Справа № 483/1520/24
Провадження № 2/483/156/2025
Іменем України
16 червня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.
за участю секретаря Гречки С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Очаківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
10 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із позовною заявою до Очаківської міської ради та ОСОБА_2 , предметом якої є визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 04 липня 2001 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , який був посвідчений Очаківською філією Південної товарної біржі за № 0731. Обидві сторони виконали всі умови договору, відповідач ОСОБА_2 передав їйу власність зазначену вище квартиру, а вона її прийняла та сплатила ціну обумовлену договором. 31 травня 2011 року рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради їй надано дозвіл на спорудження житлової прибудови розміром 3,25х3,60м до вказаної квартири. Після проведення будівельних робіт вона замовила в Очаківській філії КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт на квартиру та відповідно до технічних характеристик: загальна площа квартири становить 50,20 кв.м (житлова 29,50 кв.м, кухня 11,00 кв.м, вбиральня 3,30 кв.м, коридор 6,40 кв.м). У теперішній час вона не може зареєструвати право власності на вказану квартиру, оскільки при зверненні до державного реєстратора, їй було відмовлено в реєстрації через те, що укладений на біржі договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню, крім того наявні розбіжності в технічних характеристиках квартири у договору купівлі продажу та паспорті БТІ щодо загальної площі квартири. Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50,20 кв.м, житловою плошею 29,50 кв.м.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Позивачка до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій крім того, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - Очаківської міської ради надав заяву про розгляд справи без участі представника.
Відповідач ОСОБА_2 , до суду викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а тому в силу ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи (а.с. 30, 48, 60, 72).
Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що 04 липня 2001 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 , з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,60 кв.м, посвідчений Очаківською філією Південної товарної біржі за № 0731, що підтверджується цим письмовим договором (а.с. 21-22).
Під час укладення угоди сторони дійшли згоди про всі істотні умови цього договору та виконали всі зобов'язання одна перед однією, а саме ОСОБА_1 було передано у власність вказане нерухоме майно, вона його прийняла та сплатила ціну цього майна обумовлену договором, що також підтверджується зазначеною вище копією договору.
Як вбачається з реєстраційного посвідчення Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації Очаківської міської філії від 12 липня 2001 року за ОСОБА_1 на підставі вказаного вище договору зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за реєстровим номером 2391 (а.с. 23).
На момент укладення договору купівлі-продажу, сторони були членами біржі, що вказано в самому договорі. Зазначена біржова операція являла собою угоду купівлі-продажу нерухомого майна, допущену до обороту на товарній біржі.
Також судом встановлено, що між сторонами була досягнута згода з усіх необхідних та суттєвих умов угоди та відбулося її виконання. Отже, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу ніким не спростовані та свідчать про те, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з застереженнями, що містяться в ст. 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, правовий статус майна, а також права та обов'язки суб'єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.
Положеннями ст. 42 ЦК УРСР 1963 року, який має застосовуватися до спірних правовідносин, дозволялося укладення цивільно-правових угод у вигляді усної та письмової форми (простої або нотаріальної).
Згідно з вимогами ст. 227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу житлового будинку, повинен бути укладений у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.
Невиконання цих вимог, тягне недійсність такої угоди із застосуванням наслідків реституції, передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, якщо одна із сторін повністю, або частково виконала угоду, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду визнати угоду дійсною.
Відповідно до частини 1 Закону України від 10.12.1991 року №1965-ХІІ «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 15 «Про товарну біржу»).
Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.
Рішенням № 130 виконавчого комітету Очаківської міської ради від 31 травня 2011 року «Про дозвіл на спорудження господарських та допоміжних будівель» було дозволено громадянці ОСОБА_1 спорудження житлової прибудови розміром 3,25х3,60м до квартири АДРЕСА_1 (а.с. 25).
06 серпня 2012 року Очаківською філією КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до якого загальна площа квартири становить 50,20 кв.м (житлова - 29,50 кв.м, кухня - 11,00 кв.м, вбиральня - 3,30 кв.м, коридор - 6,40 кв.м) (а.с. 9-10).
Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 75737232 від 25 жовтня 2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно позивачці відмовлено в реєстрації прав на спірну квартиру, через те, що укладений на біржі договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню та крім того, що наявні розбіжності в технічних характеристиках квартири, а саме у договорі купівлі-продажу квартири та технічному паспорті БТІ на неї щодо загальної її площі (а.с 11).
На даний час позивачка позбавлена можливості нотаріального посвідчення угоди.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання цього права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що на час укладання угоди мала місце суперечність законодавства, та приймаючи до уваги той факт, що підстав нікчемності правочину судом не виявлено, права та інтереси сторін укладений правочин не порушував, а навпаки, позивачка після набуття права на нерухоме майно в повному обсязі не може користуватися та розпоряджатися належним їй майном на власний розсуд і це є підставою для визнання права власності.
За викладених обставин позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії МСЕ-06 № 016783 (а.с. 4) та відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263- 265 ЦПК України, суд, -
Цивільний позов ОСОБА_1 до Очаківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50,20 кв.м, житловою 29,50 кв.м.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: