Справа № 212/5246/25
2/212/3203/25
16 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності сторін без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,-
У травні 2025 року адвокат Яводчак О.В., що діє в інтересах позивача звернувся до суду із вказаним позовом до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» (далі - АТ “Кривбасзалізрудком»), в обґрунтування якого вказав, що позивач протягом тривалого часу працював складачем поїздів, в/о "Кривбасруда", ВАТ "Кривбасзалізрудком, УЗТ ПАТ "Кривбасзалізрудком" правонаступником яких є відповідач, працюючи у шкідливих умовах. У зв'язку з шкідливими умовами праці позивач з вини відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 на фоні спондилоартрозу, протрузій міжхребцевих дисків L1-L2-L3-L4-L5-S1, з вираженими статико-динамічними порушеннями. стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг, з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), хронічне обструктивне захворювання легень, група В (пиловий бронхіт першої стадії. емфізема легень першої стадії). Легенева недостатність першого-другого ступеня (GOLD II). Згідно висновку МСЕК від 05 вересня 2024 року позивачу первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності безстроково. У зв'язку з отриманням хронічних професійних захворювань - порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відлілах хребта з іррадіацією в праві руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих, зниження слуху, задишку при фізичному навантаженні, періодичний кашель із слизовим харкотинням. Наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про постійне перенесення позивачем больових відчуттів та про необхідність проходження лікування, а також вказує на відсутність у позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які він мав до моменту професійного захворювання та втрати професійної працездатності. Позивач, внаслідок отриманого хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначилося та позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині. Позивач вважає, що професійне захворювання виникло внаслідок порушень норм охорони праці на підприємстві відповідача, у зв'язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 200 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 14 травня 2025 року судом відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надіслано копію ухвали про відкриття провадження, а копія позовної заяви з доданими до неї документами була направлена на адресу відповідача позивачем на виконання вимог абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК України, проте відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв із запереченнями розгляду справи в порядку спрощеного провадження, а також клопотань про розгляд справи з викликом сторін, до суду не направляв.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач протягом тривалого періоду працював на підприємстві відповідача: з 17 травня 1989 року по 20 вересня 1989 року - помічником складача поїздів Управління залізничного транспортного виробництва об'єднання “Кривбасруда», з 20 вересня 1989 року по 24 листопада 1995 року - складачем поїздів Управління залізничного транспортного виробництва об'єднання “Кривбасруда», з 24 листопада 1995 року по 13 липня 1996 року - черговим по станції у залізничний цех № 1, з 13 липня 1996 року по 01 листопада 2004 року - складачем поїздів ГПО “Криворізький державний залізорудний комбінат», з 01 листопада 2004 року по 10 лютого 2005 року - начальником виробничого участка “Карачуни» ДП “Криворізький державний залізорудний комбінат», з 10 лютого 2005 року по 01 червня 2005 року - заступником начальника цеха, з 01 червня 2005 року по 28 січня 2019 року - складачем поїздів ВАТ “Кривбасзалізрудком». Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.8-12).
Медичним висновком ЛЕК високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я Державної установи “Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 674 від 25 квітня 2024 року позивачу встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 на фоні спондилоартрозу, протрузій міжхребцевих дисків L1-L2-L3-L4-L5-S1, з вираженими статико-динамічними порушеннями. стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг, з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень, група В (пиловий бронхіт першої стадії. емфізема легень першої стадії). Легенева недостатність першого-другого ступеня (GOLD II). (а.с.23 зворот, 24-25).
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 20 травня 2024 року, проведеного на АТ “Кривбасзалізрудком», встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача, а саме: працюючи складачем поїздів ОСОБА_1 керував маневровою роботою при різних засобах сигналізації. розформував-формував состави 1 групи вагонів, керував роботами з подавання (забирання) вагонів на фронти навантаження (вивантаження), закріпляв рухомий склад гальмівними башмаками, керував роботами по перестановці рухомого складу з однієї колії на іншу, готував маршрути на стрілочних переводах, що не обслуговуються черговими стрілочних постів. виконував роботи з опробування автоматичних гальм вагонів. Внаслідок недосконалості робочого місця та конструктивних недоліків, умови праці характеризувалися тривалим виконанням робіт у незручній робочій позі, підпадав під вплив аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення (а.с.12 зворот, 13-14).
З пункту 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 20 травня 2024 року вбачається, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання є: важкість праці - періодичне перебування у незручній позі 30,2 % зміни при нормі до 25 % згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України № 248 від 08 квітня 2014 року; пил переважно фіброгенної дії - концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % (граніт, шамот, слюда-синець вуглепородний пил та ін.) в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,15 разів (2,3 мг/мЗ при ГДК 2,0 мг/мЗ) згідно до “Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 липня 2020 року № 1596.
Згідно Окремої думки інспектора (з охорони праці) служби охорони праці АТ “Кривбасзалізрудком» члена комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 виникнення професійних захворювань у останнього є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземних способом, в результаті чого на робочому місці параметри шкідливих факторів перевищували граничо-допустимий рівень. Крім того, законодавчо допускається робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів виробничого середовища за умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту. ОСОБА_1 на протязі всього часу роботи своєчасно забезпечувався протипиловими респіраторами типу “Лепесток-40», ефективність очищення повітря від пилу яких становить 99,9 %. Також усе гірниче обладнання, яке в процесі роботи утворює пил, обладнується пиловловлюючими пристроями. Тому за умови постійного використання ЗІЗ шкідливий вплив пилу з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% на ОСОБА_1 не відбувався. Жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв'язку з небезпекою для здоров'я, або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від ОСОБА_1 не надходило. Тому відповідальність за виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 лежить безпосередньо на ньому самому. Крім того, з метою попередження виникнення професійних захворювань у працівників АТ “Кривбасзалізрудком» постійно впроваджуються нові технології, дотримуються основних напрямків в організації технологічних процесів та раціоналізації обладнання згідно гігієни та промислової санітарії в частині комплексної механізації та автоматизації виробничих операцій, ведеться робота з пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці (а.с.15-16).
Згідно довідки МСЕК від 05 вересня 2024 року позивачу первинно становлено 35 % втрати працездатності за захворюванням: 20 % - радикулопатія, 15 % - ХОЗЛ з 02 вересня 2024 року безстроково. Позивачу є необхідність умедикаментозному лікуванні та забезпеченні виробами медичного призначення (а.с.19).
У зв'язку з отриманими професійними захворюваннями позивач звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписними епікризами із медичної картки стаціонарного хворого, випискою з амбулаторної карти (а.с.20-23, 25 зворот, 26-28).
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Згідно частин 1, 3 ст.3 Закону України “Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Так, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 2371 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст.2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок роботи у шкідливих умовах, під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я через виникнення у нього професійних захворювань, спричинених негативними виробничими факторами, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Так, судом встановлено, що професійні захворювання виникли у позивача під час його роботи саме на підприємстві відповідача, а тому АТ “Кривбасзалізрудком» повинно нести відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, що спричинена професійним захворюванням.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями позивачу встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 35 % безстроково, внаслідок чого порушено нормальний спосіб життя, позивач постійно потребує лікування.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Cуд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача понад 28 років, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 35 %, яка визначена безстроково, що свідчить про неможливість відновлення стану здоров'я потерпілого. Суд також приймає до уваги тяжкість та невідворотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, і вважає необхідним, доцільним та достатнім визначити розмір компенсації в сумі 130 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.
Також, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави також судовий збір в розмірі 1300 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.153, 2371 КЗпП України, Законом України “Про охорону праці», ст.ст.3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", код ЄДРПОУ 00191307, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1-А.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 17 червня 2025 року.
Суддя М.Д. Власенко