Справа № 758/8368/22
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/119/2025
16 червня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Журавльова Олександра Миколайовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року (суддя Петров Д.В.) у цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
у вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 083,50грн, інфляційні втрати у сумі 810,76грн, 3% річних у сумі 291,22грн та судові витрати у сумі 2 481грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що надає послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 02 березня 2020 року (далі - договір). Відповідачці до 21 липня 2021 року належала на праві власності квартира АДРЕСА_2 , що знаходиться у вказаному будинку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Позивач посилався на те, що безперебійно надає житлово-комунальні послуги, а відповідачка надані послуги не оплачує, у зв'язку із чим станом на 15 вересня 2022 року існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 грудня 2019 року по 20 липня 2021 року включно на суму 10 083,50грн, яка підлягає стягненню з врахуванням положень ст. 625 ЦК України.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Перший український експертний центр» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 10 083,50грн, інфляційні нарахування в розмірі 810,76грн та 3% річних в розмірі 291,22грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Журавльов О.М., просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Представник відповідачки зазначає, що суд першої інстанції незаконно розглянув справу за відсутності сторін, враховуючи, що сторона відповідача з'являлася на кожне призначене судове засідання, починаючи з 24 листопада 2022 року, і клопотання, подане представником відповідача, датоване саме 15 лютого 2023 року через канцелярію суду, що свідчить про те, що представник відповідача з'явився до суду у призначений для розгляду час, був у кабінеті судді, написав клопотання, яким просив врахувати правову позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, та відмовити у задоволенні позову, подав її офіційно через канцелярію суду, а головуючий у справі суддя визнав це неявкою, пославшись на неіснуючу заяву представника відповідача про розгляд справи без його участі, і вирішив розглянути справу за відсутності сторін.
Також представник відповідачки зазначає, що у резолютивній частині судового рішення суд неправильно вказав місце фактичного проживання відповідачки та проігнорував той факт, що ОСОБА_1 стала власником квартири лише 19 червня 2020 року, тобто на 6 місяців та 19 днів пізніше, ніж позивач став нараховувати борг відповідачці.
Представник відповідачки вважає, що судом першої інстанції не досліджено питання наявності законних правовідносин між позивачем і співвласниками будинку, а наданий позивачем текст на 7 листах з назвою «Договір про надання послуг з обслуговування багатоквартирного будинку» від 02 березня 2020 року, не є законною підставою правовідносин із обслуговування будинку, і не може бути правовою підставою для нарахування заборгованості по обслуговуванню за ним, тому що його невід'ємна частина - протокол загальних зборів співвласників будинку, не наданий до суду, а також такий протокол не проходив відповідні реєстраційні процедури і оприлюднення у встановленому законом порядку.
Представник відповідачки зазначає, що у договорі про надання послуг з обслуговування багатоквартирного будинку від 02 березня 2020 року значиться ціна послуги 9,64 грн за 1 кв. м загальної площі житлових приміщень, у квитанціях за 2023 рік значиться ціна послуг 10,80 грн за 1 кв. м. Жодних додаткових угод, якими б змінювалася ціна послуг, не надається.
Щодо нарахування заборгованості за постачання теплової енергії представник відповідачки вказує, що відповідачка неодноразово зверталась до співробітниці позивача, до компетенції якої віднесено організаційне і технічне обслуговування будинку, із проханням переоформити на відповідачку договори з постачання житлово-комунальних послуг із поданням завірених копій документів на право власності на квартиру. Однак, позивачем не виконано обов'язку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме підготовка і укладання із споживачем договорів про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Представник відповідачки посилається на невідповідність нарахованих позивачем сум показникам індивідуального лічильника тепла. Зазначає, що з моменту набуття відповідачкою права власності на квартиру у період із 19 червня 2020 року до 26 листопада 2022 року в ній ніхто не проживав, спочатку квартира була непридатна для проживання, потім проводилися ремонтні роботи, анадані позивачем докази не засвідчують факт надання послуг з управління будинком, що складається з 17 складових, що включені до розрахунку заборгованості, яку вимагає стягнути позивач.
Представник відповідачки вважає, що належними доказами, що свідчать про надання послуги з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 , яка містить 17 підскладових, згідно з приписами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», мали б бути первинні документи (акти виконаних робіт), які мають бути підписані з однієї сторони надавачем послуги, позивачем, а з іншої - особою уповноваженою від співвласників будинку, яка обирається
згідно положень статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» і до повноважень, якої віднесено здійснення контролю за виконанням договору управляючою компанією.
Також представник відповідачки посилається на неякісне надання послуг позивачем, що підтверджується скаргами мешканців та співвласників.
Звертає увагу представник відповідачки і на те, що урядом України на час введення воєнного стану встановлена пряма заборона, як на стягнення, так і на нарахування інфляційних нарахувань, відсотків річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Відтак, стягнення інфляційних втрат та 3% річних є прямим порушення норм постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Перший український експертний центр», від імені якого діє Дегтяр О.П., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що представник відповідачки з'явився до суду 15 лютого 2023 року та висловив своє бажання аби справа слухалася за його відсутності у відповідному клопотанні. За таких умов суд правильно зазначив у рішенні про відсутність представника відповідача у судовому засіданні 15 лютого 2023 року.
Представник позивача зазначає щодо законності підстав надання позивачем послуг з управління багатоквартирного будинку вказує, що таке підтверджується протоколом загальних зборів від 02 березня 2020 року. Відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 02 березня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за вказаною адресою становить 9 247,3 кв. м. Вказаним протоколом винесено 4 питання на голосування, а саме: 1. Обрання уповноваженої особи співвласників під час укладання, внесення змін і розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 2. Визначення управителем багатоквартирного будинку ТОВ «Перший український експертний центр»; 3. Затвердження тарифу за надання послуг з управління будинком; 4. У разі зміни цін/ тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від Управителя, зокрема, але не виключно: збільшення податків та зборів, підвищення мінімальної заробітної плати, амортизаційних відрахувань, підвищення цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, підвищення цін/тарифів контрагентами Товариства, Товариство проводить коригування встановлених цін/тарифів. У разі зміни цін/тарифів, Управитель не менше ніж за 15 днів до введення їх в дію повідомляє про це мешканців шляхом розміщення оголошення на своєму офіційному сайті www.puec.com.ua, та об'яв на дошках оголошень. У зборах 02 березня 2020 року взяли участь особисто співвласники квартир та нежитлових приміщень загальною площею 7323,1 м2, що становить 79,19% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Щодо зберігання протоколу загальних зборів вказує, що у відповідності до пункту 4 Порядку зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами після складення протоколу уповноважений зборами співвласник або управитель надсилає заяву за формою згідно з додатком 1 разом з протоколом до виконавчого комітету за місцем розташування відповідного багатоквартирного будинку рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання.
Разом з цим, зборами співвласників будинку, які проведені 02 березня 2020 року, ні жодними іншими зборами не було уповноважено управителя на передання протоколу зборів співвласників будинку на зберігання до виконавчого комітету сільської, селищної або міської ради.
Представник відповідача вказує, що у відповідності до статті 15 Закону України
«Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається із визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. У відповідності до пункту 3.1. Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 02 березня 2020 року, договір було укладено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник цього договору зберігається в управителя, другий - у ОСОБА_2 , уповноваженою зборами співвласників багатоквартирного будинку, а відтак, твердження відповідачки про незаконність укладеного договору є необґрунтованими.
Представник позивача зазначає, що доводи апеляційної скарги про вимогу відповідачки до представника позивача переоформити на неї договори з постачання житлово-комунальних послуг не підтверджені жодними доказом, проте, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Також представник позивача посилається на квитанції про сплату коштів за надані житлово-комунальні послуги, що надходили відповідачці щомісяця, у яких було відображено інформацію щодо об'єму наданої послуги, одиниці вимірювання, тарифу, суми, нараховані до сплати, показники лічильників поточні та попередні, окремо виділено нарахування щодо опалення квартири та місць загального користування, щодо послуги з управління будинком, окремо щодо холодного водопостачання та водовідведення, електроенергії, абонентського обслуговування. Відтак, саме квитанції (рахунок) на оплату житлово-комунальних послуг і були тією вимогою щодо сплати нарахованих понесених витрат позивача з управління багатоквартирним будинком, із зазначенням сум заборгованості, нарахування, адреси, за якою здійснювалось нарахування, рахунку для перерахування зазначених коштів.
Щодо нарахувань за опалення місць загального користування, представник позивача вказує, що власники квартир, як співвласники МЗК, повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно опалювальної площі житла, а визначення плати за їх опалення проводиться відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315. Якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як різниця між обсягом теплової енергії, визначеної на підставі показань вузла комерційного обліку, та сумарним обсягом спожитої теплової енергії за показаннями вузлів розподільного обліку, а також з врахуванням обсягу витрат теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Щодо доводів про неякісне надання послуг, представник позивача зазначає, що до звернення до суду із позовом від відповідачки не надходило жодної скарги на адресу позивача щодо обсягу та якості наданих позивачем послуг.
Також представник позивача посилається на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено до введення на території України воєнного стану, а відтак такі доводи є безпідставні.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України, які діяли на час відкриття апеляційного провадження, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи,
обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02 березня 2020 року між ТОВ «Перший український експертний центр» (Управитель), в особі директора Степанюка І.Л., та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_2 (Співвласники), уповноваженою зборами співвласників, укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до пункту 1 договору Управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку (абзац 2 пункту 2 договору).
Відповідно до даних додатку 1 до договору ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком для житлових та нежитлових приміщень на 1-му і вище поверхах визначена у розмірі 9,64грн за 1 кв. м (т. 1 а.с. 11-18).
Наказом ТОВ «Перший український експертний центр» № 2 від 5 січня 2021 року з 1 січня 2021 року за надання послуги з утримання будинків і спору та прибудинкових територій встановлений тариф у розмірі 10,69грн (с.с.23-24 т.1).
Відповідачка ОСОБА_1 була власницею квартири АДРЕСА_3 , до 21 липня 2021 року, що підтверджується витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 січня 2020 року (т. 1 а. с. 20), а також витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2021 року (т. 2 а. с. 57).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 01 грудня 2019 року по 20 липня 2021 року включно у відповідачки утворилася заборгованість за надані послуги у розмірі 10 083,50грн, а також було нараховано інфляційні втрати у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання в розмірі 810,7 грн та 3 % річних у розмірі 291,22грн (т. 1 а. с. 9).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 01 грудня 2019 року по 20 липня 2021 року у відповідачки накопичилася заборгованість за надані послуги в розмірі 10 083,50грн, а також було нараховано інфляційні втрати у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання в розмірі 810,76грн, 3 % річних у розмірі 291,22грн, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на
забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, послуга з управління багатоквартирним будинком.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Згідно з пунктом 10 статті 7 Закону співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).
Згідно з пунктом 7 зазначених Правил власник квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Установивши, що відповідачка не сплачувала вартість отриманих нею послуг з управління багатоквартирним будинком, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачкою законних прав та інтересів позивача.
В апеляційній скарзі представник відповідачки не заперечує обставин несплати відповідачкою житлово-комунальних послуг, проте наводить доводи щодо незгоди із визначеним позивачем розміром заборгованості.
Так, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що вона стала власником квартири 19 червня 2020 року, тобто на 6 місяців та 19 днів пізніше, ніж позивач став нараховувати борг відповідачці.
Інформацією з Витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 січня 2020 року (т. 1 а. с. 20) та Витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2021 року (т. 2 а. с. 57) підтверджено, що ОСОБА_1 була власницею квартири АДРЕСА_3 , у період з 19 червня 2020 року до 21 липня 2021 року.
Разом з цим, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість відповідачки за житлово-комунальні послуги розрахована за період з грудня 2019 року по липень 2021 року.
Колегія суддів звертає увагу, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком був укладений з позивачем 2 березня 2020 року, згідно пункту 24 договору він набрав чинності з 1 березня 2020 року, а відтак позивач не мав правових підстав для нарахування заборгованості з грудня 2019 року.
Крім того, з наданих суду документів вбачається, що у період з грудня 2019 року по 19 червня 2020 року відповідачка не була власницею квартири АДРЕСА_3 , позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження наявності у відповідачки зобов'язань сплачувати витрати на утримання квартири до реєстрації її права власності, тому колегія суддів вважає, що у відповідачки був відсутній обов'язок нести витрати на утримання цієї квартири, у тому числі здійснювати позивачу оплату за надані житлово-комунальні послуги з 1 березня 2020 року по 19 червня 2020 року, у зв'язку із чим наявні правові підстави для зменшення нарахованої позивачем суми заборгованості, виключивши з неї нараховану заборгованість за період із грудня 2019 року по 19 червень 2020 року, що складає 3 845,31грн.
Таким чином, розмір заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, розраховується за період з 20 червня 2020 року до 21 липня 2021 року та складає 6 238,19грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлена наявність у відповідачки заборгованості перед позивачем, вказані позовні вимоги є обґрунтованими, але за період з 20 червня 2020 року по 21 липня 2021 року, що становить: інфляційні втрати 597,09грн, а 3% річних - 203,28грн.
Доводи апеляційної скарги, що наданий позивачем текст на 7 листах з назвою «Договір про надання послуг з обслуговування багатоквартирного будинку» від 02 березня 2020 року, не є законною підставою правовідносин із обслуговування будинку і не може бути правовою підставою для нарахування заборгованості по обслуговуванню за ним, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали цивільної справи не містять доказів визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинкомвід 02 березня 2020 року, чи окремих його пунктів, а тому сторони зобов'язані виконувати умови цього договору.
Також позивачкою не було надано доказів, що утримання будинку здійснювалося іншим управителем, якому нею здійснювалися відповідні щомісячні платежі за вказану послугу.
Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність розміру тарифу, встановленому у договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та тарифу у розрахунку заборгованості, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до пункту 8.1 договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинкомвід 02 березня 2020 року у разі зміни цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від Управителя, зокрема, але не виключно: збільшення податків та зборів, підвищення мінімальної заробітної плати, амортизаційних відрахувань, підвищення цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, підвищення цін/ тарифів контрагентами Товариства, Товариство проводить корегування встановлених цін/тарифів.
У разі зміни цін/тарифів, Управитель не менше ніж за 15 днів до введення їх в дію повідомляє про це мешканців шляхом розміщення оголошення на своєму офіційному сайті та об'яв на дошках оголошень.
Відповідно до даних додатку 1 до договору від 02 березня 2020 року ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком для житлових та нежитлових приміщень на 1-му і вище поверхах визначена у розмірі 9,64 грн за 1 кв. м. (т.1 а.с. 18).
Наказом ТОВ «Перший український експертний центр» № 2 від 5 січня 2021 року у зв'язку із зростанням вартості окремих складових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуги з управління багатоквартирними будинками з 1 січня 2021 року за надання послуги з утримання будинків і спору та прибудинкових територій встановлений тариф у розмірі 10,69грн (с.с.23-24 т.1).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач, розраховуючи розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, обґрунтовано виходив з тарифу 10,69грн за кв. м, матеріали справи не містять даних про оскарження установлення цих тарифів.
Доводи апеляційної скарги про неправомірне нарахування плати за постачання теплової енергії та плати за опалення місць загального користування, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315, місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного
будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов'язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Відповідно до пункту 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п'ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається на підставі показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді) або приладів-розподілювачів теплової енергії у разі оснащення ними 100% МЗК та допоміжних приміщень.
Виходячи з вищевикладеного, відповідачка, як співвласниця багатоквартирного будинку, зобов'язана брати участь у відшкодуванні витрат на опалення місць загального користування.
Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що належними доказами надання послуг мають бути підписані акти виконаних робіт з однієї сторони надавачем послуги, позивачем, а з іншої - особою уповноваженою від співвласників будинку, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи установлено, що на підтвердження факту надання послуг позивачем надано: договір на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01 жовтня 2012 року, укладеного між ТОВ «Перший український експертний центр» та МПП «Перун» (т. 1 а.с. 63-69); акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з січня 2020 року по липень 2021 року (т. 1 а.с. 73-146); копію договору на технічне обслуговування пожежних систем від 15 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «Перший український експертний центр» та ТОВ «Спутнік-Крим» (т. 1 а. с. 147-151); акти приймання наданих послуг за період з грудня 2019 року по липень 2021 року (т. 1 а.с. 152-191); договір на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових
відходів (ТПВ) від 01 жовтня 2012 року, укладений між ТОВ «Фірма «Володар - Роз» та ТОВ «Перший український експертний центр» (т. 1 а. с. 192-195); акти наданих послуг за період з грудня 2019 року по липень 2022 року (том 1 а. с. 196-231); підрядний договір від 01 серпня 2013 року № 16-08-20113то, укладений між ПрАТ «Виробничо-конструкторська фірма «Промінь» та ТОВ «Перший український експертний центр» (т. 1 а.с. 232, 233); акти здачі-прийняття робіт за період з грудня 2019 року по липень 2021 року (т. 1 а. с. 234-250, т. 2 а. с. 1-22).
З наданих копій актів встановлено, що акти виконаних робіт підписано сторонами (учасниками відповідних договорів).
При цьому, колегія суддів враховує, що правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги належними та допустимими доказами відповідачкою не спростовано.
Посилання відповідачки на не проживання у квартирі, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки власник зобов'язаний утримувати своє майно незалежно від проживання у ньому.
Твердження в апеляційній скарзі про порушення судом положень постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206, є безпідставними, оскільки предметом даного розгляду є заборгованість, яка виникла у період з 20 червня 2020 року по 21 липня 2021 року, тому норми зазначеної постанови не регулюють правовідносини сторін у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно розглянув справу за відсутності сторін, є необґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З матеріалів справи встановлено, що 15 лютого 2023 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Журавльов О.М. подав до суду клопотання, у якому просив суд під час ухвалення рішення врахувати правову позицію відповідачки, викладену у відзиві на позовну заяву, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
У суді першої інстанції явка сторін у судове засідання у цій справі не визнавалася судом обов'язковою, в матеріалах справи були наявні всі необхідні документи та докази для розгляду справи, а відповідачка письмово виклала свою позицію у поданому відзиві на апеляційну скаргу.
Оскільки сторона відповідача була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на те, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнавалася обов'язковою, то суд першої інстанції, розглянувши справу у судовому засідання 15 лютого 2023 року без участі сторін, не порушив норм процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у резолютивній частині судового рішення суд неправильно вказав місце фактичного проживання відповідача, по своїй суті є опискою та може бути виправлено в порядку статті 269 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції не звернув увагу на безпідставність нарахування позивачем заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з
грудня 2019 року до 19 червня 2020 року, рішення суду першої інстанції підлягає змінні шляхом зменшення стягненої з відповідачки на користь позивача основної заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з 10 083,50грн до 6 238,19грн, суми інфляційних втрат з 810,76грн до 597,09грн та 3% річних з 291,22грн до 203,28грн.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 561,29грн.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 379,80грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Журавльова Олександра Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 рокузмінити, зменшивши стягнену з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Перший український експертний центр» суму основної заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з 10 083,50грн до 6 238,19грн, суму інфляційних втрат з 810,76грн до 597,09грн та 3% річних з 291,22грн до 203,28грн. розмір судового збору з 2 481грн до 1 561,29грн.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Перший український експертний центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 379,80грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук