16 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/34193/24
Провадження № 11-сс/820/319/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2025 року, -
Цією ухвалою клопотання слідчого задоволено. Застосовано щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Дніпро, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , із неповною вищою освітою, не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 06 серпня 2025 року, без визначення розміру застави.
Як вбачається із клопотання, слідчим відділом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024240000001347 від 20 вересня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року із змінами та доповненнями, ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року із змінами та доповненнями, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, при цьому розуміючи про високу прибутковість від вчинення цих злочинів, з метою систематичного отримання прибутку від їх збуту, починаючи з грудня 2021 року та до 14 квітня 2025 року, організували та здійснювали безконтактний збут психотропних речовин, особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин за допомогою всесвітньої мережі «Інтернет» із застосуванням програмного забезпечення для обміну даними «Телеграм» та заздалегідь створений ОСОБА_6 канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (https://t.me/Speedzillasila_bot).
14 квітня 2025 року ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
Цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 16 квітня 2025 року підозрюваному обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 червня 2025 включно.
У зв'язку з тим, що 11 червня 2025 року закінчувалась дія запобіжного заходу, обраного ОСОБА_9 , а завершити досудове розслідування до вказаного строку було неможливо, слідчий звернувся із клопотанням про продовження строків його тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Стверджує, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 307 КК України, є необґрунтованою, оскільки із матеріалів справи не вбачається, що злочин вчинено організованою групою, із залученням малолітнього або щодо малолітнього, а також, що його предметом є наркотичні засоби в особливо великих розмірах.
Слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_6 є раніше не судимою особою, одружений, має на утримані вагітну дружину, позитивно характеризується, повністю визнає свою вину, співпрацює зі слідством.
Крім того, перебування під вартою позбавляє його можливості закінчити навчання, що, на її думку, є порушенням права на освіту.
Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведені.
Прокурором необґрунтована й неможливість застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Слідчий суддя, обираючи підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, безпідставно не визначив розмір застави.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого в повній мірі дотримався цих вимог закону.
Так, згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ст. 183 КПК України).
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання про продовження ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст. 184 КПК України, погоджене з прокурором. В обґрунтування клопотання слідчий послався на наявність обґрунтованої підозри, тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , яке є особливо тяжкими, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КК України.
Наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись слідчим суддею. При цьому, був опитаний підозрюваний, вислухана думка його захисника, прокурора, відібрані пояснення у слідчого, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу.
Слідчий суддя правильно врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна; особу підозрюваного, який є раніше не судимою особою, не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, основним джерелом його доходу є збут особливо небезпечних психотропних речовин та наркотичних засобів.
Тому, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КК України, зокрема: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення інших кримінальних правопорушень.
Врахувавши наведені ризики, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в їх сукупності слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про необхідність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор та слідчий довели, що застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, наявність яких доведена слідчим та прокурором.
Доводи апелянтки про неправильну кваліфікацію дій підозрюваного за ч. 3 ст. 307 КК України, а отже про безпідставне продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як за вчинення особливо тяжкого злочину, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Так, диспозицією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, пересиланні, з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах.
На підтвердження причетності ОСОБА_9 до інкримінованого правопорушення надано наступні докази, зокрема: матеріали проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки 17 лютого 2025 року; висновки судових експертиз матеріалів, речовин та виробів по об'єктах, вилучених в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки; матеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протокол проведення обшуку від 14 квітня 2025 року; протоколи огляду; інші матеріали кримінального провадження.
За таких умов слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 саме такого виду запобіжного заходу та його продовження.
Разом з тим, на даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваного усіх ознак складу кримінального правопорушення, з огляду на те, що обставини вчинення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, зібраними під час досудового розслідування.
Матеріали, додані слідчим в обґрунтування поданого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
А тому, питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, підлягають з'ясуванню в процесі досудового розслідування та судового розгляду.
Доводи захисника про недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на увагу апеляційного суду не заслуговують, враховуючи наступне.
Так, наявність вищезазначених ризиків, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна Тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду або ж перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підозрюваний не працевлаштований, не має легального джерела доходу, що свідчить про те, що останній може продовжити свою кримінально-протиправну поведінку та вчинити новий злочин.
Крім того, не перебуваючи під наглядом правоохоронних органів, ОСОБА_6 , матиме можливість негативно впливати на свідків та інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, що може призвести до надання ними неправдивих показів та суттєво перешкодити повному, всебічному та об'єктивному судовому розгляду.
Таким чином, стороною обвинувачення ризики, зазначені у клопотанні слідчого, доведені. У сукупності із обґрунтованою підозрою ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вони стали підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Доводи апелянта про те, що інші більш м'які запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного є безпідставними, з огляду на наступне.
Так, колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження та не встановлено підстав для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, щодо підозрюваного, на думку колегії суддів, унеможливить запобігання існуючим ризикам, оскільки ОСОБА_6 не перебуватиме під наглядом правоохоронних органів та зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також продовжити кримінально-протиправну поведінку чи перешкоджати провадженню іншим чином.
Що ж стосується посилань апелянта на те, що підозрюваний є раніше не судимою особою, одружений, має на утримані вагітну дружину, позитивно характеризується, повністю визнає свою вину, співпрацює зі слідством, на увагу суду не заслуговують, з огляду на те, що вказані обставини не є беззаперечною підставою, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного підозрюваному запобіжного заходу, оскільки наведене враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема: тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, фактичними обставинами кримінального провадження, суворістю можливого покарання, які стали підставою для задоволення клопотання слідчого.
Крім того, існування таких факторів жодним чином не завадило його протиправній поведінці.
Твердження апелянтки про необхідність визначення розміру застави є необґрунтованими, з урахуванням наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Тобто, визначення розміру застави у кримінальних провадженнях щодо вказаних злочинів належить до дискреційних повноважень суду.
Судом першої інстанції правильно враховано, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Правильно взято до уваги також і наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; вчинення інших кримінальних правопорушень; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
А тому, враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Що ж стосується тверджень про порушення права ОСОБА_6 на освіту, оскільки, перебуваючи під вартою, він не має можливості продовжувати навчання, то апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 53 Конституції України визначено, що кожен має право на освіту.
Однак, це право не є абсолютним та може бути обмеженим, оскільки у даному випадку потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, з метою досягнення цілей кримінального провадження та забезпечення належного правосуддя.
Таким чином, потреба в обмеженні права на особисту свободу підозрюваного шляхом обрання останньому найсуворішого запобіжного заходу є виправданою. Окрім того, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують ознаки суспільного інтересу, який, зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував усі обставини провадження, об'єктивно оцінив особу ОСОБА_6 та обґрунтовано прийняв рішення про необхідність ізоляції його від суспільства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підстав для скасування ухвали слідчого судді не знаходить.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2025 року, якою ОСОБА_6 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 06 серпня 2025 року включно, без можливості внесення застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3