16 червня 2025 р. Справа № 480/10816/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:
1) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо не здійснення позивачу перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового судді у відставці з 18 червня 2024 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік»,
2) зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити ОСОБА_1 з 18 червня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», з урахуванням виплачених сум.
Свої вимоги мотивувала тим, що ГУ ПФУ в Сумській області протиправно у спірний період нарахувало позивачу довічне грошове утримання, як судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102,00грн., встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік». Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 року №2- р/2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України. Тому вважає, що має право на нарахування та виплату довічного грошового утримання виходячи саме з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, сторонам встановлено строк на подання заяв по суті спору.
Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18.02.2020, виникає відповідно до п. 4 ст. 142 Закону - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді з урахуванням базового розміру посадового окладу, визначеного ч.3 ст.135 Закону - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ не передбачено збільшення прожиткового для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024, а залишено на рівні 2020 року у розмірі 2102 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області з 2017 року як отримувач довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.15, 35).
З 18.06.2024 відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року, а саме у розмірі 2102 гривні, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Вказане відповідачем у відзиві не заперечувалося.
Втім позивач вважаючи, що з 18.06.2024 має право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи саме з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
На підставі ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4-5 ст. 142 Закону № 1402-VI встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
У свою чергу, розмір винагороди судді встановлюється Законом №1402-VI, відповідно до частини 1 статті 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з частинами третьою статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Спір у цій справі виник у зв'язку нарахуванням та виплатою позивачу з 18.06.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн., у той час як позивач вважає, що їй має нараховуватись та виплачуватись таке утримання саме з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00грн.
Відповідач у відзиві зазначає, що з січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн.
Судом встановлено, що абзацом четвертим статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3028 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Тобто Закон України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачає прожитковий мінімум працездатних осіб та окремо прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Вирішуючи цей спір, суд зазначає, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», під час обрахунку розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, від якого, у свою чергу, залежить розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, серед іншого було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24.
Так, у цій постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 зазначено, що окремими приписами закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що такі приписи статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду в і д с т у п и л а від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та зазначила, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, суд висновує, що оскільки статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, то саме цей грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відтак, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. відсутні.
Отже, у межах спірних правовідносин відповідач правомірно здійснював з 18.06.2024 нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
З огляду на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 в справі № 240/9028/24, суд не бере до уваги посилання позивача в позовній заяві як релевантну практику на постанови Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 /у справі №360/503/21, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, від 28.11.2023 у справі №640/16655/21, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Тому застосуванню до цих правовідносин підлягає саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За наведених обставин, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 16.06.2025.
Суддя І.Г. Шевченко