Справа № 947/16277/24
Провадження № 2-а/947/3/25
16.06.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Літвінової І.А.,
за участю секретаря суду Шишко В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 947/16277/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капрала поліції Лєнга Романа Ігоровича Управління патрульної поліції в Одеській області, Департаменту патрульної поліції м. Київ про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до капрала поліції Лєнга Романа Ігоровича Управління патрульної поліції в Одеській області звернувся Константинов Василь Васильович та просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що постановою серії ЕНА № 2105060 від 09.05.2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що позивач передав право керувати транспортним засобом особі, яка не мала права керувати, оскільки не мала посвідчення водія.
Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою, вважаючи себе невинним, а постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи.
За результатами здійсненого автоматизованого розподілу справи № 947/16277/24 між суддями Київського районного суду м. Одеси головуючим визначено суддю Літвінову І.А.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової І.А. від 21.05.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 947/16277/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капрала поліції Лєнга Романа Ігоровича Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Позивачу роз'яснено право на звернення до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача належним відповідачем. Цією ж ухвалою учасникам справи встановлено строк вчинення процесуальних дій, відповідачу - строк на надання відзиву.
17.06.2024 року позивачем надано до суду заяву про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Департаменту патрульної поліції м. Київ.
05.08.2024 року до суду надійшов відзив відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області на позов ОСОБА_1 (вхід. № 47206).
18 жовтня 2024 року судом постановлено ухвалу суду про прийняття відзиву на позов. Цією ж ухвалою визначено строк на подання позивачем відповіді на відзив, а також залучено співвідповідача із визначенням співвідповідачу строку на надання відзиву. Позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку на усунення виявлених недоліків.
На виконання вказаної ухвали позивачем у встановлений судом строк надано копію позовної заяви з додатками для направлення новозалученому учаснику справи.
Ухвалою суду від 11.11.2024 року поновлено рух позовної заяви ОСОБА_1 до капрала поліції Лєнга Романа Ігоровича Управління патрульної поліції в Одеській області (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), Департаменту патрульної поліції м. Київ (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Направлено на адресу співвідповідача Департаменту патрульної поліції м. Київ (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) копію позовної заяви з додатками. Встановлено співвідповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Також роз'яснено про обов'язок одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів надіслати іншим учасникам справи.
Зважаючи на те, що станом на 16.06.2025 року від учасників справи більше ніяких заяв ані по суті позову, ані з процесуальних питань не надходило, суд перейшов до розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки вони є повними та достатніми для ухвалення рішення.
В ході розгляду справи суд встановив, що 09 травня 2024 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Одеській області капралом поліції Лєнга Р.І. винесено постанову серії ЕНА № 2105060 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підставою для складання даної постанови стало те, що 09.05.2024 року ОСОБА_1 передав право керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.2. ПДР - передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За приписами пункту 2.2. ПДР, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Згідно з пунктом 2.9.ґ ПДР, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Переглядом відео-фіксації з портативних відео реєстраторів, закріплених на форменому одязі сержанта поліції Лєнги Р.І. та капітана поліції Іолкіна Е.С. № 471074, № 470348, проведеної 09.05.2024 на місці винесення постанови серії ЕНА № 2105060 встановлено, що працівниками поліції було виявлено автомобіль ВАЗ-21094-20, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . На вимогу поліцейських надати для перевірки посвідчення водія та реєстраційне свідоцтво на т.з., останній повідомив, що посвідчення водія він не має, а свідоцтво про реєстрацію знаходиться у його керівника, який є власником цього транспортного засобу. На питання поліцейського, чи знає керівник, що гр. ОСОБА_2 користується його транспортним засобом, а також про те, що останній не має посвідчення водія, останній відповів на обидва питання схвально, та повідомив, що крім нього більше нікому було поїхати.
Через деякий час на місце події приїхав керівник гр. ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_1 , який надав поліцейським свідоцтво про реєстрацію т.з. ВАЗ-21094-20», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та повідомив, що він є власником даного т.з. по довіреності, яка при ньому і він її може за необхідністю надати. Після чого гр. ОСОБА_1 було повідомлено, що за передачу транспортного засобу особі, яка не має посвідчення водія відповідної категорії передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП. ОСОБА_1 свою причетність до вище зазначеного транспортного засобу, не заперечував та лише поцікавився у свого робітника, чи дійсно в нього немає посвідчення водія.
Таким чином, посилання позивача на його непричетність до транспортного засобу ВАЗ-21094-20, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , суперечать інформації, яку він надав працівникам поліції на місці розгляду справи 09.05.2024 року, та оцінюється як спроба уникнути адміністративної відповідальності.
Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, постановою Верховного Суду від 14.03.18 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України (у редакції до 15.12.17) розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Оскільки, частинами 1, 2 статті 77 КАС України (у чинній редакції) передбачено аналогічні положення, що й в частинах 1, 2 статті 71 КАС України (у редакції до 15.12.17), то вищезазначений висновок Верховного суду з приводу обов'язку доказування в адміністративному судочинстві підлягає застосуванню й до положень частин 1, 2 ст. 77 КАС України (у чинній редакції).
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові № 520/2261/19 від 25.06.2020 року, в якій зазначено, що обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Разом з тим, в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, а саме оскаржувану постанову, суд доходить висновку про те, що вказана постанова повністю відповідає вимогам статті 283 КУпАП оскільки постанова містить найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, зокрема, - дату її народження, місце проживання чи перебування. Також постанова містить опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Також дана постанова про адміністративне правопорушення, крім вказаних даних, містить відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Твердження позивача про незаконність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відсутністю об'єктивних доказів скоєння адміністративного правопорушення, а також порушенням процесуальних норм при розгляді адміністративного провадження, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
За таких обставин, суд доходить висновку що позов ОСОБА_3 є необґрунтований та безпідставний, а від так задоволенню не підлягає.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі ст. 139 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 126, 251, 252, 258, 268, 278-280, 283-285, 288 КУпАП України, ст.ст. 2, 13, 72-73, 77, 79, 90, 241-246, 286, 293 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до капрала поліції Лєнга Романа Ігоровича Управління патрульної поліції в Одеській області, Департаменту патрульної поліції м. Київ про скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя І. А. Літвінова