16 червня 2025 року м. Рівне №460/15346/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
12.12.2024 (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Сарненської ВЛК, в якому просив визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати останнього повністю внести діагноз в довідку ВЛК і відмінити військово-обліковий документ, де він визнаний придатним до військової служби.
Ухвалою суду від 23.12.2024 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху для усунення визначених судом недоліків шляхом подання до суду в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали уточненої (виправленої) позовної заяви.
06.01.2025 позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій визначив відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 та сформував позовні вимоги: визнати протиправним висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 145/2078 від 19.07.2024 через неврахування частини медичних показань, надати відстрочку від призову під час мобілізації як особі з інвалідністю (а.с.9-12).
Згідно ухвали суду від 07.01.2025 заявлений позов повернуто позивачу ОСОБА_1 , оскільки останній не виконав у визначений судом строк вимоги ухвали суду від 23.12.2024р. про залишення позовної заяви без руху, а саме: не зазначено відповідачем військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 : не вказано відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету в сторін.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 460/15346/24 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 24.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій прийнято до розгляду. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №460/15346/24.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має довічно третю групу інвалідності, що пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Через те, що відносно нього не було вирішено питання про надання відстрочки чи звільнення від призову по мобілізації, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_5 ), де його було відправлено на проходження військово-лікарської комісії.
Вказує, що після проведення медичного огляду ВЛК при Сарненському РТЦКСП 19 лип ня 2024 року у довідці № 145/2078 було визначений діагноз : Гіпертонічна хвороба II (дру гої) стадії ст. 1 р. 3 гіпертензивне серце. ВВС дефект міжпередсердечної перегородки. Стан після пластики дефекту (2004 р.) СН І із збереженою фракцією викиду ЛШ (лівого шлуноч ку).
Позивач вважає висновок ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , який оформлений у виді довідки №145/2078 від 19.07.2024, протиправним, оскільки не було враховано частини медичних показань, а також не було взято до уваги, що у 2005 його визнано непридатним для проходження військової служби в лавах Збройних Сил України за станом здоров'я.
При цьому, позивач також вказує, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», через наявну у нього інвалідність.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 за результатами проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, про що видано довідку №145/2078 від 19.07.2024. При цьому, у графі «Діагноз» такої довідки вказано: Гіпертонічна хвороба II (дру гої) стадії ст. 1 р. 3 гіпертензивне серце. ВВС дефект міжпередсердечної перегородки. Стан після пластики дефекту (2004 р.) СН І із збереженою фракцією викиду ЛШ.
Вважаючи протиправним висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 №145/2078 від 19.07.2024 через неврахування частини медичних показань, а також наявність підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації як особі з інвалідністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу"; надалі Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (надалі Закон № 2801-XII) військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров'я.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Так, згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови.
Водночас, постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовозобов'язані підлягають медичному огляду ВЛК ТЦК та СП, якій, за результатами військово-лікарської експертизи, надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби; постанова ВЛК ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК згідно з додатком 4 до Положення № 402.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК); ВЛК регіону.
Так, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, одним із повноважень якої є прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України. Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Суд враховує, що підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 встановлено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Водночас, ВЛК регіону мають право приймати постанови згідно з Положенням № 402, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пункт 2.4.10. пункт 2.4 розділу І Положення № 402).
Тобто, оскарженню у судовому порядку, за приписами пункту 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 415/1850/17 у якій зазначено, що у питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Слід зазначити, що згідно з Положенням № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.
Так, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 є позаштатною постійно діючою комісією.
Згідно із нормами Положення № 402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.
Своєю чергою, згідно із пунктами 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
Суд зауважує, що Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.
Отже, питання контролю, розгляду, затвердження, за наявності підстав не затвердження, перегляду, відміни або скасування постанови позаштатних (підпорядкованих) ВЛК є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією ВЛК регіону або ЦЛВК.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
При цьому суд зауважує, що позивач не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів позаштатної ВЛК при проведенні медичного огляду ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402, тобто не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби та правом на оскарження постанови позаштатної ВЛК до ВЛК вищого рівня, як це передбачено чинним законодавством.
Беручи до уваги те, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов'язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд доходить висновку, що позивачем не дотримано порядку, визначеного Положенням № 402, щодо процедури оскарження результатів медичного огляду.
Разом з тим, визначаючись у спірних правовідносинах суд враховує, що підставою заявленої позовної вимоги про визнання протиправним висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 №145/2078 від 19.07.2024 через неврахування частини медичних показань.
Враховуючи ці доводи позивача суд звертає увагу, з чим у позовній заяві погоджується й позивач, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише у межах дотримання процедури прийняття цього висновку. При цьому суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров'я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Тобто, в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
А тому, враховуючи довід позивача про те, що висновок ВЛК сформований без врахування медичних показань, свідченням чого є рішення про придатність до військової служби при наявності 3 групи інвалідності, що пов'язана з наслідками ЧАЕС, суд, звертає увагу на висновок Верховного Суду у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, де Суд зазначив, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб.
Як вже йшлося, предметом судового контролю у справах такої категорії не може бути порядок та спосіб проведення медичного дослідження (обстеження) та постановлення діагнозів, оскільки це потребує спеціальних медичних знань, відтак не делегує суду повноваження втручатися у дискреційні повноваження ВЛК у цій частині.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 145/2078 від 19.07.2024 не належить до задоволення.
Щодо позовної вимоги про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», суд зазначає наступне.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України Постанову № 560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як передбачено пунктом 1 Порядку № 560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, а судом таких доказів не здобуто, що ОСОБА_1 звертався із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4 Порядку №560.
Отже, позовна вимога про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є передчасною.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, позовні вимоги є безпідставними та не належать до задоволення.
За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення складений 16.06.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО