Справа № 500/1999/25
16 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просив ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.03.2025 № 192350010215 про відмову ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи на посаді водія Ямбургської автоколони ЗАТ "Північгазсервіс" в районі Крайньої Півночі з 24 липня 1996 року по 30 вересня 1999 року, періоду роботи на посаді водія Ямбургської автоколони ВАТ "Корпорація "Північгазсервіс" в районі Крайньої Півночі з 01 жовтня 1999 року по 21 березня 2003 року, періоду роботи на посаді водія транспортного цеху з 30 серпня 2004 року та на посаді моториста цементувального агрегату з 18 квітня 2008 року по 17 квітня 2010 року ТОВ "Уренгойрембудвидобуток" в районі Крайньої Півночі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивачу у призначенні пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у призначення пенсії за віком позивач вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у встановлений судом строк, подало відзив, у якому представник не погоджується із позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення. В обґрунтування чого зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 від 25.03.1988), а саме: з 15.02.1994 по 17.01.1997 на посаді водія Збарської НПУ-16 по охороні м. Збараж, оскільки період роботи перетинається з роботою в іншій державі. Заявнику запропоновано надати довідку про нарахування заробітної плати за період роботи; періоди трудової діяльності на території росії: з 24.07.1996 по 30.09.1999 - на посаді водія Ямбургської автоколони ЗАТ "Північгазсервіс", з 01.10.1999 по 21.03.2003 - на посаді водія Ямбургської автоколони ВАТ "Північгазсервіс", з 30.08.2004 по 17.04.2010 - на посаді водія транспортного цеху ТОВ "Уренгойрембуддобича", оскільки відповідно до Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) та території російської федерації по 31 грудня 1991 року. Крім того, запис про період роботи у ЗАТ "Північгазсервіс" з 24.07.1996 по 30.09.1999 не містить підстави звільнення (відсутній документ, його дата та номер). З огляду на викладене, страховий стаж позивача склав 18 років 06 місяці 03 дні, із необхідних 32 років, а тому просив відмовити у задоволенні позивних вимог (арк. справи 29 - 35).
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій він висловлює заперечення щодо викладених у відзиві доводів та просить вважати викладені у відзиві мотиви відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог необґрунтованими і таким, що підлягають відхиленню (арк. справи 35 - 38),
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзивів на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 14.04.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачам через електронний кабінет 14.04.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", які міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.03.2025 № 192350010215 у призначенні пенсії йому було відмовлено, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу не менше 32 роки відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (арк. справи 9).
Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що за результатами розгляду доданих документів, до загального страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності на території росії: з 24.07.1996 по 30.09.1999, з 01.10.1999 по 21.03.2003 та з 30.08.2004 по 17.04.2010, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.03.1988, а також період роботи з 15.02.1994 по 17.01.1997 на посаді водія Збарської НПУ-16 по охороні м. Збараж, оскільки цей період роботи перетинається з роботою в росії. Заявнику запропоновано надати довідку про нарахування заробітної плати за період роботи з 15.02.1994 по 17.01.1997 на посаді водія Збарської НПУ-16 по охороні м. Збараж.
Відповідно до наданих до заяви документів страховий стаж позивача становить - 18 років 06 місяців 03 дні.
Дослідивши копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 25.03.1988 (арк. справи 10 - 14), судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивача за спірні періоди а саме:
- записи № 7, № 8 - з 24.07.1996 по 30.09.1999 робота на посаді водія Ямбургської автоколони ЗАТ "Північгазсервіс";
- записи № 9, № 10 - з 01.10.1999 по 21.03.2003 робота на посаді водія Ямбургської автоколони ВАТ "Північгазсервіс";
- запис № 11, № 12 - з 30.08.2004 по 17.04.2010 робота на посаді водія транспортного цеху ТОВ "Уренгойрембуддобича".
Отже, записами трудової книжки НОМЕР_1 від 25.03.1988 підтверджено спірні періоди трудової діяльності позивача, що мають бути зараховані до страхового стажу. При цьому вищезазначені записи зроблені чітко з посиланнями на відповідні накази та засвідченні підписами уповноважених осіб та печатками.
Водночас наведені обставини підтверджуються:
- довідкою ЗАТ "Північгазсервіс" від 28.07.2004 № 57 про те, що позивач працював на посаді водія з 24.07.1996 по 30.09.1999, трудовий стаж становить 03 роки 02 місяці 06 днів, фактично відпрацьований час в районі Крайньої Півночі 01 рік 07 місяців 03 дні (арк. справи 15);
- довідкою ВАТ "Корпорація "Північгазсервіс" від 07.04.2003 № 132 про те, що позивач дійсно працював на посаді водія Ямбургської автоколони ВАТ "Корпорація "Північгазсервіс" з 01.10.1999 по 21.03.2003, трудовий стаж становить 03 роки 05 місяців 21 день, фактично відпрацьований час в районі Крайньої Півночі 01 рік 05 місяців 19 днів (арк. справи 16 - 17);
- довідкою ТОВ "Уренгойрембудвидобуток" від 17.04.2010 № 346 про те, що позивач працював з 30.08.2004 по 17.04.2008 на посаді водія і з 18.04.2008 по 17.04.2010 на посаді моториста цементувального агрегату, фактично відпрацьований час в районі Крайньої Пів ночі становить 05 років 07 місяців 18 днів (арк. справи 19).
Позивач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.03.2025 № 192350010215 про відмову у призначенні пенсії за віком, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, звернувся до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 25 до 35 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому потреба у наданні додаткових відомостей або ж уточненні інших відомостей виникає лише тоді, коли у заявника відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній, або ж містяться неточні записи про період його роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, та не заперечується відповідачем позивач у спірний період працював на території російської федерації, зокрема:
- з 24.07.1996 по 30.09.1999 на посаді водія Ямбургської автоколони ЗАТ "Північгазсервіс", трудовий стаж становить 03 роки 02 місяці 06 днів, фактично відпрацьований час в районі Крайньої Півночі 01 рік 07 місяців 03 дні;
- з 01.10.1999 по 21.03.2003 на посаді водія Ямбургської автоколони ВАТ "Північгазсервіс", трудовий стаж становить 03 роки 05 місяців 21 день, фактично відпрацьований час в районі Крайньої Півночі 01 рік 05 місяців 19 днів;
- з 30.08.2004 по 17.04.2008 на посаді водія транспортного цеху ТОВ "Уренгойрембуддобича" та з 18.04.2008 по 17.04.2010 на посаді моториста цементувального агрегату, фактично відпрацьований час в районі Крайньої Пів ночі становить 05 років 07 місяців 18 днів.
Усі спірні періоди роботи трудової діяльності позивача підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_1 від 25.03.1988 та довідкою ЗАТ "Північгазсервіс" від 28.07.2004 № 57, довідкою ВАТ "Корпорація "Північгазсервіс" від 07.04.2003 № 132, довідкою ТОВ "Уренгойрембудвидобуток" від 17.04.2010 № 346.
Усі записи зроблені належним чином, чітко з посиланнями на відповідні накази, засвідченні підписами уповноважених осіб та печатками та не викликають жодних сумнівів щодо їх достовірності.
Однак, законність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування спірних періодів трудової діяльності позивача на території рф з 27.07.1996 по 30.09.1999, з 01.10.1999 по 21.03.2003 та з 30.08.2004 по 17.04.2010, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.03.1988 відповідач обґрунтовує тим, що питання зарахування до страхового стажу періодів роботи (служби), навчання, що мали місце у республіках колишнього Союзу РСР було врегульовано Угодою про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненою 13.03.1992 в м. Москві, яка припинила свою дію для України 19.06.2023. Згідно Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР. У зв'язку з цим при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) та території російської федерації по 31 грудня 1991 року.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Так, оцінюючи вищезазначені доводи відповідача суд враховує, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.
Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Таким чином, оскільки позивач набула спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Тобто обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась її трудова діяльність.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи та зарахуванню заробітної плати позивача за такий період, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на зарахування періодів роботи в рф не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди
Відтак стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що не зарахування органами Пенсійного фонду України до загального та спеціального стажу періоду роботи позивача на території рф з 27.07.1996 по 30.09.1999, з 01.10.1999 по 21.03.2003 та з 30.08.2004 по 17.04.2010, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.03.1988 є протиправним.
Висновки за результатами розгляду справи
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судові витрати
Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.4293754403.1 від 08.04.2025.
Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.03.2025 № 192350010215 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 про призначення пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу періодb роботи з 24.07.1996 по 30.09.1999 на посаді водія Ямбургської автоколони ЗАТ "Північгазсервіс" в районі Крайньої Півночі, періоду роботи з 01.10.1999 по 21.03.2003 на посаді водія Ямбургської автоколони ВАТ "Корпорація "Північгазсервіс" в районі Крайньої Півночі, періоду роботи з 30.08.2004 по 17.04.2008 на посаді водія транспортного цеху та з 18.04.2008 по 17.04.2010 на посаді моториста цементувального агрегату ТОВ "Уренгойрембудвидобуток" в районі Крайньої Півночі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 червня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25001 код ЄДРПОУ: 20632802).
Головуючий суддя Юзьків М.І.