за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень
16 червня 2025 р. Р і в н е №460/24590/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.А. Борискін розглянувши в порядку письмового провадження питання про прийняття звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Львівської обласної державної адміністрації Львівської міської ради ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області
про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду,
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради та Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зобов'язання вчинення дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023, що набрало законної сили 16.11.2023, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незабезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї, в загальній кількості 9 осіб, жилими приміщеннями відповідно до вимог Житлового кодексу України та Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Львівську міську раду забезпечити ОСОБА_1 та членів його сім'ї, в загальній кількості 9 осіб, жилими приміщеннями відповідно до вимог Житлового кодексу України та Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Львівську обласну держадмiнiстрацію перерахувати кошти в сумі 4021748,50 грн. на рахунок Львівської міської ради на закупівлю жилих приміщень ОСОБА_1 та членам його сім'ї в загальній кількості 9 осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
29.11.2023 судом видано виконавчі листи у справі №460/24590/22.
08.12.2023 відкрито виконавче провадження №73535041 щодо зобов'язання Львівської міської ради забезпечити ОСОБА_1 та членів його сім'ї, в загальній кількості 9 осіб, жилими приміщеннями відповідно до вимог Житлового кодексу України та Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою суду від 12.01.2024 заяву відповідача (боржника, виконавця) - Львівської обласної державної адміністрації, про зміну порядку і способу виконання рішення суду задоволено.
Змінено порядок і спосіб виконання рішення суду від 05.10.2023 у справі №460/24590/22, шляхом зобов'язання здійснення перерахунку коштів Львівською обласною державною адміністрацією в сумі 4 021 748,50 грн. на закупівлю жилих приміщень ОСОБА_1 та членам його сім'ї, в загальній кількості 9 осіб, на рахунок департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
29.11.2024 ОСОБА_1 подав до суду заяву в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив винести судове рішення про встановлення судового контролю, шляхом зобов'язання відповідача (не на користь якого ухвалено судове рішення), Львівську міську раду забезпечити ОСОБА_1 та членів його сім'ї, в загальній кількості 9 осіб, жилими приміщеннями відповідно до Житлового кодексу України та Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", а саме: виконати судове рішення та встановити Львівській міській раді місячний термін для подання звіту про виконання судового рішення по справі №460/24590/22, а в разі невиконання судового рішення накласти штраф в розмірі визначеному законодавством.
Ухвалою суду від 09.12.2024 зобов'язано Львівську міську раду подати звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року у справі №460/24590/22 упродовж тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.
На адресу суду надійшов звіт Львівської міської ради про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі № 460/24590/22, відповідно до якого Львівською міською радою та департаментом житлового господарства та інфраструктури вживаються усі можливі заходи для виконання рішення. Однак, наявні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень.
Ухвалою суду від 20.01.2025 відмовлено Львівській міській раді у прийнятті звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі № 460/24590/22. Встановлено Львівській міській раді новий строк подання звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі № 460/24590/22. Зобов'язано Львівську міську раду у 90 денний строк з дати отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі №460/24590/22.
У встановлений судом строк на виконання вимог ухвали від 20.01.2025 Львівською міською радою звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі №460/24590/22 не подано.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Подібні за змістом приписи містяться і у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).
Як визначено статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013, № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також у рішенні від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частини 1 та 2 статті 55, частини 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання судового рішення, має розцінюватися сторонами по справі, як складова частина судового провадження.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, слідує однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому, обов'язковою складовою судового процесу, є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії задля організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Особливості встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтею 382 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень.
Якщо суб'єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб'єкта владних повноважень зобов'язано вчинити певні дії, суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.
Відповідно до положень статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 10 ст. 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Так, як встановлено судом вище ухвалою суду від 09.12.2024 зобов'язано Львівську міську раду подати звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року у справі №460/24590/22 упродовж тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.
В подальшому, ухвалою суду від 20.01.2025 відмовлено Львівській міській раді у прийнятті звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі № 460/24590/22. Встановлено Львівській міській раді новий строк подання звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі № 460/24590/22. Зобов'язано Львівську міську раду у 90 денний строк з дати отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі №460/24590/22.
Станом на день розгляду заяви про накладення штрафу, новий звіт від Львівської міської ради не надходив.
Таким чином, у разі неподання суб'єктом владних повноважень у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення, яке набрало законної сили, або за наслідками розгляду такого звіту суд має право накласти на керівника такого суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, розглядаючи питання про накладення штрафу, необхідно встановити, що рішення не виконано повністю або в частині, з'ясувати причини невиконання судового рішення, встановити особу, що відповідальна за виконання рішення суду. Якщо під час судового розгляду цього питання буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, фактично виконали рішення суду, то саме лише неподання звіту не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу.
Так, представник міської ради у поданому звіті від 13.01.2025 вказав, що з метою виконання судового рішення, Львівською обласною державною адміністрацією на рахунок департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради перераховано кошти в сумі 4021748,50 грн. на закупівлю жилих приміщень для сім'ї позивача з 9-ти осіб. Відповідно до наказу директора департаменту житлового господарства та інфраструктури від 14.03.2024 № 102 "Про утворення конкурсного комітету для визначення переможців конкурсу "Придбання житла для сім'ї ОСОБА_1 на виконання рішення суду" утворено конкурсний комітет для визначення переможців конкурсу "Придбання житла для сім'ї ОСОБА_1 на виконання рішення суду". Оголошення про проведення конкурсу на придбання чотирьох квартир (двох однокімнатних, однієї двокімнатної та однієї трикімнатної квартир) було розміщено тричі (22.03.2024, 03.04.2024 та 01.05.2024) на офіційному веб-сайті Львівської міської ради (http://city-adm.lviv.ua), однак пропозицій на лоти не надійшло. Львівською міською радою та департаментом житлового господарства та інфраструктури вживаються усі можливі заходи для виконання рішення. Однак, наявні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень.
Суд погоджується з доводами представника міської ради про наявність об'єктивних чинників, які ускладнюють виконати рішення суду, однак за суму коштів, яка була виділена на придбання житла можливо було частково забезпечити жилими приміщеннями ОСОБА_1 та членів його сім'ї.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що належних заходів з метою хоча б часткового виконання рішення суду в межах наявних грошових коштів боржником так і не було вжито.
Вказане привели до невиконання рішення суду на протязі 2-х років, що недопустимо в правовій державі, як Україна, з боку органу владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав як для встановлення нового строку для подання Львівською міською радою звіту про виконання судового рішення, так і для накладення штрафу на голову Львівської міської ради, який відповідальний за виконання рішення суду.
Суд вважає за необхідне, накласти на голову Львівської міської ради штраф відповідно до частин 3 та 4 статті 382-3 КАС України в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання рішення суду, стягнувши половину суми штрафу на користь позивача ОСОБА_1 а іншу частину до Державного бюджету України.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що в 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 гривень.
Таким чином, розмір накладеного штрафу становить 60560 гривень (3028 гривень х 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), половину якого в сумі 30280 гривень слід стягнути на користь позивача, а іншу половину у розмірі 30280 гривень - до Державного бюджету України.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню зокрема й ухвали судів у адміністративних справах у випадках, передбачених законом.
Відтак ухвала про накладення штрафу, постановлена в порядку статті 382 КАС України, є виконавчим документом.
Крім того, варто звернути увагу на приписи частини 7 статті 382-3 КАС України, згідно з якими, сплата штрафу не звільняє відповідача від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання.
А з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.
За наведеного та керуючись статтями 149, 248, 294, 295, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Накласти на голову Львівської міської ради штраф за неподання звіту у строк, встановлений судом у сумі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Стягнути половину суми штрафу в розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень) на користь ОСОБА_1 .
Стягнути половину суми штрафу в розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень до Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26255795).
Встановити Львівській міській раді новий строк для подання звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 у справі №460/24590/22 та зобов'язати подати такий звіт у 90 денний строк з дати отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 16 червня 2025 року
Суддя С.А. Борискін