Справа № 560/1544/25
Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
16 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції, які стали підставою для прийняття оскаржуваної ухвали є такими, що не відповідають нормам процесуального закону. Так, апелянт наполягає на тому, що як вбачається з додатків до позовної заяви, посвідчення адвоката Малькута Олександра Олександровича, видане до 12.04.2019 р., та не містить інформації про номер та дачу його видачі. Інформація про дату прийняття рішення Хмельницькою КДКА - 31.05.2012 року міститься в свідоцтві про право на заняття адвокатською діяльністю, належним чином завірена копія якого була долучена до позовної заяви. Крім того, апелянт вказує, що чинним законодавством України, які регламентують адвокатську діяльність, акти прийняті Радою адвокатів України не містять в собі положень щодо втрати чинності посвідчень старого зразка та обов'язкового їх обміну.
За правилами п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки повноваження Малькута О.О. на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" належним чином не підтверджене.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Частинами першою та третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі вимог стосовно оформлення позовних заяв та інших документів, що подаються до суду. Водночас норми процесуального закону зобов'язують представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов.
Як встановлено з матеріалів справи, позовна заява подана та підписана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" адвокатом Малькутом Олександром Олександровичем. На підтвердження своїх повноважень до позовної заяви доданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1079201 від 18.09.2024.
При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що ордер не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням, а саме: інформацію про номер посвідчення адвоката України, а також ким та коли воно видане, що вказує на його дефектність та виключає, в даному випадку, можливість посилання на ордер як на документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Обов'язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений головним чином тим, що такий представник виступає самостійно від імені довірителя і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 57 КАС України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до частин першої та другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
У свою чергу частиною четвертою статті 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Частиною шостою статті 59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно із частиною восьмою статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.
Частинами першою та другою статті 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Судова колегія зазначає, що в разі виникнення у суду відповідного сумніву, суд має право витребувати у сторони додаткові документи, постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без руху, проте така ухвала судом першої інстанції не приймалась.
Наразі, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № П/9901/736/18, яка вказала, що у разі виникнення сумнівів щодо справжності документів, наданих на підтвердження повноважень представника позивача, суд, реалізуючи принцип офіційного з'ясування обставин у справі, мав можливість витребувати у представника позивача додаткові документи.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 04 грудня 2019 року в справі №826/5500/18, повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання про прийняття позовної заяви до розгляду мав процесуальну можливість пересвідчитися в наявності у підписанта позовної заяви повноважень на представництво інтересів позивача, зокрема, шляхом надання позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви, повернення позовної заяви з підстави, що позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, є необґрунтованим.
Крім того суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи апелянта про те, що Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41. Як вбачається з додатків, посвідчення адвоката Малькута О.О. видане до 12.04.2019 р., та не містить інформації про номер та дачу його видачі.
Інформація про дату прийняття рішення Хмельницькою КДКА - 31.05.2012 року міститься в свідоцтві про право на заняття адвокатською діяльністю, належним чином завірена копія якого була долучена до позовної заяви.
Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством України, які регламентують адвокатську діяльність, акти прийняті Радою адвокатів України не містять в собі положень щодо втрати чинності посвідчень старого зразка та обов'язкового їх обміну.
В контексті вищезазначеного колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до практики ЄСПЛ, держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.85, § 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року та Нун'єш Діаш проти Португалії від 10 квітня 2003 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).
Таким чином колегія суддів вважає, що залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, адже основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства, а наявність певних недоліків/неточностей, за даних обставин, не давало підстав для повернення позовної заяви, оскільки застосовані судом наслідки, не відповідають ступеню допущених неточностей.
Враховуючи наведене та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до порушення норм процесуального права.
Згідно ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстензі Текстиль" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.