16 червня 2025 рокуСправа №160/11924/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
25.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 24.04.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (Центральна медична (військово-лікарська) комісія) ЄДРПОУ:08735882, оформлене листом №33/4-К-137 від 18.02.2025 року;
- зобов'язати Державну установу “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (Центральна медична (військово-лікарська) комісія) ЄДРПОУ: 08735882 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 з врахуванням усіх медичних висновків і встановлених діагнозів, та проведення додаткових обстежень для визначення його придатності позивача, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено щодо спірності та протиправності рішення Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (Центральна медична (військово-лікарська) комісія) ЄДРПОУ:08735882, оформлене листом №33/4-К-137 від 18.02.2025 року.
26.05.2025 року від Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний кліничний центр Міністерства внутрішніх справ України» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначено наступне. У січні 2025 року до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» надійшла заява (скарга) ОСОБА_1 , щодо придатності до військової служби останнього в довідці від 15.11.2024 року № 1853. Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», надано відповідь ОСОБА_1 (внх. 33/4-К-137 від 18.02.2025 року), щодо придатності до військової служби останнього в довідці від 15.11.2024 року № 1853. Розглядом медичної документації, наданої ОСОБА_1 , складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в довідці ВЛК від 15.11.2024 року № 1853 про придатність до військової служби прийнято у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово- лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 року № 285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 № 331. Звернено увагу ОСОБА_1 , що в діагнозі довідки ВЛК зазначено клиноподібну деформацію тіл хребців Th6, Тh7 на тлі остеохондрозу, гіперкіфозом третього ступеня з помірним порушенням функції хребта, що відповідає заключенню консолідовані компресійні переломи тіл Th6, Тh7 2-3 ст. посттравматичний кіфоз 3 ст. з помірним порушенням функції хребта. Також в довідці ВЛК зазначено діагноз про засторіле пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглобу з незначним порушенням функції, що також було враховано під час прийняття постанови. Також, надано роз'яснення, що у разі погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 може пройти повторний медичний огляд в М(ВЛ)К за направленням за місцем служби.'' У відповідності до абзацу 7 третього, пункту 11, Розділу X, Наказу № 285 МВС України від 03.04.2017 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС». яким визначається організація діяльності, процедура проведення експертизи медичними (військово-лікарськими) комісіями системи МВС, у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова комісії не оформлюється, особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення. Аналогічна позиція зазначена в пункті 7.3.4. глави 3 розділу І Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом МО України від 14.08.2008 № 402 в редакції зі змінами, внесеними наказами Міноборони від 27.04.2024 № 262 та від 14.10.2024 року № 686. Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 15.11.2024 року за № 1853, ОСОБА_1 було встановлено діагноз: М42. Поширений остеохондроз хребта на рівні С2-С6, Тh4-Тh11. L3-S1 з клиновидною деформацією тіл хребців Th6, Тh7, гіперкіфозом третього ступеня та помірним порушенням функції хребта. ДЕП І стадії з вестибулоатактичними проявами, мнестично-когнітивним синдромом. Єдиний в житті напад втрати свідомості із судомами (27.06.2024). Недостатність МК І ст., легка недостатність ТрК, стеноз АоК І ст. СН-0. Ангіопатія сітківок обох очей. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Застаріле пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглобу з незначним порушенням функції суглобу. Правобічний сколіоз ШВХ І ст.. правобічний сколіоз ГВХ І ст., лівобічний сколіоз ПВХ І ст. Вроджені невуси тулуба. Вторинна адентія17, 36, 37, 46 зуба. Корінь 34 зуба. Карієс 44 зуба. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 64-6, 38-в, 41-в графи III Розкладу7 хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року № 285 зі змінами): Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Примітка: Постанова прийнята в умовах воєнного стану. відповідно до Наказу № 285 МВС України від 03.04.2017 «Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС», а саме абзацом третім, пунктом 11, Розділу X, передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється, особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 року зазначена вище справа розподілена та 28.04.2025 року передана судді Пруднику С.В.
30.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , позивач, ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України.
Відповідно до консультативного огляду від 20.03.2023 року позивачу встановлено діагноз: M54.6 - Біль у грудному відділі хребта (Заключний) Стан: Середньої важкості (Торакалгія неясного генезу).
27.03.2023 року позивачу було проведено МРТ грудного відділу хребта, ВИСНОВОК: МР-ознаки артрозо-артриту лівого Th7 реберно-хребцевого суглоба; консолідованих компресійних переломів тіл Тб, Th7 хребців, посиленого кіфозу, дегенеративних змін грудного відділу хребта, ускладнених дискостеофітними комплексами Th2-Th3, Th6-Th8. Доцільна консультація вертебролога.
Відповідно до первинної медичної карти (Форми 100) №27/93, позивачу 27.06.2024 року діагностовано епілептичний напад.
Первинною медичною картою №5296/23 позивачу встановлено діагноз: стан після епілептичного нападу, неуточненого генезу.
Відповідно до виписного епікризу №2869/1015, в період з 28.06.2024 року по 01.07.2024 року позивач перебував на лікуванні з діагнозом: стан після генералізованого судомного від 27.06.24р. невстановленого генезу.
Відповідно до проведеного позивачу МРТ 08.07.2024 року надано висновок: МР дані на користь наявності об'ємного, запального, демієлінізуючого процесів головного мозку на момент дослідження не виявлено. МР ознаки помірного розширення субарахноїдальних просторів; зниження пневматизації комірок правого соскоподібного відростку; кісти правої в/щелепної пазухи; дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2421, позивач в період з 01.07.2024 року по 10.07.2024 року перебував на лікуванні, діагноз: Гострий симптоматичний епілептичний вторинно-генералізований напад тоніко-клонічних судом, ситуаційно обумовлений (27.06.2024). Органічне ураження ЦНС з лікворно-венозною дистензією, вегетативно-судинною дистонією. Артеріальна гіпертензія І ст., 2 ст., ризик помірний Тромбофлебіт v.cephalica в сегменті лівого передпліччя.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4075, позивач в період з 29.08.2024 року по 20.09.2024 року перебував на лікуванні, діагноз: Стан після генералізованого тоніко-клонічного судомного нападу (27.06.24р.) невстановленного генезу. Патологічні патерни ЕЕГ. Початкові прояви ХІМК.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2214, позивач в період з 29.09.2024 року по 16.11.2024 року. перебував на лікуванні з діагнозом Поширений остеохондроз хребта на рівні C2-С6 Th4-Thll. L3-S1 3 клиновидною деформацією тіл хребців Тб, Th7, гіперкіфозом третього ступеня та помірним порушенням функціїхребта. ДЕП І стадії з вестибулоатактичними проявами, мнестично-копитивним синдромом. Єдиний в житті напад втрати свідомості із судомами (27.06.2024).
Недостатність МК і ст. легка недостатність ТрК, стеноз АоК 1 ст. СН-0. Ангіолатія сітківок обох очей. Правобічний сколіоз ШВХ І ст., правобічний сколіоз ГВХ І ст, лівобічний сколіоз ПВХ 1 ст. Вроджені невуси тулуба. Вторинна адентія 17, 36, 37, 46 зуба. Корінь 34 зуба. Карісс 44 зуба.
30.09.2024 року позивачу надано за результатами огляду заключення: Виражені дегенеративно-дистрофічні зміни ГВХ. Компресійні, консолідовані переломи Th, Th7 III ст. Гіперкіфоз. Клиновидна деформація Th5, Th8 I ст. Остеохондроз Th2-ThI2.
Деформуючий спондильоз, фіксуючий лігаментоз Th3-Th8. Деформуючий спондилоартроз Th5-Th12. Деформуючий артроз реберно-хребцевих суглобів Th3-Th2 з неоартрозом Tho-Th7. Вузли Шморля Th5, Th9-ThI2. Поширений остеопороз.
Відповідно до консультативного висновку від 06.11.2024 року позивачу встановлено: діагноз: Консолідовані компресійні переломи тіл Т6,Th7 хребців 2-3 ст. Посттравматичний кіфоз 3ст., сколіоз 1 ст., остеохондроз, деформуючий спондилоартроз, грудного відділу хребта. Остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта. Больовий синдром. Функція хребта порушена.
Згідно довідки військово-лікарської комісії Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_2 ) від 15.11.2024 року за № 1853, ОСОБА_1 було встановлено діагноз: М42. Поширений остеохондроз хребта на рівні C2-C6. Th4-ThlI, L3-S1 з клиновидною деформацією тіл хребців Тб, Th7, гіперкіфозом третього ступеня та помірним порушенням функції хребта. ДЕП І стадії з вестибулоатактичними проявами, мнестично-когнітивним синдромом. Єдиний в житті напад втрати свідомості із судомами (27.06.2024). Недостатність МК І ст., легка недостатність ТрК, стеноз АоК І ст. СН-0. Ангіопатія сітківок обох очей. -Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Застаріле пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглобу з незначним порушенням функції суглобу. Правобічний сколіоз ПІВХ І ст., правобічний сколіоз ГВХ І ст., лівобічний сколіоз ПВХ І ст. Вроджені невуси тулуба. Вторинна адентія 17, 36, 37, 46 зуба. Корінь 34 зуба. Карієс 44 зуба. - Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби. (вказати діагноз, причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва) На підставі статті 64-б, 38-в, 41- в графи III Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285 зі змінами):(вказати нормативний акт, на підставі якого приймалося рішення) - позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
У зв'язку з незгодою з таким рішенням ВЛК у частині ступеню придатності, позивач 27.01.2025 року звернувся із заявою-скаргою до ДУ “ГВМКЦ МВС України», в якій просив скасувати постанову військово-лікарської комісії від 15.11.2024 року №1853 та призначити та провести повторний медичний огляд.
Відповідно до витягу з протоколу №1 засідання ЦМ(ВЛ)К ДУ «ГМКЦ МВС України» від 17.02.2025 року, п. 4. Висновок комісії: рішення військово-лікарської комісії військового госпіталю НГУ в довідці від 15.11.2024 №1853 щодо ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби прийнято обґрунтовано та правильно у відповідності до вимог Положення. Обстеження ОСОБА_1 було проведено в достатньому обсязі. Підстав для скасування комісійного рішення, проведення повторного (контрольного) медичного огляду немає. П. 5 Вирішили: залишити рішення військово-лікарської комісії військового госпіталю НГУ без змін. Надати заявнику роз'яснення листом.
Листом від 18.02.2025 року№33/4-К-137 Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» позивачу повідомлено про те, що розглядом медичної документації, наданої ОСОБА_1 , складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в довідці ВЛК від 15.11.2024 №1853 про придатність до військової служби прийнято у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.201/ №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331. Звернено увагу ОСОБА_1 , що в діагнозі довідки ВЛК зазначено клиноподібну деформацію тіл хребців Т6,Th7 на тлі остеохондрозу, гіперкіфозом третього ступеня з помірним порушенням функції хребта, що відповідає заключенню консолідовані компресійні переломи тіл Т6,Th7 2-3 ст., посттравматичний кіфоз 3 ст. з помірним порушенням функції хребта. Також в довідці ВЛК зазначено діагноз про застаріле пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглобу з незначним порушенням функції, що також було враховано під час прийняття постанови. У разі погіршення стану Т6,Th7 ОСОБА_1 може пройти повторний медичний огляд в М(ВЛ)К за направленням з підрозділу за місцем служби.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою щодо скасування рішення Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (Центральна медична (військово-лікарська) комісія) ЄДРПОУ:08735882, оформлене листом №33/4-К-137 від 18.02.2025 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Як встановлено частиною 3 статті 1 даного Закону №2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до статей 50, 61, 65, 77 Закону України «Про Національну поліцію», частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України», статті 70 «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 квітня 2017 року № 285 затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі по тексту - Положення №285).
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення №285 це Положення визначає порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров'я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ).
Основними завданнями М(ВЛ)К є зокрема, визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби (пп.2 п.2 розділ І Положення №285).
М(ВЛ)К відповідно до покладених на них завдань зокрема проводять військово-лікарську експертизу щодо кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу (пп.2 п.3 розділ І Положення №285).
Відповідно до п.4 розділу І Положення №285 рішення М(ВЛ)К щодо придатності (непридатності) осіб до військової служби приймаються відповідно до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (неприданості) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 3) (далі - Розклад хвороб), Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (неприданості) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 4) та Таблиці додаткових вимог до стану здоров'я (додаток 5) (далі - ТДВ).
Згідно з п.1-4 розділу ІІ Положення №285 лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).
Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).
ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
До позаштатних М(ВЛ)К належать госпітальна М(ВЛ)К, гарнізонна М(ВЛ)К, ЛЛК (постійно діючі) та М(ВЛ)К ЗВО, М(ВЛ)К ВВНЗ, які утворюються за потреби (тимчасово діючі). Госпітальні М(ВЛ)К утворюються в госпіталях або лікарнях ДУ ТМО, госпіталі ДУ ГМЦ та у військовому госпіталі НГУ. Гарнізонні М(ВЛ)К утворюються при поліклініках ДУ ТМО або ЗОЗ НГУ (за потреби). Позаштатні М(ВЛ)К з питань лікарської та військово-лікарської експертиз підпорядковуються відповідним штатним М(ВЛ)К.
Пунктом 14 розділу ІІ Положення №285 передбачено функції штатних М(ВЛ)К, зокрема:
1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз;
2) розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду;
3) контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги.
Розділом ІІІ Положення №285 визначено організацію проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку осіб на дату огляду в цілях визначення придатності до служби в поліції, військової служби, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням. Під придатністю до служби в поліції, військової служби в цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку осіб, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки в поліції та обов'язки військової служби в НГУ в мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не збігаються з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участю провідних (головних) медичних фахівців ЗОЗ МВС, під час якого може бути прийнято рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення (п.1 розділу ІІІ Положення №285).
Згідно з п.19 розділу ІІІ Положення №285 за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).
Відповідно до п.21 розділу ІІІ Положення №285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно з п.1 підрозділу 1 розділу VII Положення №285 Медичний огляд з метою проведення військово-лікарської експертизи проводиться М(ВЛ)К для визначення придатності зокрема військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до п.4, 6, 8 підрозділу 3 розділу VII Положення №285 у разі виявлення під час обстеження або лікування в ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ у військовослужбовця захворювання, наслідків поранення (травми, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ця особа направляється на медичний огляд для встановлення придатності до військової служби за рішенням керівника ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ на підставі подання керівника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, з одночасним інформуванням військової частини за місцем служби, про що робиться запис у медичній карті амбулаторного хворого (медичній карті стаціонарного хворого, медичній книжці), який підписується керівником ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ.
Військовослужбовці оглядаються М(ВЛ)К у ЗОЗ МВС за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії), з метою визначення придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави М(ВЛ)К винести рішення про придатність до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби. У разі якщо військовослужбовець визнається непридатним до служби в підрозділах спеціального призначення, М(ВЛ)К одночасно приймає постанову про придатність його до військової служби.
Відповідно до пунктів 1-3 розділу VIII Положення №285 за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).
Рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби.
Рішення (постанови) приймаються з урахуванням мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної в Направленні на медичний огляд.
Матеріалами справи підтверджується, що за наслідками медичного огляду позивача, згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 15.11.2024 року за № 1853, ОСОБА_1 було встановлено діагноз: М42. Поширений остеохондроз хребта на рівні C2-C6. Th4-ThlI, L3-S1 з клиновидною деформацією тіл хребців Тб, Th7, гіперкіфозом третього ступеня та помірним порушенням функції хребта. ДЕП І стадії з вестибулоатактичними проявами, мнестично-когнітивним синдромом. Єдиний в житті напад втрати свідомості із судомами (27.06.2024). Недостатність МК І ст., легка недостатність ТрК, стеноз АоК І ст. СН-0. Ангіопатія сітківок обох очей. -Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Застаріле пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглобу з незначним порушенням функції суглобу. Правобічний сколіоз ПІВХ І ст., правобічний сколіоз ГВХ І ст., лівобічний сколіоз ПВХ І ст. Вроджені невуси тулуба. Вторинна адентія 17, 36, 37, 46 зуба. Корінь 34 зуба. Карієс 44 зуба. - Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби. (вказати діагноз, причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва) На підставі статті 64-б, 38-в, 41- в графи III Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285 зі змінами):(вказати нормативний акт, на підставі якого приймалося рішення) - позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Позивач вважає, що під час ухвалення рішення про придатність до військової служби позивача відповідачем не було враховано всі медичні документи, де було зазначено про наявність кіфотичної деформації, зокрема у: МРТ грудного відділу хребта від 27.03.2023 р., МРТ 08.07.2024 р., виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2214, результатах огляду 30.09.2024 р., консультативному висновку від 06.11.2024 р.
Позивач не може нести повноцінну військову службу через стійкі функціональні обмеження опорно-рухового апарату, що проявляються постійним больовим синдромом, обмеженням рухливості в хребті, зниженням фізичної витривалості та спроможності до навантажень. Хронічний перебіг захворювання супроводжується періодичними загостреннями, що унеможливлює стабільну фізичну активність. Порушення осьового балансу тулуба, деформація постави та зміщення центру ваги тіла призводять до неефективного розподілу навантаження, що викликає швидку втому, ризик травм і подальше загострення стану. Спостерігається зменшення амплітуди рухів, зокрема в ділянках згинання та розгинання, ротаційних рухів і нахилів, що є критично важливими при виконанні службових завдань. У складних умовах військової служби (фізичні вправи, носіння спорядження, перебування в польових умовах) ці симптоми значно посилюються, що робить виконання службових обов'язків не тільки важким, а й потенційно небезпечним для здоров'я позивача. Наявні прояви вказують на незворотний характер порушень, що не піддаються повному відновленню навіть за умови лікування та реабілітації. Однак відповідачем вказані обставини досліджені та надані позивачем медичні документи досліджені не були.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зазначив що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ВЛК відповідного рівня (регіонального чи центрального).
Аналогічний правовий висновок містить і постанова Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №820/5570/16.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у спірних правовідносинах адміністративний суд не може підміняти орган, якому за законом надано повноваження переглядати постанови ВЛК на предмет правильності встановлення діагнозу, визначення ступеня придатності до військової служби, правильності застосування тих чи інших статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад.
Судом встановлено, що згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 15.11.2024 року за № 1853, ОСОБА_1 було встановлено діагноз: М42. Поширений остеохондроз хребта на рівні C2-C6. Th4-ThlI, L3-S1 з клиновидною деформацією тіл хребців Тб, Th7, гіперкіфозом третього ступеня та помірним порушенням функції хребта. ДЕП І стадії з вестибулоатактичними проявами, мнестично-когнітивним синдромом. Єдиний в житті напад втрати свідомості із судомами (27.06.2024). Недостатність МК І ст., легка недостатність ТрК, стеноз АоК І ст. СН-0. Ангіопатія сітківок обох очей. -Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Застаріле пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглобу з незначним порушенням функції суглобу. Правобічний сколіоз ПІВХ І ст., правобічний сколіоз ГВХ І ст., лівобічний сколіоз ПВХ І ст. Вроджені невуси тулуба. Вторинна адентія 17, 36, 37, 46 зуба. Корінь 34 зуба. Карієс 44 зуба. - Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби. (вказати діагноз, причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва) На підставі статті 64-б, 38-в, 41- в графи III Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285 зі змінами):(вказати нормативний акт, на підставі якого приймалося рішення) - позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
У зв'язку з незгодою з таким рішенням ВЛК у частині ступеню придатності, позивач 27.01.2025 року звернувся із заявою-скаргою до ДУ “ГВМКЦ МВС України», в якій просив скасувати постанову військово-лікарської комісії від 15.11.2024 року №1853 та призначити та провести повторний медичний огляд.
Як вже зазначено вище, відповідно до витягу з протоколу №1 засідання ЦМ(ВЛ)К ДУ «ГМКЦ МВС України» від 17.02.2025 року, п. 4. Висновок комісії: рішення військово-лікарської комісії військового госпіталю НГУ в довідці від 15.11.2024 №1853 щодо ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби прийнято обґрунтовано та правильно у відповідності до вимог Положення. Обстеження ОСОБА_1 було проведено в достатньому обсязі. Підстав для скасування комісійного рішення, проведення повторного (контрольного) медичного огляду немає. П. 5 Вирішили: залишити рішення військово-лікарської комісії військового госпіталю НГУ без змін. Надати заявнику роз'яснення листом.
Листом від 18.02.2025 року№33/4-К-137 Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» позивачу повідомлено про те, що розглядом медичної документації, наданої ОСОБА_1 , складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в довідці ВЛК від 15.11.2024 №1853 про придатність до військової служби прийнято у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.201/ №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331. Звернено увагу ОСОБА_1 , що в діагнозі довідки ВЛК зазначено клиноподібну деформацію тіл хребців Т6,Th7 на тлі остеохондрозу, гіперкіфозом третього ступеня з помірним порушенням функції хребта, що відповідає заключенню консолідовані компресійні переломи тіл Т6,Th7 2-3 ст., посттравматичний кіфоз 3 ст. з помірним порушенням функції хребта. Також в довідці ВЛК зазначено діагноз про застаріле пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглобу з незначним порушенням функції, що також було враховано під час прийняття постанови. У разі погіршення стану Т6,Th7 ОСОБА_1 може пройти повторний медичний огляд в М(ВЛ)К за направленням з підрозділу за місцем служби.
Однак, суд вважає, що Центральна медична (військово-лікарська) комісія Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» належним чином дану скаргу не розглянула, вмотивованої відповіді не надала.
Надана відповідь у формі листа не містить посилання на документи , які досліджувалися та враховані та спираючись на які, з наданих додатків, відповідач прийшов до висновку про відсутність підстав для проведення повторного медичного огляду з метою визначення ступеню придатності до військової служби позивача.
Відповідно до пунктів 15, 16 розділу ІІ Положення № 285 штатні М(ВЛ)К мають право:
1) запитувати за потреби документацію, яка необхідна для виконання покладених на них функцій;
2) залучати лікарів ЗОЗ МВС до розв'язання питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз;
3) направляти осіб, які проходять лікарську та/або військово-лікарську експертизу, на обстеження до ЗОЗ МВС, інших державних або комунальних ЗОЗ;
4) переглядати власні рішення і рішення підзвітних М(ВЛ)К (за наявності підстав).
ЦМ(ВЛ)К здійснює, крім функцій, зазначених у підпунктах 1-7 пункту 14, пункту 15 цього розділу, такі функції:
1) спільно із структурним підрозділом апарату МВС з охорони здоров'я та лікарями ЗОЗ МВС розробляє проєкти нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів з питань проведення лікарської експертизи;
2) організовує та проводить наради і збори з питань лікарської та військово-лікарської експертиз;
3) на постійній основі контролює якість проведення лікарської, військово-лікарської, лікарсько-льотної експертиз та організацію роботи підпорядкованих М(ВЛ)К.
З огляду на статус ЦМ(ВЛ)К у системі військово-лікарської експертизи, вона наділена широким спектром прав та повноважень, які повинна використовувати у своїй діяльності максимально повно та ефективно, а не ухилятися від їх використання під приводом того, що це не є обов'язком для неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що лист від 18.02.2025 року№33/4-К-137 Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» не містить обґрунтувань, з яких відповідач дійшов висновку щодо відсутності підстав для проведення повторного медичного огляду з метою визначення ступеню придатності до військової служби позивача, не містить посилань, які саме медичні документи досліджувалися, отже не відповідає критеріям до рішень суб'єктів владних повноважень, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.
Доводи Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» у відзиві на позовну заяву щодо належного розгляду скарги суд вважає помилковими з огляду на невмотивованість листа-відповіді від 18.02.2025 року№33/4-К-137.
Суд погоджується з твердженнями Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у перегляді висновку ВЛК у формі постанови, оскільки п. 11 розділу X "Оформлення рішень М(ВЛ)К" Положення № 285 передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення.
На виконання вищевказаного положення, відповідачем правомірно надано лист у формі роз'яснення. Водночас, як вже зазначалось надане роз'яснення не містить жодних обґрунтувань, за яких позивачу відмовлено у перегляді висновку ВЛК.
Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі Suominen v. Finland, заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Суд зазначає, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним маркером того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Відповідно до п.п.1,6,7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про адміністративну процедуру» під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі; 7) виконує інші передбачені законом обов'язки в рамках адміністративного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.
Згідно з ч. 4 ст. 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов'язок збирання доказів покладений на адміністративний орган.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про адміністративну процедуру» за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
У справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип належного урядування не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідач Центральна медична (військово-лікарська) комісія Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України правомірності прийнятого рішення ні суду першої, ні апеляційної інстанції не довів, жодних доказів на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо надання обґрунтованої відповіді на звернення позивача суду не надав.
Відтак, суд вважає, що заява-скарга позивача від 27.01.2025 року розглянута без надання оцінки всім обставинам, медичним документам та за відсутності належних обґрунтувань щодо відсутності підстав для проведення повторного медичного огляду з метою визначення ступеню придатності до військової служби позивача з урахуванням приписів законодавства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про вчинення Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» бездіяльності щодо належного розгляду заяви-скарги ОСОБА_1 від 27.01.2025 року.
Щодо обрання належного захисту порушеного права позивача.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч.1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зазначає, що оскільки Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» складено відповідь від 18.02.2025 року№33/4-К-137 за наслідками розгляду заяви-скарги від 27.01.2025 року, проте остання визнана судом такою, що не відповідає вимогам законодавства, тому належним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання протиправною бездіяльності Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо здійснення належного розгляду заяви-скарги ОСОБА_1 від 27.01.2025 року про перегляд довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 15.11.2024 року за № 1853 та зобов'язання відповідача повторно розглянути по суті заяву-скаргу від 27.01.2025 року.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відтак, позовна заява ОСОБА_1 до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню частково.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо здійснення належного розгляду заяви-скарги ОСОБА_1 від 27.01.2025 року про перегляд довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 15.11.2024 року за № 1853.
Зобов'язати Центральну медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи “Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» повторно розглянути по суті заяву-скаргу ОСОБА_1 від 27.01.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник