Справа № 500/2034/25
16 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Кокарева Євгенія Олександрівна, звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), у якому просив ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12 лютого 2025 року № 262840022512, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня первісного звернення, а саме - з 09.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.02.2025 № 262840022512 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. Відмова обґрунтована тим, що відповідач на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 500/5920/24 зарахував до страхового стажу період проходження строкової військової служби з 29.06.1988 по 28.06.1990, період роботи з 01.09.1990 по 06.03.1996 та з 27.03.1996 по 12.09.2000. Однак, у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах відповідач відмовив у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу не менше 12 років 6 місяців, оскільки позивачем не надана пільгова довідка та матеріли атестації робочих місць.
Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним, таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказав, що на виконання вимог рішення Тернопільського окружного адміністративного суду до страхового стажу враховано період проходження строкової військової служби з 29.06.1988 по 28.06.1990, періоди роботи з 01.09.1990 по 06.03.1996 та з 27.03.1996 по 12.09.2000. Страховий стаж обчислений у відповідності до поданих документів та з урахуванням результативної частини рішення суду на даний час визначено та становить 37 років 11 місяців 24 дні. Враховуючи вище зазначене, за результатами повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.08.2024, прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язково державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу не менше 12 років 6 місяців, оскільки пільгова довідка та матеріали атестації робочих місць, подання яких визначено Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, не надано (арк. справи 21 - 24).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали суду від 14.04.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 14.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення пенсійного віку 55 років, звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.08.2024 № 262840022512 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.08.2024 № 262840022512 позивач звернуся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 500/5920/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.08.2024 № 262840022512, яким відмовлено у призначенні пeнcії ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення, а саме - з 09.08.2024, зарахувавши до страхового стажу період проходження строкової військової служби з 29.06.1988 по 28.06.1990, згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 та періоди роботи з 01.09.1990 по 06.03.1996 та з 27.03.1996 по 12.09.2000, згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень, 60 копійок). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
За результатами виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 500/5920/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до страхового стажу позивача зараховано період проходження строкової військової служби з 29.06.1988 по 28.06.1990, періоди роботи з 01.09.1990 по 06.03.1996 та з 27.03.1996 по 12.09.2000. Однак за результатами повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.08.2024, прийнято рішення від 12.02.2025 № 262840022512 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язково державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу не менше 12 років 6 місяців, оскільки пільгова довідка та матеріали атестації робочих місць, подання яких визначено Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, не надано (арк. справи 9).
Дослідивши трудову книжку позивача НОМЕР_2 (дублікат СП-2358) від 02.10.2000 (арк. справи 15-21) щодо спірного загального та пільгового періоду трудової діяльності позивача на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, судом встановлено наступні записи:
№ 3 - 01.09.1990 робота в Київському комунальному автотранспортному підприємстві 2737 слюсарем-сантехніком у відділі головного механіка;
№ 5 - 06.03.1996 звільнений за власним бажання наказ № 11-К від 06.03.1996;
№ 6 - з 27.03.1996 по 30.11.1998 робота на підприємстві теплових мереж № 1 слюсарем ремонтником 4 (четвертого) розряду наказ про призначення № 28/К від 26.03.1996, наказ про звільнення № 22/К від 30.11.1998;
№ 7 - з 01.12.1998 по 12.09.2000 робота в АЕК "Київенерго" Філіал "Теплові розподільчі мережі Київенерго" слюсарем ремонтником 4 (четвертого) розряду наказ про призначення № 1224 від 01.12.1998, наказ про звільнення № 766 К від 12.09.2000, довідка № 04/655;
№ 8 - з 02.10.2000 по 08.09.2002 позивач працював слюсарем сантехніком 4 (четвертого) розряду відділу головного механіка Комунального підприємства "Київського комунального автотранспортного підприємства № 2737" наказ про призначення № 56К від 02.10.2002, наказ про звільнення № 59К від 08.09.2002;
