Справа № 545/5708/24
Провадження № 2/542/228/25
Іменем України
11 червня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Гринь О.О.,
секретар судового засідання: Коркішко А.М.
розглянув в порядку загального позовного провадження справу № 545/5708/24,
Учасники справи:
позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія»;
відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ;
представник позивача первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - Метенко Т.І. ;
представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - адвокат Петренко Ю.О.
Вимоги позивача за первісним позовом: встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов земельного сервітуту.
Вимоги позивача за зустрічним позовом: встановлення земельного сервітуту, визначення умов земельного сервітуту, стягнення з відповідача за зустрічним позовом сум основного боргу, інфляційних витрати, 3% річних, пені та збитків.
Стислі виклади позицій позивача та відповідача.
26.12.2024 представник позивача ОСОБА_9., який діє на підставі довіреності від 02.12.2024 (а.с. 36) звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- встановити на користь Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» (ЄДРПОУ 20041662) земельний сервітут на земельну ділянку під кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, яка належить громадянину ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві власності, площею 4,091га, на весь час дії спеціального дозволу на користування над №3661 від 31.12.2004, а саме до 31.12.2044, з правом розміщення обслуговування об'єктів нафто газовидобування;
- визначити наступні істотні умови земельного сервітуту:
Власник: ОСОБА_1 (ІРЗ НОМЕР_1 ).
Особа на користь якої встановлюється сервітут - Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (ЄДРПОУ 20041662).
Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: земельна ділянка площею 4,091га із кадастровим номером 5323486000:00:003:0698.
Строк дії земельного сервітуту - з 01.01.2025 до 31.12.2044.
Вид земельного сервітуту: для обслуговування, ремонту і експлуатації свердловин Ігнатівського родовища, у тому числі із правом проходу персоналу, під'їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під'їзної дороги та майданчика із збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, прокладання трубопроводу для підключення свердловин.
Плата за встановлення земельного сервітуту: 10 687,50 грн (до вирахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) за календарний рік.
Порядок внесення плати за встановлення земельного сервітуту: на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 10 687,50 грн щорічно до останньої календарної дати кожного календарного року строку дії земельного сервітуту.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (СП ПГНК) є видобувним підприємством власником спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №3661, а саме видобування вуглеводнів Ігнатівського родовища (далі Спецдозвіл). В межах Ігнатівського родовища розташовані об'єкти нафтогазовидобуван ПГНК, зокрема, свердловина №123, яка належить позивачу. Позивач здійснює обслуговування, ремонт і експлуатацію свердловин. Свердловина знаходиться на земельній ділянці загальною площею 4,091 кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Власник набув право власності на дану земельну ділянку на підставі Свідоцтва про право на спадщину заповітом 06.03.2019. Здійснення позивачем робіт на свердловині неможливе без доступу до земельної ділянки. З огляду на це, між ОСОБА_3 , як попереднім власником земельної ділянки, в особі, представника по довіреності ОСОБА_1 та позивачем, як правокористувачем, 24.03.2016 укладено договір про встановлення земельного сервітуту. Відповідно до умов якого власник надав правокористувачу право користування земельною ділянкою (сервітут). Загальна площа сервітуту складає 0,42 га, Кадастровий номер земельної ділянки, на яку накладається земельний сервітут 5323486000:00:003:0698. Межі встановленого земельного сервітуту були відображені сторонами в кадастровому плані земельної ділянки, який становив невід'ємну частину Договору. Сервітут встановлювався для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловини №123 за межами населених пункт території Соколо-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (на сьогодні Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області). Плата за встановлення сервітуту за вказану площу земельної ділянки становить 10687,50 грн на рік.
Договір було укладено строком до 31.12.2024 з огляду на строк дії Спеціального дозволу на користування надрами Ігнатівського родовища.
Наказом від 20.06.2024 № 279 Державною службою геології та надр України СП ПГНК подовжено дію Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 на 20 років - до 31.12.2044.
Листом від 11.09.2024 відповідач, звернувся із пропозицією до СП ПГНК, в якій запропонував скерувати плату за сервітут по Договору, за період з моменту виникнення у відповідача права на земельну ділянку з 20.06.2018 по дату надісланої пропозиції на його рахунок, вказаний у листі. СП ПГНК у відповідь на даний лист було запропоновано укласти додаткову угоду до договору якою: змінити сторону договору власника земельної ділянки на належного - ОСОБА_1 ; зазначити про суму, яка підлягає оплаті відповідачу, за період із 01.07.2018 по 30.09.2024, а саме 66797,25 грн; встановити термін дії Договору до 31.12.2044 на період дії Спеціального дозволу. Всі інші умови Договору пропонувалося залишити без змін.
СП ПГНК отримано листа від відповідача, від 05.11.2024, із вимогою про проведення правокористувачем розрахунку по Договору за період з 2018 по 2024 рік та повернення земельної ділянки у термін до 10.01.2025. Відповіді від відповідача на лист СП ПГНК від 24.10.2024 не надходило. Таким чином, відповідач, відмовився від продовження дії сервітуту на період дії Спеціального дозволу.
Відповідач безпідставно та протиправно перешкоджає встановленню земельного сервітуту, укладення/встановлення якого пропонувалося на умовах та в порядку, визначених ЗК України та яке гарантоване позивачу відповідно до Закону України «Про нафту і газ». Позивач, як Надрокористувач, позбавлений будь-якої можливості у досудовому порядку у законний спосіб на підставі договору встановити сервітут для потреб надрокористування на земельну ділянку із кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, власником якої є Відповідач, у зв'язку із чим вимушений звернутися до суду із вимогою про встановлення права земельного сервітуту (подовження його дії).
Відповідно до Плану-схеми фактичної експлуатації об'єктів нафтогазовидобування належних СП РГЗК на земельній ділянці з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, визначено межі та конфігурація земельної ділянки під об'єктами нафто газовидобування, належними СП ПГНК, площа якої становить 0,4275 га. Плата за встановлення земельного сервітуту за Договором, визначена виходячи фактичної площі частини земельної ділянки, яка використовується для експлуатації та обслуговування об'єктів нафтогазовидобування належних СП ПГНК. Розрахунок розміру плати, є аналогічним відносно інших земельних ділянок, що використовуються для експлуатації та обслуговування об'єктів нафтогазовидобування належних СП ПГНК, на умовах чинних сервітутів з відповідними власниками. З огляду на те, що земельна ділянка знаходиться у межах дії Спеціального дозволу, сервітут встановлюється на всю площу земельної ділянки, а розрахунок плати за встановлення земельного сервітуту, розраховується на площу земельної ділянки, яка фактично зайнята під експлуатацію та обслуговування об'єктів нафтогазовидобування належних СП ПГЗК (а.с. 3-42)
24.02.2024 представником відповідача подані відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву.
У відзиві на позов представник позивача з позовними вимогами не погоджується та просить відмовити у задоволенні позову СП «ПОЛТАВСЬКА ГАЗОНАФТОВА КОМПАНІЯ» з таких підстав.
Буріння свердловини № 123 на ділянці розпочато у 1996 році і фактичне використання ділянки продовжується. 24.03.2016 між ОСОБА_3 та СП ПГНК укладено договір про встановлення земельного сервітуту на ділянку 5323486000:00:003:0698, площа на яку встановлено сервітут складає 0,4275 га ріллі, строк дії сервітуту до 31.12.2024. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 06.03.2019 зареєстроване право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Після смерті ОСОБА_3 між сторонами неодноразово відбувались перемовини з приводу виконання користувачем умов Договору про встановлення сервітуту. 11.09.2024 ОСОБА_1 звернувся із листом до СП ПГНК із пропозицією про проведення оплати за земельний сервітут за період з 20.06.2018 по 30.09.2024. 05.11.2024 ОСОБА_1 надіслав СП ПГНК вимогу про сплату боргу та повернення земельної ділянки. 07.11.2024 ОСОБА_1 отримав листа СП ПГНК, яким запропоновано підписати додаткову угоду до Договору і на підставі неї провести розрахунки. У проекті додаткової угоди передбачено: вважати власником за договором ОСОБА_1 ; зміна строку оплати за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 - до 01.12.2024, а не щомісячно як було передбачено Договором; продовження строку дії Договору - до 31.12.2044. Решту умов договору (у тому числі ціну договору) пропонувалось залишити без змін. 24.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 від СП ПГНК надійшло два платежі на загальну суму 53491,24 грн. (51433,88 + 2057,36) за встановлення сервітуту за період з 01.07.2018 по 31.12.2024. 08.01.2025 ОСОБА_1 направив СП ПГНК вимогу про проведення оплати, відшкодування збитків та сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також у листі від 08.01.2025 власник запропонував укласти договір про встановлення земельного сервітуту на частину ділянки 5323486000:00:003:0698 площею 0,4275 га строком до 31.12.2030 та платою у розмірі 27760,00 грн за один рік, яка вноситься з урахуванням індексів інфляції, з щомісячним внесенням плати по 1/12 від річного розміру. Листом від 29.01.2025 СП заперечило існування будь-яких договірних відносин між сторонами та запропонувало продовжити договір на 20 років. У зв'язку із недобросовісністю користувача та відсутності інформації про продовження спеціального дозволу, про який йому стало відомо лише зі змісту позовної заяви, 05.11.2024 власник надіслав СП ПГНК вимогу про сплату боргу та повернення земельної ділянки. У листі від 08.01.2025, відповідно до п. 21 Договору, власник запропонував укласти новий договір про встановлення земельного сервітуту. Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту має бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами. Враховуючи відсутність пропозиції від СП ПГНК про укладення нового договору про встановлення сервітуту, це є однією із підстав для відмови у задоволенні позову. СП ПГНК заявлено розмір плати на тому ж рівні, що і у 2016 році без урахування інфляційних процесів та коефіцієнтів індексації як це передбачено п. 16 Договору. Також користувачем не враховано збільшення розміру податків і зборів порівняно із 2016 роком і заявлено про проведення оплати один раз на рік, а не щомісячно як було передбачено п. 15 Договору. У позові не відображена будь-яка відповідальність користувача за невиконання умов договору, хоча п. 19 Договору таку відповідальність передбачав. Такі вимоги СП ПГНК є несправедливими, необґрунтованими та такими, що погіршують становище власника і порушують баланс інтересів сторін. СП ПГНК просить суд встановити сервітут на 4,091 га, а платити хоче лише за 0,4275 га. Така позовна вимога є неприйнятною (а.с. 106-130).
У зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 просить встановити на користь СП «ПОЛТАВСЬКА ГАЗОНАФТОВА КОМПАНІЯ» земельний сервітут на частину, площею 0,4275 га, земельної ділянки 5323486000:00:003:0698 загальною площею 4,091 га, яка належить на праві власності громадянину ОСОБА_1 , з правом розміщення та обслуговування об'єктів нафтогазовидобування.
Визначити наступні умови земельного сервітуту:
Власник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Особа на користь якої встановлюється сервітут (правокористувач): СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПОЛТАВСЬКА ГАЗОНАФТОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 20041662).
Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: частина, площею 0,4275 га, земельної ділянки 5323486000:00:003:0698.
Межі встановленого земельного сервітуту визначаються відповідно до технічної документації із землеустрою, даних Державного земельного кадастру та відображені на план-схемі фактичної експлуатації об'єктів нафтовидобування, складеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_4 .
Строк дії земельного сервітуту: з 01.01.2025 до 31.12.2031.
Сервітут встановлений для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною №123 за межами населених пунктів на території Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Плата за встановлення земельного сервітуту: 26434,11 грн (до вирахування податків і зборів) за один календарний рік. Плата вноситься правокористувачем щомісячно по 2202,84 грн протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який вноситься плата. Обчислення розміру плати здійснюється правокористувачем самостійно щомісячно з урахуванням індексів інфляції та без урахування коефіцієнтів індексації. У разі невнесення плати, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Інші умови: Власник має право безперешкодного доступу до частини земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут. Власник зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали правокористувачу користуватися частиною земельної ділянки щодо якої встановлений сервітут, відповідно до його призначення. Правокористувач має право за домовленістю із власником користуватися інженерними комунікаціями, розміщеними на частині земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут. Правокористувач зобов'язаний: не вчиняти дій, які можуть спричинити економічно небезпечні наслідки для довкілля або привести до погіршення стану земельної ділянки; протягом трьох днів після припинення дії сервітуту повернути власнику частину земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її у користування, придатну для використання за цільовим призначенням. З цією метою правокористувач за свій рахунок самостійно або із залученням підприємств, що мають право на виконання відповідних робіт, проводить роботи з технічної рекультивації порушених земель.
Також просить стягнути із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 545,04 грн основного боргу; 23948,40 грн інфляційних втрат; 6480,97 грн 3 проценти річних; 66134,96 грн пені, 2384,97 грн збитків та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.01.2025 ОСОБА_1 направив СП ПГНК лист, у якому серед іншого запропонував укласти договір про встановлення земельного сервітуту на частину ділянки 5323486000:00:003:0698 площею 0,4275 га строком до 31.12.2030 та платою у розмірі 27760 грн за один рік, яка вноситься з урахуванням індексів інфляції, з щомісячним внесенням плати по 1/12 від річного розміру. СП ПГНК заперечило існування будь-яких договірних відносин між сторонами та відкинуло пропозицію щодо укладення нового договору.
СП ПГНК з 1996 року по даний момент користується частиною земельної ділянки, на якій розміщені його об'єкти нафтогазовидобування та дорога для під'їзду до них. Тобто, мають місце фактичні взаємовідносини сторін. Сторонами погоджені умови взаємовідносин, які викладені у Договорі від 24.03.2016. З 20.06.2018 ОСОБА_1 , набув право на спадкове майно, а саме земельну ділянку. Відповідно до п. 31 Договору, дія земельного сервітуту зберігається у випадку, якщо право на частину земельної ділянки щодо якої встановлено земельний сервітут перейшло до іншої особи.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що викладені у первинному позові СП ПГНК істотні умови земельного сервітуту погіршують його становище, яке існувало відповідно до умов Договору від 24.03.2016, що є неприйнятним та потребує судового захисту шляхом встановлення сервітуту на справедливих і обґрунтованих істотних умовах. Вважає, що необхідно встановити сервітут на частину, площею 0,4275 га, земельної ділянки 5323486000:00:003:0698. Межі встановленого земельного сервітуту слід визначити відповідно до технічної документації із землеустрою, даних Державного земельного кадастру та згідно план-схеми фактичної експлуатації об'єктів нафтовидобування, складеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_4 . Договором від 24.03.2016 передбачено внесення плати щомісячно рівними частинами, обчислення розміру плати з урахуванням коефіцієнтів індексації самостійно правокористувачем (п. 16 Договору). СП ПГНК у первинному позові заявлено розмір плати на тому ж рівні, що і у 2016 році без урахування інфляційних процесів та коефіцієнтів індексації. Індексація НГО землі сільськогосподарського призначення із 2016 по 2022 - коефіцієнт 1, 2023 - 1,051, за 2024 - 1,12. За 2023 та 2024 роки коефіцієнт відповідає річному індексу інфляції. Позивач за зустрічним позовом вважає справедливою умовою договору буде встановлення плати не менше раніше погодженого сторонами у Договорі розміру, але із урахуванням індексів інфляції та без урахування коефіцієнтів індексації. Тому плату за 2025 рік слід встановити у розмірі 26434,11 грн, який обраховано виходячи із первинного розміру плати на березень 2016 року - 10687,50 грн помножений сукупний індекс інфляції 2,47336704 з квітня 2016 по грудень 2024. Плата має вноситись щомісячно рівними частинами по 2202,84 грн, як і було передбачено п. 15 Договору. Строк внесення плати слід встановити: протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який вноситься плата. Із урахуванням недобросовісності користувача, строк сервітуту має бути встановлений до 31.12.2031, за аналогією із ст. 19 Закону України «Про оренду землі» - мінімум сім років для земель сільськогосподарського призначення, що забезпечить можливість зміни та/або узгодження умов договору через певний період із урахуванням фактичних обставин, які існуватимуть на той час та спонукатиме користувача до належного виконання умов договору та поваги до власника землі. Інші умови сервітуту мають бути ідентичні тим, які були встановлені первинним Договором.
Не зважаючи на зміну власника, договір продовжував діяти на визначених у ньому умовах до 31.12.2024. Пунктом 15 Договору передбачено внесення плати щомісячно рівними частинами по 890,63 грн, обчислення розміру плати з урахуванням коефіцієнтів індексації самостійно повинно здійснюватись правокористувачем (п. 16 Договору). З 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців) користувач повинен був сплатити: 890,63 грн х 66 місяців = 58781,58 грн. Починаючи з 01.01.2024 розмір щомісячної плати зріс до 936,05 грн із урахуванням коефіцієнта індексації НГО за 2023 рік - 1,051. З 01.01.2024 по 31.12.2024 (12 місяців) користувач повинен був сплатити: 936,05 грн х 12 місяців = 11232,60 грн. Загалом за період з 01.07.2018 по 31.12.2024 розмір плати має бути: 58781,58 + 11232,60 = 70014,18 грн. 24.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 від СП ПГНК надійшло два платежі на загальну суму 53491,24 грн (51433,88 + 2057,36) за встановлення сервітуту. Із урахуванням 18% ПДФО та 5% військового збору, сума до утримання становить: 69469,14 грн. Тобто, сума основного боргу: 70014,18 - 69469,14 = 545,04 (грн). Пунктом 15 Договору передбачено внесення плати щомісячно рівними частинами. При цьому, Договір не містить конкретного числа поточного місяця до якого має бути внесена плата, є тільки визначення «щомісячно». З метою запобігання спору про те, чи це має бути перше чи останнє число місяця за який вноситься плата, позивач - за зустрічним вважає за доцільне застосувати аналогію закону (сплата податкового зобов'язання за землю) згідно з якою плата вноситься щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
СП ПГНК своєчасно плату не вносило, тому, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних проведено за період 31.08.2018 по 21.02.2025, відповідно до якого інфляційні втрати становлять: 23 948,40 грн, 3% річних становлять: 6 480,97 грн.
Відповідно до п. 19 Договору, у разі невнесення плати у строки визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБ України від несплаченої суми за кожен день прострочення. За період з 31.03.2019 по 23.12.2024 її розмір становить: 66 134,96 грн.
Відповідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. СП ПГНК при проведенні оплати 24.12.2024 із загальної суми доходу ОСОБА_1 було утримано 18% ПДФО та 5% військового збору. За звичайних обставин, при належному виконанні користувачем обов'язків по Договору щодо строків внесення плати, із доходу ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 утримання військового збору мало здійснюватися за ставкою 1,5%. З 1 грудня 2024 року відповідно до Закону України від 10.10.2024 №4015-ІХ відбулось підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5%. З 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців) користувач повинен був сплатити: 890,63 грн х 66 місяців = 58781,58 грн. За перші 10 місяців 2024 року (кінцевий строк оплати за жовтень 2024 - 30.11.2024) користувач повинен був сплатити: 936,05 грн х 10 місяців = 9360,50 грн. Загалом за період з 01.07.2018 по 31.10.2024: 58781,58 + 9360,50 = 68142,08. 68142,08 / 100 х 3,5 = 2384,97 грн. Внаслідок невиконання користувачем своїх зобов'язань, ОСОБА_1 недоодержав доходів у розмірі 3,5% від загальної суми плати за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 на суму 2384,97 грн, яка є збитками (упущеною вигодою).
Загальна сума, яка заявляється до стягнення становить 99494,34 грн, в тому числі: 545,04 грн основного боргу; 23948,40 грн інфляційних втрат; 6480,97 грн - 3% річних, 66134,96 грн пені, 2384,97 грн - збитків (а.с. 74-104)
07.03.2024 представником позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому із зустрічними позовними вимогами позивач не погодився з таких підстав.
Відповідач набув право власності на земельну ділянку у 2019 році в порядку спадкування. Відповідно до ч.6 ст.403 Цивільного кодексу України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Оскільки Договір не містив достатньої достовірної та істотної інформації про нового власника земельної ділянки, а саме про його місцезнаходження (для цілей належного виконання та підтвердження виконання умов п.п. 10, 11, 15, 35 Договору), ідентифікаційні податкові данні (для належного оподаткування, джерелом виплати, доходів виплачуваних новому власнику - фізичній особі згідно ст. 162 ПКУ), платіжні реквізити (для належного виконання грошових зобов'язань згідно п.14 та п.19 Договору), а також з метою виконання законодавства про бухгалтерський та податковий обліки (щодо належного оформлення господарських операцій належними первинними документами згідно ст.3 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік») Договір потребував відповідних змін відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про нафту і газ». Крім того, з огляду на те, що подовжено дію Спецдозволу ще на 20 років Договір потребував внесення відповідних змін. Позивачем, відповідачу було запропоновано укласти додаткову угоду до Договору, в якій визначити наступні умови: змінити сторону договору - власника земельної ділянки на належного, а саме на ОСОБА_1 ; зазначити суму, яка підлягає оплаті відповідачу, за період з 01.07.2018 по 30.09.2024, а саме 66 797,25грн та в якому порядку; внести зміни до Договору в частині строку його дії, встановити термін дії Договору до 31.12.2044, тобто на увесь період дії Спеціального дозволу. Всі інші умови Договору залишалися без змін. Відповідач не відреагував у відведений законом строк для надання відповіді позивачу на його пропозицію. Таким чином, позивач вимушений був звернутися до суду з метою врегулювання питань землекористування в судовому порядку.
Вважає, що власник земельної ділянки, щодо якої необхідно встановити земельний сервітут, не може бути позивачем у справах про встановлення земельного сервітуту, оскільки не має права вимагати встановлення права сервітуту на власну земельну ділянку для іншої (зацікавленої) особи. У відношенні власника земельної ділянки не може буде порушено його право на обмежене користування його власною земельною ділянкою у порядку встановлення сервітуту. Вважає, що відповідач взагалі не наділений правом звертатися із зустрічним позовом про встановлення земельного сервітуту на користь позивача. Тобто, він є неналежним позивачем.
Щодо доводів відповідача в частині площі, на яку встановлюється сервітут. Сервітут встановлюється щодо конкретної земельної ділянки, що надає можливість здійснити державну реєстрацію такого сервітуту за кадастровим номером такої земельної ділянки. Умови користування та реалізація сервітутного права, а також плата за встановлений сервітут визначається за угодою сторін або судом. Відповідно до Плану-схеми фактичної експлуатації об'єктів нафтогазовидобування належних позивачу на земельній ділянці з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, визначено фактичне розміщення об'єктів нафтогазовидобування позивача, вказано, площу земельної ділянки на якій фактично розміщено об'єкти нафтогазовидобування належні позивачу, що становить 0,4275 га. Однак, оформлення земельного сервітуту виключно на вказану частину земельної ділянки не є можливим, оскільки така частина земельної ділянки не є самостійним об'єктом цивільних прав.
Щодо плати за сервітут - відповідач вимагає визначення плати за встановлення земельного сервітуту у розмірі 26 434,11грн на рік. Відповідач безпідставно здійснює розрахунок такої плати із посиланням на Договір, який не є предметом даного спору. Сума запропонованої плати становить 10 687,50 грн на рік із розрахунку 25 000,00 грн за 1 га на рік. Розрахунок розміру плати, є аналогічним відносно інших земельних ділянок, які використовуються для експлуатації та обслуговування об'єктів нафтогазовидобування належних позивачу, на умовах чинних сервітутів з відповідними власниками.
Щодо відповідальності за невнесення плати - посилання відповідача є необґрунтованими та безпідставно відсилають на Договір, який не є предметом розгляду у даній справі.
Відповідач вимагає встановити строк земельного сервітуту на сім років, а саме до 31.12.2031, при цьому, безпідставно посилається на положення Закону України «Про оренду землі». Спірні правовідносини не є відносинами щодо оренди земельної ділянки. Умови та порядок встановлення строку земельного сервітуту визначається спеціальним законодавством. Відповідно абз. 2 ч.4 ст. 66 ЗК України земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами.
Щодо окремої позовної вимоги про стягнення коштів (майнової вимоги) за зустрічним позовом про стягнення суми боргу за Договором, укладеним 24.03.2016. Позивач за первісним позовом вважає такі вимоги в межах розгляду справи № 545/5708/24 безпідставними, оскільки предметом спору у справі № 545/5708/24 є вимога про встановлення земельного сервітуту. Договір не є предметом спору, як і умови або порядок його виконання, спірні правовідносини у справі не пов'язані із Договором та не виникають з одних і тих самих правовідносин. Крім того, майнові вимоги за зустрічним позовом, навіть в разі їх задоволення не впливатимуть, та не виключатимуть правових підстав задоволення позову. Вважає,що такі вимоги не можуть розглядатися в межах справи № 545/5708/24, а отже не підлягають задоволенню в цілому.
Крім того позивач заперечує проти розрахунку інфляційних втрат та 3% річних та пені з огляду на недотримання Відповідачем строку позовної давності. Вважає, що відповідний розрахунок є необґрунтованим оскільки позивачем здійснювалася оплата по Договору за період 2018-2024, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.12.2024. Щодо «збитків», вважає такі вимоги безпідставними, з огляду на, що позивачем здійснювалися оплата за встановлення земельного сервітуту з дотриманням вимог Податкового кодексу України та умов Договору в частині відрахування військового збору за діючою на момент проведення такої оплати ставки відповідного збору. Крім того, відповідачем недотримання строків позовної давності. З огляду на викладене, вважає майнові вимоги відповідача у зустрічному позові безпідставними та необґрунтованими, а також такими, що виходять за межі підстав та предмету спору за позовом про встановлення сервітуту. Просить відмовити у задоволені зустрічного позову гр. ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» у повному обсязі (а.с. 181-193).
12.03.2025 представником відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним подано відповідь на відзив на зустрічний позов, у якому він на спростування причин невиконання умов Договору, укладеного у 2016 році із ОСОБА_3 , наведених СП ПГНК, а саме відсутність достатньої достовірної та істотної інформації про нового власника земельної ділянки вказує, що договір у 2016 році від імені власника ОСОБА_3 уклав як його представник - ОСОБА_1 який є власником ділянки на даний час. У Договорі зазначені його прізвище, ім'я, по-батькові, адреса реєстрації, паспортні дані, ідентифікаційний код. Всі перемовини до та після укладення Договору здійснювались ОСОБА_1 . Представник відповідача стверджує, що у позивача були всі необхідна інформація про нового власника земельної ділянки.
Крім того, зазначає, що частина 8 статті 18 Закону України «Про нафту і газ» передбачає можливість, а не обов'язковість внесення змін до договору про встановлення сервітуту у разі переходу прав на земельну ділянку до іншої особи. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власник відображається стороною договору про встановлення сервітуту з моменту реєстрації його права власності, що не потребує укладення будь-яких додатковий угод до Договору. Про відсутність необхідності укладати додаткову угоду свідчить факт часткової оплати коштів по Договору, яка здійснена СП ПГНК 24.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 без додаткової угоди. Частиною 7 ст. 18 Закону України «Про нафту і газ» та ч. 1 ст. 357 ЦК України передбачено можливість оплати за встановлення земельного сервітуту шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки.
Письмові пояснення ОСОБА_5 , додані СП ПГНК є неправдивими та не можуть бути належним і допустимим доказом, так як не відповідають приписам параграфу 2 ЦПК України про допит свідків та їх заяви.
Також відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним не погоджується, що позивачем у справах про встановлення земельного сервітуту може бути виключно особа, на користь якої необхідно встановити право земельного сервітуту, оскільки сторони не заперечують фактичне на даний момент використання СП ПГНК частини ділянки. Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом". Власник земельної ділянки має такі ж самі права на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і інша особа, яка має необхідність у використанні його земельної ділянки. Потреба в заявлені такого позову саме власником земельної ділянки викликана, необхідністю врегулювання використання його земельної ділянки у ситуації, що фактично склалась між сторонами, забезпечення такого користування в найменш обтяжливий для нього спосіб, компенсації витрат та збитків тощо.
Посилання СП ПГНК на недотримання строків встановлених ст.18 Закону України «Про нафту і газ» для відповіді на пропозицію укласти договір є безпідставним оскільки СП ПГНК всупереч цій нормі та п. 21 Договору пропонувало укласти додаткову угоду, а не договір. Про продовження спеціального дозволу власнику СП ПГНК не повідомило, плата за встановлення сервітуту на момент пропозиції не сплачувалась протягом останніх семи років.
Твердження СП ПГНК про те, що земельний сервітут може встановлюватись тільки на всю ділянку, а не її частину вважає помилковим, оскільки договором 2016 року сервітут встановлено на частину ділянки і СП ПГНК пропонувало укласти додаткову угоду до Договору не змінюючи площі користування. Сервітут у 2016 році був зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Стаття 55-1 Закону України «Про землеустрій» має назву «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту». Саме на підставі цієї норми, на замовлення СП ПГНК розроблялась технічна документація із землеустрою, яка стала підставою для внесення даних до ДЗК про площу і межі сервітуту.
Заперечує, що Договір, укладений у 2016 році із ОСОБА_3 не є предметом цього спору, оскільки вказаний Договір є визначальним документом, яким сторони встановили всі істотні умови сервітуту та свої права і обов'язки. СП ПГНК у первинному позові обґрунтовує порушення своїх прав не підписанням ОСОБА_1 додаткової угоди саме до Договору, а ОСОБА_1 у зустрічному позові посилається на неналежне виконання умов Договору СП ПГНК.
Щодо застосування строків давності до розрахунків про відшкодування інфляційних витрати, 3% річних, пені та збитків вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину. Законом України від 8 листопада 2023р. № 3450-IX було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Тобто, всі розрахунки проведені в межах строків позовної давності (а.с. 205-211)
17.03.2024 представником позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним подано заперечення на відповідь на відзив у зустрічному позові ОСОБА_1 , у якому представник не погоджується з відповіддю на відзив з таких підстав.
Вважає, що відповідачем правова позиція позивача, викладена у відзиві на зустрічний позов, щодо неможливість подання позову про встановлення земельного сервітуту самим власником земельної ділянки не спростована; майнові вимоги відповідача за договором, який не є предметом розгляду (спору), у зустрічному позові є неправомірними та безпідставними, тобто такими, що виходять за межі підстав те предмету спору за позовом про встановлення сервітуту. Також вважає, що відповідач за первісними позовом не спростував факту необхідності внесення змін по договору в частині зміни сторони - землевласника та, відповідно його реквізитів, на переконання позивача, саме відповідач, як новий власник земельної ділянки мав бути зацікавлений у внесенні відповідних змін, але жодних дій чи ініціатив від відповідача не було. Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 був повноважним представником попередньої власниці ОСОБА_3 , з якою укладено договір, жодним чином не має відношення чи якимось чином виключає необхідність внесення змін до договору, з огляду на зміну особи - власника земельної ділянки. Часткова оплата, проведена позивачем у грудні 2024 року зумовлена власною ініціативною позивача, з огляду на отримання офіційного листа відповідача щодо оплати та зазначення банківських реквізитів у ньому.
Надані суду письмові пояснення представника позивача ОСОБА_6 відповідають фактичним обставинам, є достовірними та є письмовими доказами.
Відповідачем не спростовано нормативно обґрунтованого доводу Позивача, що сервітут встановлюється відносно саме земельної ділянки відповідно до ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Заперечень у відповідача щодо фактичних меж частини земельної ділянки, користування якою потребує позивача, не має. Плата за встановлення сервітуту встановлюється з урахуванням меж частини земельної ділянки, яка буде використовуватися позивачем.
Судження відповідача про визначальність умов договору, укладеного у 2016 році із ОСОБА_3 , для сторін у межах позовних вимог у справі № 545/5708/24 є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам та суті спору.
Відповідачем не спростовано доводів позивача про безпідставність вимог про стягнення річних, інфляційних та неустойки по договору в межа спору, предметом якого не є договір, його виконання, права та обов'язки сторін за ним. Порядок та період нарахування пені в межах вимог за зустрічним позовом не відповідають вимогам ст. 232 Господарського кодексу України та умовам договору (213-219).
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08.01.2025 матеріали позовної заяви передано на розгляд Новосанжарського районного суду Полтавської області за підсудністю (ас. 46-47).
Ухвалою судді від 25.01.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання (а.с.54).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25.02.2025 зустрічний позов ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» про встановлення земельного сервітуту, визначення його істотних умов, стягнення з відповідача за зустрічним позовом сум основного боргу, інфляційних витрати, 3% річних, пені та збитків прийнято до спільного розгляду з первісним позовом - Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту, визначення його умов, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
Задоволено клопотання представника відповідача про витребування у спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія» письмових доказів - технічної документації із землеустрою, на підставі якої у 2016 році встановлено земельний сервітут на частину площею 0,4275 га ділянки 5323486000:00:003:0698 загальною площею 4,091 га (а.с. 141-142)
20.03.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 15.04.2025 (а.с. 225-227).
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_1 про дату часта місце судового розгляду повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду не подав.
Представник позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічними - адвокат Метенко Т.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову заперечував з підстав викладених у відзиві та запереченні. Також зазначив, що 07.11.2024 СП ПГНК звернулось до відповідача із пропозицією внести зміни до договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.03.2016 із ОСОБА_3 та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» шляхом укладення додаткової угоди, від якої відповідач відмовився. Строк дії договору позивач пропонує встановити на строк дії спеціального дозволу. Ні з попереднім власником ОСОБА_3 ні з новим власником ОСОБА_1 спору стосовно меж земельних сервітуту, чи їх порушення стороною договору - СП ПГНК не виникало. Сервітут має бути встановлений щодо всієї земельної ділянки, оскільки має кадастровий номер, який необхідний для того, щоб зареєструвати сервітут, а межі сервітуту визначаються планом-схемою. Нормами законодавства не визначено розмір плати за земельний сервітут, тому плата за нього визначалась із розрахунку 25000,00 грн за 1 га на рік. Вказаний розмір є справедливим та відповідає розміру плати, встановленій за іншими договорами сервітуту. Проект додаткової угоди надісланий 04.05.2023 ОСОБА_6 на електронну адресу ОСОБА_1 , на який посилається відповідача за первісним позовом на підтвердження того, що між сторонами велись переговори з приводу внесення змін до договору про встановлення земельного сервітуту є неналежним доказом, оскільки вказаний проект направлений неуповноваженою особою, на проекті відсутні підписи. Договором від 24.03.2016 сервітут встановлений на строк дії спеціального дозволу, згідно з вимогами до ст. 66 ЗК України дія сервітуту продовжується у випадку продовження дії спеціального дозволу. Але оскільки дія договору закінчилась до звернення до суду позивач за первісним позовом звертався до власника земельної ділянки із пропозицією укласти додаткову угоду, що є рівнозначним пропозиції укласти договір. Відповідач згоди на укладення додаткової угоди не надав. Посилання на Закон України «Про оренду землі» є безпідставним. Щодо відсутності оплати за договором від 24.03.2016 вимоги не можуть розглядатися в межах даної справи. Крім того відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним повинен був сам ініціювати оплату, надіславши необхідні реквізити СП ПГНК. Внесення коштів на депозит нотаріуса є правом сторони договору, а не її обов'язком. Щодо стягнення грошових сум - позовні вимоги є безпідставними, оскільки порушення зобов'язання не було. Позивачем проведено оплату за договором сервітуту від 24.03.2016 - 24.12.2024 із власної волі, жодних зобов'язань щодо цього не було
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокат Петренко Ю.О. проти задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом заперечував з підстав викладених у відзиві та запереченні, позовні вимоги за зустрічним позовом просив задовольнити з підстав викладених у зустрічному позові та відповіді на вдзив. Також вказав, що позивач і пропозицією укласти новий договір про встановлення земельного сервітуту до ОСОБА_1 не звертався. Пропозиція про укладення додаткової угоди не відповідає умовам договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.03.2016 із ОСОБА_3 та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» та вимогам законодавства. ОСОБА_1 в укладенні додаткової угоди позивачу відмовив, проте 08.01.2025 звернувся із зустрічною пропозицією на укладення договору та прийнятними для відповідача за первісним позовом умовами. Про продовження дії спеціального дозволу відповідач дізнався лише, отримавши позовну заяву. Відповідач вважає несправедливими запропоновані умови - встановити сервітут на всю земельну ділянку із кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, а оплату здійснювати лише на частину земельної ділянки, що є несправедливим. Також вважає, що стороною договору, укладеного 24.03.2016 - СП ПГНК безпідставно порушувались його умови в частині здійснення оплати, оскільки всі необхідні дані щодо сторони договору - нового власника земельної ділянки позивачу за первісним позовом були відомі. Крім того, зміна власника земельної ділянки та відомості про нового власника були відображені в реєстрі прав нерухомого майна. Про те, що позивач за первісним позовом мав необхідні відомості про нового власника земельної ділянки свідчить також проект договору надісланий 04.05.2023 співробітником СП ПГНК ОСОБА_6. на електронну адресу ОСОБА_1 . Право власника звернутись із позовом про встановлення земельного сервітуту не обмежено нормами закону, тому діє принцип дозволено все, що не заборонено законом. Із пропозицією укладення нового договору про встановлення земельного сервітуту позивач за первісним позовом до відповідача не звертався. Пропозиція укласти додаткову угоду не рівнозначна пропозиції укласти договір. Щодо відсутності відомостей про нового власника земельної ділянки - зазначив, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно при переході права власності на земельну ділянку вносяться відомості про нового власника. Також вносяться відомості в розділ про інші речові права щодо сторони договору земельного сервітуту.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія є юридичною особою, код 20041662, основним видом економічної діяльності якої є добування сирої нафти (а.с. 13-14).
Загальними зборами Учасників Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» 05.09.2022, протокол № 05-09-2022, затверджено нову редакцію статуту Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», учасниками якої є: юридична особа за законодавством Нідерландів - Компанія «Полтава Гес Бі Ві», код ЄДРПОУ 818819534 та ТОВ «Спільне підприємство Харківська Інвестиційна Компанія», код ЄДРПОУ 32535268 (а.с. 15-18).
Відповідно до наказу від 20.06.2024 № 279 Державної служби геології та надр України Спільному підприємству «Полтавська газонафтова компанія» продовжено строк дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого 31.12.2004, на 20 років, вид користування - видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ), мета користування - видобування вуглеводнів, об'єкт користування - Ігнатівське родовище. Додатком до спеціального дозволу на користування надрами є угода про умови користування ділянкою надр від 09.07.2024 (а.с. 11-12).
Відповідно до Угоди № 3661 про умови користування надрами з метою видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ) від 09.07.2024, яка є додатком до спеціального дозволу на користування надрами, наданого з метою видобування нафти, газу (промислової розробки родовищ) нафти, газу природного, конденсату, супутніх корисних компонентів: етану, пропану, бутанів, гелію Ігнатівськго родовища № 3661 від 31.12.2004 укладеної між Державною службою геології та надр України та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» (надрокористувач), Держгеонадра надає надрокористувачу право тимчасового користування ділянкою надр з метою видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ), а надрокористувач зобов'язується виконувати та дотримуватись умов користування ділянкою надр, передбачених дозволом, угодою та нормами законодавства.
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2., місце розташування земельної ділянки: Полтавська область, Полтавський район, 44 км на південь від м. Полтави. Просторові межі та географічні координати кутових точок ділянки надр, яка є предметом цієї Угоди, ступінь геологічного вивчення та освоєння об'єкта надрокористування, відомості про затвердження (апробацію) запасів вуглеводнів та загальна кількість їх запасів на час надання продовження строку дії внесення до Дозволу вказуються Надрокористувачем у характеристиці ділянки надр, яка є Додатком 1 та невід'ємною частиною цієї Угоди (а.с. 21-24).
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на замовлення СП «Полтавська газонафтова компанія» на підставі договору від 21.10.2015 № 615/015-пз виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною № 123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Власник земельної ділянки - ОСОБА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5323486000:00:003:0698 (а.с. 160-178 т.1).
Актом від 14.03.2016, який міститься в матеріалах Технічної документації встановлені та погоджені межі в натурі (на місцевості) частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робітна Ігнатівському родовищі свердловиною № 123 із суміжними землевласниками та землекористувачами. Як представник власника земельної ділянки акт підписав ОСОБА_1 (а.с. 173 т.1)
Також 14.03.2016 за участю ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (а.с. 175 зворот т.1).
15.03.2016 ОСОБА_1 , як представником власника земельної ділянки ОСОБА_3 , погоджено, розроблену СП «Полтавська газонафтова компанія», Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною № 123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського (Полтавського) району Полтавської області (а.с. 177 зворот).
В матеріалах Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною № 123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області міститься погодження ОСОБА_1 , як орендарем земельної ділянки, Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. ОСОБА_1 , як орендар земельної ділянки, не заперечував проти укладення договору про встановлення земельного сервітуту (а.с. 178 т.1).
24.03.2016 між ОСОБА_3 , яка є власником земельної ділянки, що належить їй на праві власності на землю згідно з державним актом серія ЯМ № 117288 зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 532340001001537 від 28 березня 2012 року, та Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" укладено Договір про встановлення земельного сервітуту. Договором встановлено, що власник надає правокористувачу право користування земельною ділянкою (сервітут) відповідно до умов даного договору. Земельна ділянка, на яку встановлюється сервітут, знаходиться за межами населених пунктів на території Соколово Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, належить власнику на праві власності. Правокористувач користується частиною земельної ділянки яка розміщена за межами населених пунктів на території Соколово Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Цільове призначення земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Загальна площа сервітуту складає 0,4275 га ріллі. Кадастровий номер земельної ділянки. на яку накладається земельний сервітут 5323486000.00.0030698. Межі встановленого земельного сервітуту відображені на кадастровому плані земельної ділянки, який додається до договору та є його невід ємною частиною. Сервітут встановлений для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною № 123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
Договором про встановлення земельного сервітуту визначені права та обов'язки власника та правокористувача земельної ділянки, зокрема згідно з пунктом 9 Договору встановлено, що передати в користування частину земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут; не вчиняти дій, які б перешкоджали Правокористувачу у користуванні частини земельно ділянки, щодо якої встановлений сервітут відповідно до призначення сервітуту.
Відповідно до пункту 11 Договору, правокористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати плату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки.
Згідно з пунктом 12, 13 Договору - право земельного сервітуту є строковим, договір укладено строком до 31.12.2024.
Відповідно до пунктів 14-16 Договору плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки вноситься Правокористувачем у грошовій формі у розмірі 10687,50 грн за 0,4275 га за 1 рік. Плата вноситься щомісячно рівними частинами по 890,63 грн на місяць з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі встановленому діючим законодавством України на момент здійснення платежу. Плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки може вноситись в іншому порядку за домовленістю між сторонами. Обчислення розміру плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, тобто розмір плати щорічно індексується самостійно правокористувачем із урахуванням встановленого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за минулий рік та не потребує внесення змін до цього Договору.
Пунктом 19 Договору передбачено, що у разі невнесення плати у строки, встановлені договором, справляється пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 18 розмір плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 20 Договору встановлено, що дія земельного сервітуту припиняється у разі: закінчення терміну на який був встановлений земельний сервітут, рішення суду про скасування земельного сервітуту; за згодою сторін, про що складається угода про дострокове розірвання Договору; порушення Правокористувачем умов користування частиною земельної ділянки; у разі підписання договору оренди земельної ділянки після затвердження землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з пунктом 21 Договору дія земельного сервітуту в повному обсязі прав зобов'язань сторін продовжується на наступний термін при умові укладання Сторонами нового Договору.
Пунктами 24 - 26 Договору визначено, що земельний сервітут встановлюється відповідно до технічної документації із землеустрою. Підставою виготовлення технічної документації із землеустрою є згода власника земельної ділянки та чинне законодавство. Організація виготовлення технічної документації із землеустрою витрати, пов'язані з цим покладаються на Правокористувача.
Згідно з пунктом 28 Договору після припинення дії договору Правокористувач повертає Власнику частину земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав у користування. З цією метою Правокористувач за свій рахунок самостійно або з залученням підприємств, що мають право на виконання відповідних робіт проводить роботи з технічної рекультивації порушених земель.
Згідно з пунктом 30 Договору земельні спори, що виникають при виконанні даного договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку відсутності згоди - у судовому порядку.
Пунктом 31 Договору встановлено, що дія земельного сервітуту зберігається у випадку, якщо право на частину земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут перейшло до іншої особи.
Невід'ємними додатками до Договору є: схема меж та розміру земельного сервітуту; кадастровий план земельної ділянки з відображенням встановленого земельного сервітуту; акт встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту; акт прийому-передачі межових знаків на зберігання.
Договір підписаний представником власника - ОСОБА_1. У реквізитах сторін зазначено ідентифікаційні дані представника: ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстрації: с. Соколова Балка, Новосанжарський район, Полтавська область (а.с. 39-40 т.1).
План-схема фактичної експлуатації об'єктів нафто газовидобування, належних спільному підприємству «Полтавська газонафтова компанія» на земельній ділянці з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, містить розмір земельної ділянки, її межі, поворотні точки та їх координати, межі частини земельної ділянки щодо якої був встановлений земельний сервітут, відомості про її площу, поворотні точки та їх координати (а.с. 46, 200 т.1).
Згідно з актом приймання-передачі частини земельної ділянки в натурі щодо якої встановлено земельний сервітут від 24.03.2016 ОСОБА_3 , яка є власником земельної ділянки, що належить їй на підставі акта серія ЯМ № 117288, в особі якої діє ОСОБА_1, відповідно до довіреності від 26.01.2016 передала, а Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» прийняла в натурі частину земельної ділянки площею 0,4275 га ріллі, щодо якої встановлено земельний сервітут (а.с. 121 т.1).
Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 18.04.2016 на підставі договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.03.2016 між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_3 , зареєстровано право користування (сервітут) для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловина № 123, строк дії до 31.12.2024. Правокористувач - СП «Полтавська нафтогазова компанія», власник - ОСОБА_3 . Площа земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут - 0,4275 га ріллі (а.с. 121 зворот-122).
Згідно з витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку 5323486000:00:003:0698 від 20.02.2025 у Державному земельному кадастрі міститься кадастровий план земельної ділянки на якій відображені схема земельного сервітуту; відомості про обмеження у використані земельної ділянки згідно із якою внесені відомості про обмеження у використанні земельної ділянки - охоронну зону навколо (уздовж) об'єкта транспорту площею 0,2742 га. Розділ «Відомості про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та актів про надання гірничих відводів, одержаних в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, Дергеонадрами та Держпраці» містить інформацію відомості про видачу спеціального дозволу на користування надрами: реєстраційний номер - 3661, дата видачі - 31.12.2024, вид користування - видобування корисних копалин; відомості про ділянку надр, що надано у користування - родовище Ігнатівське; площа ділянки надр, що надається у користування - 0,00311620531; вид корисної копалини - газ природний (бутан, етан, пропан), газ, розчинений у нафті, нафта, газ газових шапок, конденсат у газі вільному, конденсат у газі, вуглеводні; відомості про особу, якій надано спеціальний дозвіл на користування надрами - Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (а.с. 111-115).
25.05.2018 СП ПГНК на ім'я ОСОБА_3 виплачено кредиторську заборгованість, згідно з договором від 18.04.2016 в розмірі 2150,87 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 25.05.2018. У відомостях щодо особу, яка одержала кошти зазначені паспортні ОСОБА_1 та особистий підпис одержувача (а.с. 29 зворот).
06.03.2019 приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області П'ятненко Л.І. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: Полтавська область Новосанжарський район, с. Соколова Балка, видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , 1922 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: земельної ділянки, розташованої на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ №117288, виданого Новосанжарською районною державною адміністрацією Полтавської області від 21 березня 2012 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди земні за № 532340001001537, кадастровий помер 5323486000:00:003:0698, площею 4,0910 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зареєстровано в реєстрі № 207 (а.с. 25 зворот).
Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 207 від 06.03.2019, виданого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу П'ятненко Л.І., зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698, площею 4,0910 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Соколово-Балківської сільської ради Новосанжарського (Полтавського) району Полтавської області, власником якої є ОСОБА_1 . Розділ «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» внесено відомості на підставі договору від 24.03.2016, укладеного між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_3 про земельний сервітут (а.с. 26, 32).
04.05.2023 на електронну адресу ОСОБА_1 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 від ОСОБА_6 надійшов електронний лист, наступного змісту: « ОСОБА_1 , надсилаю для ознайомлення проект ДУ. Сума вірна, прошу звернути увагу на рахунок, щоб він був робочий. Сергій. Електронний лист містить вкладення - проект додаткової угоди до договору (а.с. 127).
Також представником позивача за зустрічним позовом надано проект додаткової угоди № 1, складеної 01.05.2023, про зміну сторони за Договором про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016 відповідно до змісту якої було запропоновано: змінити сторону у Договорі про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016, укладеної між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_3 , передати новому власнику всі права та обов'язки власника за договором, визначити розмір плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки у розмірі 46312,76 грн, вказавши, що вона підлягає оплаті одним платежем, шляхом перерахування коштів на рахунок одержувача. Проект електронним підписом не завірений (а.с. 123).
11.09.2024 ОСОБА_1 на адресу СП ПГНК направлено Пропозицію про проведення оплати за земельний сервітут, у якому вказано, що у зв'язку із тим, що сторона договору, яким встановлено сервітут на земельну ділянку 5323486000:00:003:0698, площею 0,4275 га ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, строк дії сервітуту: 31.12.2024, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.03.2019, позивач успадкував зазначену земельну ділянку, отже згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, право на спадкове майно виникло у нього з часу відкриття спадщини, тобто з 20.06.2018. У зв'язку із наведеними пропонував протягом п'яти днів з моменту отримання даної пропозиції провести оплату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки за період з 20.06.2018 по 30.09.2024 з урахуванням індексації та в подальшому вносити плату щомісячно на реквізити, зазначені ним у пропозиції. До пропозиції додано: копія свідоцтва про право на спадщину та витяг з державного реєстру речових прав (а.с. 25).
24.10.2024 СП ПГНК на адресу ОСОБА_1 направлено лист вих. № 932, у якому вказано, що розрахунки із попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_3 проведені в повному обсязі включно по 30.06.2018, у зв'язку із чим СП ПГНК запропонувало укласти додаткову угоду до договору та здійснити розрахунок, починаючи з 01.07.2018. До листа додано примірник додаткової угоди.
Відповідно до змісту проекту додаткової угоди СП ПГНК запропоновано:
1. Вважати власником за Договором ОСОБА_8 усіма правами та обов'язками власника на умовах повного правонаступництва.
2. Власнику, за період 01.07.2018 по 30.09.2024 належить право на отримання плати за Договором у розмірі 66 797,25 грн (шістдесят шість тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 25 копійок), яка підлягає до виплати у строк не пізніше 01.12.2024, шляхом перерахування за платіжні реквізити власника АТ КБ «ПриватБанк», IBAN НОМЕР_4
3. Пункт 13 Договору викласти у новій редакції: «13. Договір укладено строком на 28 років 9 місяці 7 днів та діє до 31 (тридцять першого) грудня 2044 року».
Всі інші умови угоди залишаються незмінними та обов'язковими для сторін (а.с. 28-30).
05.11.2024 ОСОБА_1 на адресу СП «Полтавська газонафтова компанія» направлено вимогу про сплату боргу та повернення ділянки, у якій ОСОБА_1 повідомляє, що листом від 11.09.2024 він запропонував провести оплату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки площею 0,4275 га відповідно до договору від 24.03.2016 про встановлення земельного сервітуту на ділянку 5323486000:00:003:0698. У зв'язку із тим, його пропозиція була проігнорована, вимагає від СП ПГНК провести оплату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки за період з 20.06.2018 по 31.12.2024 за наданими ним реквізитами. На виконання п. 28 договору від 24.03.2016 про встановлення земельного сервітуту, протягом десяти днів після припинення дії договору, тобто до 10.01.2025, повернути частину ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Правокористувач одержав її у користування, а саме придатному для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із обов'язковим проведенням робіт з технічної рекультивації порушених земель (а.с. 31).
24.12.2024 на картку АТ КБ «Приватбанк», що належить ОСОБА_1 двома платежами зараховані кошти в розмірі 51433,88 грн та 2057,36 грн - плата за земельний сервітут за земельну ділянку кадастровий номер 5323486000:00:003:0698, ІПН НОМЕР_1 .
08.01.2025 ОСОБА_1 на адресу СП «Полтавська газонафтова компанія» направлений лист (отриманий СП «ПГНК» 17.01.2025), у якому ОСОБА_1 не погодився зі змістом, отриманого ним проекту додаткової угоди та звернувся з вимогою: провести оплату за встановлений земельний сервітут за 2024 рік із урахуванням коофіцієнту індексації; компенсувати завдані матеріальні збитки в розмірі 3,5 % від суми нарахованого доходу за період із 01.07.2018 по 30.11.2024 внаслідок утримання із доходу військового збору у збільшеному вигляді; сплатити пеню за несвоєчасне внесення плати за встановлення земельного сервітуту за період із 01.08.2018 по 31.12.2024 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; сплатити інфляційні витрат за несвоєчасне внесення плати за встановлення земельного сервітуту та трьох процентів річних за увесь час прострочення - із 01.08.2018 по 24.12.2024 (а.с. 124-125).
29.01.2025 СП «Полтавська газонафтова компанія» направлено лист (№ 105) на адресу ОСОБА_1 , у якому СП ПГНК повідомляє, що у розпорядженні компанії відсутні будь-які документи, які свідчили б про те, що між СП ПГНК та ОСОБА_1 існують будь-які договори чи угоди стосовно земельної ділянки 5323486000:00:003:0698, тому СП стверджувало, що у нього відсутні будь-які невиконані, прострочені чи неналежним чином виконані договірні зобов'язання. Щодо оподаткування доходів - вказало, що податки нараховано та сплачено відповідно до чинного законодавства України. Щодо індексації платежів та неустойки - вказало, що ні договір ні законодавство не містить положень про обов'язок їх сплати СП ПГНК на користь ОСОБА_1 . Також вказує, що докази, які б свідчили про обов'язок СП ПГНК відшкодувати прямі збитки на користь ОСОБА_1 у розмірі 3,5% від розміру плати за договором, про який йде мова у листі ( ОСОБА_1 ) відсутні (а.с. 126).
Суд не бере до уваги надані позивачем нотаріально завірені письмові пояснення ОСОБА_5 , провідного інженера-землевпорядника СП «Полтавська газонафтова компанія», (а.с. 158,159), оскільки вважає вказані докази недопустимими відповідно до ч. 2 ст. 87 ЦПК України з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1 та 2 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частей 2, 3 ст. 67 ЦПК свідок зобов'язаний з'явитися до суду за викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд приймає пояснення свідка як докази лише у випадку, коли такий свідок був допитаний безпосередньо в судовому засіданні. Клопотання про виклик свідка ОСОБА_6 в судове засідання представник позивача за первісним позовом не заявив. Надання показань свідка, засвідчених нотаріусом не передбачено нормами ЦПК України.
Норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За приписами ст. ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 319 ЦК України вказує на той факт, що власність зобов'язує, а діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.
З огляду на ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Земельний кодекс України містить аналогічні правові норми.
Зокрема, згідно зі ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Статтею 99 ЗК України передбачено право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи вимагати встановлення земельного сервітуту. Також вказаною статтею визначені види земельних сервітутів. Зокрема, пунктом в-3 передбачено право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу .
Згідно зі статтею 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Статтею 14 цього ж Кодексу встановлено, що надра надаються у користування, у тому числі, для видобування корисних копалин. Згідно з ч. 2 цієї статті види спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами визначаються Законом України "Про нафту і газ".
Статтею 13 Закону України «Про нафту і газ» передбачено видачу спеціального дозволу на видобування нафти і газу (промислову розробку родовищ).
Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу до угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу тощо.
Права та обов'язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.
Наведені положення фактично відтворюють зміст ст. 18 Кодексу України про нафту і газ. Згідно з цією нормою надання земельних ділянок у користування для потреб нафтогазової галузі здійснюється у порядку, встановленому земельним законодавством України.
Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами для будівництва, розміщення і експлуатації об'єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища шляхом встановлення земельних сервітутів без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.
Фінансування робіт із землеустрою та державна реєстрація сервітуту здійснюються за рахунок коштів осіб, на користь яких встановлюється сервітут. Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами може виступати замовником робіт із землеустрою для встановлення сервітутів у межах визначеної спеціальним дозволом ділянки надр.
Для встановлення земельного сервітуту власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами письмово звертається до власника (користувача) земельної ділянки з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту та додає до звернення проект такого договору із зазначенням, серед іншого, запропонованого розміру плати за встановлення земельного сервітуту та її індексації. Друга сторона розглядає звернення, підписує договір або надає письмову мотивовану відмову у його укладенні протягом 15 днів з дня отримання відповідного звернення.
У разі недосягнення згоди щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту для потреб нафтогазової галузі спір про встановлення земельного сервітуту вирішується у судовому порядку з урахуванням вимог цієї статті.
Рішення суду про встановлення земельного сервітуту є підставою для державної реєстрації права земельного сервітуту. У такому разі оплата за встановлення земельного сервітуту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок власника (користувача) земельної ділянки або внесення грошових коштів на депозит нотаріуса в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки.
Дія сервітуту, встановленого відповідно до цієї статті, зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, до іншої особи, а також у разі зміни осіб, на користь яких встановлено сервітут. У таких випадках до раніше укладених договорів про встановлення сервітутів можуть вноситися відповідні зміни, якщо інше не передбачено договором.
Отже, судом встановлено, що Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» є власником спеціального дозволу на користування надрами № 3661 від 31.12.2004, дію якого, згідно з наказом Державної служби з геології та надр України № 279 від 20.06.2024 продовжено на 20 років.
24.03.2016 з метою врегулювання правовідносин та реалізації своїх прав як власника земельної ділянки з однієї сторони та надрокористувача з іншої, між ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_1 та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» на строк дії спеціального дозволу, укладено договір про встановлення земельного сервітуту, площею 0,4275 га, межі якого відображені на кадастровому плані земельної ділянки, доданому до договору. Сервітут встановлений для проведення розвідувальних робіт на Ігнатівському родовищі свердловиною № 123 за межами населених пунктів на території Соколово-Балківскої сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Відповідно до пункту 13 Договір укладено до 31.12.2024. Також, згідно з пунктом 21 Договору передбачено, що дія земельного сервітуту у повному обсязі прав і зобов'язань сторін продовжується на наступний термін при умові складання сторонами нового договору.
На момент укладення Договору норма Закону України «Про нафту і газ», якою передбачено надання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі діяла в такій редакції : «надання земельних ділянок у користування для потреб нафтогазової галузі здійснюється у порядку, встановленому земельним законодавством України».
Відповідно до ст. 66 ЗК України, у редакції, яка діяла дату укладення Договору про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016 - землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд належать до земель промисловості. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
Відповідно до ст. 98-99 ЗК України, в редакції, що діяли на момент укладення договору, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути. Вказаними нормами було закріплено перелік сервітутів, який не є вичерпним. Отже, з метою реалізації прав між сторонами могли встановлюватись і інші їх види.
У редакції станом на 24.03.2016 ст. 100 ЗК України було визначено такий порядок встановлення земельних сервітутів: сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду; сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут); земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки; земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 102 ЗК України: дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; рішення суду про скасування земельного сервітуту; закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: припинення підстав його встановлення; коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.
Отже умови договору від 24.03.2016 про встановлення земельного сервітуту, укладеного між ОСОБА_3 та СП ПГНК відповідали вимогам норм законодавства, що діяли на момент його укладення.
Наказом Державної служби з геології та надр України № 279 від 20.06.2024 строк дії Спеціального дозволу на користування надрами, наданого Спільному підприємству «Полтавська газонафтова компанія» 31.12.2004 продовжено на 20 років, тобто до 31.12.2044.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про видобуток бурштину та інших корисних копалин» 402-IX від 19.12.2019 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» 2805-IX, від 01.12.2022, внесено зміни до Земельного Кодексу України, згідно із якими абзац другий частини четвертої статті 66 викладено в такій редакції: "Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення". Зазначена норма у новій редакції набрала чинності 28.03.2023.
Тобто вказаним Законом Земельний кодекс України доповнено імперативною нормою, яка регулює порядок встановлення земельних сервітутів власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення та продовження строку їх дії.
Відповідно до ч. 3 статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Умовами договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_3 , та Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» 24.03.2016 були передбачені: строковість Договору із терміном його дії до 31.12.2024 та порядок продовження дії Договору - шляхом укладення нового. Правовідносини між сторонами були врегульовані умовами договору, який відповідав нормам закону, що діяли на момент його укладення. Згідно з визначеними Договором умовами, його дія у припинялася 31.12.2024. Однак, новий договір сторони не уклали, оскільки згоди щодо його умов не досягли.
Враховуючи що: 28.03.2023 набрали чинності зміни до ст. 66 Земельного Кодексу України, внесені Законом України 2805-IX, від 01.12.2022, які передбачають обов'язкову пролонгацію - автоматичне продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами, наказом Державної служби з геології та надр України № 279 від 20.06.2024 строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 3661 від 31.12.2004, наданого СП «Полтавська газонафтова компанія» продовжено на 20 років, суд вважає, що у даному випадку, згідно з імперативними приписами Земельного Кодексу, дія земельного сервітуту, встановленого Договором від 24.03.2024 продовжена на строк дії спеціального дозволу.
Земельний сервітут - це право обмеженого користування чужою земельною ділянкою. Обсяг цих прав та спосіб їх реалізації а також обов'язки учасників сервітутних правовідносин визначаються актом, яким встановлено земельний сервітут: законом, договором, рішенням суду чи заповітом та становлять його умови. Продовження дії сервітуту передбачає продовження дії прав та обов'язків сторін, визначених при його встановленні.
Земельний сервітут на користування частиною земельної ділянки був встановлений договором, укладеним між ОСОБА_3 та СП ПГНК 24.03.2016, яким визначено обсяг прав щодо користування земельною ділянкою, а також обов'язки сторін сервітутних правовідносин. Права і обов'язки учасників сервітутних правовідносин закріплені в умовах договору про встановлення земельного сервітуту. Оскільки згідно з нормами ст. 66 ЗК України дія сервітуту, продовжена на строк дії спеціального дозволу, тобто до 2044 року, отже продовжена і дія прав та обов'язків сторін, а відтак і дія зазначеного договору.
Тому вимоги позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом про встановлення земельного сервітуту та визначення умов земельного сервітуту є безпідставними.
Зі змісту позовних заяв вбачається, що кожна із сторін не погоджується з умовами договору про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016, однак у такому випадку сторони мають звернутися із позовом про внесення змін до договору, належним чином обґрунтувавши свої позовні вимоги.
Враховуючи наведені вище норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, визначення його істотних умов та у задоволенні зустрічних позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» про встановлення земельного сервітуту, визначення його умов слід відмовити, оскільки відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 66 Земельного Кодексу України дію земельного сервітуту, укладеного між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_3 автоматично продовжено на строк дії спеціального дозволу, тобто на 20 років, а отже дія і дія договору про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016 автоматично продовжена на строк дії спеціального дозволу, тобто до 31.12.2044.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача за зустрічним позовом сум основного боргу, інфляційних витрати, 3% річних, пені та збитків, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.
Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ч. 4, 5 ст. 101 ЗК України).
До особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки (ч. 1, 4 ст. 148 -1 ЗК України).
У частині 8 статті 18 Закону України «Про нафту і газ» вказано, що до раніше укладених договорів про встановлення сервітутів можуть вноситися відповідні зміни, якщо інше не передбачено договором.
Згідно з ч. 1 ст 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом норми ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю кредитора лише у випадку, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 537 ЦК України передбачає право боржника виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
Статтею 611 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, відповідно до яких у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом набув право власності в порядку спадкування на земельну ділянку 5323486000:00:003:0698 після померлої ОСОБА_3 20.06.2018.
06.03.2019 приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області П'ятненко Л.І. видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , відомості про нового власника внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно з ч. 6 ст. 403 ЦК України, ч. 1 ст. 101 ЗК України, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про нафту і газ» та пунктом 31 Договору про встановлення земельного сервітуту, від 24.03.2016, дія земельного сервітуту після переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 збереглася. Отже відповідач за первісним позовом набув прав та обов'язків власника земельної ділянки, встановлених Договором сервітуту. Крім того, нормами ч. 4 ст. 148-1 ЗК України передбачено, що у випадках переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи сторони мають право внести зміни до договору сервітуту із зазначенням нового власника земельної ділянки, ч. 8 ст. 18 «Про нафту і газ» містить аналогічну норму із умовою - «якщо інше не передбачено договором». За змістом Договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.03.2016 між ОСОБА_3 та СП ПГНК, умова, яка б передбачала обов'язкове внесення змін до договору у випадку зміни власника земельної ділянки - відсутня.
Отже, виходячи з наведеного, внесення змін до Договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного 24.03.2016 між ОСОБА_3 та СП ПГНК у зв'язку зі зміною власника земельної ділянки було правом сторін, а не обов'язком.
Сторонами справи визнано, що розрахунки із попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_3 проведені в повному обсязі включно по 30.06.2018.
Плата за земельний сервітут за земельну ділянку з кадастровим номером 5323486000:00:003:0698 за період із 01.07.2018 по 31.12.2024 здійснена СП «Полтавська газонафтова компанія» 24.12.2024 на картку АТ КБ «Приватбанк», що належить ОСОБА_1 в розмірі 53491,24 грн.
Тобто після смерті сторони договору - ОСОБА_3 за період із 01.07.2018 по 23.12.2024 СП «Полтавська газонафтова компанія» оплату, передбачену умовами договору не проводило, пояснюючи це відсутністю інформації про нового власника земельної ділянки та необхідністю у зв'язку із цим внесення змін до діючого договору.
Зазначені доводи позивача за первісним позовом спростовуються наведеними вище нормами та наявними у справі доказами.
За змістом договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ОСОБА_3 від 24.03.2016 договір містив наступні відомості про власника земельної ділянки: його прізвище ім'я та по-батькові, паспортні дані, РНОКПП, місце проживання. Крім того вказаний договір, як представник ОСОБА_3 підписав ОСОБА_1 . У Договорі були зазначені: його прізвище, ім'я та по-батькові, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації. Тобто Договір містив такий же обсяг відомостей про ОСОБА_1 як і про власника земельної ділянки - ОСОБА_3 .
При видачі нотаріусом свідоцтва на право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у розділи про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно внесено відомості про нового власника земельної ділянки - ОСОБА_1 .
Кошти, що виплачувались ОСОБА_3 за договором про встановлення земельного сервітуту, отримував її представник ОСОБА_1 в готівковій формі, що підтверджується видатковим касовим ордером від 25.05.2018.
Доказом того, що СП ПГНК було відомо про нового власника земельної ділянки свідчить також електронне листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що велось у 2023 році з приводу укладення додаткової угоди до договору. ОСОБА_6 працює на посаді провідного інженера-землевпорядника СП ПГНК, що підтверджується довіреністю, яка міститься в матеріалах справи. Представник позивача за первісним позовом стверджував, що переписку, яка велась у 2023 році не слід брати до уваги, оскільки повноваження ОСОБА_6 на час такого листування не підтверджені, однак відомості про те, що ОСОБА_6 був працівником та діяв від імені СП не спростував. Тобто не спростував факту обізнаності СП ПГНК про нового власника земельної ділянки.
Крім того, відсутність додаткової угоди до договору не перешкодило СП ПГНК 24.12.2024 провести на ім'я ОСОБА_1 оплату за договором про встановлення земельного сервітуту від 24.03.2016.
Отже доводи позивача про неможливість виконання договору у зв'язку із тим, що Договір не містив достатньої достовірної та істотної інформації про нового власника земельної ділянки, а саме про його місцезнаходження, ідентифікаційні податкові дані тому потребував внесення змін до нього - суд вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки договір про встановлення земельного сервітуту містив таку ж кількість відомостей про нового власника, як і про попереднього. Щодо відсутності інформації про платіжні реквізити нового власника - та необхідність у зв'язку із цим укладення додаткової угоди, суд звертає увагу на їх відсутність і у первинному договорі, що не перешкоджало сторонам його виконувати. Згідно з наведеними нормами права та умовами договору, внесення змін до договору про встановлення земельного сервітуту не було обов'язковим.
Суд вважає, що у відповідача за зустрічним позовом СП ПГНК було достатньо інформації про нового власника земельної ділянки, а також була та можливість її уточнити, однак правокористувач СП ПГНК жодних заходів з метою виконання обов'язків, встановлених договором, зокрема щодо своєчасного здійснення оплати за користування земельною ділянкою не вживало.
Крім того, можливість виконати обов'язок зі сплати грошового зобов'язання передбачена ст. 537 ЦК України шляхом внесення коштів на депозит нотаріуса. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин № 1423-IX від 28.04.2021, що набрав чинності 27.05.2021, статтю 18 Закону України про нафту і газ доповнено частиною сьомою, якою передбачено оплату за встановлення земельного сервітуту здійснювати шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса.
Умовами Договору про встановлення земельного сервітут від 24.06.2016 закріплені обов'язки сторін договору, зокрема: власник земельної ділянки зобов'язаний передати в користування частину земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут; не вчиняти дій, які б перешкоджали Правокористувачу у користуванні частиною земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут відповідно до призначення сервітуту, а правокористувач у свою чергу зобов'язаний своєчасно сплачувати плату за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки.
Власник земельної ділянки ОСОБА_1 свої обов'язки, передбачені договором виконував, у свою чергу відповідач за зустрічним позовом не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, як вимагає ст. 614 ЦК України.
Суд вважає, що Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» порушило умови Договору від 24.03.2016 в частині плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки, зокрема пункти 14-16 Договору, якими передбачено, що: плата за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки вноситься Правокористувачем у грошовій формі у розмірі 10 687,50 грн за 0,4275 га за 1 рік; плата вноситься щомісячно рівними частинами по 890,63 грн на місяць з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі встановленому діючим законодавством України на момент здійснення платежу; обчислення розміру плати за встановлення земельного сервітуту та користування частиною земельної ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації, тобто розмір плати щорічно індексується самостійно Правокористувачем із урахуванням встановленого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за минулий рік та не потребує внесення змін до цього Договору.
Отже, сторона Договору - Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» за період із 01.07.2018 по 23.12.2024 щомісячну плату в розмірі 890,63 грн на користь ОСОБА_1 не сплачувало.
Крім того коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки із 2019 по 2023 - дорівнював 1; у 2023 році - 1,051. Виплативши ОСОБА_1 24.12.2024 кошти в сумі 53491,24 грн, Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» індексацію плати за частину земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, в порушення пункту 16 Договору не провело.
Суд вважає такими що заслуговують на увагу розрахунок представника позивача за зустрічним позовом щодо розміру заборгованості з плати за встановлення земельного сервітуту, проведеного з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до якого: із 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців) користувач повинен був сплатити: 58 781,58 грн (890,63 грн х 66 місяців); а починаючи з 01.01.2024, із урахуванням коефіцієнта індексації НГО за 2023 рік - 1,051, розмір щомісячної плати зріс до 936,05 грн. Отже, з 01.01.2024 по 31.12.2024 (12 місяців) користувач повинен був сплатити 11232,60 грн (936,05 грн х 12 місяців). За період з 01.07.2018 по 31.12.2024 розмір плати мав становити 70014,18 грн (58781,58 + 11232,60). 24.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 від СП ПГНК надійшло два платежі на загальну суму 53491,24 грн (51433,88 + 2057,36) за встановлення сервітуту. Із урахуванням 18% ПДФО та 5% військового збору, сума до утримання становить: 69469,14 грн. Отже, сума основного боргу складає 545,04 грн (70014,18 - 69469,14).
Згідно з пунктом 19 договору - разі невнесення плати у строки, встановлені договором, справляється пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Представником позивача за зустрічним проведено розрахунок пені за період із 31.03.2019 по 23.12.2024. Розмір пені визначено шляхом множення: суми заборгованості, що існувала протягом розрахункового на кількість днів прострочення (у цьому періоді) та на розмір подвійної облікової ставки НБУ (за один день), який діяв у цьому періоді та складання між собою отриманих за кожен період результатів. Згідно з проведеним розрахунком розмір пені становить 66 134,96 грн. Перевіривши вказаний розрахунок, суд вважає його виконаним правильно, а також таким, що відповідає вимогам пункту 19 договору від 24.03.2016 (а.с. 81-94).
Відповідно до норм ст. 625 ЦК України представником позивача за зустрічним позовом проведено розрахунок втрат від інфляції за період з 31.08.2018 по 21.02.2025, що зазнав позивач за зустрічним позовом внаслідок неналежного виконання зобов'язання за Договором про встановлення земельного сервітуту СП ПГНК. Розрахунок проведено таким способом. Визначено індекс інфляції для кожного періоду заборгованості окремо, шляхом перемножування індексів споживчих цін поміж собою, діленням їх на 100% (ІСП) та множення отриманого показника на розмір заборгованості, яка існувала протягом кожного періоду, внаслідок чого отримано заборгованість із урахуванням індексу інфляції. Від вказаної суми відраховано розмір заборгованості, яка існувала протягом цього періоду без врахування інфляційних процесів та отримано розмір втрат від інфляційних процесів у розрахунковому періоді. Загальні втрати внаслідок інфляції визначено шляхом складання отриманих сум за кожен період. Відповідно до наведеного розрахунку заборгованості за інфляційними витратами складає 23 948,40 грн (а.с. 95-100).
Також представником позивача за зустрічним позовом відповідно до норм ст. 625 ЦК України проведено розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми за період з 31.08.2018 по 21.02.2025. Для цього розраховано три проценти річних за кожен період (місяць) окремо шляхом: множення між собою суми заборгованості у відповідному періоді (місяці), 3%, кількості днів у розрахунковому періоді (місяці), та ділення отриманого результату на 365 (кількість днів на рік) і на 100%. Загальний розмір заборгованості - трьох процентів річних отримано шляхом складання сум за кожен період. Відповідно до проведеного розрахунку розмір трьох процентів річних складає 6480,97 грн (а.с. 101-102).
Оскільки пунктом 15 Договору передбачено внесення плати щомісячно рівними частинами, але конкретного числа поточного місяця до якого має бути внесена плата для розрахунку пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних договір не містить, для розрахунку взято період - 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Застосований період розрахунку пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних суд вважає правомірним та справедливим.
Наведені представником позивача за зустрічним позовом розрахунки відповідач за зустрічним позовом не спростував, своїх контррозрахунків суду не надав.
Перевіривши розрахунки, суд вважає, що вони виконані правильно, відповідають вимогам законодавства та умовам договору.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
СП ПГНК при проведенні оплати заборгованості за договором сервітуту 24.12.2024 за період з 01.07.2018 по 31.12.2024, із загальної суми доходу ОСОБА_1 було утримано 18% ПДФО та 5% військового збору.
Відповідно до Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ з 1 грудня 2024 року відбулось підвищення ставки військового збору з 1,5% до 5%. При належному виконанні користувачем обов'язків по Договору щодо строків внесення плати за встановлений сервітут, із доходу ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 утримання військового збору мало здійснюватися за ставкою 1,5%.
Отже з 01.07.2018 по 31.12.2023 (66 місяців) СП ПГНК повинно було сплатити власнику земельної ділянки: 58781,58 грн (890,63 грн х 66 місяців). За перші 10 місяців 2024 року (кінцевий строк оплати за жовтень 2024 - 30.11.2024) користувач повинен був сплатити: 9360,50 грн (936,05 грн х 10 місяців). Загалом за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 - 68142,08 грн (58781,58 + 9360,50).
СП ПГНК оплату за встановлений сервітут проведено 24.12.2024 - із порушенням строків, внаслідок чого сума збитків (недоодержаного доходу), завданих внаслідок невиконання користувачем своїх зобов'язань, становить 3,5% від загальної суми плати за період з 01.07.2018 по 31.10.2024 та складає 2384,97 грн (68142,08 / 100 х 3,5).
Заперечення представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом про те, що позовні вимоги заявлені поза межами строків давності суд відхиляє, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено, що з 12 березня 2020 р. на всій території України діє карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом продовжуються на строк дії такого карантину. Також на період дії воєнного стану строки давності зупинено згідно із Законом України від 8 листопада 2023 р. № 3450-IX, яким були внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Пункт 19 викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Розрахунок заборгованості представником позивача за зустрічним позовом проведено з урахуванням норм, якими зупинено перебіг строків позовної давності - в межах строків, передбачених ст. 257, 258 ЦК України: заборгованість із плати за встановлення земельного сервітуту розрахована за період із 01.07.2018 по 31.12.2024, тобто в межах трирічного строку позовної давності, заборгованість з пені розрахована за період з 31.03.2019 по 23.12.2024, тобто в межах річного строку позовної давності, заборгованість за інфляційними витратами, трьох процентів річних від простроченої суми, збитків - за період з 31.08.2018 по 21.02.2025 - в межах трирічного строку позовної давності.
Щодо недотримання вимог ст.. 232 ГК України при розрахунку штрафних санкцій, на яку посилається представник відповідача за первісним позовом, слід зазначити таке. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій, є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Згідно зі ст.. 2 цого ж Кодексу учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Отже, дія норм ст. 232 ГК України на спірні правовідносини не поширюється, оскільки відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним не є учасником відносин у сфері господарювання.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» про стягнення заборгованості з плати за встановлення земельного сервітуту в розмірі 545,04 грн, заборгованості з пені в розмірі 66 134,96 грн, заборгованості за інфляційними витратами в розмірі 23 948,40 грн, трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 6 480,97 грн, а також збитків в розмірі 2 384,97 грн, всього на суму 99 494,34 грн слід задовольнити.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
25.02.2025 представником позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним подано попередній розрахунок судових витрат, у якому вказано, що докази на підтвердження судових витрат будуть надані в строки, встановлені процесуальним законодавством. Також 11.06.2025 представником відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом подано заяву про стягнення судових витрат, у якій вказано, що докази на їх підтвердження будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія» при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 3038,00 грн. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу за первісним позовом відмовлено в повному обсязі - витрати по сплаті судового збору СП «Полтавська газонафтова компанія» не присуджуються.
ОСОБА_1 при подачі зустрічного позову сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, у тому числі за позовну вимогу немайнового характеру, про встановлення земельного сервітуту, визначення його умов, - 1211,20 грн та позовну вимогу майнового характеру, про стягнення коштів, - 1211,20 грн. Оскільки вимоги позивача за зустрічним позовом задоволено частково: у задоволенні вимоги про встановлення земельного сервітуту, визначення його умов відмовлено, вимоги про стягнення коштів задоволено - із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 81, 82, 89, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні первісного позову Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов земельного сервітуту - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» про встановлення земельного сервітуту, визначення умов земельного сервітуту, стягнення 545,04 грн основного боргу, 23948,40 грн інфляційних витрат, 6480,97 грн трьох процентів річних, 66134,96 грн пені, 2384,97 грн збитків - задовольнити частково.
Стягнути із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 545,04 грн основного боргу, 23948,40 грн інфляційних витрат, 6480,97 грн три проценти річних, 66134,96 грн пені, 2384,97 грн збитків, а всього 99494,34 грн (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні 34 коп.)
У іншій частині позовних вимог позивачу за зустрічним позовом - відмовити.
Стягнути із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія», місцезнаходження: вул. Європейська, 124 А, кв. 77, м. Полтава, 36002.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 17.06.2025.
Суддя
Новосанжарського районного суду
Полтавської області О.О. Гринь