16 червня 2025 року Справа № 160/10981/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
15 квітня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Точиліна Микити Валерійовича, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 24.07.1975 по 11.10.1975, з 05.01.1978 по 27.11.1979, з 27.09.1986 по 28.08.1987, з 29.08.1987 по 20.10.1987, оформлену листом від 13.03.2025 № 12120-7000/Н-01/8-0400/25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.07.1975 по 11.10.1975, з 05.01.1978 по 27.11.1979, з 27.09.1986 по 28.08.1987, з 29.08.1987 по 20.10.1987;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вже виплачених сум з моменту її призначення 29.04.2009.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 29.04.2009 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте при призначенні пенсії позивачу відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 24.07.1975 по 11.10.1975 та з 05.01.1978 по 27.1.1.1979, оскільки в підставі запису зазначено лише довідки та її дати. За період з 27.09.1986 по 28.08.1987 ОСОБА_1 перебував в закордонному відрядженні в Гвінеї та з 29.08.1987 по 20.10.1987 у відпустці за період закордонного відрядження. Зазначив, що записи в трудовій книжці підтверджують вищезазначений період роботи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу 17.04.2025 було направлено копію зазначеної ухвали про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 17.04.2025. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався. Відповідачем до суду подано матеріали електронної пенсійної справи позивача.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 29.04.2009 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В лютому 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до ГУ ГІФУ в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії, оскільки встановив, що до його стажу роботи, врахованому при призначенні пенсії, не було зараховано деякі періоди трудової діяльності, просив зарахувати відповідні періоди роботи до загального страхового стажу та провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вже виплачених сум з моменту її призначення, тобто, з 29.04.2009.
Листом від 13.03.2025 № 12120-7000/Н-01/8-0400/25 Відповідачем було надано відповідь на заяву ОСОБА_1 , та зазначено, що згідно подання від 24.07.2009 № 4, яке формувало ООО «Оксид» при призначенні пенсії Настеці 1.1, не зараховано до стажу періоди роботи з 24.07.1975 по 11.10.1975 та з 05.01.1978 по 27.1.1.1979, оскільки в підставі запису зазначено лише довідки та її дати. За період з 27.09.1986 по 28.08.1987 ОСОБА_1 перебував в закордонному відрядженні в Гвінеї та з 29.08.1987 по 20.10.1987 у відпустці за період закордонного відрядження. Зазначені періоди для зарахування стажу необхідно підтвердити уточнюючими довідками, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 »Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною 2 статті 26 Закону № 1058-IV визначено що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Згідно статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до ст. З Закону України «Про правонаступництво України» закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.12.74 N° 365 затверджено Правила про умови праці радянських працівників за кордоном (далі - Правила № 365).
Пунктом 52 Правил № 365 встановлено, що у трудові книжки фахівців, направляються на роботу за кордон, підприємства (установи, організації) роблять запис про відрядження їх в розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном.
Абзацом 2 пункту 53 Правил № 365 встановлено, що записи до трудових книжок фахівців проводяться по закінченню їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. У довідках вказується час роботи за кордоном і займана посада, а також підставу їх видачі (номера та дати відповідних наказів).
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І, пункту 50 розділу II, пунктів 52, 53 розділу III Правил № 365, на радянських працівників установ СРСР за кордоном поширюється дія законодавства Союзу РСР та союзних республік з особливостями встановленими цими Правилами.
У відповідності до Правил № 365 перебування спеціалістів за кордоном не перериває їх трудовий стаж, який вони мали до виїзду за кордон, при умові поновлення на роботі після повернення в СССР протягом двох місяців, не рахуючи часу переїзду до місця постійного проживання та перебування у відпустці, яка не використана під час роботи за кордоном.
Крім того, пунктом 70 розділу 4 Правил № 365 про умови праці радянських працівників за кордоном, визначено, що за працівниками, скерованими в службове відрядження з СРСР за кордон, зберігається робоче місце (посада) і середній заробіток.
Матеріалами справи, а саме трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 07.07.1982 підтверджено, що позивач:
- запис № 2, період з 24.07.1975 по 11.10.1975, (мовою оригіналу) - «Слесарь по ремонту металлургического оборудования 3 разряда в цехе металлургического оборудования металлургического завода им. Дзержинского, справка 0-23-ОК от 21.10.1981;
- запис № 4, період з 05.01.1978 по 27.11.1979, (мовою оригіналу) - «Слесарь-ремонтник по 4 разряду Вольногорского завода электровакуумного стекла», справка от 04.08.1981;
- запис № 6, 16.09.1986, (мовою оригіналу) - «Направлен в В/о «Зарубежцветмет» Министерства цвегной металлургии СССР для выезда в загранкомандировку, освобожден от должности пескоструйщика;
- запис № 7, (мовою оригіналу) - «Находился в загранкомандировке в Гвинеи с 27.09.1986 по 28.08.1987, с 29.08.1987 по 20.10.1987 отпуск (за период загранкомандировки).
Після закінчення закордонного відрядження позивач у строк, менший ніж два місяці, повернувся на підприємство, в якому працював до виїзду за кордон, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача № 8, та працював там до 31.03.1988 (запис № 9).
Записи про спірні періоди роботи засвідчено відповідними печатками підприємств.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Отже суд вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1982 - з 24.07.1975 по 11.10.1975, з 05.01.1978 по 27.11.1979, з 27.09.1986 по 28.08.1987, з 29.08.1987 по 20.10.1987, а тому належним захистом порушеного права Позивача буде зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.07.1975 по 11.10.1975, з 05.01.1978 по 27.11.1979, з 27.09.1986 по 28.08.1987, з 29.08.1987 по 20.10.1987, та зробити перерахунок пенсії з 29.04.2009 року з моменту призначення пенсії за віком.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією від 15.04.2025 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 24.07.1975 по 11.10.1975, з 05.01.1978 по 27.11.1979, з 27.09.1986 по 28.08.1987, з 29.08.1987 по 20.10.1987, оформлену листом від 13.03.2025 № 12120-7000/Н-01/8-0400/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.07.1975 по 11.10.1975, з 05.01.1978 по 27.11.1979, з 27.09.1986 по 28.08.1987, з 29.08.1987 по 20.10.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вже виплачених сум з моменту її призначення 29.04.2009.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16 червня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков