Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
16 червня 2025 року Справа №200/4315/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
12.06.2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом (зареєстрований в суді 13.06.2025 року), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у не застосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020 року, при обчисленні їй в період з 29.01.2020 року по 29.03.2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 провести перерахунок та доплатити їй за період 29.01.2020 року по 29.03.2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не застосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020 року, при обчисленні їй в періоди з 30.03.2020 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та доплатити їй за періоди 30.03.2020 року по 19.05.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти.
Позов обґрунтовувала тим, що проходила військову службу у періоди: з 28.12.2019 року по 29.03.2020 року включно - у Військовій частині НОМЕР_3 , з 30.03.2020 року по 17.02.2025 року включно - у Військовій частині НОМЕР_2 ; звільнена (виключена зі списків особового складу військової частини) з 17.02.2025 року.
Під час проходження служби відповідачі невірно виплачували їй грошове забезпечення, а також не здійснили повний розрахунок з нею при звільненні, а саме невірно обчислювали розміри посадового окладу та окладу за військове звання (застосували прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим), що призвело до виплати їй грошового забезпечення, а також виплат, які обчислюються виходячи з посадового окладу та/або окладу за військовим званням, в меншому розмірі, та, відповідно, до порушення її права на належне грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 79 вказаного Кодексу, згідно з якою позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
В порушення наведених вимог Кодексу в позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме докази того, що в період з 28.12.2019 року по 29.03.2020 року позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , а з 30.03.2020 року по 17.02.2025 року - у Військовій частині НОМЕР_2 ; що відповідачі невірно обчислювали розміри її посадового окладу та окладу за військове звання (застосували прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим), що призвело до виплати їй грошового забезпечення, а також виплат, які обчислюються виходячи з посадового окладу та/або окладу за військовим званням, в меншому розмірі, та, відповідно, до порушення її права на належне грошове забезпечення.
В порушення наведених вимог Кодексу до позовної заяви не додані докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме докази того, що з 28.12.2019 року по 29.03.2020 року позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 ; що відповідачі невірно обчислювали розміри її посадового окладу та окладу за військове звання (застосували прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим), що призвело до виплати їй грошового забезпечення, а також виплат, які обчислюються виходячи з посадового окладу та/або окладу за військовим званням, в меншому розмірі, та, відповідно, до порушення її права на належне грошове забезпечення.
Позивачем до позову додано клопотання про витребування у відповідачів доказів в підтвердження наведених у позові обставин.
Проте, вказане клопотання не відповідає вимогам частин 1 та 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема: підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Так, в поданому клопотанні не зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З огляду на наведене подане клопотання задоволенню не підлягає.
Щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року
Вказана справа стосується проходження позивачем публічної служби.
Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інший строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Так, до 19.07.2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.
Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28.11.2019 року в справі №803/1937/17).
19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема у Кодексі законів про працю України викладено в іншій редакції деякі положення ст.ст. 116, 233, 234 (щодо строку звернення до суду з позовом).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України в діючій редакції (згідно з вказаним Законом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 116 цього Кодексу про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Крім того, Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року (предметом спору в якій є, зокрема недотримання законодавства про оплату праці), виклав наступний правовий висновок: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 року у справі № 300/4201/22, від 15.01.2025 року у справі № 620/4223/24, згідно з якою, з огляду на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року (за початок перебігу строку звернення до суду з позовом береться дата звільнення позивача або виключення зі списків особового складу), застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року.
Позов поданий до суду 12.06.2025 року та стосується:
- правовідносин, що виникли до 19.07.2022 року. З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року, згідно з якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком;
- правовідносин, що діяли з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року включно. З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діє до 19.07.2022 року, згідно з якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
Звільнення позивача (виключення зі списків особового складу) з Військової частини НОМЕР_2 відбулося з 17.02.2025 року; як зазначала позивач, відповідне письмове повідомлення їй не надано.
Про порушення своїх прав, свобод чи інтересів неправильним (на думку позивача) обчисленням грошового забезпечення позивач повинна була дізнатися 17.02.2025 року - при звільненні з військової служби (виключенні зі списків особового складу військової частини), коли строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) обмежувався тримісячним строком. А до суду з позовом вона звернулася 12.06.2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з позовом.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Строк звернення до суду з позовом в частині періоду з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року пропущений, що також підтверджується позивачем.
В позовній заяві міститься заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, яка обґрунтована наступним:
- позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 - з 17.02.2025 року, проте жодного письмового повідомлення або інших документів, які б свідчили про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби при виключенні зі списку особового складу військової частини, відповідачем надано не було; з розрахунком грошового забезпечення за період проходження військової служби відповідач позивача не ознайомлював;
- про порушення своїх прав їй стало відомо під час особистої бесіди з колегою;
- Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами продовжувався та діє на теперішній час. Внаслідок запровадження воєнного стану були створені перешкоди позивачу щодо вчинення тих чи інших дій для захисту свого порушеного права через постійні відключення та перебої із постачанням електроенергії, інтернет-зв'язку, роботи поштових відділень тощо.
Разом з тим, викладені в заяві обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Посилання позивача на наведені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду з позовом обставини є неприйнятними.
Так, про неможливість ознайомлення з оскарженими діями (бездіяльністю) відповідача протягом встановленого законом тримісячного строку звернення до суду з позовом з об'єктивних причин в заяві не йдеться.
Доказів того, що позивач не могла дізнатися про існування свого порушеного (на думку позивача) права раніше, ніж вона зазначала, до клопотання не додані.
Також до клопотання не додані докази в підтвердження того, що позивач протягом тримісячного строку звернення до суду з позовом вчинила всі залежні від неї дії для отримання відповідної інформації, проте така інформація не була надана їй з незалежних від неї причин.
Щодо посилання позивача на воєнний стан
З 24.02.2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Саме по собі посилання позивача на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом без зазначення з боку позивача конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом, та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск такого строку.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом та міститься в постановах Верховного Суду, зокрема від 03.11.2022 року у справі №560/15534/21, від 12.09.2024 року у справі № 140/26462/23, від 07.10.2024 року у справі № 500/7802/23.
Докази того, що саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку звернення до суду з позовом, до клопотання не додані.
Позивачем не наведені обставини, що унеможливили звернення до суду з позовом у встановлений процесуальний строк.
Отже, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. В порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до заяви не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Відповідно до частини 1 статті 123 вказаного Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
В позовній заяві необхідно зазначити докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме докази того, що в період з 28.12.2019 року по 29.03.2020 року позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , а з 30.03.2020 року по 17.02.2025 року - у Військовій частині НОМЕР_2 ; що відповідачі невірно обчислювали розміри її посадового окладу та окладу за військове звання (застосували прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим), що призвело до виплати їй грошового забезпечення, а також виплат, які обчислюються виходячи з посадового окладу та/або окладу за військовим званням, в меншому розмірі, та, відповідно, до порушення її права на належне грошове забезпечення.
До позовної заяви необхідно додати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, на які містяться посилання в позові, а докази того, що в період з 28.12.2019 року по 29.03.2020 року позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 ; що відповідачі невірно обчислювали розміри її посадового окладу та окладу за військове звання (застосували прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим), що призвело до виплати їй грошового забезпечення, а також виплат, які обчислюються виходячи з посадового окладу та/або окладу за військовим званням, в меншому розмірі, та, відповідно, до порушення її права на належне грошове забезпечення.
У разі неможливості самостійного надання доказів позивач вправі подати клопотання про витребування доказів судом, яке має відповідати частині 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому має бути зазначено в тому числі: підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
До позовної заяви потрібно додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року.
До всіх поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Керуючись частиною 1 статті 123, частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.
В разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Логойда