Справа № 583/2068/25
2/583/898/25
17 червня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Сидоренка Р.В.,
за участю секретаря Якубович В.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду № 5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
19.05.2025 представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 125973 в сумі 12310,90 грн., вирішити питання щодо стягнення судових витрат. Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 22.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 125973 в електронному вигляді. В подальшому 14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14062024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до боржників первісного кредитора, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 125973.
Проте відповідач не повернув своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
29.05.2025 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи. Відповідачу роз'яснено право подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин на яких він ґрунтується, в строк не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій письмовій заяві просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач до суду не з'явився, проте подав відзив у якому зазначив про повне не визнання заявлених позивачем вимог з огляду на наступне. Позивач у справі, звертаючись до суду із заявленими позовними вимогам не надав суду відповідного доказу, та не заявляв клопотання про витребування банківської інформації щодо відповідача у даній справі. Суд самостійно позбавлений права здійснювати вказані дії, оскільки це може призвести до порушення принципу змагальності.
Надані позивачем договір позики, договір факторингу та витяг з реєстру боржників до договору факторингу самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору, позивачем не надано.
Також надані представником позивача документи не містять відомостей про отримання кредитних коштів відповідачем, що суперечить положенням ст. 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Будь-яких належних доказів на підтвердження отримання кредитних коштів позичальником, як передбачено (виписки з особового рахунку, копії меморіального ордеру тощо), позивачем не надано.
Витягу реєстру боржників, вбачається що всупереч законодавству позивачем не надано підписаного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку, який, згідно п.4.1 договору факторингу, засвідчує передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі.
Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для відповідача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 22.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 125973 в електронному вигляді відповідно до якого сума кредиту становить 6667,00 грн. в наступному порядку. У розмірі 5000,25 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 1666,75 грн. шляхом погашення заборгованості по комісії позичальника за комісією, розрахованою згідно п. 2.5 Договору.
Також до матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту у якому міститься надана споживачу інформація про споживчий кредит.
У матеріалах справи міститься довідка №2 про успішність операцій згідно договору №1412/22-1 від 14.12.2022 р., де за №326 містяться відомості про те, що ОСОБА_1 22.12.2023 на картковий рахунок № НОМЕР_1 отримав грошові кошти у сумі 5000,25 грн.. Призначення платежу - видача кредиту №125973 від 22.12.2023 р. В нижній частині довідки міститься посилання наступного змісту: клієнт директор ОСОБА_2 - фактор генеральний директор Роман Ревунов. Будь-який підписів, інших реквізитів дана довідка не містить.
В подальшому 14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14062024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до боржників первісного кредитора, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 125973.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
До матеріалів справи долучена завірена копія акту прийому - передачі реєстру боржників за договором №14062024 від 14.06.2024 р. за вищенаведеним договором факторингу підписана представниками сторін, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю (не зазначено), після чого, з урахуванням п. 1.2 Договору від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості згідно складає (не зазначено).
Натомість, позивачем замість реєстру боржників надано суду як доказ Витяг з реєстру боржників до договору факторингу №14062024 від 14.06.2024, який сформований позивачем. За даним витягом загальна сума заборгованості боржника ОСОБА_1 за договором 125973 становить 12310,90 грн. з яких - сума заборгованості за основною сумою боргу - 6667,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 5242,90 грн., сума заборгованості за комісією - 401 грн.
Наданий суду Витяг не містить підпису сторін, у т.ч. уповноваженої особи первісного кредитора ТОВ «Кредіплюс», який би підтверджував дійсність переходу права вимоги щодо ймовірної заборгованості відповідача перед первісними кредиторами до позивача.
Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин того, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» внесла оплату за договором факторингу № 14062024від 14.06.2024, більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо погодженої сторонами договору факторингу ціни продажу.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із наданих суду позивачем доказів вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання кредиту від позивача, а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб'єкта електронної комерції із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.
Проте матеріали справи не містять доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаним договорами за зазначеним нею реквізитами.
Суд не може прийняти до уваги як належний та допустимий доказ зарахування на картковий рахунок відповідача суми кредиту вищезазначену довідку, оскільки вона не містить будь-яких реквізитів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.
Відтак позивачем не надано суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що на виконання умов договору, первинний кредитор перерахував на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 кредитні кошти, а відтак, у зв'язку із відсутністю доказів надання кредиту у погоджений сторонами спосіб, у відповідача не виникло обов'язку з його повернення.
Що стосується переходу від первинних кредиторів до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного договору факторингу, суд виходить з наступного.
Умовами договорів факторингу Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Як убачається зі змісту Акту приймання-передачі Права Вимоги, в ньому не міститься жодних відомостей про загальну суму заборгованості, яка передається від первинного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Крім того, суд зважає на те, що як це погоджено сторонами договорами факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами Первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді. Натомість, позивачем замість реєстру боржників надано суду як доказ Витяг з реєстру боржників до договору факторингу, який сформований позивачем. Наданий суду Витяг не містять підпису уповноваженої особи первісного кредитора, який би підтверджував дійсність переходу права вимоги щодо ймовірної заборгованості відповідача перед первісним кредитором до позивача. Крім того, такий документ, як витяг з реєстру боржників не передбачений договором факторингу.
також, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин того, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вносила оплату за договорами факторингу, більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо погодженої сторонами договору факторингу ціни продажу.
Таким чином, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надало суду доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаними Кредитним договором.
З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем без відшкодування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем без відшкодування.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко