заінтересована особа 3 у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти,від яких залежить виникнення,зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується паспортом громадянина України, заявницею у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Києва.
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 19.10.1957 року, підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Києві народилася ОСОБА_1 , батьками якої записані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , про що 17.10.1957 зроблено актовий запис № 2181.
Після державної реєстрації шлюбу 04.10.1975 року ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Києві померла ОСОБА_4 , 1933 року народження, про що 16.05.2023 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис № 163.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на земельну ділянку, площею 0,544 гектара, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 , як спадкоємець, що постійно проживала разом із своєю матір'ю на час відкриття спадщини, звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Василівни з заявою від 17 лютого 2025 року про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері, на підставі чого було заведена спадкова справа № 13/2025, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 80135592 від 17 лютого 2025 року.
В межах вказаної спадкової справи, рідна сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Василівни з заявою від 21 лютого 2025 року, якою підтвердила, що спадщину після смерті матері не прийняла та не претендує на неї.
Відповідно до Акту від 26.02.2025 року, який складений мешканцями житлового будинку АДРЕСА_3 було встановлено, що з 2003 року і до смерті своєї матері заявниця постійно проживала за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1
Згідно постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренко Олени Василівнивід 19.02.2025 року заявниці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що відсутні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею пропущений шестимісячний строк для подачі заяви для прийняття спадщини та відсутні документи щодо факту прийняття спадщини.
Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви, суд приймає до уваги те, що на підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Метою звернення заявниці до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до абз. 1 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом першої черги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов'язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявниці необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявниці відсутні, то вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.
З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Таким чином, оскільки заявниця, як спадкоємець за законом постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявила про свою відмову від спадщини, то вона вважається такою, що прийняла спадщину.
З наявних у справі доказів вбачається, що заявниця постійно проживала зі своєю матір'ю на момент її смерті за місцем проживання спадкодавця та здійснювала за нею догляд, однак, факт такого проживання може в даному випадку бути встановлений виключно в судовому порядку.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, та чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляд справи обґрунтування заяви знайшли своє об'єктивне підтвердження, а відтак суд вважає, що заява є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Узинська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Василівна, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своєю матір'ю (спадкодавцем) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю. О. Матвєєва
16 червня 2025 року