16 червня 2025 року справа № 580/4033/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 28.05.2016 до 14.03.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 29.09.2018 виплаченої 14.03.2025 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 580/602/22;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 28.05.2016 до 14.03.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 29.09.2018 виплаченої 14.03.2025 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 580/602/22.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 14.03.2025 року на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 року у справі № 580/602/22 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 29.09.2018 року у загальній сумі 98938,47 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою, однак відповідач в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплатив на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою від 18.04.2025 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.05.2025 представник відповідача подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що 14 березня 2025 року відповідач на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року до 28 лютого 2018 року у загальній сумі 98938,47 грн, у зв'язку із чим вважає відсутнім порушення права позивача щодо не виплати спірної компенсації. Звернув увагу, що позовна вимога позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 72, 73, 74 КАС не підтверджується.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 13.03.2023 у справі № 580/602/22 встановив, що ОСОБА_1 в період з 28.05.2016 до 29.09.2018 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та був зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наказами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) № 95 від 28.05.2016 та №130 від 25.09.2018.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою від 26 вересня 2024 року у справі № 580/602/22 Шостий апеляційний адміністративний суд зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.09.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду, відповідач 14.03.2025 виплатив позивачеві кошти в сумі 98938,47 грн, що підтверджується випискою із банківського рахунку позивача у АТ КБ “Приватбанк».
Бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 28.05.2016 до 14.03.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті, суд врахував таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно статей 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Отже, дія вказаних норм поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17, від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Збройних Сил України, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі Збройних Сил України.
Вказані висновки суду відповідають за своїм змістом правовій позиції Верховного Суду висловленої у постановах від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а, від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19.
Суд врахував, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в т. ч. грошове забезпечення (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат), у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Як зазначалося вище, Постановою від 26 вересня 2024 року у справі № 580/602/22, Шостий апеляційний адміністративний суд встановив невиплату відповідачем частини грошового забезпечення позивача (індексації грошового забезпечення) та зобов'язав відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; за період з 01.03.2018 до 29.09.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд зазначає, що враховуючи сформовану практику Верховного Суду, компенсація чистини втраченого доходу виплачується не з моменту постановлення судового рішення, на підставі якого такий дохід фактично виплачено, а саме з часу, коли у особи виникло право на отримання такого доходу.
Аналогічного змісту правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/8319/16.
Зокрема, Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Суд врахував, що згідно витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 № 130 від 25.09.2018, ОСОБА_1 з 29.09.2018 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Тобто, належні суми індексації грошового забезпечення мали бути виплачені під час звільнення, тобто не пізніше 29.09.2018. Натомість, як встановив вище суд, на виконання вказаного рішення суду від 26 вересня 2024 року у справі № 580/602/22, відповідач 14.03.2025 виплатив позивачеві кошти в сумі 98938,47 грн, що підтверджується випискою із банківського рахунку позивача у АТ КБ “Приватбанк».
З урахуванням зазначеного, періодом за який позивачу має бути виплачена спірна компенсація є період з 28.05.2016 до 13.03.2025.
Суд зазначає, що відповідач не надав до суду доказів нарахування та виплати позивачу спірної компенсації у зв'язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення.
Покликання представника відповідача щодо не підтвердження позивачем позовних вимог належними та допустимими доказами в розумінні ст. 72, 73, 74 КАС суд вважає необґрунтованими, оскільки у спірних правовідносинах приписами ч. 2 ст. 77 КАС України саме на суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що для захисту прав позивача належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 28.05.2016 до 13.03.2025 відповідно до положень статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 28.05.2016 до 13.03.2025 відповідно до положень статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 28.05.2016 до 13.03.2025 відповідно до положень статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 );
2) відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 16.06.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК