16 червня 2025 року Справа № 480/7465/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про:
- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 18.07.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2022 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;
- зобов'язання військову частини НОМЕР_1 обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 18.07.2022, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2022 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022».
Ухвалою суду від 20.09.2024 позовну заяву у частині позовних вимог про зобов'язання відповідача обчислити та виплатити позивачу грошове забезпечення з 19.07.2022 до 22.09.2022 включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.
Судом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник військової частини НОМЕР_1 , через систему "Електронний суд" подав додаткові пояснення, у яких просить залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Заява обґрунтована тим, що з доданої позивачем до заяви про поновлення процесуального строку довідки убачається, що вона до 13.05.2024, відтак, враховуючи численні позиції Верховні Суду, позивач із позовом у даній справі мала звернутися до 13.08.2024, у той час коли позовна заява від неї надійшла 22.08.2024. Заява позивача про поновлення процесуального строку на звернення до суду не містить посилання на те, які саме об'єктивно непереборні та не залежні віл волевиявлення обставини завадили їй своєчасно, тобто, до 13.08.2024 звернутися до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи та заяви сторін, суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є перерахунок та виплата позивачу у належному розмірі грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2022 роки.
Таким чином спірні правовідносини у даній справі є пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
У період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, позивачем не пропущено строк звернення із вимогами про зобов'язання військову частини НОМЕР_1 обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 18.07.2022, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2022 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022».
Разом з тим, з 19.07.2022 ст. 233 КЗпП України не містить зазначеної норми.
З 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України має наступну редакцію. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022», суд зазначає, що позивач подада заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки позивач з 29.08.2019 до 13.05.2024 проходила службу в ЗСУ і починаючи з 24 лютого 2022 року, залучалась до виконання бойових завдань, що підтверджується довідкою про проходження служби. Позивач перебувала у пункті постійної дислокації, де відновлювалась та здійснювала забезпечення військ та сил, що унеможливлювало вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 14.10.2024, суд визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновив позивачу пропущений строк у частині позовних вимог про зобов'язання військову частини НОМЕР_1 обчислити та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2022 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022».
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При вирішенні питання, яка саме редакція статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню у випадках, коли мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, необхідно враховувати наступне.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, які викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі, і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, у випадках, коли мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX правове регулювання має здійснюватися таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великою Палатою Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №990/156/23, постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, які враховуються судом під час розгляду даної справи. Крім того, і провадження у даній справі зупинялось до набрання законної сили рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 460/21394/23.
Керуючись ст.ст. 122,123,240,248,256,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заява представника військової частини НОМЕР_3 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета