12 червня 2025 рокуСправа №640/27198/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №640/27198/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), до відповідача-2: Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлоський, 6, код ЄДРПОУ: 22990368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 листопада 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 21.08.2017 року по 09.10.2020 року.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача-1 щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стверджує, що наявні підстави для стягнення з відповідача відповідних коштів, адже відповідач остаточний розрахунок при звільненні провів лише на виконання рішення суду і значно пізніше, ніж було звільнено позивача.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 640/27198/20 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Арсірій Р.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/27198/20, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
02 грудня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що трудове законодавство не поширюється на військовослужбовців. Окрім цього сам позивач з затримкою звернувся із заявою про виплату йому відповідних коштів.
09 грудня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення. Позивач повторює доводи позовної заяви і наполягає на їх обґрунтованості.
В зв'язку з реалізацією положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана адміністративна справа 27 січня 2025 року надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує з раніше викладених підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року залучено до участі у справі №640/27198/20 в якості другого відповідача Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, розгляд адміністративної справи №640/27198/20 почато спочатку.
04 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що не вчиняв щодо позивача протиправних дій, на час виникнення права у Позивача на отримання спірної грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, за результатом розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва від 31.08.2020 по справі № 640/24606/19 - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (Відповідач 2) не здійснювало фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Спірна виплата самостійно здійснена Відповідачем 1, на виконання рішення суду по справі № 640/24606/19 - нараховувалась і сплачувалась Відповідачем 1
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у задоволенні клопотання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позову без розгляду у справі №640/27198/20 відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року витребувано додаткові докази у справі.
09 червня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України на виконання ухвали суду надійшов лист, за змістом якого затребувані документи та відомості відсутні.
12 червня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України на виконання ухвали суду надійшов лист від 09.06.2025 року №179/1/6049, разом з яким надано архівну довідку та фотокопію картки особового рахунку позивача.
У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом відповідача-1 від 25.07.2017 року №501 позивача звільнено з військової служби.
Наказом відповідача-1 від 21.08.2017 року №188 позивача виключно зі списків особового складу з 21.08.2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 року у справі №640/24606/19 зобов'язано відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Згідно довідки АТ «Ощадбанк» від 28.10.2020 року, позивачу 09.10.2020 року виплачено 13122,80 грн.
Вищевикладені обставини відповідачем-1 визнані в повному обсязі.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно з ст.47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.
Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, постанові Касаційного адміністративного суду від 28.09.2023 року у справі №640/36441/21,
Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Проте такі питання врегульовані Кодексу законів про працю України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд зазначає про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби.
Такий правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №420/436/22, від 18.11.2022 року у справі №1.380.2019.005781
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19, постанова Касаційного адміністративного суду від 23.11.2023 року у справі №160/171/20.
Незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником в строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.07.2024 року у справі №460/14438/23.
Оскільки відповідач лише 09.10.2020 року здійснив виплату позивачу суми, яка належала до сплати ще при звільненні 21.08.2017 року, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Обставини, якими відповідач обґрунтовував затримку у розрахунках, судом не визнаються як підстави для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки наявний юридичний факт, з яким законодавець пов'язує право на отримання позивачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а сама затримка як така первинно є результатом протиправних дій відповідача, що констатовано рішенням суду, яке набрало законної сили.
Щодо розміру відшкодування в цій справі.
Встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі №24023771/21, від 07.11.2023 року у справі №380/13906/21.
Компенсація відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України є однією із державних гарантій щодо порушення строків оплати праці. З огляду на правила й умови нарахування її розміру, повноваження відповідача щодо розрахунку, нарахування та виплати цієї суми не є дискреційними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.07.2024 року у справі №460/14438/23.
Закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), про що приймається наказ. Тобто, до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу.
Першим днем, з якого слід обраховувати середній заробіток за час затримки розрахунку є [день] наступний за днем виключення особи зі списків особового складу військової частини.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі №240/9951/19.
В цій справі позивача звільнено 21.08.2017 року, остаточний розрахунок проведено 09.10.2020 року. Отже, період затримки розрахунку при звільненні складає з 22.08.2017 року по 08.10.2020 року.
Як наслідок, судом відхилено період, запропонований позивачем (з 22.01.2017 року по 09.10.2020 року).
Суд повторно зазначає, що зміни, яких ст. 117 Кодексу законів про працю України зазнала з 19.07.2022 року, на спірні правовідносини не поширюється, оскільки вони повністю виникли, тривали та завершились в період дії старої редакції даної норми права, коли період затримки розрахунку при звільненні не обмежувався жодним чином.
Щодо принципу пропорційності, який належить застосувати в спірних правовідносинах, суд зауважує наступне.
У межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
Отже, принцип пропорційності застосовується до всього спірного періоду.
Відповідачі не надали до суду витребувані документи, однак необхідні відомості містяться у картці №194 особистого рахунку генерала, офіцера, прапорщика і військовослужбовця за контрактом, складеної щодо позивача, яка надійшла на виконання ухвали суду від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Так, зазначено, що в серпні позивачу належало до видачі 121845,96 грн, що переважно складається з одноразової грошової допомоги у разі звільнення (121845,96 грн).
При цьому судом вже встановлено, що затримана до виплати сума склала 13122,80 грн.
Таким чином, позивачу не виплачено при звільненні 9,72% від належної суми:
1) 13122,80+121845,96=134968,76 грн - загальний розмір належних до виплати при звільненні коштів;
2) 13122,80/134968,76 = 9,72% - відсоткове значення недоплаченої суми відносно загальної суми, що підлягала сплаті.
Обчислюючи ж середній заробіток суд звертає увагу на вже згадану картку, згідно якої двома місяцями, що передували звільненню, були:
1) червень 2017 року - всього до видачі на руки 15497,41 грн;
2) липень 2017 року - всього до видачі на руки 15497,41 грн.
Сумарно в цих двох місяцях 61 день. Отже, середньоденне грошове забезпечення складає: 15497,41/61=254,06 грн.
Кількість днів затримки обчислюється з 22.08.2017 року по 08.10.2020 року = 1144 днів.
Отже, до застосування принципу пропорційності середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає: 1144*254,06 =290644,64 грн.
В свою чергу з урахуванням принципу пропорційності належний розмір компенсації складає: 290644,64*9,72% = 28250,66 грн.
Суд також звертає увагу на те, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити стосовно відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2018 року у справі №805/1008/16-а. Тотожне правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.07.2024 року у справі №160/16681/23.
При цьому належним та ефективним способом захисту порушеного права є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19.
Подібне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 11.06.2025 року у справі №160/7947/24, від 11.06.2025 року у справі №160/32817/24.
Щодо суб'єкта порушення права, до якого і належить задовольнити позовні вимоги, суд зауважує, що приписи ст. 117 Кодексу законів про працю України визначають таким суб'єктом саме роботодавця, яким відносно позивача був відповідач-1. Це узгоджується і з тим, що зміст п. 1.5. Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280, свідчить, що вплив на права позивача передусім здійснювався діями саме відповідача-1, від якого в повному обсязі залежало правове становище позивача, отже в задоволенні позову до відповідача-2 належить відмовити.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), до відповідача-2: Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлоський, 6, код ЄДРПОУ: 22990368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28250,66 гривень (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят гривень 66 копійок), з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко