16 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/5750/25
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" про визнання протиправною відповідь, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання протиправною відповіді Філії "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" на пункти 1, 4, 5 запиту від 22 лютого 2025 року №202 та зобов'язання надати відповідь на вказані пункти запиту на інформацію.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за нормами пункту 4 частини 2 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють, іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією), а норми частини 5 статті 6 названого Закону визначають, що не може бути обмежено доступ до інформації про … володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною 2 статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Зауважує, що норми частини 7 статті 6 Закону "Про доступ до публічної інформації" визначають що, не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді. Наголошує, що Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію в державному спеціалізованому господарському підприємстві "Ліси України", затвердженому наказом підприємства від 13 квітня 2023 № 878 (зі змінами), на яке посилається відповідач, не може суперечити нормам частини 7 статті 6 та пункту 4 частини 2 статті 13 Закону "Про доступ до публічної інформації".
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що не є юридичною особою, а відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України". Наголошує, що запитувана інформація належить саме до конфіденційної інформації. Акцентує увагу, що з запиту позивача вбачається, що питання у ньому були суспільно необхідними. Отже, Філія "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" не є розпорядником та володільцем запитуваної інформації.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
22.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до філії "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" із запитом в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо надання:
1.Копій інвентаризаційних описів об'єктів нерухомої власності філії "Північний лісовий офіс" станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року та 01.01.2025.
2.Копії Положення про філію "Північний лісовий офіс", розпорядчого документа про затвердження даного Положення, яким визначено право на порядок використання вказаного майна.
3.Копію наказу про призначення ОСОБА_2 керівником філії "Північний лісовий офіс", та наказів про призначення попередніх керівників філії, з дати створення філії по даний час.
4.Копію розпорядчого (чи іншого) документу, яким визначено джерела, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага ОСОБА_2 та попередніх керівників філії з дати створення філії по даний час.
5.Інформацію про джерела, дати та помісячні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага всім керівникам філії "Північний лісовий офіс" з дати створення філії по даний час.
Листом Філії від 28.02.2025 направлено відповідь на запит, в якій повідомлено, що Філія "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Підприємство), яка не має статусу юридичної особи, а отже не є розпорядником інформації, яка запитується.
З приводу запитуваної інформації повідомлено наступне:
1.Відповідно до п.7.2 Положення про філію "Північний лісовий офіс" Філія не є власником майна. Майно, яке закріплюється за Філією, належить Підприємству на праві власності або закріплене за Підприємством на праві господарського відання.
2.Надано копію Положення про філію "Північний лісовий офіс" та наказу ДСГП "Ліси України" №186 від 16.01.2025.
3.Надаємо копію наказу про призначення ОСОБА_2 керівником Філії "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України". Інші керівники з дати створення Філії не призначались.
4.Інформація щодо розпорядчого (чи іншого) документу, яким визначено джерела, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага ОСОБА_2 у Філії відсутня.
5.Інформація про джерела, дати та помісячні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага керівникам Філії "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" у Філії відсутня.
Вважаючи таку відповідь неповною, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд керується Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2939-VI).
Згідно зі статтею 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 названого Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1)обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2)визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3)максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4)доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5)здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини 1 названої правової норми). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону України №2939-VI).
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, а також юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради (пункти 2 та 5 частини 1 статті 13 Закону України №2939-VI).
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону (частина 1 статті 22 Закону України №2939-VI).
Водночас, частина 2 статті 13 Закону України № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнює суб'єктів господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Отже, структура наведеної законодавчої норми вказує, що суб'єкт господарювання може бути розпорядником публічної інформації, але в тому обсязі і в тих випадках, які визначив Закон України № 2939-VI.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Філія є суб'єктом, який прирівнюється до розпорядників інформації , тому ненадання запитуваної інформації порушує його права.
Отже, в межах спірних правовідносин належить з"ясувати чи є Філія суб'єктом господарювання та чи є суспільно необхідною інформація, яка, на думку позивача, підлягає оприлюдненню відповідачем.
Поняття "суб'єкта господарювання" та його ознаки визначені у статті 55 Господарського кодексу України.
Зокрема, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Під господарською діяльністю відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Отже, суб'єкт господарювання має бути наділений такими правовими ознаками: 1) бути учасником господарських відносин; 2) безпосередньо здійснювати господарську діяльність; 3) мати господарські права та обов'язків; 4) мати відокремлене від інших суб'єктів майно; 5) бути здатним нести юридичну відповідальність за зобов'язаннями в межах свого майна (крім випадків, передбачених законом).
У цій справі відповідач - Філія є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке здійснює свою діяльність на підставі, зокрема, Положення, затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 16 січня 2025 року №186.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення Філія створена з метою ведення на землях закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності; забезпечення потреб держави та територіальних громад на промисловій чи комерційній основі. Предмет діяльності Філії визначений у пункті 2.2 Положення.
Юридичний статус Філії визначений у розділі 3 Положення. Згідно пункту 3.1 Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства. Філія не підлягає державній реєстрації. Відомості про Філію вносяться до реєстраційної справи Підприємства та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що Філія "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" не наділена ознаками, притаманним суб'єкту господарювання, є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яка не має статусу юридичної особи, а отже у розумінні ст.13 не є розпорядником інформації, яка запитується.
Також у контексті доводів позивача про наявність суспільного інтересу від отримання запитуваної інформації варто додати, що суб'єкт господарювання може бути розпорядником публічної інформації у випадках, передбачених частиною 2 статті 13 Закону України № 2939-VI, зокрема, щодо інформації, яка становить суспільний інтерес.
З урахуванням положень частини другої статті 29 Закону України "Про інформацію" (Закон № 2657-XII) предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
У такому випадку перелік інформації, яка становить суспільний інтерес, не є вичерпним.
Велика Палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 08 листопада 2016 року у справі "Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини" ("Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary") (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункт 158-170):
- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
- характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
- особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов'язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
- готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.
Тягар доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача - запитувача інформації. Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет наявності в ньому відповідного обґрунтування. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, але з дотриманням, зокрема, пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України № 2939-VI, який гарантує право кожної особи знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20.
Однак, з урахуванням надання доступу до публічної інформації відповідно до Закону України № 2939-VI, відсутні підстави стверджувати, що інформація, яку просить надати позивач, становить суспільний інтерес.
Разом з тим, суд звертає увагу, що сама по собі норма частини 2 статті 13 Закону України № 2939-VI свідчить, що обов'язок оприлюднення інформації, яка становить суспільний інтерес, мають суб'єкти господарювання, яким, як зазначено вище, відповідач не являється.
З огляду на те, що Філія "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" не є розпорядником публічної інформації у розумінні статті 13 Закону України №2939-VI, відсутні підстави вважати, що на спірні правовідносини поширюються приписи статті 23 Закону України №2939-VI щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необгрунтований , тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Філія "Північний лісовий офіс" ДП "Ліси України" (вул. Засумська, буд.12Д,м. Суми, Сумський р-н, Сумська обл.,40009. ЄДРПОУ 45456197), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів" (вул. Святкова, буд.48,м. Коростишів,Житомирська обл., Житомирський р-н,12504. ЄДРПОУ 41029047) про визнання протиправною відповідь, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
16.06.25