Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без розгляду
16 червня 2025 р. Справа № 520/2562/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року №0038458-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1907,75 гривень, №0038459-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 50024,00 гривень; №0038461-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 66836,25 гривень, №0038463-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 44889,00 гривень, № 0038467-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1060,15 гривень, №0038468-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 4756,05 гривень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
21.02.2025 року представник відповідача через функціонал "Електронний суд" надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з порушенням позивачем строків звернення до суду, оскільки позивачем було застосовано процедуру адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, за результатом чого Державною податковою службою України було прийнято рішення від 01.11.2024 року № 33026/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін оскаржувані податкові рішення, а скаргу - без задоволення. А відтак, відповідач вважає, що строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом сплив.
24.02.2025 року представник позивача через функціонал "Електронний суд" подав заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Не погоджуючись із правовою позицією відповідача, представник позивача зауважив на тому, що рішення ДПС України від 01.11.2024 року № 33026/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги було направлено позивачку в порядку, визначеному ст.. 42 ПК України на його податкову адресу: вул.. Лугова, буд.6, м. Валки, Богодухівського району Харківської області, 63002 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 060097906989) та повернуто Укрпоштою за зворотньою адресою 18.11.2024 року, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. У зв'язку із чим представник позивача приходить до висновку, що фактично рішення було вручено платнику податків відповідно до вимог ПК України 18.11.2024 року. Посилаючись на позицію ВСУ України, яка викладена у постановах від 20.10.2020 року № 140/30/20 та від 31.01.2024 № 140/12235/21 та від 19.01.2023 року № 140/1770/19 від 19.01.2023 року, представник позивача, не погоджується з висновком представника відповідача про те, що місячний строк звернення до суду розпочався 18.11.2024 року та закінчився 18.12.2024 року, оскільки порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх справ. Позивач не має зареєстрованого електронного кабінету і підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року, з метою вирішення питання щодо строку звернення позивача до суду з адміністративним позовом, витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області належним чином завірену копію повідомлення про вручення (конверт) копії рішення №33026\6.99-00-06-01-03-06 від 01.11.2024 про результати розгляду скарги позивачеві, з наявними ідентифікуючими відомостями, а саме - відправника, його адресу, адресата (одержувача) та його адресу; інформацію про статус доставки поштового відправлення, у випадку повернення поштових відправлень відправнику - надати інформацію про підстави повернення та відповідні конверти з відмітками про причини повернення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без руху. Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності інших причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
На виконанння вказаної ухвали, позивачем 02.06.2025 через систему Електронний суд було подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що пропуск строку звернення до суду позивач пов'язував, зокрема, із введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану. Перебування позивача у різних частинах України, постійні переїзди призвели до проблем комунікації та обміну інформацією, наслідком позивач не зміг отримати відповідь ДПС України через свою необізнаність про її надходження до поштового відділення.
Крім того просив врахувати об'єктивне існування певних складнощів із доставкою поштових відправлень, оскільки скарга до ДПС України була відправлена 19.08.2024, а отримана адресатом лише 06.09.2024. При цьому рішенням ДПС України № 28666/6/99-00-06-01-03-06 від 23 вересня 2024 року (отримане 30 вересня 2024 року) строк розгляду скарги (вх. ДПС № 33663/6 від 06 вересня 2024 року) вирішено продовжити по 04 листопада 2024 року (включно).
У період з 26.05.2025 по 13.06.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала на лікарняному, відтак розгляд заяви відбувається в перші робочі дні.
Дослідивши докази в межах вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду та підстав для залишення позову без розгляду, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п.58.19 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 зробив висновок про те, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України) не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України.
Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Водночас Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначив про відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Таким чином, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20) дійшов висновку, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
Отже, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20), з урахуванням наведеного відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважав за необхідне сформулювати такий правовий висновок. Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Вказаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.05.2024 у справі № 520/1810/23, у якій Суд констатував, що за сформованою судовою практикою, яка є обов'язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року № 0038458-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1907,75 гривень, №0038459-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 50024,00 гривень; №0038461-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 66836,25 гривень, № 0038463-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 44889,00 гривень, №0038467-2412-2006- UA63020030000094096 на суму1060,15 гривень, №0038468-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 4756,05 гривень.
01.07.2024 року позивач звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із заявою про внесення змін при нарахуванні податку на нежитлову нерухомість за 2022 рік.
31.07.2024 року ГУ ДПС у Харківській області, розглянувши вищевказане звернення позивача надало відповідь № 975/Д/20-40-24-12-12, згідно якої не встановило підстав для внесення змін до спірних податкових повідомлень-рішень та зауважило на тому, що вказана відповідь може бути оскаржена платником податків в порядку, визначеному З» «Про звернення громадян».
Також, платник податків ОСОБА_2 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою (без номеру та дати) на податкові повідомлення -рішення від 07 лютого 2024 року № 0038458-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1907,75 гривень, №0038459-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 50024,00 гривень; №0038461-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 66836,25 гривень, №0038463-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 44889,00 гривень, №0038467-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 1060,15 гривень, №0038468-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 4756,05 гривень.
В якості доказів направлення вказаної скарги на адресу податкового органу ним надано копію фіскального чеку від 19.08.2024.
Листом від 08.08.2024 ОСОБА_2 повідомив ГУ ДПС у Харківській області про оскарження вищевказаних податкових повідомлень рішень в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
23.09.2024 Державна податкова служба України прийняла рішення № 28666/6/99-00-06-01-03-06 про продовження до 04.11.2024 строку розгляду скарги (вх. ДПС № 33663/6 від 06.09.2024 року) платника податків ОСОБА_2 .
Оскільки платник податків не отримував рішення від Державної податкової служби України, прийнятого за результатом розгляду його скарги (вх. ДПС № 33663/6 від 06.09.2024 року) 23.01.2025 року ОСОБА_2 звернувся до Державної податкової служби України з листом відповідно до якого просив надіслати йому рішення про результати розгляду скарги (без номеру та дати) на оскаржені в адміністративному порядку податкові повідомлення -рішення.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2024 ДПС України за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 (вх. ДПС № 33663/6 від 06.09.2024 року) було прийнято рішення № 33026/6/99-00-06-01-03-06, яким податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року № 0038458-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1907,75 гривень, №0038459-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 50024,00 гривень; №0038461-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 66836,25 гривень, №0038463- 2412-2006-UA63020030000094096 на суму 44889,00 гривень, №0038467-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 1060,15 гривень, №0038468-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 4756,05 гривень залишені без змін, а скарга без задоволення.
Як зазначає позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, щодо строків звернення до суду з даними позовом, рішення ДПС України від 01.11.2024 № 33026/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги було направлено позивачу в порядку, визначеному ст.. 42 ПК України на його податкову адресу: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0600979069895) та повернуто Укрпоштою за зворотньою адресою 18.11.2024 року, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. У зв'язку із чим представник позивача приходить до висновку, що фактично рішення було вручено платнику податків відповідно до вимог ПК України 18.11.2024 року.
Вказані обставини як визнаються безпосередньо позивачем в письмових поясненнях, наданих через функціонал "Електронний суд" 24.02.2025 року, так і підтверджуються копіює конверту з відміткою про направлення рішення № 33026/6/99-00-06-01-03-06, довідкою пошти від 18.11.2024 року про невручення поштове відправлення № 0600979069895 адресату та рекомендованим повідомленням про направлення поштового відправлення № 0600979069895 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , які надані відповідачем на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року.
Таким чином враховуючи вищевказані обставини, приймаючи до уваги те, що з позовною заявою позивач звернувся до суду лише 04.02.2025, суд дійшов до висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із даним позовом, оскільки попередньо застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та податковим органом прийнято рішення про відмову в задоволені скарги.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Частина четверта статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
У свою чергу саме норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України та регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього застосування позивачем процедури адміністративного оскарження.
Суд повторно зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 відступив від позиції про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у якій визначено, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, яке оскаржено.
Практика Верховного Суду в подальшому була усталеною та незмінною, тому у платника податків не могло бути двозначного розуміння положень чинного законодавства стосовно строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження.
Враховуючи, що з прийняттям Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду постанови від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 усунуті недоліки національного законодавства у питанні строку звернення до суду, що виключає можливість різного тлумачення визначення строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, то платник податків мав розраховувати саме на таке правозастосування і дотримуватися його.
Відтак жодних об'єктивних причин, підтверджених належними доказами, за яких позивач не міг звернутись до суду в місячний строк, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, позивачем, представником позивача не наведено.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Щодо посилань позивача на запроваджений в Україні воєнного стану суд зазначає наступне.
У зв'язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.
В постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
В той час, Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зробив висновок, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Також в ухвалі від 06.09.2022 у справі №420/16598/21 з приводу оцінки доводів щодо поважності причин пропущення процесуального строку для звернення до адміністративного суду з підстав запровадженого воєнного стану Верховним Судом зазначено, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках.
Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а саме перебування позивача у різних частинах України, постійні переїзди, зумовлені перебування сім'ї у місті Кременчук та необхідністю керувати збиранням врожаю у Валківській громаді, як в адміністративному позові, так і в заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть вважатися поважними, оскільки не підтверджені жодними належними доказами.
Суд та всі учасники заявленого спору діють в однакових умовах воєнного стану, сам по собі факт дії воєнного стану не свідчить про поважність пропуску строку для звернення до суду, поновлення строків це виняток, а воєнний стан - загальна умова для всіх.
Суд зазначає, що позивач не надав жодних пояснень та доказів на підтвердження того, яким саме чином дія воєнного стану зумовила неможливість його звернення до суду з позовною заявою.
З огляду на наведене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до суду з даним позовом у строк, встановлений законом, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об'єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у місячний строк.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).
Відтак, подана заява про поновлення процесуального строку вважається судом необґрунтованою.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вказане, наявні підстави для задоволення заяви представника відповідача та залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи обставини того, що суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст.123, 240-246, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду - відмовити.
Заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.