16 червня 2025 рокуСправа №160/27182/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою Державної міграційної служби України, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №008017300020686 від 02.11.2023 про відмову у визнанні особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-зобов'язати Державну міграційну службу України визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою без громадянства.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що звернувся із заявою про визнання його особою без громадянства, однак спірним рішенням йому відмовлено в наданні такого статусу. Позивач із таким рішенням не погоджується та вказує, що всіляко сприяв співробітникам ДМС у розгляді його заяви, наданні всіх необхідних документів. Зокрема, позивач до своєї заяви надав відповідачу лист Генеральної прокуратури України від 07.02.2019, з якого вбачається, що 07 лютого 2019 року відмовлено у видачі ОСОБА_1 до Республіки Таджикистан для притягнення його до кримінальної відповідальності. Позивач вказує, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні статусу особи без громадянства на підставі абз. 4 частини 3 статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки щодо позивача закінчилися строки давності притягнення до криміанальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для визнання рішення відповідача від 02.11.2023 №008017300020686 протиправним та скасування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 клопотання Жержавної міграційної служби України задоволено, продовжено строки на подання відзиву.
04.11.2024 від відповідача до суду надійшов відзив із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що рішення про визнання особою без громадянства приймається уповноваженою сообою ДМС за відсутності підстав для відмови у визнанні особою без громадянства. Натомість, ОСОБА_1 є особою, яка скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами країни проживаня до того, як вона була допущену у цю країну, що у відповідності до вимог частин 3 статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є підставою для прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства. Також, відповідач вказує, що відповідно до інформаційної довідки ІНТЕРПОЛ, позивач значиться у міжнародному розшуку за вчинення тяжкого злочину - умисного вбиства. Отже, ДМС України зазначає, що нею було прийнято правомірне рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу позивача особи без громадянства. З цих підстав відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Таджикистан, проживає на території України з 1993 року.
16.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про визнання особою без громадянства. В заяві зазначено, що позивач народився в м.Душанбе Республіки Таджикистан, прибув до України 21.05.1993 через сімейні обставини.
Згідно з даними довідки від 15.01.2014, виданої посольством Республіки Таджикистан в Україні, ОСОБА_1 є уродженцем Республіки Таджикистан та не є громадянином Республіки Таджикистан.
Відповідно до положень пункту 29 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 (у редакції постанови від 16.09.2023) Новомосковським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області направлено матеріали справи про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України разом із супровідним листом Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 13.09.2024 за вих. №1235-2211/1235-23.
В ході розгляду ДМС України матеріалів справи про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійсненого відповідно до процедури, визначеної Порядком розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 (в редакції постанови від 16.09.2023, що є чинною на час прийняття оскаржуваного рішення), встановлено наступне.
Відповідно до інформації, викладеної позивачем в письмових пояснень, наданих в рамках процедури розгляду його заяви про визнання особою без громадянства, позивач у травні 1993 року здійснив в'їзд на територію України за паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з метою переховування від покарання за скоєння ним кримінального правопорушення на території Республіки Таджикистан.
В Україні позивач проживав у рідного брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в м. Артемівськ Донецької області.
Паспорт громадянина колишнього СРСР позивач нібито загубив у 1994 році, але, у зв'язку із побоюванням бути затриманим, до Посольства Республіки Таджикистан тривалий час не звертався.
З метою встановлення наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства відносно позивача, Новомосковським відділом Головного управління ДМС у Дніпропетровській області проведені перевірки, передбачені положеннями пунктів 25 - 26 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 (у редакції постанови від 16.09.2023).
Так, Новомосковським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області листом від 17.06.2023 №1235-1551/1235-23 направлено запит до Відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Відділ міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національно поліції в Дніпропетровській області в листі від 19.06.2023 №10/23/Н2/15F/405/1076 повідомив, що за результатами перевірки за допомогою інформаційно-пошукової системі е-АSF2 Генерального секретаріату Інтерполу встановлено, що станом на 19.06.2023 стосовно громадянина ОСОБА_1 в обліках Інтерполу з 26.07.2013 міститься червоне оповіщення про його розшук з метою арешту та екстрадиції для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 105 Кримінального кодексу Республіки Таджикистан, ініціатором розшуку є правоохоронні органи Республіки Таджикистан.
Відповідно до короткого викладу обставин вчиненого позивачем кримінального правопорушення, який міститься у вищевказному червоному оповіщенні, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 19 години увійшов до квартири, де проживав ОСОБА_4 , та разом з ним сиділи його співмешканка ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , жінка на ім'я ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .. ОСОБА_9 почав ображати і лаятися з ОСОБА_10 , а коли за неї заступився ОСОБА_11 , ОСОБА_9 з метою вбивства дістав саморобний пістолет і вистрілив у ОСОБА_11 . В результаті ОСОБА_11 отримав вогнепальне поранення в серце і помер на місці злочину.
25.09.2023, керуючись положеннями пункту 30 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 317 (в редакції Постанови від 16.09.2023, що є чинною на час прийняття оскаржуваного рішення), з метою уточнення отриманої інформації ДМС листом №8.1-9133/2-23 направлено запит до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.
Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України листом від 13.10.2023 повідомлено, що станом на день направлення відповіді в банках даних Інтерполу наявне Червоне оповіщення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розшукується НЦБ Інтерполу в Республіці Таджикистан з метою арешту та подальшої екстрадиції для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 105 Кримінального кодексу Республіки Таджикистан.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами та керуючись тим, що позивачем на території іншої держави до переїзду в державу Україну було скоєно тяжкий злочин передбачений статтею 115 КК України, відповідачем керуючись абзацом 4 частини 3 статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було прийнято відмовне Рішення щодо визнання його особою без громадянства.
Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
В розумінні статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773-VI) особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Частинами 22, 23 статті 4 визначено, що особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Особи, яких визнано особами без громадянства в порядку, встановленому цим Законом, та які отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах, на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Положеннями статті 6-1 Закону №3773-VI передбачено, що заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.
Відомості про дитину наводяться в заяві одного з її законних представників. Заява про визнання дитини, розлученої із сім'єю, особою без громадянства подається одним з її законних представників. Заява про визнання недієздатної особи особою без громадянства подається її законним представником, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, робить на заяві відповідний напис. Якщо особа не може власноручно скласти заяву про визнання особою без громадянства у зв'язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на її прохання складається уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про що на заяві робиться відповідний напис.
Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, має право на співбесіду з уповноваженими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов'язана співпрацювати з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, з'являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.
Особі, яка подає заяву про визнання особою без громадянства та не володіє українською мовою, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою володіє така особа, а також письмовий переклад її документів.
Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до 12 місяців.
Під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, країн або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени її сім'ї.
Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Залежно від результатів розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясуються обставини, що можуть свідчити про належність особи до громадянства України відповідно до Закону України "Про громадянство України", розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення перевірки належності до громадянства України. Залежно від результатів такої перевірки розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, приймає рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, якщо:
особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;
особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу;
особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами країни проживання до того, як вона була допущена у цю країну, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.
Після прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законному представнику повідомлення про це із зазначенням підстави відмови відповідно до цього Закону та роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства може бути оскаржено особою, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законним представником до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства.
У разі якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подовжує строк дії її довідки про звернення за визнанням особою без громадянства на час до остаточного розгляду її заяви.
У разі якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, не скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вилучає у неї довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, повертає їй оригінали документів, поданих разом із заявою про визнання особою без громадянства (за наявності), та вирішує питання про добровільне або примусове повернення чи примусове видворення.
Рішення про визнання особою без громадянства скасовується з підстав, передбачених частиною третьою цієї статті. Після прийняття рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє такій особі без громадянства або її законному представнику повідомлення про це із зазначенням підстави скасування відповідно до цього Закону та роз'ясненням порядку оскарження. Рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства може бути оскаржено до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання особою повідомлення про скасування рішення.
У разі якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не вилучає у неї посвідку на тимчасове або постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (за наявності) до остаточного вирішення питання про скасування рішення про визнання особою без громадянства.
У разі якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, не скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вилучає у неї посвідку на тимчасове або постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (за наявності), отримані на підставі рішення про визнання особою без громадянства, та вирішує питання про добровільне або примусове повернення чи примусове видворення.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, веде облік осіб, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про визнання або про відмову у визнанні особою без громадянства та про скасування рішення про визнання особою без громадянства, а також осіб без громадянства, яким видані посвідки на постійне чи тимчасове проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, зразки заяви про визнання особою без громадянства, довідки про звернення за визнанням особою без громадянства встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 року №317 затверджено Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства (далі - Порядок №317) (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою).
Пунктом 2 даного Порядку визначено, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Відповідно до пункту 20 Порядку №317, разом із заявою про визнання особою без громадянства особа подає документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави, строк дії якого закінчився (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві (документи, що підтверджують факт народження особи, перебування її у шлюбі, наявність дітей, навчання в освітньому закладі України або іншої держави, паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, документи про роботу, отримання на території України медичної допомоги, про місце проживання, про право власності на житло або інші об'єкти нерухомості в Україні, довідки, видані органами місцевого самоврядування або державними органами, довідки з посольств іноземних держав або місць попереднього постійного та довгострокового проживання особи, а також з держав, громадянство яких мають члени її сім'ї, тощо).
У разі коли документи подаються законним представником особи, разом з ними подається документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника.
У разі відсутності у особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зазначених документів та/або документів з фотокарткою (для особи, яка досягла 18-річного віку) за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві, та/або впізнати особу за фотокарткою.
Перелік таких осіб надається особою, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, або встановлюється працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС за результатами розгляду поданих особою документів із урахуванням її місця проживання, навчання, родинних та соціальних зв'язків тощо.
Опитування осіб повинно бути проведене територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати подання заяви про визнання особою без громадянства.
Персональні дані особи, що опитується, підтверджуються документами, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, або паспортним документом іноземця або особи без громадянства. Опитаними можуть бути тільки ті іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України.
Результати опитування особи щодо підтвердження фактів, викладених в заяві про визнання особою без громадянства, письмово фіксуються працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС у вигляді пояснення, засвідчуються підписом особи, що була опитана, та працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС та зберігаються у справі про визнання особою без громадянства. Під час опитування працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС можуть задаватися особі уточнюючі питання, які мають істотне значення для вирішення питання щодо визнання особою без громадянства.
За результатами свідчень кожної особи, яка брала участь у впізнанні особи за фотокарткою, складається окремий акт впізнання особи за формою згідно з додатком 2, який враховується під час ідентифікації та/або встановлення особи.
Згідно пункту 25 Порядку №317, у ході перевірки поданих документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС формує матеріали справи у паперовій формі, перевіряє справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у межах своїх повноважень з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, здійснює ідентифікацію особи на підставі даних, отриманих з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру та відомчої інформаційної системи ДМС.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, не пізніше ніж протягом тижня з дати подання такої заяви проводить перевірку заявника за даними обліку територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, у тому числі щодо належності до громадянства України, шляхом надсилання відповідних запитів. Відповідь на такі запити повинна надаватися територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного запиту.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, надсилає не пізніше ніж протягом двох тижнів з дати подання такої заяви відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки, Адміністрації Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи Служби безпеки проводять відповідно до своїх повноважень у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яких не може бути визнано особами без громадянства у зв'язку з наявністю підстав, визначених частиною третьою статті 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Строк перевірки може бути продовжений, але не більш як на один місяць.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС отримує інформацію про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, від Адміністрації Держприкордонслужби у межах її повноважень.
Пунктом 26 Порядку №317 визначено, що під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства працівник територіального органу/територіального підрозділу, структурного підрозділу ДМС вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, держав або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї.
У разі необхідності отримання більш детальної інформації про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС може ініціювати перевірку відомостей, викладених у такій заяві, шляхом відвідування заявника за місцем проживання та опитування осіб, які можуть підтвердити або спростувати інформацію, надану заявником.
У разі коли особою надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї, до органів видачі таких довідок надсилаються запити щодо підтвердження факту видачі цих довідок.
У разі коли особою не надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання та/або з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї, працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається відповідний запит дипломатичним представництвам або консульським установам (далі - іноземні представництва) цих держав із проханням надати відповідь на запит протягом одного місяця.
У разі неотримання відповіді на такий запит від іноземних представництв протягом двох місяців повторний запит до іноземного представництва надсилається працівником структурного підрозділу ДМС. У разі неотримання відповіді на повторний запит протягом двох місяців з моменту його надсилання працівником структурного підрозділу ДМС надсилається запит іноземному представництву втретє.
У разі коли після третього такого запиту не надходить відповіді від іноземного представництва, то особа не вважається громадянином цієї держави.
Відповідно до пунктів 27, 29, 30 Порядку №317 перевірка інформації про дату в'їзду на територію України заявника проводиться з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які надається протягом місяця з дня надходження таких запитів.
У разі необхідності одержання відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть такі відомості одержуються в установленому законодавством порядку.
У разі необхідності підтвердження інших відомостей про заявника або дійсності поданих ним документів надсилаються запити відповідним державним органам або їх територіальним органам/територіальним підрозділам, які надають відповідь протягом місяця з дня надходження таких запитів.
Після вжиття заходів, передбачених пунктами 20-28 цього Порядку, які належать до компетенції працівників територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, після отримання відповідей на запити до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки та Адміністрації Держприкордонслужби справа про визнання особою без громадянства із доданими аудіофайлами співбесід надсилається для подальшого розгляду структурному підрозділу ДМС. При цьому справа структурному підрозділу ДМС повинна бути надіслана не пізніше ніж через три місяці з дати приймання документів. Якщо у зазначений строк відповіді на запити не отримані, справа надсилається без таких відповідей, які потім надсилаються структурному підрозділу ДМС окремо.
Працівник структурного підрозділу ДМС перевіряє у місячний строк правильність оформлення документів, що надійшли від територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні статусу особи без громадянства відповідно до частини третьої статті 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", у разі потреби надсилає запит до МВС, Національної поліції, Служби безпеки, призначає співбесіду особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, а також проводить інші заходи, віднесені до його компетенції відповідно до пункту 26 цього Порядку.
МВС, Національна поліція, Служба безпеки проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, які не мають право на визнання особою без громадянства. Строк розгляду запитів може бути продовжений зазначеними органами, але не більш як на один місяць. Інформація про результати перевірки надсилається ДМС.
Рішення про визнання особою без громадянства приймається уповноваженою особою ДМС за результатами ідентифікації та/або встановлення особи, перевірки поданих нею документів та відсутності підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, на підставі обґрунтованого висновку, складеного працівником структурного підрозділу ДМС (п.34 Порядку №317).
Відповідно до пункту 35 Порядку №317 рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства оформляється за формою згідно з додатком 1 засобами відомчої інформаційної системи ДМС, підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ДМС, при цьому рішення у паперовій формі підписується уповноваженою особою ДМС, скріплюється печаткою ДМС та долучається до матеріалів справи про визнання особою без громадянства.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого була подана заява про визнання особою без громадянства, створює паперову копію електронного рішення про визнання особою без громадянства шляхом друку з відомчої інформаційної системи ДМС, скріплює її печаткою територіального органу/територіального підрозділу ДМС та видає його під підпис особі без громадянства особисто або її законному представнику.
Зазначений документ з підписом заявника або його законного представника сканується працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про визнання особою без громадянства.
Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства після підписання уповноваженою особою ДМС сканується працівником структурного підрозділу ДМС із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про визнання особою без громадянства та надсилається особі з урахуванням вимог пункту 45 цього Порядку.
Пунтом 44 Порядку №317 визначено, що уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, коли:
1) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;
2) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу;
3) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам ООН.
Із чинного на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання вбачається, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України. Заява про визнання особою без громадянства та додані до неї документи подаються заявником або його законним представником особисто територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем проживання особи. За наслідком розгляду заяви приймається рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства.
При цьому, законодавець визначив вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, серед іншого, у разі якщо, особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до стаття 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з чстиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до статті 589 Кримінально процесуального кодексу України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу.
Статею 49 Кримінального кодексу України встановлені наступні строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
На переконання суду, відмова у визнанні особою без громадянства з підстав скоєння тяжкого злочину неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, можлива в спірних правовідносинах лише у разі наявності обвинувального вироку щодо позивача державою, в якій він проживає, та/або в державі, в якій безпосередньо був вчинений злочин, адже в силу прямої дії норм Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Також, суд вказує, що посилання відповідача на те, що позивач ОСОБА_1 перебуває у міжнародному розшуку банку даних ІНТЕРПОЛ за скоєння тяжкого злочину у вигляді умисного вбивства не приймається судом до уваги, оскільки, як вже встановлено в ході розгляду справи, на момент виникнення спірних правовідносин закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення позивача до кримінальної відповідальності.
До того ж, як вбачається з листа Генеральної прокуратури України, Республіці Таджикистан було відмовлено у видачі за системою екстрадиції позивача ОСОБА_1 за скоєння ним тяжкого злочину, оскільки за законодавством України, зокрема Кримінального кодексу України, строк давності притягнення позивача до кримінальної відповідальності за статтею 115 КК України, сплив.
Так, у відповідності до п. б ч. 1 ст. 57 розділу ІV «Правова допомога у кримінальних справах» Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 визначено, що видача особи для притягнення до кримінальної відповідальності не здійснюється у тому числі, якщо на момент одержання вимоги кримінальне переслідування відповідно до законодавства запитуваної Договірної Строни не може бути розпочато або вирок не може бути приведено до виконання внаслідок спливу строку давності або з іншої законної підстави.
Зазначені обставини відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення до уваги не взято та не враховано те, що станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про отримання статусу особи без громадянства позивач вже не міг бути притягнений до кримінальної відповідальності за злочин, скоєний на території іншої держави у 1993 році. Також, вирок щодо вчинення позивачем тяжкого злочину неполітичного характеру поза межами держави проживання на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не ухвалювався.
Відтак, на момент прийняття оскаржуваного рішення є недоведеними ті обставини, з настанням яких Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядок №317 пов'язують можливість відмови суб'єкта владних повноважень у наданні заявнику статусу особи без громадянства.
Крім того, з системного аналізу абз.4 частини 3 статті 6-1 та абз.3 частини 4 статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вбачається, що за наслідком прийняття рішення про відмову в наданні статусу особи без громадянства відповідач повинен також вирішити питання про добровільне або примусове повернення чи примусове видворення такої особи за межі території України.
З огляду на вже прийняте Державою Україна рішення про відмову у видачі (екстрадиції) ОСОБА_1 до Республіки Таджикистан для притягнення його до відповідальності за ст.105 Кримінального кодексу Республіки Таджикистан, прийняття рішення про відмову в наданні позивачу статусу особи без громадянства матиме ознаки суперечливої поведінки державного органу України щодо ОСОБА_1 та не переслідуватиме легітимну мету, визначену ч. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відтак, буде втручанням у право на повагу до його приватного і сімейного життя.
Згідно із Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", практика ЄСПЛ є джерелом права в Україні.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд врахував практику Європейського Суду з прав людини у справах «Hoti проти Хорватії», «Ахмадов проти Азербайджану», «Михайлюк та Петров проти України».
Суд звертає також увагу, що прийняте відповідачем рішення про відмову у наданні позивачу статусу особи без громадянства було непропорційним та не врахувало наступні обставини.
Позивач вже 31 рік мешкає на території України проти 28 років проживання в Республіці Таджикистан. У позивача на території України проживає брат та народився син, що підтверджується наданими відповідачем матеріалами Справи про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 .
Відтак, позивач набув міцних зв'язків із державою свого перебування.
Натомість, відповідачем не взято до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення наявності сімейних зв'язків та поведінки позивача у суспільстві за час перебування його на території України, не враховано наявності підстав для можливості позивачу залишитися та проживати в Україні зі своєю сім'єю.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відмова в наданні йому статусу особи без громадянства залишає його в умовах відсутності правової визначеності, позбавляє можливості реалізації прав, визначених Конституцією України.
Зазначені вище обставини в сукупності свідчать про протиправність прийнятого відповідачем рішення про відмову в наданні позивачу статусу особи без громадянства, що має наслідком скасування такого рішення.
Також, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Державної міграційної служби України визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою без громадянства, що не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо доводів ДМС України про порушення позивачем строку звернення до суду.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення від 02.11.2023 надсилалося позивачу на адресу: АДРЕСА_1 .
Натомість, позивач, 22.09.2023, перебуваючи на черговій консультації у Новомосковськомі відділі ГУ ДМС у Дніпропетровській області надав письмові пояснення на ім'я начальника даного територіального підрозділу ДМС - ОСОБА_12 , стосовно змін в адресі свого фактичного проживання. Зокрема, позивач вказав, що з травня 2023 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане пояснення прийнято головним спеціалістом відділу ДМС Андрусенко А.М. та долучено до матеріалів справи ОСОБА_1 .
Відтак, в ході розгляду справи знайшли підтвердження обставини необізнаності позивача із прийнятим щодо нього рішенням з огляду на те, що оскаржуване рішення надсилалося на адресу, за якою позивач з травня 2023 року не проживав.
Щодо твердження відповідача про те, що позивач 02.02.2024 при зверненні до міграційної служби вказав, що йому відомо про відмову у визнанні особою без громадянства, а про прийняте відносно нього рішення від 02.11.2023 позивачу було повідомлено в листах від 07.03.2024 №М-1358-24/1201.3.4/3420-24 та від 19.04.2024 № М-3591-24/8.1/2194-24.
На переконання суду, зазначені обставини не спростовують того, що спірне рішення не було вручено позивачу, навіть попри обізнаність останнього із фактом існування цього рішення. Натомість, судом з'ясовано, що після того, як позивачу стало відомо про існування рішення про відмову в наданні йому статусу особи без громадянства ОСОБА_1 без надмірних зволікань почав вживати заходи із оскарження прийнятого відповідачем рішення. Зокрема, ним було укладено договір про надання правової допомоги, а його представником здійснено ряд запитів в цілях ініціювання судового провадження про оскарження рішення, що є предметом розгляду у цій справі.
Щодо сумнівів відповідача про зареєстроване місце проживання (перебування, знаходження) позивача в Дніпропетровській області, як підстави для звернення із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адмінітсративного суду, а не за місцезнаходженням відповідача.
В контексті зазначеного суд звертає увагу відповідача на предмет розгляду у цій справі, з чим позивач пов'язує неможливість реалізації гарантованих Конституцією прав.
Крім того, суд вказує, що у відповідача на момент прийняття у позивача заяви про надання статусу особи без громадянства в червні 2023 року не виникало сумнівів щодо місця проживання, перебування позивача. Так, заява прийнята Новомосковським відділом Головного управління ДМС України. В подальшому також комунікація позивача із територіальним органом ДМС здійснювалася через Новомосковський відділ Головного управління ДМС України.
Відтак, зазначені відповідачем сумніви спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211, 20 грн необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: відсутній) до Державної міграційної служби України (ідентифікаційний код 37508470, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України № 008017300020686 від 02.11.2023 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визнанні особою без громадянства.
Зобов'язати Державну міграційну службу України визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою без громадянства.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: відсутній) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (ідентифікаційний код 37508470, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон