Справа №521/1957/25
Провадження №4-с/504/24/25
Доброславський районний суд Одеської області
09.06.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
Секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще. Доброслав, матеріали скарги адвоката Плахтій Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Доброславського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зацікавлена особа - АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання зняти арешт та заборону накладені на майно ОСОБА_1 відповідно до постанови АВ 953926 від 17.10.2008 року, скасування запису про обтяження №№ 8090472, 8090479, -
У лютому 2025 року адвокат Плахтій О.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 13.02.2025 року скаргу передано за підсудністю до Комінтернівського районного суду Одеської області.
Матеріали розподілені судді Барвенко В.К. 13.03.2025 року
У судове засідання скаржник та його представник не з'явились, сповіщені судом належним чином про дату, час та місце його проведення, подали заяву про розгляд справи за своєї відсутності, доводи скарги у повному обсязі підтримали.
Представник органу ДВС сповіщений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду скарги по суті, не з'явився, подав письмовий відзив на скаргу.
Представник зацікавленої особи - АТ «РайффайзенБанк Аваль» повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду скарги по суті, не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про доцільність задоволення скарги з наступних підстав:
Судом встановлено, що у теперішній час у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наявні записи про обтяження майна, яке належить скаржнику - ОСОБА_1 .
Зокрема, наявний запис від 20.10.2008 року № 8090472, запис від 20.10.2008 року № 8090479, внесені до реєстру на підставі постанови АВ 953926 від 17.10.2008 року, постанови АВ 953926 від 17.10.2008 року заступника начальника ВДВС Комінтернівського РУЮ Іванова І.В.
Листом від 28.10.2024 року Доброславський відділ ДВС повідомив скаржника, що відкритих виконавчих проваджень відносно нього як боржника не має.
Згідно бази даних спецрозділу встановлено, що 09.10.2008 року на виконанні органу ДВС перебував виконавчий напис № 3033, який виданий приватним нотаріусом 19.09.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «РайффайзенБанк Аваль» боргу в сумі 1172982,50 грн.
09.10.2008 року виконавцем ухвалена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Встановити у межах якого саме виконавчого провадження було накладено арешт згідно постанов АВ 953926 від 17.10.2008 року, АВ 953926 від 17.10.2008 року заступника начальника ВДВС Комінтернівського РУЮ Іванова І.В. - не уявляється можливим, оскільки термін зберігання виконавчих проваджень минув.
Орган ДВС відмовився самостійно скасувати постанову виконавця.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Отже, заявник із дотриманням процесуального закону звернувся до суду із скаргою на дії органу ДВС.
Щодо суті скарги:
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Нормою п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Ч. 4 ст. 59 указаної статті Закону перелічено підстави, за наявності яких виконавець самостійно знімає арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини. Такими підставами є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п. 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону України "Про виконавче провадження". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").
До підстав зняття арешту також належать:
закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав (ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження").
Ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Як встановлено судом дійсних відкритих виконавчих проваджень відносно скаржника не має.
Крім того, заборгованість перед банком відсутня.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність посадових осіб Доброславського відділу ДВС щодо незняття арешту з майна боржника (скаржника) ОСОБА_1 за відсутності відкритих виконавчих проваджень є неправомірною.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Також суд зазначає, що право на звернення до суду є строковим.
Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом.
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває і надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, - порушення закону.
Триваюче правопорушення припиняється лише у разі: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.
Оскільки пан ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з його майна, така скарга може бути подана в будь-який час з огляду на триваючий характер порушення прав боржника.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 451, 353 ЦПК України, суд,-
Скаргу адвоката Плахтій Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Доброславського відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зацікавлена особа - АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання зняти арешт та заборону накладені на майно ОСОБА_1 відповідно до постанови АВ 953926 від 17.10.2008 року, скасування запису про обтяження №№ 8090472, 8090479, - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) яка полягає у відмові в знятті арештів, які накладені згідно постанов АВ 953926 від 17.10.2008 року, АВ 953926 від 17.10.2008 року заступника начальника ВДВС Комінтернівського РУЮ Іванова І.В.
Зобов'язати Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений на майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на підставі постанов АВ 953926 від 17.10.2008 року, АВ 953926 від 17.10.2008 року заступника начальника ВДВС Комінтернівського РУЮ Іванова І.В., припинити (вилучити) записи обтяжень № 8090479 від 20.10.2008 року, № 8090472 від 20.10.2008 року.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів від дня її проголошення.
Суддя В. К. Барвенко