Справа № 240/3483/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
16 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
До суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. В обґрунтування вказано, що право на отримання, як непрацюючому та проживаючому на радіоактивно забрудненій території пенсіонеру підвищення до пенсії з розрахунку двох мінімальних заробітних плат, як величини оплати праці, в силу положень ст.78 КАС України не потребує повторного підтвердження та доказування. Положення Законів про Державний бюджет на відповідний рік, в тому числі на 2024 та 2025 роки, як загальних законодавчих актів не вносять змін до спеціальних законодавчих актів та у правове регулювання, в тому числі до набутого особою до їх прийняття права на спірне підвищення до пенсії. Разом з тим, у супереч Конституції та положень спеціальних законів України, що регулюють дані правовідносини з 01.01.2025 року розмір щомісячних нарахувань визначено у розмірі який немає жодного відношення ані до мінімальної заробітної плати, ані до ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та судового рішення, що є свідченням незгоди з прийнятим судовим рішення та відмови від його виконання та гарантованих Основним законом соціальних прав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протягом 30 календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі №240/3483/19.
Звіт про виконання рішення суду у справі надійшов до суду першої інстанції 06 березня 2025 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/3483/19 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в межах виконання рішення суду у даній справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на наявність підстав для прийняття звіту Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо розміру підвищення до пенсії за період із 01.01.2024 по 31.12.2024, колегія суддів враховує наступне.
Із доданих до заяв та звіту документів вбачається, що із 01.01.2024 по 31.12.2024 розмір доплати до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить 3200 грн (а.с. 57 на звороті).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року ухвалено: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)."
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року (а саме: в редакції від 09 липня 2007 року), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
Отже, норма статті 39 Закону № 796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів України "Про Державний бюджет на відповідні роки".
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" №3460-IX від 09.11.2023 (далі - Закону №3640) установлені розміри мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.
Законом №3460 також визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень.
За доданих до звіту документів вбачається, що з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відповідач здійснював нарахування позивачу доплати відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі, визначеному частиною другою статті 8 Закону № 3460-IX, водночас рішення суду у справі №240/3483/19 не містить чіткої вказівки щодо розміру доплати на кожен рік, допоки право на таку виплату не перестане існувати.
Відповідно до статті 71 Закону №796-ХІІ, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Водночас, необхідно зазначити, що Законом №3460 жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ; Законом № 3460 не вносилися зміни до статті 39 Закону № 796-ХІІ; норма статті 39 Закону № 796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини; а розмір розрахункової величини встановлений з 01 січня 2024 року саме Законом № 3460.
Згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 05 листопада 2013 року № 21-293а13, від 07 липня 2014 року № 21-222014), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом та ним підтримано у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №620/2928/20, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Отже, відповідач правомірно нараховував та виплачував позивачу суми пенсії, визначені у судовому рішенні, до того часу, поки не зміниться відповідне законодавство, на підставі якого суд прийняв своє рішення. Тому відповідачем не допущено протиправних дій й порушення прав позивача при виплаті з 01.01.2024 по 31.12.2024 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених Законом № 3460 із застосуванням визначеної у частині другій статті 8 цього Закону розрахункової величини 1600,00 грн.
Щодо невиплати із 01.01.2025 підвищення до пенсії позивачу, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Надаючи правову оцінку у цій частині доводів апеляційної скарги позивача, суд має з'ясувати, чи були вказані позивачем у заяві дії / бездіяльність відповідача пов'язані з виконанням судового рішення (триваючим порушенням прав), чи є самостійним предметом спору (новим порушенням прав).
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 №520/11829/17 (№К/9901/51263/18) (п.34).
Перевіряючи правильність застосування заявником підстав звернення із заявою в порядку статті 382 КАС України, суд першої інстанції правильно встановив, що предметом дослідження судом в межах цієї адміністративної справи була перевірка правомірності поведінки відповідача щодо не нарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням суду у даній справі підтверджено порушення права позивача, яке одночасно було відновлене шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
Велика Палата Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 зробила висновок, який яка полягає у наступному.
Передбачена статтею 39 Закону № 796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У постанові від 18.09.2024 у справі № 240/28481/23 Верховний Суд висновував таке:
- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття “пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;
- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;
- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;
- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Так 01.01.2025 набрав чинності Закон України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі - Постанова №1524), яка набрала чинності 01.01.2025, пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Отже, зазначеними вище нормами законодавства визначено:
(1) дві зони радіоактивного забруднення: зона безумовного (обов'язкового) відселення (II зона) та зона гарантованого добровільного відселення (III зона);
(2) умова “постійного» проживання в цих зонах:
(3) періоди постійного проживання у зонах: станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року;
(4) дії пенсійного органу щодо: “встановлення», “продовження» чи “припинення» доплат;
(5) сукупність таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року».
Слід зауважити, що відповідач був зобов'язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до моменту настання таких обставин: (1) зміна правого статусу позивача; (2) зміна законодавства.
Між тим, Закон України "Про державний бюджет України на 2025 рік" був прийнятий в часі пізніше, ніж було постановлене судове рішення у даній адміністративній справі, а відтак судом не надавалася правова оцінка щодо застосування норм такого Закону при ухваленні судового рішення.
У розглядуваному випадку має місце настання такої обставини, як “зміна законодавства», яке регулює питання “встановлення», “продовження» чи “припинення» доплати.
Відповідно, з 01 січня 2025 року змінилося правове регулювання, тобто виникли нові обставини та правовідносини, яким не надавалась правова оцінка в межах даної адміністративної справи.
Відтак, якщо позивач не погоджується з невиплатою з 01.01.2025 (або розміром) підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, відповідно статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то в такому випадку між сторонами виник новий спір.
Враховуючи те, що відповідачем в межах виконання рішення суду у даній справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для прийняття звіту Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно зі ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.