№ 11 - 21.11.2002 прийнятий в Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" тепломережі Київенерго на посаду слюсаря з обслуговування теплових мереж п'ятої групи в район теплових мереж 1 наказ № 2411 від 21.11.2002;
№ 12 - 31.10.2003 проведена атестація робочих місць та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списком 2 наказ № 215, від 31.10.2003;
№ 13 - 18.07.2005 проведена атестація робочих місць наказ № 144 від 18.07.2005;
№ 14 - 27.01.2010 проведено атестацію робочих місць та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення наказ № 29 від 27.01.2010;
№ 22 - 11.11. 2011 переведений на посаду майстра зміни першої групи району теплових мереж № 1 наказ № 2153П від 04.11.2011;
№ 24 - 01.04.2013 переведений на посаду майстра зміни першої групи аварійно-відновлювальної дільниці з ремонту магістральних та розподільчих мереж № 2 району теплових мереж "Центр" із філіалу теплові мережі ПАТ "Київенерго";
№ 26 - 30.04.2018 звільнений у зв'язку із переведенням наказ № 1508-К від 23.04.2018;
№ 27 - 01.05.2018 прийнято у структурний підрозділ "Київські теплові мережі" Комунального підприємства "Київтеплонерго" майстром зміни першої групи аварійно-відновлювальної дільниці з ремонту теплових мереж № 2 району теплових мереж "Центр" наказ № 3525-К від 27.04.2018.
Отже, згідно з записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 (дублікат СП-2358) від 02.10.2000 починаючи з 01.09.1990 по 06.03.1996, з 27.03.1996 по 30.11.1998, з 01.12.1998 по 12.09.2000, з 02.10.2000 по 08.09.2002, з 21.11.2002 по 01.05.2018 він працював на роботах з шкідливими і важкими умовами праці (слюсарем) за Списком № 2, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач не погодившись з оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.02.2025 № 262840022512, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, звернувся до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до частини першої - другої статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах та працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), який регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 3 Порядку № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Так, за приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону № 1788.
У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацом 1 пункту 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак, дія цього порядку поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Дослідивши трудову книжку позивача НОМЕР_2 (дублікат СП-2358) від 02.10.2000 щодо трудової діяльності позивача на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, судом встановлено наступні записи:
№ 3 - 01.09.1990 робота в Київському комунальному автотранспортному підприємстві 2737 слюсарем-сантехніком у відділі головного механіка;
№ 5 - 06.03.1996 звільнений за власним бажання наказ № 11-К від 06.03.1996;
№ 6 - з 27.03.1996 по 30.11.1998 робота на підприємстві теплових мереж № 1 слюсарем ремонтником 4 (четвертого) розряду наказ про призначення № 28/К від 26.03.1996, наказ про звільнення № 22/К від 30.11.1998;
№ 7 - з 01.12.1998 по 12.09.2000 робота в АЕК "Київенерго" Філіал "Теплові розподільчі мережі Київенерго" слюсарем ремонтником 4 (четвертого) розряду наказ про призначення № 1224 від 01.12.1998, наказ про звільнення № 766 К від 12.09.2000, довідка № 04/655;
№ 8 - з 02.10.2000 по 08.09.2002 позивач працював слюсарем сантехніком 4 (четвертого) розряду відділу головного механіка Комунального підприємства "Київського комунального автотранспортного підприємства № 2737" наказ про призначення № 56К від 02.10.2002, наказ про звільнення № 59К від 08.09.2002;
№ 11 - 21.11.2002 прийнятий в Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" тепломережі Київенерго на посаду слюсаря з обслуговування теплових мереж п'ятої групи в район теплових мереж 1 наказ № 2411 від 21.11.2002;
№ 12 - 31.10.2003 проведена атестація робочих місць та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списком 2 наказ № 215, від 31.10.2003;
№ 13 - 18.07.2005 проведена атестація робочих місць наказ № 144 від 18.07.2005;
№ 14 - 27.01.2010 проведено атестацію робочих місць та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення наказ № 29 від 27.01.2010;
№ 22 - 11.11. 2011 переведений на посаду майстра зміни першої групи району теплових мереж № 1 наказ № 2153П від 04.11.2011;
№ 24 - 01.04.2013 переведений на посаду майстра зміни першої групи аварійно-відновлювальної дільниці з ремонту магістральних та розподільчих мереж № 2 району теплових мереж "Центр" із філіалу теплові мережі ПАТ "Київенерго";
№ 26 - 30.04.2018 звільнений у зв'язку із переведенням наказ № 1508-К від 23.04.2018;
№ 27 - 01.05.2018 прийнято у структурний підрозділ "Київські теплові мережі" Комунального підприємства "Київтеплонерго" майстром зміни першої групи аварійно-відновлювальної дільниці з ремонту теплових мереж № 2 району теплових мереж "Центр" наказ № 3525-К від 27.04.2018
Вищезазначені записи вчинені належним чином, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цих періодів, в трудовій книжці не міститься.
Водночас суд зазначає, що у трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у відповідні період на посадах, що віднесені до відповідного списку, а саме посаді слюсаря.
Суд зазначає, що Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Відповідно до Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" розділ XIII "Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство", позиція 2140000а-18505 містить посади - слюсар по обслуговуванню теплових мереж, слюсарі по обслуговуванню підземних теплопроводів і споруд теплових мереж, слюсарі-обхідники при обслуговуванні підземних теплопроводів, постійно зайняті на підземних трубопроводах, камерах і каналах до місць розмежування з абонентами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461), затверджено Список № 2 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах". Список № 2 містить позицію 13а, розділ XIII "Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство" - слюсарі з обслуговування теплових мереж, зайняті на підземних трубопроводах, камерах і каналах на ділянках до місць розмежування з абонентами. Розділ XIII містить позицію 2140006 - 23362 майстри, старші майстри по ремонту устаткування (котельного, турбінного паро газотурбінного), паливо подавання та пило приготування) у місцях його установки.
Зазначена позиція міститься у розділі XIII Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Таким чином, суд висновує, що позивач працював на посадах слюсаря з обслуговування теплових мереж, майстра зміни першої групи району теплових мереж, майстра зміни першої групи аварійно відновлювальної дільниці з ремонту магістральних та розподільчих мереж - роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що сумарно становить більше 12 років 6 місяців.
Однак відповідач обґрунтовує законність свого рішення щодо відсутності пільгового стажу тим, що позивачем не надана пільгова довідка та матеріали атестації робочих місць, подання яких визначено Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993№ 637.
Відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (набрав чинності з 21.08.1992, далі - Порядок № 442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Суд зазначає, що відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 (дублікат СП-2358) від 02.10.2000, а саме:
- запис № 12 - 31.10.2003 проведена атестація робочих місць та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списком 2 наказ № 215, від 31.10.2003;
- запис № 13 - 18.07.2005 проведена атестація робочих місць наказ № 144 від 18.07.2005;
- запис № 14 - 27.01.2010 проведено атестацію робочих місць та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення наказ № 29 від 27.01.2010.
Крім того, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Отже, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо виключно на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачами зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправно не зарахував пільговий стаж позивача згідно з записами трудової книжки.
Водночас принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.
Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Так, Верховний Суду неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо.
При цьому, вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві.
Суд зауважує, що завертаючись до суду із позовними вимогами позивач просив зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня первісного звернення, а саме - з 09.08.2024, однак не просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 (дублікат СП-2358) від 02.10.2000.
З огляду на що, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.
Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.
З приводу ефективності судового захисту прав та інтересів особи суд вважає за необхідне вказати таке.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.
Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов'язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.
З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Зазначенні висновки суду, також узгоджуються із правовою позицією Верховно Суду наведенні у постанові від 13.04.2023 у справі № 757/30991/18-а.
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина друга статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 (дублікат СП-2358) від 02.10.2000 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня первісного звернення, а саме - з 09.08.2024.
Висновки за результатами розгляду справи
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судові витрати
Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 8759-9156-0575-8719 від 03.04.2025.
Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, спірне рішення якого стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.02.2025 № 262840022512, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи за Списком № 2 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 (дублікат СП-2358) від 02.10.2000 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня первісного звернення, а саме - з 09.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 червня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Юзьків М.І.