16 червня 2025 року Справа № 160/8827/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
25 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.07.2024 року № 047050027854 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з підстав відсутності необхідного страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи протягом вересня 1981 року - червня 1990 року, а саме:
- з 17.09.1981 року (пр. № 70 від 14.09.1981р.) по 19.03.1984 рік (пр. 30-к от 19.03.198г.) - Верхньодніпровське районне об'єднання «Сільгосптехніка» Дніпропетровської області;
- з 27.03.1984 року (пр. 64-ок от 26.03.84г.) по 19.08.1984 рік (Пр. 150-ок от 13.08.84г.) - Верхнеднепровский крахмало-паточный комбинат (так зазначено російською);
- з 04.09.1984 року (Пр. 88к от 4.09.84 г.) по 19.05.1986 рік (пр. № 5к от 19.05.1986г.) -Верхнеднепровская райсельхозтехника (так зазначено російською);
- з 22.05.1986 року (Пр. 58-к (а) от 22.05.1986г.) по 04.03.1987 рік (Пр. 16-к от 04.03.1987г.) - Верхнеднепровское районное производственное объеденение по агрохимическому обслуживанию сельского хозяйства «Сельхозхимия» (так зазначено російською);
- з 13.03.1987 року (расп. № 15 от 13.03.1987 г.) по 01.09.1987 рік (распор. № 67 п. 7 от 1.09.1987г.) - Рабкооп «Верхнеднепровский (так зазначено російською);
- з 10.11.1987 року (Пр. 181 к от 09.11.1987г.) по 24.01.1989 рік (Пр. 15к от 23.01.1989г.) - Днепродзержинский гопромторг (так зазначено російською);
- з 28.02.1990 року (пр. № 41к от 27.02.90г.) по 18.06.1990 рік {пр. 102к от 18.06.90г.) - ОРС ДМК им. Дзержинского (так зазначено російською), до мого страхового стажу роботи, що дає мені право на призначення пенсії за віком з 02.07.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.07.2024 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, згідно із ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області від 10.07.2024 року № 047050027854 у призначенні пенсії за віком відмовлено та не зараховано періоди роботи, оскільки в трудовій книжці є виправлення. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідний стаж роботи позивача підтверджено даними трудової книжки. Також зазначає, що позивач не може відповідати правильність заповнення трудової книжки.
Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 04.04.2025 надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу-1 було направлено копію зазначеної ухвали про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 08.04.2025. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався. 06.06.2025 надав до матеріалів справи копію пеенсійної справи позивача.
Відповідачем-2 22.04.2025 подано до суду відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначено, що за наданими до заяви від 10.07.2024 про призначення пенсії документами встановлено, що страховий стаж Позивача склав 13 років 02 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. Враховуючи вишенаведене, відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу Позивача спірних періодів роботи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 09.06.2025 по 13.06.2025 у щорічній відпустці, розгляд справи здійснено 16.06.2025.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 02.07.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, згідно із ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області від 10.07.2024 року № 047050027854 у призначенні пенсії за віком відмовлено та зазначено, що вік заявниці 60 років. Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 13 років 02 місяці 18 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - до страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом вересня 1981 року - червня 1990 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.09.1981, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші зазначено дату народження 26.06,1964, що не відповідає паспортним даним заявниці 01.07.1964. Крім того, за періоди роботи з 10.11.1987 по 24.01.1989, наявне виправлення дати звільнення, з 28.02.1990 по 18.06.1990 наявне виправлення дати звільнення та дати наказу на звільнення, в підставах внесення запису.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу-31 рік.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 17.09.1981, визначено періоди роботи:
- з 17.09.1981 року (пр. № 70 від 14.09.1981р.) по 19.03.1984 рік (пр. 30-к от 19.03.198г.) - Верхньодніпровське районне об'єднання «Сільгосптехніка» Дніпропетровської області (мовою оригіналу);
- з 27.03.1984 року (пр. 64-ок от 26.03.84г.) по 19.08.1984 рік (Пр. 150-ок от 13.08.84г.) - Верхнеднепровский крахмало-паточный комбинат (мовою оригіналу);
- з 04.09.1984 року (Пр. 88к от 4.09.84 г.) по 19.05.1986 рік (пр. № 5к от 19.05.1986г.) -Верхнеднепровская райсельхозтехника (мовою оригіналу);
- з 22.05.1986 року (Пр. 58-к (а) от 22.05.1986г.) по 04.03.1987 рік (Пр. 16-к от 04.03.1987г.) - Верхнеднепровское районное производственное объеденение по агрохимическому обслуживанию сельского хозяйства «Сельхозхимия» (мовою оригіналу);
- з 13.03.1987 року (расп. № 15 от 13.03.1987 г.) по 01.09.1987 рік (распор. № 67 п. 7 от 1.09.1987г.) - Рабкооп «Верхнеднепровский (мовою оригіналу);
- з 10.11.1987 року (Пр. 181 к от 09.11.1987г.) по 24.01.1989 рік (Пр. 15к от 23.01.1989г.) - Днепродзержинский гопромторг (мовою оригіналу);
- з 28.02.1990 року (пр. № 41к от 27.02.90г.) по 18.06.1990 рік (пр. 102к от 18.06.90г.) - ОРС ДМК им. Дзержинского (мовою оригіналу).
Суд зазначає, що в трудовій книжці наявні підписи осіб, підтверджуючих записи, та печатки підприємств.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоди роботи протягом вересня 1981 року - червня 1990 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.09.1981, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає паспортним даним заявниці 01.07.1964. Крім того, за періоди роботи з 10.11.1987 по 24.01.1989, наявне виправлення дати звільнення, з 28.02.1990 по 18.06.1990 наявне виправлення дати звільнення та дати наказу на звільнення, в підставах внесення запису - суд зазначає наступне.
Ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".
Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників і службовців".
Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Суд вказує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.
Також Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд вказує, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).
Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.07.2024 року № 047050027854 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи протягом вересня 1981 року - червня 1990 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.09.1981, яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші зазначено дату народження 26.06,1964, що не відповідає паспортним даним заявниці 01.07.1964, а також за періоди роботи з 10.11.1987 по 24.01.1989, наявне виправлення дати звільнення, з 28.02.1990 по 18.06.1990 наявне виправлення дати звільнення та дати наказу на звільнення - є протиправним та підлягає скасуванню, а тому є підстави для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.11.1987 по 24.01.1989, з 28.02.1990 по 18.06.1990, період роботи протягом вересня 1981 року - червня 1990 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.09.1981.
Оскільки органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), тому належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 29.11.2024 року про призначення пенсії згідно із ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 18.03.2025.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,54020; ІК в ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.07.2024 року № 047050027854 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.11.1987 по 24.01.1989, з 28.02.1990 по 18.06.1990, період роботи протягом вересня 1981 року - червня 1990 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 17.09.1981.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2024 року про призначення пенсії згідно із ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Миколаївська обл.,54020; ІК в ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16 червня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков