10 червня 2025 рокуСправа №160/10051/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/10051/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
07.04.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та скасувати рішення від 06.02.2025 року № 047250022749 щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком 2 періоду роботи з 07.12.2011 по 24.03.2015, до загального стажу періодів роботи з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.01.2016 по 20.02.2017 із зарахуванням заробітної плати за відповідний період, та періодів отримання допомоги по безробіттю з 03.04.2011 по 06.12.2011 та з 02.04.2015 по 27.12.2015; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком 2 періоду роботи з 07.12.2011 по 24.03.2015, до загального стажу періодів роботи з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.01.2016 по 20.02.2017 із зарахуванням заробітної плати за відповідний період, та періодів отримання допомоги по безробіттю з 03.04.2011 по 06.12.2011 та з 02.04.2015 по 27.12.2015; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025, призначити та виплатити ОСОБА_1 з 30.01.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
В обґрунтування позову зазначено, що 30.01.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 06.02.2025 року № 047250022749 відмовлено у призначенні пенсії в зв'язку відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по Списку № 2. Зазначає, що до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи з 07.12.2011 по 24.03.2015 та до страхового стажу не зараховано періоди отримання допомоги по безробіттю з 03.04.2011 по 06.12.2011 та з 02.04.2015 по 27.12.2015 та періоди роботи з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.01.2016 по 20.02.2017. Зазначає, що її трудова книжка та надані додаткові документи містять усі необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 2 та окремі періоди, які не зараховані до страхового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/10051/25. Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15.04.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали суду, проте не надало відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, 28.04.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 30.01.2025 року позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення № 047250022749 від 06.02.2025 про відмову у призначенні пенсії. Зазначає, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 07.12.2011 по 24.03.2015, згідно довідки від 26.12.2024 № 46, оскільки відсутня інформація щодо права підпису однією особою ( ОСОБА_2 ) за інспектора відділу кадрів та головного бухгалтера. Також відповідно до абзацу 6 підпункту 2.1. розділу 2 Порядку № 22-1 період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу. Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) позивача, в період з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.01.2016 по 20.02.2017, з 03.04.2011 по 06.12.2011, з 02.04.2015 по 27.12.2015, відсутня сплата страхових внесків.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.01.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та прийнято рішення від 06.02.2025 року № 047250022749, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зазначено, що страховий стаж становить 36 років 12 днів, пільговий стаж особи по списку №2 становить 4 роки 2 дні. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. За доданими документами всі періоди зараховані. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 07.12.2011 по 24.03.2015, згідно довідки від 26.12.2024 № 46, оскільки відсутня інформація щодо права підпису однією особою ( ОСОБА_2 ) за інспектора відділу кадрів та головного бухгалтера.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 06.02.2025 року № 047250022749 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Згідно записів, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.12.2011 року ОСОБА_1 , наявна інформація про працю позивача у спірні періоди, зокрема з 07.12.2011 року по 24.03.2015 року на посаді заступника директора охорони праці.
Відомості про пільговий стаж підтверджені довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній філії «Виробничий підрозділ «Київський кар'єр» Акціонерного товариства Гірничобудівний і каменеобробний комбінат «Біличі» від 26.12.2024 року № 46.
Так, відповідно до вказаної довідки позивач працювала повний робочий день та виконувала організаційні роботи з охорони праці на підприємстві, вивчення та контроль умов праці на робочих місцях, проведення вимірів параметрів небезпечних і шкідливих виробничих факторів, атестації і сертифікації робочих місць і виробничого устаткування на відповідність вимогам охорони праці, проведення перевірок, обстежень технічного стану будівель, споруд, устаткування, машин і механізмів, перевірка знань та атестація по охороні праці, проведення первинних і повторних інструктажів на робочих місцях у період з 07.12.2011 року по 24.03.2015 року за посадою заступник директора з охорони праці, кар'єр з видобування гранітних блоків, що передбачено Списком № 2 розділу І «Гірничі роботи» підрозділу 1 відкриті гірничі роботи, позиція 1.1б директори (начальники), їх заступники (в розрізах, кар'єрах), код КП 3152, підстава постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
Наказом «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» від 26.08.2011 року №78М/1 підтверджено атестацію робочого місця - заступник директора з охорони праці за списком №2.
Отже, для призначення пенсії ОСОБА_1 надала трудову книжку, що містить записи про стаж її роботи за Списком №2, а також довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана філією «Виробничий підрозділ «Київський кар'єр» Акціонерного товариства Гірничобудівний і каменеобробний комбінат «Біличі».
Як свідчать матеріали справи, відповідач не зараховує період роботи з 07.12.2011 по 24.03.2015, згідно довідки від 26.12.2024 № 46, оскільки відсутня інформація щодо права підпису однією особою (Ю.М. Кузьмич) за інспектора відділу кадрів та головного бухгалтера.
З приводу цього суд зазначає, що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Водночас, згідно довідки філії «Виробничий підрозділ «Київський кар'єр» Акціонерного товариства Гірничобудівний і каменеобробний комбінат «Біличі» вих. №7 від 07.02.2025 року вбачається, що у період дії вакансії інспектора відділу кадрів ОСОБА_2 , головний бухгалтер філії ВП «Київський кар'єр» АТ ГВКК «Біличі», виконує за суміщенням обов'язки інспектора відділу кадрів без звільнення від основної роботи та має право підпису документів за головного бухгалтера та інспектора відділу кадрів.
Однак, на час подання позивачем заяви про призначення пенсії та на час ухвалення оскаржуваного рішення, позивачем зазначена довідка надана не була, а була надана виключно до суду.
Отже, суд не може враховувати довідку, яка була відсутня при розгляді відповідачем питання про призначення позивачу пенсії та обрахунку її пільгового стажу.
Крім того, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Також, згідно із пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, період з 07.12.2011 року по 24.03.2015 року, в якому позивач працювала у філії ВП «Київський кар'єр» АТ ГВКК «Біличі» є документально підтвердженим та підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Щодо зарахування періодів з 03.04.2011 року по 06.12.2011 року та з 02.04.2015 року по 27.12.2015 року отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
За вимогами пункту 2.3. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.12.2011 року позивач в період з 03.04.2011 року по 06.12.2011 року та з 02.04.2015 року по 27.12.2015 року отримувала допомогу по безробіттю.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В даному випадку з досліджених судом індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих відповідачем, щодо позивача (форма ОК-5) відсутня інформація про страхувальників та сплату страхових внесків за позивача у спірний період.
Однак, відсутність даних про сплату страхових внесків, не є тією обставиною, що перешкоджає встановленню факту періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю.
В той же час, позивач, відповідно записів трудової книжки, отримувала допомогу по безробіттю в Орджонікідзевському центрі зайнятості у спірні періоди.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області неправомірно не зарахувало періоди отримання допомоги по безробіттю у Орджонікідзевському центрі зайнятості з 03.04.2011 року по 06.12.2011 року та з 02.04.2015 року по 27.12.2015 року, а позовні вимоги про зарахування такого періоду до страхового стажу позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, з 01.01.2016 року по 20.02.2017 року, суд зазначає наступне.
В наданій позивачем трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.12.1985 року наявні записи про прийняття в ТОВ «Горкіс граніт» та звільнення, що засвідчено печатками установи та підписами відповідальних осіб, зокрема:
запис №27 від 04.09.2006 року - прийнята по переводу в ТОВ «Горкіс граніт» на посаду інженера по охороні праці, наказ №2-к від 04.09.2006 року;
запис №31 від 02.03.2011 року - звільнена по скороченню штату, наказ № 39/11-к від 02.03.2011 року.
Також згідно наданої позивачем трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.12.2011 року наявні записи про прийняття в ДП «Токівський гранітний кар'єр» та звільнення, що засвідчено печатками установи та підписами відповідальних осіб, зокрема:
запис №40 від 12.01.2016 року - прийнята на посаду інженера по охороні праці, наказ №5/16-П від 12.01.2016 року;
запис №41 від 20.02.2017 року - звільнена за угодою сторін, наказ № 1/17-к від 20.02.2017 року.
Отже підтвердженим періодом роботи в ДП «Токівський гранітний кар'єр» з 12.01.2016 року (перший день працевлаштування згідно трудової книжки) по 20.02.2017 року (день звільнення згідно трудової книжки).
В даному випадку з досліджених судом індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих відповідачем, щодо позивача (форма ОК-5) відсутня інформація про страхувальників та сплату страхових внесків за позивача у спірний період.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено підстав неврахування зазначеного періоду роботи позивача до страхового стажу.
Натомість відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) позивача у спірний період відсутня сплата страхових внесків за позивача.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно пункту 16 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Натомість в даному випадку судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Також у справах № 490/12392/16-а, № 638/5795/17, № 683/1814/16-а Верховним Судом зроблено висновки, що внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачам у цих справах, але не сплачувались страхувальниками страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 04.09.2018 року у справі № 482/434/17, від 30 вересня 2019 року у справі №316/1392/16-а.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, з 12.01.2016 року по 20.02.2017 року шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Отже, позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зарахування до загального стажу вищезазначених періодів роботи із зарахуванням заробітної плати, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно із частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Правовідносини щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком № 22-1.
Частиною 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з пунктом 2 частини 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Згідно із частиною 2.10 розділу 11 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала, зокрема, особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 17.03.2015 по справі № 21-11а15, від 15.12.2015 по справі № 2-а/576/29/14, та Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 по справі № 358/1179/17, від 24.04.2018 по справі № 686/6278/17, від 12.06.2019 по справі № 752/21038/16-а.
При цьому, визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом із заявою від 30.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не надавала довідок про заробітну плату в ТОВ «Горкіс граніт» в ДП «Токівський гранітний кар'єр».
З наведеного слідує, що позивачем для перерахунку пенсії не були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком № 22-1.
Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви в частині зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи, шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, що стало підставою для передчасного прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку, судом встановлено, що права позивача було порушено саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, а не протиправними діями, як зазначено в позовній заяві.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 06.02.2025 року № 047250022749 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Щодо вимоги позивача про повторний розгляд заяви призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
В даному випадку, відповідач розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не розглянув належним чином документи надані на підтвердження пільгового стажу та неврахував такий пільговий стаж без зазначення грунтовних причин його неврахування, передчасно дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.02.2024 року по справі 500/1216/23.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 07.12.2011 року по 24.03.2015 року, до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, з 12.01.2016 року по 20.02.2017 року та періоди з 03.04.2011 року по 16.12.2011 року, з 02.04.2015 року по 27.12.2015 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 30.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням зарахованих до страхового та пільгового стажу періодів роботи та з урахуванням висновків суду.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправного рішення суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 04.04.2024 року.
Отже, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оскільки саме цим суб'єктом владних повноважень порушено права позивача оскаржуваним рішенням.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 06.02.2025 року № 047250022749 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, з 12.01.2016 року по 20.02.2017 року та періоди отримання допомоги по безробіттю з 03.04.2011 року по 06.12.2011 року та з 02.04.2015 року по 27.12.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 07.12.2011 року по 24.03.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з урахуванням зарахованих до страхового та пільгового стажу за списком №2 періодів та враховуючи висновки суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська