16 червня 2025 рокуСправа №160/6731/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій просить: визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 № 0702650412 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до якого до Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» застосовано штраф в сумі 1 538, 90 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім гривень 90 коп.) за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 № 0702650412 відповідно до якого до Позивача застосовано штраф в сумі 1538, 90 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім гривень 90 коп.) за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб. Вищевказаний штраф застосовано по результатам камеральної перевірки, які відображені в Акті перевірки від 10.10.2024 № 65668/04-36-04-12/00039002. Позивач, уважає податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.11.2024 № 0702650412 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 березня 2025 року відкрив провадження у справі за цим позовом та ухвалив судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, яка доставлена до електронного кабінет 07 березня 2025 року.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
20 березня 2025 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому відповідач зазначив, що Публічним акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» самостійно задекларовано податкові зобов'язання у деклараціях, які подані платником у встановлені Кодексом терміни. За даними ІКПП у Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» виник податковий борг з орендної плати за землю у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань, який частково сплачено до бюджету Інгулецького району м. Кривого Рогу 28.08.2024 у сумі 15388,96 грн. за податковою декларацією з орендної плати за землю за 2023 рік №9023513390 від 14.02.2023 за травень 2023 року по строку сплати 30.06.2023. Дані свідчать про порушення вимог, визначених підпунктом пункту 287.3 статті 287 Кодексу. 10.10.2024 проведено камеральну перевірку щодо порушення Публічним акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» строків сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю, складено акт камеральної перевірки №65668/04-36-04-12/00039002 від 10.10.2024, який направлено платнику 11.10.2024 поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення і отриманий платником 18.10.2024. Публічним акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» заперечення на акт камеральної перевірки № 65668/04-36-04-12/00039002 від 10.10.2024 щодо порушення строків сплати орендної плати за землю не надавалися. 13.11.2024 сформоване податкове повідомлення-рішення форма «Ш», зокрема, №0702650412, та направлені платнику. Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» звернулося до ДПС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0702650412 №3109/08 від 25.11.2024 (вх. ДПС №46762/6 від 03.12.2024. ДПС України залишено податкове повідомлення-рішення №0702650412 від 13.11.2024 без змін, а скаргу - без задоволення та направлено платнику Рішення про результат розгляду скарги листом №2657/6/99-00-06-03-02-06 від 29.01.2025. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» протягом 2022-2024 років самостійно до контролюючих органів подає податкову звітність та декларує податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток, плати за землю, податку на нерухоме майно та інше. Отже, Товариство здійснює господарську діяльність і відповідно реєстраційних даних в АІС «Податковий блок» термін до якого повинні подати свої кредиторські вимоги становить -24.02.2025. Підставами для припинення податкового обов'язку є ліквідація юридичної особи (пп.37.3.1 п.37.1 ст.37 Кодексу). Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч.7 ст.77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ).
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану», Правлінням Національного банку України прийнято рішення №90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК».
На підставі наведеного рішення Правління Національного банку України №90-рш/БТ від 25.02.2022 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №130 від 25.02.2022 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1162 від 18.11.2024 «Про деякі питання здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» продовжено строк управління майном (активами) ПАТ «Промінвестбанк» та задоволення вимог кредиторів на строк дії воєнного стану та 6 місяців з дати припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні у зв'язку із виникненням обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторі.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» проведено 10.10.2024 року камеральну перевірку щодо порушення Публічним акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» строків сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю, за результатами якої складено акт камеральної перевірки №65668/04-36-04-12/00039002 від 10.10.2024.
Перевіркою встановлено, що Позивачем із простроченням строку сплачено податкові зобов'язання з орендної плати юридичних осіб узгодженого Позивачем у:
- Податкової декларації № 9025331152 від 11.02.2022 з 31.10.2022 по 30.12.2022;
- Податкової декларації № 9027403383 від 17.02.2022 з 02.03.2023 по 31.07.2023;
- Податкової декларації № 9025587976 від 11.02.2022 - 30.09.2022;
- Податкової декларації № 9025601495 від 11.02.2022 - 30.09.2022;
- Податкової декларації № 9023513331 від 14.02.2023 - 31.07.2023;
- Податкової декларації № 9023513390 від 14.02.2023 - 30.06.2023.
За результатами розгляду матеріалів перевірки головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято Податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0702650412 про застосування до банку штрафу за несвоєчасну оплату узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб у сумі 1538,90 грн. (10%), оскарження якого є предметом цього позову.
Банком здійснено адміністративне оскарження зазначеного повідомлення-рішення до податкового органу вищого рівня - Державної податкової служби України, звернувшись з відповідною скаргою 25.11.2024 у якій Позивач просив визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення - рішення від 13.11.2024 № 0702650412 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
03.02.2025 банком отримано рішення від 29.01.2025 № 2657/6/99-00-06-03-02-06 Державної податкової служби України про результат розгляду скарги. Зазначеним рішенням ДПС України залишила податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.11.2024 № 0702650412 без змін, а скаргу банку - без задоволення.
