Справа № 240/6412/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування положення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення,
у березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління національної поліції у Житомирській області, в якому просив:
Визнати протиправною бездіяльність відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка полягає у відмові :
- визнати протиправним та скасувати положення наказу УМВС України в Житомирській області №373 "Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних" від 27.04.2011 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на роботі, а саме на службі в органах внутрішніх справ Житомирської області на рівнозначну посаду, з якої протиправно було звільнено 27.04.2011 року ;
- виплатити грошове забезпечення - заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2011 року по день поновлення мене на службі.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області :
- скасувати положення наказу УМВС України в Житомирській області № 373 "Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних" від 27.04.2011 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на роботі, а саме на службі в органах внутрішніх справ Житомирської області на рівнозначну посаду, з якої протиправно було звільнено 27.04.2011 року ;
- виплатити грошове забезпечення - заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 27.04.2011 року по день поновлення на службі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення з позовом, викладені у заяві від 07.04.2025. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування положення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення повернуто позивачу.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 240/6412/25 - скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Вважає, що позиція Житомирського окружного адміністративного суду, щодо наявності підстав для повернення позовної заяви є необґрунтованою. Судом в своєму процесуальному рішенні чітко не вказано, з якого моменту почався відлік строку на подачу позовної заяви і який саме строк пропущено. У будь-якому випадку суд першої інстанції був зобов'язаний з'ясувати питання законності дій службових осіб ГУІІІІ України в Житомирській області під час розгляду справи, а не повертати позовну заяву. За таких обставин, оскаржувана ухвала є очевидно незаконною та підлягає скасуванню апеляційним адміністративним судом із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
27 травня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Головного управління національної поліції у Житомирській області. У поданому відзиві представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі № 240/6412/25 - залишити без змін.
04 червня 2025 року від ОСОБА_1 надійшло доповнення до апеляційної скарги. У поданому доповненні позивач посилається на позиці. Європейського суду з прав людини, та просити врахування дані доповнення до апеляційної скарги.
Враховуючи положення ст.312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скаргу задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як встановлено з матеріалів справи ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку.
На виконання вимог ухвали позивач надіслав заяву про поновлення строку звернення з позовом.
В обґрунтування заяви зазначив, що він оспорює дії ГУНП у відмові визнати протиправним та скасувати положення наказу УМВС України в Житомирській області №373 "Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних" від 27.04.2011 року в частині, що стосується ОСОБА_1 . В період з 27.04.2011 по 24.11.2024 він не міг оспорювати наказ, оскільки такий ґрунтується на фабулі постанови про порушення кримінальної справи, яка розслідувалась з 26.04.2011 по 24.11.2024, що унеможливлювало звернення до суду, так як це було б передчасним, і не могло бути розглянуто судом до вирішення кримінальної справи. Також в рамках кримінального провадження він був обвинуваченим та мав підписку про невиїзд, що ускладнювало вчинення процесуальних дій, так як виїзд за межі міста Бердичів був заборонений, а також громадянські права були обмежені. Отже, строк звернення з позовом пропущений з поважних причин. В законодавчому полі погодження чи непогодження з наказом не може мати будь-яких правових наслідків, так як незаконність наказу встановлена вироком суду про виправдання. Тому, у позові вказано саме на обов'язок відповідача відновити справедливість і скасувати наказ про звільнення.
Вказав, що він скористався правом на досудове врегулювання спору, тому строк звернення, який рахується з 24.11.2024 пропущений з поважних причин.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення з позовом, викладені у заяві від 07.04.2025. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування положення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення повернуто позивачу.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку. З огляду на зазначене, суд визнав причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України повадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 118 цього Кодексу визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої цієї статті, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з положеннями пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Так, пзивач оскаржує бездіяльність Головного управління національної поліції в Житомирській області, яка полягає у відмові: визнати протиправним та скасувати положення наказу УМВС України в Житомирській області № 373 "Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних" від 27.04.2011 року в частині, що стосується ОСОБА_1 та просить зобов'язати Головне управління національної поліції в Житомирській області скасувати положення наказу УМВС України в Житомирській області № 373 "Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних" від 27.04.2011 року в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Водночас, зі змісту позову слідує, що позивач фактично не погоджується з наказом УМВС України в Житомирській області № 373 "Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних" від 27.04.2011 року в частині, що стосується його.
Вказаним наказом наказано звільнити позивача за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС., а саме: на стор.7 позову позивач зазначив: "На підставі викладеного можна зробити висновок, щодо порушене право підлягає відновленню, шляхом визнання протиправним та скасування положення наказу УМВС України в Житомирській області № 373 "Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних" від 27.04.2011 в частині, що стосується ОСОБА_1 , поновлення на рівнозначній посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу."
Таким чином слідує, що вказаний спір зумовлений незгодою позивача з наказом УМВС України в Житомирській області № 373 "Про неналежне виконання службових обов'язків працівниками Бердичівського МВ та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних" від 27.04.2011 в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що виклад позовних вимог у інший спосіб не спростовує факту незгоди позивача саме з наказом про звільнення, оскільки він фактично просить його скасувати, навіть шляхом зобов'язання це зробити відповідачем.
Отже, оскільки служба в органах внутрішніх справ належить до публічної служби, до спірних правовідносин належить застосувати місячний строк звернення.
Колегія суддів зазначає, що наказ, правомірність якого оспорює позивач винесений 27.04.2011.
В той же час, з позовом про його оскарження позивач звернувся 05.03.2025, тобто після спливу більш ніж 13 років. Більш того, вирок Бердичівського міськрайонного суду у справі №0603/1-410/11 на який посилається позивач та яким позивача визнано невинним у пред"явленому обвинуваченні та виправдано, винесено 08.11.2024, а позов подано 05.03.2025, що додатково свідчить про пропуск місячного строку звернення.
Так, Верховним Судом по справі №810/2517/18 сформульовано правову позицію, відповідно до якої встановлення законодавцем обмеженого строку звернення де адміністративного суду є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на звернення до суду.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Кодекс адміністративного судочинства України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з визначеним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Так, в обґрунтування поважності причин строку звернення з позовом посилається на те, що в період з 27.04.2011 по 24.11.2024 він не міг оспорювати наказ, оскільки такий ґрунтується на фабулі постанови про порушення кримінальної справи, яка розслідувалась з 26.04.2011 по 24.11.2024, що унеможливлювало звернення до суду, так як це було б передчасним, і не могло бути розглянуто судом до вирішення кримінальної справи.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що такі доводи є безпідставними та не можуть бути визнані як поважна причина пропуску звернення з позовом. Суд вважає, що розгляд кримінальної справи не перешкоджав позивачу подати позов у встановлені строки.
Також апелянта вказує, що в рамках кримінального провадження він був обвинуваченим та мав підписку про невиїзд, що ускладнювало вчинення процесуальних дій, так як виїзд за межі міста Бердичів був заборонений, а також громадянські права були обмежені. Отже, строк звернення з позовом пропущений з поважних причин.
Колегія суддів доводи суд відхиляє, оскільки процесуальний закон дозволяє подати позовну заяву безпосередньо до суду не лише особисто, а й через представника, шляхом направлення поштової кореспонденції чи через підсистему "Електронний суд". Позивач не обґрунтовує яким чином та які його громадянські права були обмежені, що перешкоджало вчасно подати позов. Підписка про невиїзд не свідчить про обмеження прав позивача таким чином, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості самостійно звернутися з позовом або звернутися за отриманням правової допомоги.
Апеляційний суд також відхиляє доводи позивача, що він скористався правом на досудове врегулювання спору, тому строк звернення, який рахується з 24.11.2024, пропущений саме з поважних причин, оскільки спірні правовідносини не передбачають досудового врегулювання спору.
Більш того, вирок Бердичівського міськрайонного суду у справі №0603/1-410/11 на який посилається позивач та яким позивача визнано невинним у пред"явленому обвинуваченні та виправдано, винесено 08.11.2024, а позов подано 05.03.2025, що також свідчить про пропуск місячного строку звернення.
Водночас, суд зазначає, що 15.03.2022 прийнято Закон України № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану", яким було внесено зміни до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, зокрема викладено Розділ 5 "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану". Цим розділом було скорочено строки звернення до адміністративного суду до 15 днів у період дії воєнного стану.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Тобто, щодо оскарження наказів про звільнення застосовується 15-денний строк звернення.
Колегія суддів зауважує, що доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивач у клопотанні про поновлення пропущеного строку не зазначив та не довів їх наявності.
Момент звернення до відповідача із заявою у не змінює моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а виключно свідчить про початок вчинення ним активних дій щодо захисту своїх прав та інтересів.
На думку суду, пасивна поведінка позивача, що проявилася у не вчиненні жодних активних дій щодо захисту своїх прав, не може слугувати достатнім обґрунтуванням для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Апеляційний суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на обставини, викладені в його клопотанні, оскільки доказів неможливості вчасно звернутися до суду матеріали позову не містять.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Обставини, на які посилається апелянта, на переконання суду, не є поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку, тому причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом є неповажними, а тому наявні підстави для його повернення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.