16 червня 2025 рокуСправа №160/7326/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому з урахуванням уточненого позову просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на заяву (досудову вимогу) ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про надання довідки про відстрочку від військової служби на підставі діючого законодавства, на підставі ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме на підставі утримання троїх дітей віком до 18 років;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відповідь на заяву (досудову вимогу) ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про надання довідки про відстрочку від військової служби на підставі діючого законодавства, на підставі ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме на підставі утримання троїх дітей віком до 18 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 лютого 2025 року позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_3 » була направлена повторна заява - досудова вимога щодо розгляду направленої раніше заяви від 22 червня 2023 року про внесення (оновлення) даних, взяття на облік, надання відстрочки і видачі документу встановленого зразка на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме на підставі утримання трьох дітей віком до 18 років. Станом на момент подання цього позову, відповіді на заяву від 20 лютого 2025 року не було надано. Позивач не згоден з бездіяльністю працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , якими було порушено його конституційні права громадянина України, а саме на реалізацію свого право на звернення до органу влади і виконання свого обов'язку і отримання відповідних рішень. Відтак, вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року прийнято уточнену позовну заяву відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 03.04.2025 року. Також вказаною ухвалою суду відповідача зобов'язано надати додаткові докази в даній справі.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на 30 днів.
Від відповідача витребувані докази та письмовий відзив на позов на адресу суду не надходили.
Згідно з довідкою в.о. начальника відділу управління персоналом Лесі Чепурнової від 19.05.2025 року №230 суддя Серьогіна Олена Василівна з 19.05.2025 року по 06.06.2025 року перебуває у щорічній відпустці.
У зв'язку з перебуванням судді Серьогіної О.В. у відпустці, рішення суду ухвалено в перший робочий день судді 09.06.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.06.2023 року позивачем засобами поштового зв'язку було направлено заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 про внесення (оновлення) даних, взяття на облік, надання відстрочки і видачі документу встановленого зразка на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме на підставі утримання трьох дітей віком до 18 років, що підтверджується копією фіскального чека АТ «Укрпошта» від 22.06.2023 року.
Однак відповіді на вказану заяву від 22.06.2024 року позивачем отримано не було, інформація про надання довідки про відстрочки від військової служби на підставі діючого законодавства відсутня і причини відмови в цих діях не вказано.
20.02.2025 року позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_3 » була направлена повторна заява - досудова вимога щодо розгляду направленої раніше заяви від 22.06.2023 року, що підтверджується копією фіскального чека АТ «Укрпошта» від 22.06.2023 року.
Станом на момент подання цього позову, відповіді на заяву від 20.02.2025 року позивачу не було надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у Дніпропетровській області щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на заяву (досудову вимогу) ОСОБА_1 від 20.02.2025 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який діє досі.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про оборону» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно вимог статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з пунктом 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до вимог додатку 2 Порядку №1487 також встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, зокрема повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно абзацу 8 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Згідно пункту 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Згідно із пунктом 4 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016, записи та відмітки у військовому квитку роблять посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України), які відповідають за його заповнення й видачу. Записи у військовому квитку засвідчуються гербовою мастиковою печаткою.
Отже, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочки покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
З матеріалів справи встановлено, що 20.02.2025 року позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_3 » була направлена повторна заява - досудова вимога щодо розгляду направленої раніше заяви від 22.06.2023 року, що підтверджується копією фіскального чека АТ «Укрпошта» від 22.06.2023 року.
Також судом встановлено, що станом на момент подання цього позову, відповіді відповідачем на заяву від 20.02.2025 року позивачу не було надано.
При цьому, ухвалою суду від 19.03.2025 року було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 в п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали надати до суду належним чином завірені докази, а саме лист/відповідь за результатами розгляду заяви (досудової вимоги) ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про надання довідки про відстрочку від військової служби на підставі діючого законодавства, на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме на підставі утримання троїх дітей віком до 18 років.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року скерована відповідачу через підсистему “Електронний суд» та доставлена в електронний кабінет 20.03.2025 року, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання Красовської Анастасії Анатоліївни про доставку електронного листа.
Однак доказів належного розгляду заяви позивача від 20.02.2025 року щодо розгляду направленої раніше заяви від 22.06.2023 року відповідач не надав та в матеріалах даної справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не здійснив покладених на нього законодавством обов'язків щодо належного своєчасного розгляду заяви позивача від 20.03.2025 року, а тому суд вважає таку бездіяльність протиправною.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне відновити порушені права позивача шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву (досудову вимогу) ОСОБА_1 від 20.03.2025 року щодо розгляду направленої раніше заяви від 22.06.2023 року та надати обгрунтовану відповідь.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань.
Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не здійснення розгляду та не надання відповіді на заяву (досудову вимогу) ОСОБА_1 від 20.02.2025 року щодо розгляду направленої раніше заяви від 22.06.2023 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) розглянути заяву (досудову вимогу) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 20.03.2025 року щодо розгляду направленої раніше заяви від 22.06.2023 року та надати обгрунтовану відповідь.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна