16 червня 2025 р.Справа № 215/3805/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
15.05.2025 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни, в якій позивач просить суд:
- встановити наявність компетенції (повноважень) директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни при отриманні заяви від 05.05.2025 року вх. 156 створювати штучні перешкоди для прийняття ненормативного акту (індивідуальний акт) і визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати забезпечення ОСОБА_1 , як ОНКО хвору при амбулаторному лікуванні безоплатними рецептами і надати запрошення для повторного розгляду заяви.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.05.2025 року адміністративну справу №215/3805/25 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів ст. ст. 20, 29 КАС України.
10.06.2025 року справа №215/3805/25 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.п. 1, 2, 7, 9 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
- відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
Частину першу статті 19 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020}
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
3. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.».
Саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори.
Пославшись на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі №9901/70/19, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №800/566/17, від 10.07.2018 у справі №825/1808/17, від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а, від 18.03.2020 у справі №461/10234/15-а, від 26.05.2020 у справі №808/4327/15, від 29.04.2020 у справі №160/1106/19, від 07.10.2020 у справі №320/1360/19, від 23.02.2021 у справі №808/1259/18, від 18.11.2021 у справі №280/9295/20, відповідно до яких під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень, а особливістю таких спорів є те, що сторонами у них як позивачем, так і відповідачем, є суб'єкти владних повноважень, тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір між позивачем та відповідачем у цій справі про встановлення наявності компетенції не є компетенційним, можливість його вирішення адміністративним судом КАС України не передбачена.
Слід зазначити, що у даній справі, позивач не є суб'єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
Аналогічна правова позиція висловлена також у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 року у справі № 215/1294/22; від 11.06.2024 року у справі №215/368/24, від 24.07.2024 року у справі № 215/2914/24, від 14.08.2024 року у справі № 215/7675/23, від 15.08.2024 року у справі № 215/6354/23, від 18.09.2024 року у справі № 215/2654/24, від 20.09.2024 року у справі № 215/2347/24, від 01.10.2024 року у справі № 215/2354/24.
Так, відповідачем у справі є директор комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталія Володимирівна. Предметом спору є фактично не розгляд звернення позивача від 05.05.2025 року вх. №156. Заява позивача від 05.05.2025 року вх. №156 стосується забезпечення онкологічного захворювання позивача та відмови медичного директора ОСОБА_2 у підписанні рецепту на лікарський засіб калію, як ОНКО хворій, доказ доданий рецепт від 26.12.2024 року №84 . ОСОБА_3 вчасно не втрутився, але в листі повідомив, що за таким рецептом лікарський засіб калію буде відпущено. ОСОБА_2 відмовляє лікувати ОСОБА_1 , очі лікарськими засобами, які їй допомагають і відновили колір ока. Директор ОСОБА_4 теж втручається без згоди ОСОБА_1 в лікувальний процес, не забезпечує права інваліда на попередження за можливістю страждань і болю ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України і у неї зникають рецепти, які ОСОБА_1 додає до заяв для переділки на пільгові, оскільки вона використовує кошти не за призначенням. Заподіяна моральна шкода є основною составною частиною громадянських прав і обов'язків, що закріплено у п. 3 ч.2 ст. 11 ЦКУ. У такій заяві ОСОБА_1 просила комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради звільнити ОСОБА_4 за порушення ст. 28 Конституції України; надати належно завірені три копії цієї заяви з реєстраційними номерами; надати запрошення з повідомленням про повноваження осіб, які розглядатимуть заяву від 05.05.2025 року, а після розгляду її, висновки викласти в наказі; вжити заходів для вирішення питання місцевого значення в межах ст. 144 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 року №1303, п. 22 ч. 1 ст. 26, пп. 3 п «б» ст. 32 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні» для соціального забезпечення ОСОБА_1 , як ОНКО хвору при амбулаторному лікуванні безоплатними рецептами; частково загладити моральні страждання ОСОБА_1 сумою у 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3028 гри х 1000 = 3 028 000 грн.; звільнити ОСОБА_2 за порушення ст. 28 Конституції України ч. 7 надати безоплатний рецепт на лікарський засіб калію додаток 1 лист ОСОБА_3 від 04.04.2025 року №СТ-1661187 2 рецепт на лікарський засіб калію від 26.12.2024 року №84.
Суд зазначає, що комунальне некомерційне підприємство “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, яке зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, отже, є закладом охорони здоров'я і не здійснює владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а посада виконуючого обов'язки головного лікаря не відноситься до посад публічної служби.
Отже, даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач не є суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах: стосовно розгляду звернення позивача від 05.05.2025 року; між сторонами не виник саме публічно-правовий спір.
Суд вважає, що відносини, які склалися між сторонами, виникли з приводу розгляду звернення громадян комунальним некомерційним підприємством. У таких відносинах відповідач не реалізує владних управлінських функцій.
Оскільки відповідач в спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору правовідносини з приводу звернення громадян, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник