16 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 826/16625/16
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м.Києва про поновлення на роботі, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Шевченківського районного суду м.Києва (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ голови Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року №02-04-К-2700 "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Шевченківського районного суду міста Києва з 28 вересня 2016 року;
- стягнути з Шевченківського районного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року по день поновлення на роботі.
Позивач просить суд зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва поновити її на посаді з 17.10.2016 у штатному складі суду, визнавши протиправним наказ від 17.10.2016 №9-о.с. «Про звільнення ОСОБА_1 » та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.10.2016 по день поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що 27.09.2016 року головою Шевченківського районного суду м. Києва О.А. Савицьким видано наказ № 02-04-К-200 від 27.09.2016 року "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 " у зв'язку з порушенням присяги. Вважає даний наказ протиправним, оскільки прийнятий з порушенням норм законодавства і таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №800/502/16.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначено, що відповідач заперечує протиправність наказу Голови Шевченківського районного суду м. Києва № 02-04-К-200 від 27.09.2016 року "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 " у зв'язку порушенням присяги. Відповідач вважає, що зазначений наказ є виключною констатацією факту звільнення позивача з посади судді за рішенням, яке було прийнято належним уповноваженим органом та відповідно не порушує трудових прав позивача.
23.11.2020 р. ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" справа була передана на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
Указом Президента України від 21.12.2009 №1085/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва.
18.01.2010 позивача зараховано на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва.
24.09.2016 Указом Президента України №408/2016 від 24.09.2016 р. позивача звільнено з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України у зв'язку порушенням присяги.
27.09.2016 року головою Шевченківського районного суду м. Києва О.А. Савицьким видано наказ № 02-04-К-200 від 27.09.2016 року "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 " у зв'язку з порушенням присяги.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами статті 126 Конституції України (тут і надалі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.
Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.
Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються у разі його смерті.
Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.
Спеціальним законодавством, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI чинний на момент спірних правовідносин).
Частиною 4 статті 48 Закон № 2453-VI передбачено, що незалежність судді забезпечується:
1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;
2) недоторканністю та імунітетом судді;
3) незмінюваністю судді;
4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;
5) забороною втручання у здійснення правосуддя;
6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;
8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;
9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;
10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;
11) правом судді на відставку.
Статтею 111 Закону № 2453-VI визначено, що суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Приписами статті 116 Закону № 2453-VI визначено звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді.
Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".
На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади.
На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
Частиною 2 статті 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон № 22/98-ВР у редакції чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що Вища рада юстиції є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 22/98-ВР передбачено, що Вища рада юстиції вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
Приписами статті 27 Закону № 22/98-ВР визначено, що Вища рада юстиції приймає такі акти:
1) подання про призначення суддів;
2) подання про звільнення суддів з посади;
3) рішення про порушення вимог щодо несумісності;
4) рішення про дисциплінарну відповідальність;
5) рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів;
5-1) рішення по скарзі на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняте за результатами дисциплінарного провадження;
6) рішення про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції у випадках, передбачених у статті 18 цього Закону;
7) інші акти в межах повноважень Вищої ради юстиції.
Вища рада юстиції приймає такі процедурні акти:
1) ухвали про відкриття дисциплінарного провадження;
2) ухвали про відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність;
3) рішення про відмову в поданні про призначення;
4) рішення про відвід (самовідвід) члена Вищої ради юстиції;
5) інші процедурні акти, необхідні для здійснення функцій Вищої ради юстиції.
Акти Вищої ради юстиції можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Статтею 32 Закону № 22/98-ВР визначено підстави подання про звільнення судді за особливих обставин.
Питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб'єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
Суддя, справа якого розглядається, та/або його представник мають право знайомитися з матеріалами перевірки надавати докази та пояснення, ставити запитання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.
Запрошення судді, справа якого розглядається, є обов'язковим. У разі неможливості взяти участь у засіданні Вищої ради юстиції з поважних причин суддя, справа якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов'язковому порядку. Повторне неприбуття такого судді без поважних причин є підставою для розгляду справи за його відсутності.
Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції.
Якщо в процесі розгляду питання про звільнення судді за особливих обставин Вища рада юстиції дійде висновку про відсутність підстав для звільнення судді, проте вчинені суддею дії можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність, Вища рада юстиції може прийняти рішення про притягнення суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів до дисциплінарної відповідальності, а щодо інших суддів - про направлення матеріалів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Судом встановлено, що позивач звернувся 28 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Президента України з вимогами про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 24 вересня 2016 року № 408/2016 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва за порушення присяги судді".
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду по справі № 800/502/16 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України "Про звільнення судді" від 24 вересня 2016 року № 408/2016 року - відмовлено.
Вказаним рішення констатовано, що 8 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК), утвореної відповідно до положень Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" надійшла заява ОСОБА_15 та адвоката Дорошенко Н.А. про порушення ОСОБА_5, як суддею, норм законодавства України під час прийняття рішень про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_15, який був учасником масових акцій протесту, зокрема статей 177, 178, 194, 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Спеціальна перевірка щодо ОСОБА_5 здійснювалася в порядку, визначеному Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (далі - Закон № 1188-VІІ), яким визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
За наслідками розгляду матеріалів дисциплінарної справи ТСК 22 квітня 2015 року ухвалила висновок № 22/02-15, яким визнала в діях судді порушення присяги, та направила висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
31 березня 2016 року Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 22 квітня 2015 року № 22/02-15, стосовно судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , прийняла Рішення № 710/0/15-16 про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва за порушення присяги.
Враховуючи викладене, та керуючись п. 5 частини 5 статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 27, 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції", статтями 95-97, 116, 121 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" головою Вищої ради юстиції 26 травня 2016 року внесено Президенту України подання № 48/0/12-16 "Про звільнення судді з посади", яким запропоновано Президентові України звільнити ОСОБА_5 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва, у зв'язку з порушенням присяги.
Вказане судове рішення набрало законної сили та є обов'язковим для виконання та врахування, відтак в силу вимог ч.4ст.78 КАС України такі обставини не підлягають доказуванню у цій справі.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.
Як закріплено у частині третій цієї ж статті у разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.04.2020 у справі №815/5811/16, акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.
Також Верховний Суд зауважив, що статтею 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до повноважень голови місцевого суду не віднесено надання правової оцінки щодо протиправності або правомірності акта про звільнення судді з посади при прийнятті наказу згідно пункту 4 частини першої даної статті. Видання наказу про відрахування зі штату суду, є належною формою реалізації відповідним суб'єктом своїх владних управлінських функцій.
За результатом аналізу наведених вище правових норм і рішення Верховного Суду, суд констатує, що у випадку, який розглядається, голова суду Шевченківського районного суду міста Києва, при винесенні оскаржуваного наказу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, оскільки Указ Президента України був обов'язковим до виконання і його оскарження в судовому порядку не зупиняло такого виконання.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про правомірність прийняття наказу про відрахування зі штату у спірному випадку і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог як щодо скасування цього наказу, а також і похідних від цієї вимоги інших вимог - про поновлення на посаді та стягнення коштів.
Стосовно розподілу судових витрат.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат відсутній
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , );
Відповідач - Шевченківський районний суд м.Києва (вул. Дегтярівська, 31-А, м. Київ,03057, Код ЄДРПОУ 37995466).
Суддя І.В. Маренич