Справа № 601/1570/25
Провадження № 1-кс/601/419/2025
13 червня 2025 року місто Кременець
Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець клопотання слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця ЗСУ за контрактом, стрільця-помічника гранатометника 2 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу 2 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «солдат», раніше судимого: 18.09.2024 року Кременецьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст.289 КК України до позбалення волі строком п'ять років, звільненого умовно-достроково на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 23.04.2025,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
13 червня 2025 року слідчий СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 за погодженням із прокурором ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025211010000203 від 19.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що на початку червня 2025 року у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут боєприпасів, а саме 55 (п'ятдесят п'ять) бойових патронів калібру 5,45 мм (5,45х39мм), зразка 1974 року, з яких 2 (два) патрони із звичайними кулями та 53 (п'ятдесят три) патрони з бронебійними кулями, промислового виготовлення до нарізної вогнепальної зброї центрального бою та дві ручні гранати типу РГН та М67 із запалами до них.
Так, ОСОБА_6 у невстановленому місці та у невстановлений час придбав боєприпаси без передбаченого законом дозволу та зберігав їх у невстановленому місці в межах м. Почаїв, Кременецького району Тернопільської області, з метою подальшого збуту.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, 06 червня 2025 року приблизно
о 13 год. 00 хв. ОСОБА_6 за попередньою домовленістю зустрівся по вул. Радивилівська в м. Почаїв, Кременецького району Тернопільської області, з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем м. Почаїв, Кременецького району Тернопільської області та збув йому 55 (п'ятдесят п'ять) бойових патронів калібру 5,45 мм (5,45х39мм), зразка 1974 року, з яких 2 (два) патрони із звичайними кулями та 53 (п'ятдесят три) патрони з бронебійними кулями, промислового виготовлення до нарізної вогнепальної зброї центрального бою, які є боєприпасами, за грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) гривень.
Крім цього, продовжуючи свою протиправну діяльність,11 червня 2025 року приблизно о 20 год. 20 хв. ОСОБА_6 за попередньою домовленістю зустрівся по вул. Радивилівська в м. Почаїв, Кременецького району Тернопільської області, з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем м. Почаїв, Кременецького району Тернопільської області, та повторно збув йому дві ручні гранати типу РГН та М67 із запалами до них, які є бойовими припасами, за грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України, види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Кримінальним законом слід вважати Кримінальний кодекс України. Частина 1 статті 263 КК України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання та носіння зброї, вибухових припасів та вибухових речовин немає, дозвіл на володіння об'єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах, фізичним особам - загального статусу, виданий бути не може.
Враховуючи наведене, ОСОБА_6 , не маючи будь якого дозволу на такі дії, придбав, зберігав та збув боєприпаси, у порушення вимог
п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901- VIII від 23 грудня 2015 року, Постанови Верховної Ради України за № 2471- ХІІ від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 року.
11.06.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України та 12.06.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти продовженню вчинення ним злочинної діяльності, його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім цього, ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, які становлять суспільну небезпеку, і за найтяжчий з них, законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років.
Підставою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він може втекти від органу досудового розслідування з метою уникнення відповідальності за скоєні ним кримінальні правопорушення.
Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_6 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
В судовому засіданні прокурор підтримала вимоги клопотання, посилаючись на зазначені в клопотанні слідчого підстави, просила застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Інший запобіжний захід в цьому кримінальному провадженні не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував відносно задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність наведених слідчим у клопотанні ризиків, пояснив, що ОСОБА_6 не переховуватиметься від слідства, суду та забезпечить належну процесуальну поведінку. Просить застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Слідчий суддя встановив, що Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211010000203 від 19.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
12.06.2025 щодо ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке останній отримав 12.06.2025.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
За відсутності заперечень щодо процесуального статусу підозрюваного при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
-чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
-чи наявні ризики кримінального провадження;
-чи наявні відомості на переконання того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження;
-індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.
Отже, при вирішенні поставленого питання слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених критеріїв в їх взаємозв'язку.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі Murrаy v.United Kingdom , 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у придбанні, носінні, зберіганні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Долучені до клопотання матеріали свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме це підтверджує: витяг з ЄРДР №12025211010000230 від 19.05.2025; протокол допиту підозрюваного від 12.06.2025, повідомлення про підозру від 12.06.2025, висновок експерта №СЕ-19/120-25/6946-БЛ від 11.06.2025, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.06.2025, протокол обшуку від 12.06.2025, протокол добровільної видачі та огляду від 06.06.2025, протокол допиту свідка від 19.05.2025, протокол допиту свідка від 20.05.2025.
Повідомлена ОСОБА_6 підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням.
Досліджені матеріали у взаємному зв'язку з обставинами кримінального правопорушення дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Щодо ризиків кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому розгляду, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
-переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
-незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є ризик переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, який передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до семи років.
Досудове розслідування, як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи. Адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, тобто ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, є достатні підстави вважати, що перебування у статусі підозрюваного може викликати у ОСОБА_6 активні дії щодо впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку, що існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду цього клопотання слідчим суддею.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання про наявність двох ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності додаткові обставини, відповідно до ст. 178 КПК України.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу враховує такі обставини:
- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України;
- інкриміноване кримінальне правопорушення КК України відноситься до тяжкого і у разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років;
- станом на сьогоднішній день ОСОБА_6 виповнилося 38 повних років, згідно довідки №847 від 12.06.2025 ОСОБА_6 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря-нарколога з 2022 року, Д-з F10.3;
- підозрюваний неодружений;
- ОСОБА_6 військовослужбовець;
- відомостей про майновий стан підозрюваного слідчому судді не надано;
- підозрюваний ОСОБА_6 раніше судимий;
- відомості про запобіжні заходи, які застосовувались до нього раніше не надані;
Щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкція ч. 1 ст. 263 КК України, яка інкримінується ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавлення волі до семи років, що обумовлює можливість застосування запобіжного заходу взяття під варту.
ОСОБА_6 зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою - характеристикою, виданою Почаївською міською радою №1050/01-42 від 12.06.2025 року.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_6 , наявність постійного місця проживання, його вік, беручи до уваги недоведення прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, відсутність належного обґрунтування підстав для втручання у право ОСОБА_6 на свободу, шляхом застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також те, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст.177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу
Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою).
В свою чергу, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя враховує і те, що за змістом ч.5 ст.176 КПК України більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, застава не можуть бути застосовані лише до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України. Відтак, заборона застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу в цьому випадку відсутня.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням вищевикладеного, встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, ризикам можливо дієво запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу, який не є виключним за своєю суворістю.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 р. зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою (104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 р. та п. 212 рішення у справі Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії від 19.11.2019 р.).
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_6 процесуальних обов'язків.
У зв'язку із обранням підозрюваному запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою та встановлення ризиків кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов'язки, які кореспондуються з встановленими ризиками кримінального провадження, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; не відлучатись з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування з свідками, експертами у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у випадку їх наявності.
Ч. 6 ст. 181 КПК України передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. А у відповідності до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Тому строк домашнього арешту та дії покладених на нього обов'язків встановлюється слідчим суддею до 23 год. 59 хв. 10.08.2025 року.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити підозрюваному ОСОБА_6 цілодобово залишати житло за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 .
У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками, експертами у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у випадку їх наявності.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язків визначити до 23 год. 59 хв. 10 серпня 2025 року.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Після оголошення ухвали негайно доставити підозрюваного ОСОБА_6 до місця його проживання та звільнити з-під варти.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати у Кременецький відділ поліції ГУНП в Тернопільській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_9 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде складено та проголошено 16 червня 2025 року о 11 год. 00 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1