Позивач не погодившись із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.11.2024 № 0702650412 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Статтею 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом
Відповідно до пункту 38. 1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. (п. 54.1 ст.54 ПК України)
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом ЗО календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Кодексу).
Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III (далі - Закон № 2121-III), банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (частини 5, 6 статті 77 Закону № 2121-III).
Судом було встановлено, що Правлінням Національного банку України прийнято рішення №90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (Повний та офіційний текст рішення публічно доступний на сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/legislation/Decision_25022022_90_rsh_bt).
Так, керуючись вимогами статті 15 Закону України «Про Національний банк України», пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану», Правлінням Національного банку України прийнято рішення №90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК».
Відповідно до зазначеного рішення Правління Національного банку України з 25.02.2022 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Банку строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, призначено ОСОБА_1 строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно (а.с. 15).
Крім того відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1000741780170013048 про те, що Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 00039002) перебуває в стані припинення, підстава «Внесення рішення ДО про припинення ЮО в результаті ліквідації», а також зазначено, що вимоги кредиторів розглядаються до: 24.02.2025 року.
Судом зазначається, що для банківських установ, які визнано неплатоспроможними чинним в Україні законодавством встановлено особливий порядок погашення податкового боргу.
Так, пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Згідно статті 1 Закону №4452-VI, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Пунктом 16 статті 2 Закону №4452-VI встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно частини 1 статті 36 Закону №4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (пункт 3 частини 5 статті 36 Закону №4452-VI).
Частиною 5 статті 45 Закону №4452-VI визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 Закону №4452-VI , з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 статті 46 цього Закону).
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що ліквідаційна процедура банку за рішенням Національного банку України розпочинається з моменту отримання такого рішення Фондом. З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов'язань останнього вважається таким, що настав. Зобов'язання банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Передбачений Податковим кодексом України загальний порядок стягнення податкового боргу не поширюється на стягнення податкового боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку. Стягнення такого податкового боргу здійснюється шляхом пред'явлення до банку в особі уповноваженої особи позову про акцептування вимог і віднесення їх до належної черги погашення (пункт 1 частини 2, частина 4 статті 49 Закону №4452-VI
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 804/3813/16 (провадження № 11-1409апп18) та у постанові Верховного Суду від 23.02.2024 року у справі № 818/1202/17.
Таким чином, строки погашення податкового боргу, встановлені ПК України, не поширюється на відносини пов'язані з ліквідацією банку; погашення податкового боргу банку здійснюється у порядку та строки передбачені саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно вимог ч.3 ст. 46 Закону №4452-VI під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред'являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Таким чином під час вирішення спірних правовідносин визначальним є саме період під час якого не виникає жодних додаткових зобов'язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції.
Ліквідацію банку позивача розпочата з 25.02.2022 року, а податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 № 0702650412 відповідно до якого до Позивача застосовано штраф в сумі 1538, 90 грн. за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб. Вищевказаний штраф застосовано по результатам камеральної перевірки, які відображені в Акті перевірки від 10.10.2024 № 65668/04-36-04-12/00039002.
Тобто, податковий борг виник у позивача вже після початку процедури ліквідації банку.
Як вбачається з розрахунку, доданого до оскаржуваного ППР, штрафні санкції нараховані податковим органом саме на погашену банком суму кредиторських вимог, яка складає 1538,90 грн, де датою фактичного виконання відповідач зазначив 30.06.2023.
А тому, положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мало бути враховано контролюючим органом під час вирішення питання про застосування до позивача штрафних санкцій та пені на підставі оскаржуваного рішення.
Визначальним в даній справі є саме період під час якого не виникає жодних додаткових зобов'язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції, і відповідно до норм Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (абзац 1 частина третя статті 46) таким періодом є строк проведення ліквідації банківської установи.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 року у справі № 826/11017/16.
Зазначені вище обставини вказують на відсутність у контролюючого органу правових підстав для нарахування суб'єкту господарювання - Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" штрафних санкцій у період здійснення ліквідаційної процедури.
При цьому, суд враховує, що податкові зобов'язання, визначені позивачем, погашені, хоча і несвоєчасно, що матеріалами перевірки підтверджується.
В обґрунтування правомірності прийняття рішень, що є предметом оскарження відповідач посилається виключно на норми Податкового кодексу України, що є необґрунтованим в межах даних правовідносин з урахування особливого статусу позивача.
Так, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не враховано вимоги Закону №4452-VI , який є пріоритетним в даних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2018 року у справі № 808/3046/16 та в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі № 320/5681/18.
На підставі викладеного, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 № 0702650412 про застосування до Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (код 00039002) штрафу у сумі 1538,90 грн є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, а також з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, код ЄДРПОУ 00039002) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 № 0702650412 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, код ЄДРПОУ 00039002) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев