Справа№592/4366/25
Провадження №2/592/1514/25
(Заочне)
12 червня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом адвоката Супруна Дмитра Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою,
У березні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який представник підтримав у заяві про розгляд справи без його участі, та вимоги мотивує тим, що 25.05.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі письмової розписки, було укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав у борг грошові кошти в сумі 24 000 грн, які зобов'язався повернути до 25.07.2022 року. У випадку несвоєчасного виконання зобов'язання, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 1% від суми в день, за кожен день заборгованості.
Незважаючи на досить тривалий час користування позикою, відповідач отримані грошові кошти ОСОБА_1 у повному обсязі не повернув, умови договору позики ігнорує. Станом на 11.02.2025 року заборгованість складає 24 000 - сума основного боргу; 223 440 грн - пені за 931 день прострочення виконання зобов'язання. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 247 440 грн, що, а також понесені судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2 474,40 грн, а також в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 4 000 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.
Представник позивача адвокат Супрун Д.В. в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, з викладених в позові підстав та просив задовольнити; проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 , повідомлявся належним чином про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повернутим до суду не врученим конвертом з рекомендованим повідомленням, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, будь-яких пояснень з приводу заявлених вимог не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.05.2022 року, на підставі власноруч написаної письмової розписки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у борг грошову суму в розмірі 20 000 грн; зобов'язався повернути позикодавцю 24 000 грн до 25.07.2022 року (а.с.8).
Проте, як станом на день подання позову до суду, так і станом на день ухвалення рішення у цій справі, позичальник отримані грошові кошти ОСОБА_1 у повному обсязі не повернув.
Між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що витікають із договору позики та регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками
Відповідно до ст. 1047 ЦПК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові Судової палати у цивільних справах від 13.12.2017 року по справі №309/3458/14-ц, за своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Таким чином, існування між сторонами позикових відносин підтверджується наявною у позивача борговою розпискою, котра засвідчує як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і наявність зобов'язання повернути ці кошти.
З наданої позивачем в обґрунтування позовних вимог копії розписки від 25.05.2022 року вбачається підтвердження факту отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів на суму 20 000 грн саме у борг, із встановленням обов'язку повернення 24 000 грн у визначений термін - до 25.07.2022 року.
Тобто, аналіз правової природи розписки від 25.05.2022 року, виконаної ОСОБА_2 , свідчить про фактичне укладення між сторонами договору позики.
Даний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, від 08.07.2019 року по справі № 61-20376св18.
Кошти повинні були бути повернені до 25.07.2022 року, отже з 26.07.2022 року зобов'язання є простроченим за розрахунком представника позивача станом на 11.02.205 року на 931 день. Згідно розписки від 25.05.2022 року, у випадку несвоєчасного виконання зобов'язання, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 1% від суми в день, за кожен день заборгованості.
Однак, за правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо стягнення пені, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням позивачем грошових зобов'язань, що випливають із боргової розписки, що підтверджує факт передачі грошових коштів певної кількості від кредитора боржнику, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовною заявою 18 березня 2025 року, нарахування позивачем пені за період після 24 лютого 2022 року не відповідає вимогам законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені, адже з 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 18 Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX позичальники звільняються від відповідальності, та від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені). На підставі викладеного, пеня у розмірі 223 440 грн стягненню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, надавши оцінку наявним у справі доказам, оскільки ОСОБА_2 , на підставі боргової розписки від 25.05.2022 року, виконаної власноруч, отримав від між ОСОБА_1 грошові кошти з обов'язком їх повернення, однак у встановлений термін свої зобов'язання за позикою у повному обсязі не виконав, будь-яких належних доводів та аргументів на спростування встановлених обставин відповідачем надано не було, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 24 000 грн.
Також представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 4 000 грн.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, які пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду..
Згідно ч. 2 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з наданих доказів, 11.02.2025 року між адвокатом Супруном Д.В. та ОСОБА_1 в якості Клієнта, було укладено Додаток до угоди про надання правничої допомоги в цивільній справі, згідно пункту 2.2.2 якого, оплату послуг адвоката сторони погодили в розмірі 4 000 грн. (а.с.9).
На виконання умов Додатку до угоди, ОСОБА_1 сплатив адвокату Супруну Д.В. грошові кошти в сумі 4 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції № ПН3283564 від 11.02.2025 року (а.с.10).
Пунктом 2 частини 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи складність справи, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимоги про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у сумі 2 000 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 240,01 грн судового збору, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (9,7%).
Керуючись ст.ст. 258, 526, 530, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги адвоката Супруна Дмитра Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за розпискою від 25.07.2022 року, що складається із основної суми боргу в розмірі 24 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 240 грн 01 коп, а також в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковпаківським районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Сумського апеляційного суду в протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя І.М. Фоменко