06.06.2025 Справа № 363/2149/24
06 червня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретарів: Крюкової В.Є., Дрозд В.С.,
представник позивача - адвоката Чеховської Д.Р.,
представник відповідача - адвоката Храпійчук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про участь у вихованні та утриманні дитини,
01.05.2024 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв'язку та за підписом представником позивача - адвоката Чеховської Д.Р., надійшла вказана позовна заява, у якій просить розірвати договір про участь у вихованні та утриманні дитини від 23.08.2023 (вірним є 25.08.2023), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Теплюк Г.М., зареєстрований у реєстрі за №523.
В обґрунтування позову зазначено, що 26.02.2021 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 та у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . Після народження дитини, позивач та відповідач проживали разом однією сім'єю у будинку за адресою:
АДРЕСА_1 . У зв'язку із погіршенням взаємовідносин між позивачем та відповідачем, 25.08.2023 вони уклали договір про участь у вихованні та утриманні дитини, який був посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Теплюк Г.М., зареєстрований в реєстрі за №523. Позивач та відповідач проживають окремо, у Вишгородському районному суді Київської області розглядається цивільна справа №363/6751/23 про розірвання шлюбу. Як зазначено у позовній заяві, під час спільного проживання, вихованням та здоров'ям дитини, веденням домашнього господарства, під час спільного проживання, займалась позивач. Однак, у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну у позивача та відповідача погіршились відносини саме через війну в Україні. Відповідач постійно зловживав як алкогольними напоями, так і наркотичними засобами (марихуана), він неодноразово погрожував позивачці розправою через те, що вона спілкується російською мовою, називав позивачку нецензурними словами, погрожував розправою та забрати дитину, позбавити позивачку батьківських прав. У липні 2023 року відповідач вигнав позивачку з будинку, де вони проживали, забрав дитину, чинив перешкоди у спілкуванні з дитиною. Відповідач, погрожуючи позивачу, що вона більше ніколи не побачить Дитину, змусив, під тиском погроз у серпні 2023 року підписати Оскаржуваний договір, який відповідачем належним чином не виконувався. Так, позивач, зазначаючи про порушення відповідачем пунктів 2.2, 3.2.2, 3.2.6, 3.2.7, 3.3.4, 3.3.5, 3.3.6 договору, вказує, що він систематично ухиляється від надання повної інформації про стан здоров'я дитини, про те чим харчується дитина, чим займається, як проходить її навчання, хоча позивач про це запитує відповідача. Відповідач чинив систематично перешкоди у спілкуванні матері з дитиною, не надсилав позивачу фотографії дитини на її вимогу, не притримувався графіку спілкування з дитиною, який встановлений Договором. Також у порушення умов пункту 3.2.10 Договору, відповідач, без згоди матері і без погодження з нею обстриг дитині волосся коротко, проти чого позивач категорично заперечувала. Крім цього, у порушення відповідачем пункту 2.1 Договору, позивач вказує, що відповідач зловживає алкогольними напоями та наркотичними засобами, після чого його поведінка стає агресивною та, перебуваючи у такому стані. Він телефонував позивачці, а дитина у цей час плакала. Також, у березні 2024 року позивачу стало відомо, що у жовтні 2023 року відповідач керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та постановою Яготинського районного суду Київської області від 14.03.2024 у справі №382/1689/23 його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено відповідне стягнення та 05.04.2024 Яготинським відділом ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) було відкрите виконавче провадження №74645672 та виконавче провадження №74645316. Незважаючи та позбавлення відповідача права керування транспортними засобами, він продовжує зловживання алкогольними напоями та керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння разом з дитиною, наражуючи її на небезпеку. Зазначено, що у порушення пункту 3.3.1 Договору, відповідач не займається вихованням дитини, не піклується про її благополуччя та здоров'я, оскільки постійно знаходиться на роботі, працюючи хірургом у Комунальному некомерційному підприємстві «Яготинська центральна міська лікарня», у приватній медичній клініці «Меділенд» та у амбулаторії у с.Старі Петрівці Київської області. Дитина фактично проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та позивачу відомо, що у цьому ж будинку проживає ще мати відповідача, його сестра та донька сестри 9 років, якій встановлено діагноз аутизм. Даний факт становить загрозу для здоров'я та життя дитини, оскільки симптоми аутизму у дітей включають в себе, у тому числі, агресію до оточуючих, прояви жорстокості позивачу відомо про факт того, що донька сестри 9 років, якій встановлено діагноз аутизм, в агресивній формі чіпляється до дитини, б?є, дитина є набагато меншою та не може, самостійно себе захистити. Позивач вважає, що таке сусідство становить для Дитини ризики фізичного насильства зі сторони двоюрідної сестри 9 років.
Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання о 14:00 12.06.2024, про що повідомлено учасників провадження.
На стадії підготовчого провадження брали участь: представник позивача - адвокат Чеховська Д.Р., відповідач (у судовому засіданні 17.07.2024), представник відповідача - адвокат Храпійчук В.О. та, за їх участі, на вказаній стадії провадження вчинено такі процесуальні дії:
ухвалами суду від 17.07.2024, внесеними до протоколу судового засідання: за клопотанням представника відповідача від 06.06.2024 - долучено до матеріалів справи докази; прийнято відзив на позовну заяву, з додатками; прийнято відповідь на відзив на позовну заяву, з додатками;
за клопотанням представника відповідача, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.07.2024 витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України (виїзд/в'їзд, місце перетину, дата та час перетину) громадянкою України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт від 10.08.2023, в період часу з 26 серпня 2023 року по 01 травня 2024 року, а також інформацію про перетин державного кордону України вказаною вище особою з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 в період часу
26-27 квітня 2024 року; витребувано з Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня психіатрія» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) інформацію, чи перебувала в період часу з 01.06.2023 по 01.09.2023 на стаціонарному або амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів: 31.07.2024 на електронну адресу суду, а 08.11.2024 - засобами поштового зв'язку, від Державної прикордонної служби України надійшла витребувана інформація; 09.08.2024 до суду засобами поштового зв'язку від КНП «Психіатрія», в оригіналі надійшли медичні карти стаціонарного хворого №9267 та №9498 за 2023 рік ОСОБА_1 ;
ухвалами суду від 10.09.2024, внесеними до протоколу судового засідання: відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотань від 10.09.2024 про витребування доказів та про приєднання доказів; задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх допит на стадії дослідження доказів; відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про доручення до матеріалів справи акту обстеження умов проживання дитини;
за клопотанням представника позивача від 17.12.2024, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2024 витребувано з Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №1 «Зіронька» Яготинської міської ради: інформацію про графік відвідування дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №1 «Зіронька» Яготинської міської ради у період з 12.09.2023 по 25.04.2024; інформацію про періоди відсутності дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Закладі дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №1 «Зіронька» Яготинської міської ради згідно встановленого графіку відвідування з 12.09.2023 по 25.04.2024, у тому числі про причини відсутності дитини;
ухвалою суду від 17.12.2024, внесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника відповідача від 04.11.2024 про виклик свідків - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх допит на стадії дослідження доказів у справі.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.
Відповідно до статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Так, як зазначено у відзиві на позовну заяву, поданого відповідачем, крім обставин сімейного життя та негативної поведінки позивача, які мали місце до укладання спірного договору, зазначено, що перед укладанням договору донька перебувала у с. Яготин, у будинку його мами, яка допомагала йому у вихованні дитини, а позивачка протягом місяця один раз приїхала до доньки та 20.08.2023 сама запропонувала укласти договір про проживання дитини з ним. Зазначено, що 25.08.2023 між позивачем та відповідачем було укладено, нотаріально посвідчений договір, який складено адвокатом позивача та він розраховувався за послуги адвоката і нотаріуса. Після укладання договору, позивач поїхала відпочивати у компанії іншого чоловіка звідки телефонувала відповідачу та погрожувала йому розправою. Після повернення позивача з відпочинку, відповідач надав їй дитину, а потім позивач сама покинула територію України, виїхавши до Німеччини. В грудні 2023 року позивач зателефонувала, коли донька була в ліжечку близько 21:00, оскільки іноді вона телефонувала перед сном та спілкувалась з донькою, але цього разу перебуваючи в стані тяжкого алкогольного сп'яніння. Зазначено, що ним, 12.09.2023 доньку було оформлена в дитячий садочок «Зіронька», Київська область, Бориспільський район, м. Яготин, в ясельну групу, так як відповідачу потрібно було працювати, щоб забезпечити її. Відповідач змінив графік роботи та зменшив кількість робочих годин та днів, таким чином він займався вихованням дитини та був поруч з нею, при цьому йому допомагала виховувати доньку його мати ОСОБА_11 , по спеціальності сімейний лікар. Позивач приїжджала декілька разів з Німеччини. Доньку він відвозив на сумісне проведення часу з нею протягом декількох днів без обмеження часу, який позивач самостійно визначала. Згідно умов договору відповідач не мав робити зачіску дитині без згоди матері, але враховуючи що їй заважало волосся що падало в очі, в дитячій перукарні їй підстригли чоло, інших стрижок доньці не робив. Державні виплати на утримання дитини позивач присвоїла собі та використала у своїх інтересах, за поточний рік жодних коштів чи матеріальної допомоги для дитини він не отримував. 20.04.2024, після телефонного дзвінка позивача, відповідач, у супроводі свого товариша ОСОБА_6 привіз дитину за адресою, вказаною позивачем. Позивач зобов'язалась повернути доньку 29.04.24 близько 10:00, але 26.04.24 позивач без згоди відповідача, у порушення п.3.2.5 Договору, вивезла доньку за межі країни, про що повідомила СМС 27.04.24 в 16:23, коли перебувала на території Німеччини. Відповідачем було повідомлено на екстрену службу 102 про викрадення дитини та повідомлено поліції номер телефону позивача. У телефонній розмові, позивач зізналась, що зробила дублікати документів дитини, коли була у відпустці минулого разу в лютому 2024 року. Відповідач, посилаючись на Акт обстеження умов проживання дитини від 13.05.2024, складеним за адресою АДРЕСА_3 депутатом Яготинської міської ради ОСОБА_12 у присутності свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також на Акт обстеження умов проживання дитини від 06.05.2024, складеного за адресою: АДРЕСА_4 , комісією у складі ОСОБА_15 , начальника служби у справах дітей та сім'ї Петрівської сільської ради, ОСОБА_16 , головного спеціаліста служби у справах дітей та сім'ї Петрівської сільської ради, ОСОБА_17 , головного спеціаліст служби у справах дітей та сім'ї Петрівської сільської ради щодо умови проживання дитини ОСОБА_3 , вказує у відзиві про забезпечення належних умови для проживання, виховання, забезпечення та розвитку дитини. Згідно психо-педагогічної характеристики від 23.04.2024 вихованки ясельної групи ЗДО №1 «Зіронька» м. Яготин ОСОБА_3 дитячий навчальний заклад відвідує з 12.09.2023 та вихованням дитини займається батько ОСОБА_2 . Агата проживає з батьком та бабусею ОСОБА_18 . Культурний рівень сім'ї високий. Батько сумлінно виконує всі свої обов'язки, відповідально ставиться до виховання дитини у сім'ї, уважний, чуйний. Дитина завжди охайна, доглянута, у гарному настрої приходить у садочок. Батько активно співпрацює з піклувальною радою групи, відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини. Дівчинка забезпечена всім для повноцінного розвитку та життя. Мати з дитиною не проживає, у вихованні дитини участі не бере. Відповідач звертає увагу на те, що згідно п.1.4. Договору місцем проживання дитини, батьки визначили місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , тому посилання у позовній заяві як на порушення ним умов Договору на ту обставину, що дитина фактично проживає за вказаною вище адресою не відповідає дійсності, як не відповідають дійсності обставини, зазначені позивачем щодо вигнання позивачки з будинку, відібрання дитини і створення перешкод у спілкуванні дитини з мамою. Також зазначено, що після відпочинку в м.Одеса, позивач добровільно погодилася на лікування від алкогольної залежності.
У свою чергу, представник позивача - адвокат Чеховська Д.Р. скористалася правом подати відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, у якій, на противагу доводам відповідача про шкідливий звички до вагітності та після народження дитини, вказує про задовільний стан здоров'я позивача під час вагітності, посилаючись на вимоги, встановлені для проведення штучного запліднення, та дотримання них позивачкою, бажання позивача народити дитину та відсутність такого бажання у відповідача. Крім обставин, які мали місце під час спільного проживання позивача з відповідачем та до укладання 25.08.2023 спірного договору, у відповіді на відзив також зазначено, що обставини перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння у 2023 році та до січня 2024 року - не відповідають дійсності, оскільки відповідач намагався «запроторити» позивача до психіатричної лікарні, маючи зв'язки, а дитина відповідачу потрібна для уникнення мобілізації. Після того, як 02.08.2023 позивача виписали з лікарні, відповідач відібрав дитину, не давав бачитися з нею, не пускав позивача у будинок протягом трьох тижнів та не дозволив забрати особисті речі, забрав автомобіль, що належить позивачу та придбаний нею за власні кошти. Сторона позивача зазначає, що не відповідає дійсності той факт, що спірний договір укладено саме на прохання позивача, при цьому вказує, що позивач вживала заходи мирно врегулювання їхніх стосунків, зокрема з метою забезпечення дитині спілкування з обома батьками. Оскільки на той час у позивача не було свого житла, а в спільних будинок відповідач її не впускав, позивач змушена була погодитися, що тимчасово дитина буде жити з відповідачем, поки позивач не вирішить це питання. Після того, як позивач виїхала до Німеччини, де проживала її знайома, яка погодилася допомогти позивачу влаштуватися там та повернути дитину, вона отримала тимчасовий захист. Позивач практично кожного дня питала у відповідача, що з дитиною, просила відповідача спілкуватися з дитиною, однак він систематично ухилявся від надання повної інформації про стан здоров'я дитини, про те, чим харчується дитина, чим займається, як проходить її навчання, ігнорував дзвінки та текстові повідомлення, що підтверджується скрінштами переписки між позивачем та відповідачем, яка була долучена до позовної заяви. Як зазначено у відповіді на відзив, не відповідають дійсності, обставини зменшення відповідачем кількості робочих днів, який мав можливість бути з дитиною лише в неділю, оскільки цілодобово працює, а його мати також працює
5 днів на тиждень сімейним лікарем, а тому позивач вважає, що ні відповідач, ні його мати не мають достатнього часу для виховання та утримання дитини. Позивач завжди намагалась дотримуватися правильного харчування для дитини, однак неодноразово бачила як відповідач та бабуся годують дитину квашеною капустою, салом та іншими некорисними продуктами, а під час влаштування дитини до дошкільного закладу освіти (ясла-садок) комбінованого типу №1 «Зіронька» Яготинської міської ради, відповідач повідомив неправдиву інформацію, що у дитини немає мами. Щодо забезпечення дитини позивачем, зазначено, що позивач неодноразово купувала одяг, іграшки для дитини і передавала їх в Україну, що підтверджується копіями чеків про купівлю дитячого одягу, які збереглись у позивача. Щодо актів обстеження умов проживання дитини у м.Яготин, позивач, вказуючи про наявність знайомив у відповідача та його мами у різних органах влади, вважає їх неналежними та недопустимими доказами, а проживання дитини-інваліда разом з донькою, є загрозою для її життя та здоров'я. Сторона позивача наполягає на розірванні договору від 23.08.2023 (вірним є 25.08.2023).
Під час розгляду справи, у судовому засіданні 20.02.2025, у режимі відеоконференції, позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, стверджуючи про порушення відповідачем умов договору щодо виховання дитини, а також заперечуючи обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема у частині, вживання нею алкогольних напоїв, паління цигарок до, під час вагітності та після народження дитини. Пояснила, що внаслідок неналежної поведінки відповідача та його протиправних дій щодо неї, припинились сімейні стосунки. Через погрози відповідача позбавити її батьківських прав щодо доньки, після консультації з адвокатом, а також через те, що відповідач не мав бажання служити, ними було прийнято рішення укласти договір щодо утримання та виховання дитини на один рік. За цей час позивач планувала влаштувати своє життя за кордоном та забрати доньку до себе. Як зазначає позивач, під час дії договору, вона інколи бачила дитину, оскільки відповідач не давав можливості спілкуватися з донькою, встановлюючи час, не відповідав на дзвінки, не надсилав фотографій дитини, перебував у стані алкогольного сп'янінні, а на її запитання щодо стану дитини та причини відсутності її у садочку, відповідав у грубій формі, інколи, під час розмови, дитина плакала. На день народження дитини вона не могла приїхати, а тому передала подарунки через хрещену доньки - ОСОБА_19 . У січні 2024 року позивач приїхала та їй дали дитину. Потім вона поїхала та повідомила відповідача, що після закінчення строку дії договору, вона забере дитину, але відповідач знову почав погрожувати відібрати доньку. Вказує, що відповідач не давав позивачу контактного номеру телефону вихователя у садочку, який відвідувала донька, а коли дізналася, вихователька заблокувала позивача, а у відділі освіти їй сказали, що дитину прийняли до садочка без відомостей про маму. Також позивач вказувала на неналежний догляд доньки, її неохайність, оскільки була одягнута у старі речі, а не ті, що вона передавала, нераціональне харчування, на неналежні умови проживання доньки у будинку матері відповідача, де також проживає його сестра з дитиною-інвалідом, яка несе загрозу для її доньки. У квітні 2024 позивач забрала дитину у відповідача.
Представник позивача підтримала позов та просила про його задоволення, з підстав, викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив, додатково вказуючи на неправдиві показання свідків сторони відповідача.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти доводів позивача, стверджував про вживання позивачем алкоголю та паління цигарок під час вагітності та після народження дитини, посилаючись на медичні документи, показання свідків. Відповідач вказує, що належним чином виконує умови договору, дитина забезпечена усім необхідним, вона охайна, харчується як усі в родині та їла улюблену їжу, її вихованням займається він та його мама, яка також є лікарем, а тому, здоров'я дитини під контролем. Не заперечував випадку відсутності дитини у садочку через простуду та те, що було підрізано волосся чолки дитині, яке їй заважало. Щодо дзвінків позивача з проханням побачити дитину, зазначив, що відмовляв, коли був на чергуванні, оскільки працює на трьох роботах, а дитина перебувала з його мамою за місцем проживання, що визначено у договорі. Щодо підстав укладання оспорюваного договору, зазначив, що це була ініціатива позивача і саме вона запропоновував його укласти, своїх умов не висував та не змушував до підписання договору. Після приїзду позивача з-за кордону, дав дитину, а потім вона зателефонувала та сказала, що дитину забрала.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, з підстав їх недоведеності та викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи, що дитина проживає у належних умовах, за місцем, визначеним договором. Вихованням дитини займається відповідач, а за його відсутності - його мама, при цьому, відповідач не порушував умов договору, а навпаки, вказує, що саме позивач порушила умови договору, забравши дитину, яку вивезла за межі території України.
Допитана у судовому засіданні 20.02.2025 свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є подругою позивача та хрещеною мамою дитини - ОСОБА_20 , пояснила суду, що позивача знає з 2018 року, після того, як вона влаштувала на роботу до свідка. Спочатку відносини у свідка з позивачем були робочі, а потім дружні. Свідок, розповівши історію стосунків між позивачем та відповідачем до укладення шлюбу, бажання позивача мати дитину, та до народження дитини, щодо обставин спірного договору зазначила, що їй відомо про укладання в серпні 2023 року договору, проте про причини його укладання свідку не відомо, при цьому пояснила, що після народження дитини, у позивача з відповідачем погіршилися стосунки, від нього не було допомоги позивачу, бо він був зайнятий на роботі та на будівництві будинку, який вони будували, оскільки проживали на орендованій квартирі. З телефонної розмови з позивачем, свідок знає, що після поїздки позивача з дитиною до м.Одеса на відпочинок, відповідач помісти її у лікарню. На цей період вона віддала дитину батькові, який сказав, що не поверне дитину та не пускав до будинку. Пояснила, що на вмовляння свідка піти від чоловіка, позивач не реагувала та не могла, оскільки не мала коштів винаймати квартиру. Щодо обставин, які мали місце під час дії договору свідок зазначила, що позивач неодноразово скаржилася, що відповідач не дозволяє спілкуватися з донькою, він не надав позивачу інформації щодо стану здоров'я дитини, пояснюючи, що все добре та, щоб позивач займалася своїми справами, після чого позивач дуже страждала і сумувала за донькою. Водночас не заперечувала, що відповідач надсилав декілька відео та фото з дитиною відповідачу. Позивач також намагалася підтримувати зв'язок із вихователем дитячого садочка, який відвідувала Агата, а також, що позивач просила свідка зателефонувати вихователю, яка заблокувала позивач. Свідок порадила позивачу поспілкуватись із завідуючим садочка та остання пояснила, що прийняли дитину1,5 років у яслі, бо у неї немає мами. Свідок також пояснила про наявність між позивачем та відповідачем суперечок щодо харчування дитини, оскільки позивач годувала дитину лише корисною їжею, щодо зовнішнього вигляду дитини, щодо волосся, яке було кучеряве та позивач мріяла, щоб воно було довгим. А коли позивач дізналася, що волосся підрізали, дуже засмутилася та намагалася пояснити відповідачу, що це потрібного було погодити з нею. Також свідок пояснила, що у лютому - березні 2024 року у розмові з відповідачем, він говорив, що після закінчення строку договору, позивач зовсім не бачитиме дитину. Щодо шкідливих звичок у позивача, свідок зазначила, що позивач не вживала алкогольні напої та ніколи не палила, пояснюючи це тим, що несумісність організму, а під час спільного відпочинку, алкоголь вживав відповідач, а позивач усіх розвозила на автомобілі. Щодо шкідливих звичок у відповідача, свідок пояснила, що бачила відповідача у стані алкогольного сп'яніння, коли вона та позивач приїхали з лікарні забрати речі в будинку в ОСОБА_21 . У будинку в Яготині свідок була один раз у 2023 році, після дня народження Агати, коли привезла подарунки, які передала позивач. У будинку були сестра відповідача та її донька ОСОБА_22 , яка є особливою дитиною та має перепади настрою, також бачила кімнату Агати. Свідок також пояснила, що під час дії договору дитину позивача бачила у січні та у квітні 2024 року, коли позивач приїздила в гості. Дитина була малесенька, худесенька, одягнута у не нові та брудні речі, при цьому, де були нові речі, не відомо. Також у квітні 2024 року свідок бачила відповідача, коли він привіз доньку позивачу, будучи за кермом автомобіля, вигляд у нього був хворий.
Свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка працювала з 2019 року з позивачем та не знайома з відповідачем, охарактеризувала позивача з позитивного боку, яка хотіла дитину після одруження, а потім вона пішла у декретну відпустку та вони інколи спілкувалися по телефону. Зазначила, що не бачила позивача у стані алкогольного сп'яніння, вона не вживала алкоголю на корпоративах, при цьому зазначила, що до вагітності позивач палила цигарки, а під час вагітності, ні. Свідку відомо, що позивач брала на роботі кошти в борг, які виплачувала, та брала відпустку для догляду за чоловіком, який впав на будівництві будинку. Коли почалася війна, позивач, у телефонній розмові, сказала, що вони переїхали в м.Яготин, помер свекор, вона з дитиною та їй не зручно розмовляти. Наступного разу під час розмови по телефону, позивач повідомила, що вона в Німеччині та їй не дають дитину, свідок намагалася заспокоїти позивача. Позивач сказала свідку, що вона уклала з відповідачем договір, якого він не дотримується, оскільки умови проживання дитини не такі.
Допитаний у судовому засіданні 27.02.2025 свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснив, що з відповідачем вони сусіди та знайомі 25 років, також свідок знає маму відповідача, оскільки вони лікарі та він до них звертався. У будинку бачив дитину ОСОБА_23 , яка була числа, доглянута та якою опікувалися відповідач та його мама. Щодо умов проживання дитини у будинку пояснив, що будинок великий, чистий, усе необхідне є. Щодо позивача свідок пояснив, що бачив її декілька разом з маленькою дитиною, у присутності якої позивач палила цигарку та від неї було чутно запах алкоголю. У 2023 році, на початку весни, свідок допоміг позивачу, яка була у стані алкогольного сп'яніння, з дитиною дійти додому. Свідку відомо, що позивач з відповідачем, після початку війни, переїхали в м.Яготин до матері відповідача, куди також приїхали проживати сестра відповідача та її донька, яка хворіє аутизмом. Щодо договору, укладеного між позивачем та відповідачем йому відомо зі слів відповідача та, не знаючи умов договору, думає, що відповідач його умови виконував, дитина відвідувала садочок.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , охарактеризувавши з негативного боку позивача, яка, як він вказує має залежність від алкоголю, хотіла відпочивати, гуляти та скаржилася, що відповідач не може її забезпечити, зазначив, що дитину віддала відповідачу, щоб отримувати від нього гроші. Вихованням дитини займався відповідач. Щодо обставин укладання між позивачем та відповідачем договору, його умов, свідку не відомо.
Свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка перебуває у сусідських відносинах з відповідачем, якого знає з 2021 року, а позивач його дружина, показала суду, що чула про договір, укладений між позивачем та відповідачем щодо місця проживання дитини у м.Яготин. Пояснила, що до війни дитини проживала з позивачем та відповідачем, а після війни в Яготні. Негативно характеризуючи особу позивача до серпня 2023 року, в частині вживання нею алкоголю та перебування у стані сп'яніння з дитиною на вулиці, свідок зазначила, що мала розмову з позивачем, яка говорила, що дитину родила відповідачу і дитина їй не потрібна та вона не хотіла жити в селі. Про укладання договору свідку повідомив відповідач і умов договору вона не бачила. Після укладання договору свідок не бачила позивача в ОСОБА_24 . Також свідок зазначила, що їй відомо зі слів відповідача, що позивач взяла дитину погуляти, яка скаржилася, що дитина не так одягнута та те, що позивач забрала дитину та вивезла до Німеччини. Щодо умов проживання дитини у м.Яготин, свідок зазначила, що у період з серпня 2023 по квітень 2024 року за дитиною доглядали відповідач та його мама, умови у будинку хороші.
Заслухавши доводи сторони позивача та заперечення сторони відповідача, допитавши свідків та дослідивши у судовому засіданні письмові докази у справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
Сторони у справі позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 з 26.03.2021 перебували у шлюбі та у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_3 (том 1 а.с. 16,17).
Між сторонами 25.08.2023 був укладений Договір про участь у вихованні та утриманні дитини. Договір підписаний власноручно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який також посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галиною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №523 (том 1 а.с. 20-22).
Згідно умов пунктів 1.1 - 1.4 зазначеного вище Договору встановлено, що цей договір укладено стосовно місця проживання та утримання спільної малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки домовилися про місце проживання дитини та про порядок здійснення батьківських прав батьком та матір'ю, яка проживатиме окремо від дитини. З метою підтримки безперервного звязку між сторонами, кожна із сторін повідомила свої контактні дані - спосіб комунікації - мобільні номера телефонів батька та матері.
Місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 .
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що сторони в однаковій мірі зобов'язуються піклуватися про благополуччя за здоров'я дитини, а також виконувати будь-які дії, направлені на всебічне та повне навчання і розвиток дитини, з обов'язковим врахуванням інтересів дитини.
Відповідно до пункту 2.2. Договору, той із батьків, з яким постійно проживає дитина, зобов'язується негайно на першу вимогу іншого з батьків повідомляти інформацію про стан здоров'я дитини, а також будь-яку іншу інформацію, яка стосується виховання та розвитку дитини.
Пунктом 2.3 Договору погоджено, що сторони беруть на себе обов'язок із спільного несення всіх витрат на Дитину, включаючи, але не обмежуючись, її відпочинок, лікування, дозвілля, навчання тощо, однак з врахуванням фінансового стану кожної із Сторін, фактичних життєвих та сімейних обставин Сторін.
Сторони спільно визначають дошкільні заклади, які буде відвідувати Дитина, а також інші центри розвитку Дитини, з обов'язковим врахуванням інтересів, нахилів Дитини (пункт 2.4 Договору).
Згідно із пунктом 2.5 Договору, сторонам заборонено під час спілкування з Дитиною прямо або опосередковано, письмово або усно нав'язувати Дитині негативне ставлення до одного з Батьків або будь-яких інших родичів. Сторони мають у присутності Дитини утримуватися від будь-яких суджень та висловлень, що можуть дискредитувати одного з Батьків в очах Дитини.
Щодо порядку здійснення батьківських прав сторонами Договору узгоджено таке:
3.2. Права та обов'язки Матері:
3.2.1. Брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, незалежно від стосунків з Батьком.
3.2.2. Оскільки Дитина постійно проживатиме з Батьком, Матір має право бачитися та особисто спілкуватися із Дитиною, з урахуванням її стану здоров'я, у будь - який час за попереднім повідомлення та погодженням із Батьком.
3.2.3. За попередньою домовленістю з Батьком, приїхати в місце проживання Дитини, або інше, спеціально обумовлене Батьками місце, забрати Дитину для проведення спільного дозвілля та повернути її в визначений час у місце проживання, або інше, спеціально обумовлене Батьками
3.2.4. Мати має право забирати дитину із дошкільного закладу за попереднім погодженням з Батьком та повернути її в визначений час у місце проживання, або інше, спеціально обумовлене Батьками місце.
3.2.5. Мати має право за попереднім погодженням з батьком дитини забирати дитину з ночівлею до місця свого проживання (в м. Києві) та повернути її в визначений час у місце проживання, або інше, спеціально обумовлене Батьками місце. На час перебування дитини у матері, остання зобов'язується по першій вимозі батька здійснити відео дзвінок з Батьком, задля впевненості останнього у перебуванні дитини у нормальному фізичному стані та умовах.
3.2.6. Мати має право знайомитися з вихователями дитини у дошкільному закладі, відвідувати дитячі свята та загальні збори батьків у дошкільному закладі, який відвідує дитина. У випаду неможливості Матері прибути на свято дитини, Батько зобов'язується, на вимогу Матері, відправити фото та зроблені відео даного свята, у разі відвідування його дитиною.
3.2.7. Мати має право спілкуватися, в узгоджений з Батьком час, з дитиною не менше двох разів на тиждень за допомогою відео зв'язку через месенджер «Вайбер» або «Вотсап».
3.2.8. Мати має право передавати дитині необхідні для неї речі та подарунки.
3.2.9. Мати має право у разі посилення військових дій на території Київської області, значних обстрілів Київської області та у випадку примусової евакуації із Київської області, вивезти дитину із країни за погодженням із батьком дитини.
3.2.10. Мати та Батько погоджують, що стрижка волосся їх донечки проводиться по передньою домовленістю між ними. Стрижку волосся дитини в спеціалізованій дитячій перукарні, яку обрала Мати дитини, сплачується за її власний рахунок.
3.3. Права та обов'язки Батька:
3.3.1. Піклуватися про здоров'я дитини, брати участь у вихованні дитини, забезпечити дитині достатній рівень її розвитку незалежно від стосунків сторін. Батько зобов'язується не перешкоджати спілкуванню Дитини з Матір'ю.
3.3.2. Під час зустрічі Дитини із Матір'ю, Батько має право бути присутнім під час таких зустрічей.
3.3.3 У день зустрічі із Матір'ю, Батько зобов'язується підготувати Дитину (одягнути та зібрати) до зустрічі із Матір'ю, а також доставити Дитину до місця зустрічі, попереднього погодженого Сторонами.
3.3.4. Батько дитини зобов'язується відповідати на телефонні дзвінки матері дитини та у разі пропущеного виклику протягом дня перетелефонувати їй.
3.3.5. Батько дитини на вимогу Матері зобов'язується один раз на тиждень надсилати їй фотографії дитини.
3.3.6. Батько дитини зобов'язується у разі погіршення стану здоров'я дитини повідомляти про це матір.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що цей договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення і діє рік з дня підписання та його нотаріального посвідчення.
Згідно із пунктом 4.2, 4.3 Договору, за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішуються в судовому порядку.
Всі спори, що виникнуть в процесі виконання цього договору, та розбіжності в тлумаченні окремих положень цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до діючого законодавства України.
Сторонами визнано ті обставини, що після укладання 25.08.2023 Договору дитина проживала за адресою, визначеною батьками у договорі разом з батьком та його родичами, а мати дитини перебувала за кордоном; з 12.09.2023 дитина - ОСОБА_3 відвідувала ясельну групу ЗДО №1 «Зіронька» в м.Яготин; у січні та квітні 2024 року позивач приїздила до України та відповідач без будь-яких перешкод, на виконання умов договору, за проханням позивача надавав дитину матері на декілька днів; мати дитини передавала речі для дитини із-за кордону; 27.04.2024, до закінчення строку дії спірного договору, позивач у справі та мати дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , без згоди та попередження батька дитини (відповідача у справі - ОСОБА_2 ), виїхала разом з дитиною з території України у напрямку Київ-Варшава та вони перебувають у Федеративній республіці Німеччина.
Вказані обставини також підтверджуються і матеріалами справи.
Так, позивач, звертаючись 26.04.2024 до суду з позовом про розірвання Договору від 25.08.2023 про участь у вихованні та утриманні дитини, стверджує про порушення відповідачем його умов, передбачених пунктами: 2.1, 2.2, 3.2.2, 3.2.6, 3.2.7, 3.3.1, 3.3.4, 3.3.5, 3.3.6 3.2.10, оскільки, як вона вказує, відповідач систематично ухиляється від надання запитуваної позивачем інформації про: стан здоров'я дитини, харчування дитина, заняття та навчання, а також, відповідач чинив систематично перешкоди у спілкуванні матері з дитиною, не надсилав позивачу фотографії дитини на її вимогу, не притримувався графіку спілкування з дитиною, який встановлений Договором. Також, відповідач без згоди матері і без погодження з нею, обстриг дитині волосся коротко, проти чого позивач категорично заперечувала, відповідач зловживає спиртними напоями, керує транспортним засобом без посвідчення водія з дитиною, наражаючи її на небезпеку, дитина проживає у неналежних умовах, з дитиною-інвалідом, яка несе загрозу її дитині, та відповідач не займається вихованням та здоров'ям дитини.
Разом з тим, зазначені доводи не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.
Так, спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (пункти 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частини першої статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною четвертою статті 157 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Істотними умовами договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини є умови про участь у забезпеченні умов життя дитини тим з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним прав і обов'язків по вихованню дітей. До цього договору можуть бути застосовані загальні положення зобов'язального та договірного права, які містяться у ЦК України і не суперечать загальним засадам регулювання та суті сімейних відносин.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 361/8526/21.
Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 ЦК України), зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі №910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18, від 18.02.2020 у справі № 902/364/19
Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.
Звертаючись до суду з даним позовом як на підставу для розірвання договору, який з її слів, уклала з відповідачем внаслідок вчинення щодо неї тиску, позивач вказує на порушення відповідачем його істотних умов договору, який, на її думку, підлягає розірванню з урахуванням положень статті 651 ЦК України.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Під час розгляду справи, позивачем не доведено та судом не становлено, що спірний договір був укладений позивачем під тиском та проти її волі, під час наявності у неї тяжких обставин і вимог про визнання договору недійсним, позивачем не заявлялося. У матеріалах справи відсутні докази доводів позивача про відібрання відповідачем дитини у матері, створення відповідачем перешкод позивачу у користуванні майном, оскільки як вказувала сама позивач, вона не зверталася до відповідних установ про порушення її права та прав дитини щодо неналежних умов проживання та її виховання батьком.
При цьому, з урахуванням принципу свободи договору, встановленого статтями 6, 627 ЦК України, позивач, як учасник цивільних правовідносин за власним розсудом вступила у договірні відносини з відповідачем і тим самим вибирала засоби реалізації своїх інтересів.
Як вже вказано вище, з умов договору вбачається очікування сторін на участь у обох батьків у вихованні дітей та відсутність будь яких перешкод у реалізації прав кожним з них.
Так, як встановлено судом, між сторонами справи, які є батьками малолітньої дитини, було укладено договір про участь у вихованні та утриманні дитини, положеннями якого сторони встановили місце проживання дитини з батьком. З умов договору вбачається погодження сторонами порядок спілкування матері з дитиною, порядок надання батьком інформації про дитину матері, випадки надсилання відповідачем фотознімків та відеозаписів з дитиною позивачу.
На підтвердження підстав для розірвання Договору від 25.08.2023, стороною позивача до позову додано скріншоти з мобільного телефону позивача щодо переписки з відповідачем та здійснення дзвінків один одному: 29.01.2024, 04.02.2024, 07.02.2024, 16.02.2024, 21.02.2024, 26.02.2024, 27.02.2024, 28.02.2024, 13.03.2024, 17.03.2024, 24.03.2024, 28.03.2024, 01.04.2024, 08.04.2024, 09.04.2024, 10.04.2024, 17.04.2024, 19.04.2024 (том 1 а.с. 23-36), постанову суду від 14.03.2024 у справі №382/1689/23 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та відомості щодо виконавчого провадження за вказаним судовим рішенням (том 1 а.с. 39-44).
Отже, обставини щодо неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо забезпечення участі матері у спілкуванні з дитиною підтверджуються лише перепискою через мобільний додаток, що не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, і не можуть бути прийняті до уваги суду.
Водночас, з аналізу досліджених у судовому засіданні вказаних доказів, судом не встановлено систематичного порушення відповідачем умов спірного договору з підстав, зазначених позивачем. Можливість спілкування та участь позивача у вихованні дитини за допомогою засобів комунікації, визначених договором, забезпечувалося відповідачем, що не позбавляло позивача права бути обізнаною щодо місця перебування дитини та інших обставин щодо виховання та здоров'я дитини.
Посилання позивач про те, що відповідач, у період з лютого по квітень 2024 року, не надавав інформації щодо дитини на її прохання, не може вважатися істотним порушенням договору про участь у вихованні та утриманні дитини, оскільки, у цьому аспекті підлягає врахуванню поведінка позивача, яка не заперечує того факту, що у січні 2024 року, під час перебування на території України, вона підготувала документи дитини для виїзду за кордон без згоди батька та надала суду скріншоти з телефону переписки саме з лютого 2024 року.
Варто зазначити, що позивач звернулася до суду через 8 місяців після укладання спірного договору, посилаючись лише на факти, які нею зафіксовано у переписці за допомогою месенджеру у мобільному телефоні за лютий - квітень 2024 року, маючи намір у квітні 2024 року вивезти дитину за межі території України.
Суд враховує, що відповідач не мав можливості з об'єктивних причин відповідати на дзвінки позивача у час перебування на чергуванні та коли дитина уже відпочивала.
У випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик того, що на її вимогу про спілкування з дитиною на її дзвінок, прийняла на себе ризик наявності об'єктивних підстав для неможливості виконання її вимоги саме у час вимоги.
У матеріалах справи відсутні, у розумінні статей 77, 79 та 80 ЦПК України, належні, достатні та достовірні докази наявності порушення відповідачем істотних умов договору щодо систематичного ухилення від надання повної інформації про стан здоров'я дитини, її харчування, заняття та навчання, щодо систематичного перешкоджання у спілкуванні матері з дитиною, не надсилав позивачу фотографії дитини, через роботу не займається вихованням дитини, не піклується про її благополуччя та здоров'я, наражає дитину на небезпеку.
При цьому, стороною відповідача надано докази, на підставі яких судом встановлено, що виховання дитини замається її батько та мати відповідача (бабуся дитини) та у їх супроводі дитина відвідує заклади охорони здоров'я, відвідує ясельну групу у дошкільному закладі освіти, дитина охайна та їй забезпечено належні умови проживання (том 1 а.с. 63, 92-97). Батько дитини офіційно працює, має дохід, а також позитивні характеристики за місцями роботи та щодо задовільного його стану здоров'я (том 1 а.с. 89-91, 98-102). З досліджених судом матеріалів, а також показань свідків, встановлено належні умови для проживання та виховання дитини за адресою, погодженою сторонами у Договорі від 25.08.2023.
А тому, суд не бере до уваги доводи позивача щодо неналежних умов проживання дитини за адресою АДРЕСА_2 , з тих підстав, що на час підписання договору позивач усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними і саме у договорі сторони дійшли згоди про таке. На час укладання договору 25.08.2023 позивач була обізнана про те, що після повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України 22.02.2022, за вказаною адресою проживають сестра відповідача з дитино-інвалідом, при цьому доказів про агресивну поведінку останньої та наявність загрози для дитини позивача і відповідача, суду не надано.
Також не знайшли свого підтвердження належними доказами доводи позивача про те, що відповідач, перебуваючи з дитиною, вживає алкогольними напоями та інші речовини, а також керує транспортним засобом у такому стані.
Не свідчить також про істотне порушення умов договору той факт, що за рішенням батька у перукарні дитині було підрізано волосся чолки, яка відросла та заважала очам дитини. Позивач не підтвердила свої доводи щодо короткої стрижки у дитини, проти чого, як вона стверджує, була проти.
Тобто, позивач не довела обставин, що дають підстави для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору; завдання позивачу шкоди, внаслідок якої позивача позбавлено того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З матеріалів справи вбачається і не спростовується сторонами, що між ними склалися неприязні стосунки, які є перешкодою для спільного вирішення питань, пов'язаних з вихованням дитини.
Так, під час розгляду справи у судових засіданнях судом досліджено усі докази надані сторонами, при цьому суд не бере до уваги ті докази, які стосуються пільного проживання сторін у справі до укладання спірного договору, зокрема докази перебування позивача медичному закладі - КНП «Клінічна лікарня «психіатрія» по 02.08.2023. Показання допитаних судом свідків, як сторони позивача так і сторони відповідача, свідчать лише про неприязні стосунки, які склалися між сторонами у справі, при цьому судом не встановлено, що саме негативна поведінка однієї із сторін договору, була причиною укладання договору про утримання та виховання дитини батьком.
Підсумовуючи викладене вище, суд вважає, що жодних належних доказів, які б свідчили про наявність визначених положеннями статті 651 ЦК України підстав для розірвання договору укладеного між сторонами в судовому порядку.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, встановивши обставини у справі та правовідносини, що виникли між сторонами, врахувавши фактичну сімейну ситуацію, за відсутності доказів на підтвердження порушення прав позивача на участь у спілкуванні та вихованні дитини, з огляду на відсутність істотних порушень умов договору з боку батька, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вважає її позовні вимоги необґрунтованими, не доведеними, такими, що повністю спростовуються письмовими доказами наявними у матеріалах справи.
У той же час, укладення договору від 25.08.2023 не позбавляє сторін права на звернення до суду для вирішення спорів та суперечностей щодо визначення місця проживання дитини.
Даючи оцінку доводам позивача суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обгрунтування рішення, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.
Керуючись статтями 7, 9, 141, 157 СК України, статтями 1, 3, 6, 11, 13, 15, 16, 19, 204, 526, 610, 611, 625-627, 629, 638, 651 ЦК України, статтями 2-5, 12, 13, 76- 89, 141, 174, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про участь у вихованні та утриманні дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 16.06.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:
АДРЕСА_5 , адреса для листування:
АДРЕСА_6 , до відділення а/с 66;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.П. Лукач